Рішення № 82163366, 23.05.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2019 року о 16 год. 46 хв.Справа № 280/361/19 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Новікової І.В.

за участю секретаря судового засідання Ширшова А.А.

представника позивача - Єременка Р.С.,

представника відповідача - ОСОБА_1 ,

свідків - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4

до Головного управління Держпраці у Запорізькій області

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

24 січня 2019 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (далі - позивач) до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 18.12.2018 №4 ДФС-ФС.

Ухвалою суду від 29.01.2019 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 26.02.2019.

Ухвалою суду від 26.02.2019 підготовче засідання відкладено на 26.03.2019.

В підготовчому засіданні 26.03.2019 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, а підготовче засідання відкладено на 24.04.2019.

24.04.2019 судом закрито підготовче провадження та призначено розгляд адміністративної справи по суті на 23.05.2019.

В судовому засіданні 23.05.2019 проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем безпідставно та не обґрунтовано прийнято оскаржувану постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами. Зазначає, що підставою для прийняття оскаржуваної постанови було твердження відповідача про те, що в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1», в якому здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_4 , працювала без укладання трудового договору громадянка ОСОБА_3 . Позивач стверджує, що громадянка ОСОБА_3 ніколи у трудових відносинах з нею не перебувала та не працювала в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1», а з самою ОСОБА_3 у позивача склалися неприязні відносини з підстав постійних побутових сварок. Вказує, на те, що позивачу відомі обставини того, що громадянка ОСОБА_3 у період часу з 2015 по 2018 роки отримувала пільги від держави як безробітна, що також підтверджує відсутність факту роботи у позивача. Вважає, що постанова прийнята відносно неї за порушення Кодексу Законів про працю України (далі - КЗпП України), яке нею не вчинялось.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначив, що до Головного управління Держпраці в Запорізькій області від Головного управління ДФС у Запорізькій області надійшов лист, в якому повідомлялося про те, що ГУ ДФС у Запорізькій області в установленому законом порядку розглянуло звернення гр. ОСОБА_3 , яке надійшло листом ДФС України від 01.11.2018 №339216/7/99-99-21-03-03-17, щодо використання праці фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 без оформлення трудових відносин та виплати заробітної плати без утримання податків та зборів до бюджету та надіслано матеріали перевірки для врахування в роботі та вжиття відповідних заходів в межах компетенції. Також, було надано копію скарги ОСОБА_3 , копію Акта «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки» від 26.11.2018 №1013/08-01-13-05/303281984 та копії пояснення ОСОБА_3 від 08.11.2018.

Відповідач зазначає, що результатом фактичної перевірки є Акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки від 26.11.2018 №1013/08-01-13-05/303281984, яким відповідно до Розділу ІІІ «Висновки» встановлено та зафіксовано наступне порушення: «не було укладено трудового договору за період з червня 2014 по серпень 2018 з громадянкою ОСОБА_3 та не надано повідомлення про прийняття працівника на роботу чим порушено ст.24 ст.26 Кодексу законів про працю України та постанову КМУ №413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі і її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» від 17.06.2015». Вважає винесену постанову правомірною та такою, що прийнята у межах наданих повноважень.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав позицію викладену в письмових запереченнях та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, допитавши свідків, повно та всебічно встановивши обставини справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, встановив наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що 04.12.2018 на адресу ГУ Держправці у Запорізькій області надійшов лист ГУ ДФС у Запорізькій області від 30.11.2018 №42730/10/08-01-13-05-09, в якому зазначено про те, що ГУ ДФС у Запорізькій області в установленому законом порядку розглянуто звернення гр. ОСОБА_3 , яке надійшло листом ДФС України від 01.11.2018 №339216/7/99-99-21-03-03-17, щодо використання праці ФОП ОСОБА_4 без оформлення трудових відносин та виплати заробітної плати без утримання податків та зборів до бюджету, у зв`язку з чим ГУ ДФС у Запорізькій області надіслано матеріали перевірки для врахування в роботі та вжиття відповідних заходів в межах компетенції (а.с.21).

