Рішення № 82163190, 03.06.2019, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/2556/19

2-а/357/102/19

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03 червня 2019 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Орєхова О. І. ,

за участі секретаря - Сокур О. В.,

розглянувши в спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 в м. Біла Церква адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 Волинської Митниці Державної фіскальної служби України про скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

07 березня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Волинської Митниці Державної фіскальної служби України про скасування постанови, посилаючись на наступні обставини

09 лютого 2019 року під час проходження процедури здійснення митного контролю на митному пості «Ягодин» Волинської митниці ДФС, посадовими особами митниці його ( ОСОБА_1 ) було усно повідомлено про наявність нібито винесеної відносно нього Волинською митницею Державної фіскальної служби в Україні постанови в справі про порушення митних правил № 2633/20500/18.

В подальшому, з метою з`ясування озвучених обставин, 13 лютого 2019 року ним було підготовлено та направлено на офіційну електронну пошту відповідача (vl@customs.sfs.gov.ua) запит про надання належним чином завіреної копії постанови у справі про порушення митних правил № 2633/20500/18.

27 лютого 2019 року об 11:17 год. на власну електронну пошту (ІНФОРМАЦІЯ_1) він отримав від відповідача (vl.zapyty@customs.sfs.gov.ua) відповідь на його запит від 13 лютого 2019 року з якого вбачається, що 27 червня 2018 року заступником начальника Волинської митниці ДФС - начальником управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Шелігацьким Євгенієм Сергійовичем відносно нього винесено постанову в справі про порушення митних правил №2633/20500/18.

Зауважує суду, що про винесення постанови в справі про порушення митних правил, посадовими особами Волинської митниці Державної фіскальної служби в Україні його повідомлено не було, у зв`язку з чим він був позбавлений свого конституційного права на оскарження постанови в порядку та у строки визначені законодавством України.

Він вважає, що вищевказана постанова винесена Відповідачем без повного та належного дослідження всіх обставин справи, а тому є незаконною та підлягає скасуванню виходячи з наступного:

04 березня 2018 року ним на митну територію України через митний пост «Ягодин» Волинської митниці ДФС, в митному режимі «транзит» ввезено легковий автомобіль марки «NISSAN PRIMERA», реєстраційним номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 .

Відповідно до обставин справи, Волинською митницею ДФС (відповідачем) нібито було виявлено, що ним (позивачем) ніби як перевищено встановлений ст.95 Митного кодексу України (далі - МК України) строк транзитного перевезення автомобіля марки «NISSAN PRIMERA», реєстраційним номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 більше ніж на 10 (десять) діб та складено протокол про порушення митних правил №2633/20500/18 від 23 травня 2018 року.

27 червня 2018 року Волинською митницею ДФС було винесено постанову в справі про порушення митних правил №2633/20500/18, згідно якої його ОСОБА_1 визнано винним у порушенні митних правил, передбачених ч. 3 ст. 470 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 500 (п`ятсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 гривень України.

Проте, зазначене в постанові перевищення строків доставки транспортного засобу ним (позивачем) було допущено не навмисно та мали місце обставини, які вплинули на перевищення встановленого ст.95 МК України строку перебування транспортного засобу на митній території України.

Так, після ввезення 04 березня 2018 року ним на територію України автомобіля, 07 березня 2018 року відбулась поломка транспортного засобу «NISSAN PRIMERA», реєстраційним номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 через його несправність.

Надалі з 07 березня 2018 року по 23 червня 2018 року транспортний засіб «NISSAN PRIMERA», реєстраційним номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 перебував на ремонті на території СТО, за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується Довідкою ФОП « ОСОБА_2 » від 23 червня 2018 року вих. № 23/06/2018/, Замовлення-нарядом № 07.03/11.1 від 07 березня 2018 року та Актом виконаних робіт № 23.06.18-01 від 23 червня 2018 року.

Зауважує, що 22 березня 2018 року він додатково повідомив Волинську митницю ДФС про порушення встановленого ст. 95 МК України строку транзитного перевезення автомобіля у зв`язку з його поломкою, тим самим належно виконавши свій обов`язок, передбачений ч. 1 ст.192 МК України (наявність повідомлення підтверджується протоколом).

Частиною 3 ст. 470 МК України передбачено, що відповідальність настає за перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів.

Статтею 95 МК України встановлено такі строки транзитних перевезень залежно від виду транспорту: 1) для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб); 2) для залізничного транспорту - 28 діб; 3) для авіаційного транспорту - 5 діб; 4) для морського та річкового транспорту - 20 діб; 5) для трубопровідного транспорту - 31 доба; 6) для трубопровідного транспорту (з перевантаженням на інші види транспорту) - 90 діб.

Відповідно до ч. 2 ст.95 МК України до строків зазначених у ч.іст. 95 МК України не включається час дії обставин, зазначених у ст. 192 МК України.

Пунктом 2 частини 1 статті 192 МК України встановлено, що якщо під час перевезення товарів транспортний засіб внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили не зміг прибути до органу доходів і зборів призначення перевізник зобов`язаний терміново повідомити найближчий орган доходів і зборів про обставини події, місцезнаходження товарів і транспортного засобу.

Частиною 1 ст. 460 Митного кодексу України передбачено, що вчинення порушень митних правил, передбачених частиною 3 статті 469, статтею 470, частиною 3 статті 478, статтею 481 цього Кодексу, внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, а також допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів з тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, якщо такі помилки не допускаються систематично (ст.268 цього кодексу), не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом.

Отже, дана норма чітко визначає умови звільнення особи від відповідальності за перелічені порушення митних правил, якими є: аварія, дія обставин непереборної сили або протиправні дії третіх осіб, що підтверджується відповідними документами.

Відповідно до п.З Розділу 8 Порядку №657 залежно від характеру аварії чи обставин непереборної сили документи, що підтверджують їх наявність і тривалість дії, можуть видаватися державними органами, місцевими органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, іншими спеціально вповноваженими на це державними органами, а також уповноваженими на це підприємствами, установами та організаціями відповідно до їх компетенції.

Пунктом 5 Розділу 8 Порядку №657 встановлено, що якщо факт аварії чи дії обставин непереборної сили має місце на митній території України, особа, відповідальна за виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем (власник товару або уповноважена ним особа, перевізник чи особа, відповідальна за дотримання митного режиму), повинна звернутись до митного органу, в зоні діяльності якого перебувають ці товари, транспортні засоби, із письмовою заявою, яка повинна містити відомості, що надають можливість ідентифікувати товари, транспортні засоби як такі, що перебувають під митним контролем, а також інформацію про час, місце, обставини та наслідки аварії чи дії обставин непереборної сили