Відповідно до висновків Акту від 26.11.2018 №1013/08-01-13-05/3032819841 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_4 з питань оподаткування виплаченої (нарахованої) найманим особам (у тому числі без документального оформлення) заробітної плати, пасивних доходів, додаткових благ, інших виплат та відшкодувань, що підлягають оподаткуванню, у тому числі внаслідок не укладання платником податків трудових договорів з найманими особами згідно із законом за період з 01.01.2015 по 01.09.2018 та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 02.08.2012 по 01.09.2018, серед іншого встановлено не укладання ФОП ОСОБА_4 трудового договору за період з червня 2014 року по серпень 2018 року з громадянкою ОСОБА_3 та не надано повідомлення про прийняття працівника на роботу чим порушено ст.ст.24, 26 Кодексу законів про працю України та постанову Кабінету Міністрів України №413 від 17.06.2015 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі і її територіальним органам про прийняття працівника на роботу».

05 грудня 2018 року ГУ Держпраці у Запорізькій області прийнято рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу №4ДФС, яким призначено розгляд справи про накладення штрафу на 18.12.2018.

18.12.2018 ГУ Держпраці у Запорізькій області винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №4 ДФС-ФС, якою на ФОП ОСОБА_4 за порушення вимог ч.3 ст.24 КЗпП України в частині не укладання трудового договору з червня 2014 року по серпень 2018 року з громадянкою ОСОБА_3 та не надано повідомлення про прийняття працівника на роботу, на позивача накладено штраф в розмірі 111690,00 грн.

Позивач, не погодившись з правомірністю винесення постановою про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, які визначають, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень..

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.4 ст.2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Згідно ч.5 ст.2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Відповідно до статті 12 Конвенції Міжнародної організації праці №81 від 1947 року (далі - Конвенція), інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право: a) безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції; b) проходити у денний час до будь-яких приміщень, які вони мають достатні підстави вважати такими, що підлягають інспекції; та c) здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються.

Згідно статті 16 Конвенції, інспекції на підприємствах проводяться так часто і так ретельно, як це необхідно для забезпечення ефективного застосування відповідних правових норм.

Відповідно до статті 35 Закону України «Про оплату праці», контроль за додержанням законодавства про оплату праці здійснюють:

центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю;

органи доходів і зборів.

Зазначені державні органи мають право одержувати від суб`єктів господарювання та найманих ними осіб інформацію, документи і матеріали та відвідувати місця здійснення господарської діяльності під час виконання трудової функції такими найманими особами.

Органи доходів і зборів мають право на проведення перевірки без попереднього попередження платника у випадках, передбачених законодавством.

Судом під час розгляду адміністративної справи встановлено, що підставою для прийняття спірної постанови про накладення штрафу стали висновки Акту перевірки ГУ ДФС у Запорізькій області від 26.11.2018 №1013/08-01-13-05/3032819841, в якому зазначено серед іншого не укладання ФОП ОСОБА_4 трудового договору за період з червня 2014 року по серпень 2018 року з громадянкою ОСОБА_3 та не надано повідомлення про прийняття працівника на роботу чим порушено ст.ст.24, 26 Кодексу законів про працю України та постанову Кабінету Міністрів України №413 від 17.06.2015 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі і її територіальним органам про прийняття працівника на роботу».

Відповідно до пункту 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 р. №509, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи можуть бути накладені на підставі: акта документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Відповідно до ч.1 ст.24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Згідно ч.3 ст.24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.1 ст.21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно до ч.2 ст.265 КЗпП України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Тобто, підставою для застосування до суб`єкта господарювання штрафних санкцій є зокрема встановлення факту допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до ч. 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Разом з тим, відповідачем до суду не надано належних та достатніх доказів на підтвердження того, що громадянка ОСОБА_3 була допущена до виконання роботи без укладання трудового договору, як і не надано жодних доказів на підтвердження того, що зазначена особа взагалі виконувала будь-яку роботу у магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1», в якому здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_4 .

Суд зазначає, що відповідно до пункту 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 20.08.2015 №727, акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Тобто, акт перевірки є службовим документом та носієм доказової інформації, проте не є беззаперечним доказом вчиненого порушення.

В контексті пункту 2 Порядку №509, ГУ Держпраці має право, а не обов`язок, накладати штрафні санкції на підставі акту документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю, проте, таке право повинно бути реалізовано за наявності доказів якими достовірно підтверджується факт встановленого в акті перевірки порушення.

Судом встановлено, що фактично в основу прийняття спірної постанови було покладено виключно висновки Акту перевірки від 26.11.2018 №1013/08-01-13-05/3032819841 та пояснення громадянки ОСОБА_3 .

При цьому, відповідачем самостійно не здійснювалось заходів щодо збирання доказів, якими б підтверджувалось виявлене порушення, зокрема і шляхом звернення до ГУ ДФС у Запорізькій області з запитом щодо з`ясування підстав та їх документального підтвердження відносно встановленого порушення.

В свою чергу, судом в судовому засіданні було допитано в якості свідка державного ревізора-інспектора ГУ ДФС у Запорізькій області ОСОБА_2 , яким проводилась документальна перевірка ФОП ОСОБА_4 за результатами якої складено Акту перевірки від 26.11.2018 №1013/08-01-13-05/3032819841.

Так, з пояснень ОСОБА_2 встановлено, що в основу висновків Акту перевірки від 26.11.2018 №1013/08-01-13-05/3032819841 покладено те, що громадянка ОСОБА_3 була допущена до виконання роботи без укладання трудового договору, що встановлено на підставі пояснень самої ОСОБА_3

При цьому, ОСОБА_2 зазначив, що ним під час проведення перевірки не здійснювався безпосередньо виїзд до приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », в якому здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_4 з метою відібрання копій первинних документів, які могли б підтвердити фактичне виконання роботи громадянкою ОСОБА_3

Також, в акті перевірки від 26.11.2018 №1013/08-01-13-05/3032819841 інспектором наведено розрахунок заробітної плати, яка начебто виплачувалась ОСОБА_3 , проте як встановлено в ході судового засідання зазначені обставини також були встановлені з пояснень ОСОБА_3

Крім того, в акті перевірки ревізор-інспектор самостійно вказує на те, що ФОП ОСОБА_4 зазначала, що ніколи не мала трудових відносин з громадянкою ОСОБА_3 , проте зазначені обставини залишені без належної оцінки як ГУ ДФС у Запорізькій області так і ГУ Держпраці у Запорізькій області.

В судовому засіданні ревізор-інспектор Арусоо П.Ю. вказував на те, що порушення встановлено виходячи із сукупності об`єктивних обставин, проте належним чином вказати, які саме об`єктивні обставини враховані, окрім пояснень ОСОБА_3 , свідок не вказав.

Також, в судовому засіданні було допитано у якості свідка і громадянку ОСОБА_3 , яка в наданих поясненнях підтвердила факт роботи у магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1» та зазначила, що дійсно працювала два періоди продавцем у зазначеному магазині. Разом з тим, за зазначений період не була належним чином працевлаштована, оскільки зазначене питання ФОП ОСОБА_4 постійно затягувалось починаючи з 2015 року. Також, свідок вказувала на те, що після надання ФОП ОСОБА_4 трудової книжки вважала, що її належним чином було працевлаштовано та що за неї сплачувались обов`язкові податки та збори. Проте, після того як дізналася, що її не працевлаштовано звернулася до правоохоронних та контролюючих органів.

Суд бере до уваги пояснення громадянки ОСОБА_3 , проте зазначає, що з урахуванням того, що ФОП ОСОБА_5 заперечує факт наявності трудових відносин та зазначає на наявність неприязних відносин з ОСОБА_3 , то такі пояснення ОСОБА_3 щодо праці в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1» повинні підтверджуватись також і іншими доказами, оскільки в даному випадку як ОСОБА_3 так і ОСОБА_4 виступають зацікавленими особами у вирішенні спірного питання.

Разом з тим, ГУ Держпраці у Запорізькій області в ході розгляду адміністративної справи не надано належних та допустимих доказів на підтвердження виконання ОСОБА_3 обов`язків продавця в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1».

В свою чергу, документи надані відповідачем з матеріалів кримінального провадження, яке перебуває у провадженні СКП Приморського відділення поліції Бердянського ВП ГУНП в Запорізькій області, суд відхиляє та зазначає, що зазначені докази не є належними доказами, оскільки такі докази по-перше були відсутні у відповідача на момент прийняття спірної постанови, а по-друге такі докази, зібрані в рамках КПК України, носять оціночний характер, та без надання їм оцінки в рамках судового розгляду кримінального провадження не мають доказового значення для вирішення даної справи, а відтак лише вирок суду міг бути належним доказом при вирішенні даної справи.

Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що під час прийняття оскаржуваної постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами відповідач діяв необґрунтовано та без урахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 .

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ) - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Запорізькій області від 18.12.2018 №4 ДФС-ФС про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами.

Стягнути на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 судовий збір в розмірі 1116,90 (тисяча сто шістнадцять гривень 90 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено та підписано 03.06.2019.

Суддя І.В. Новікова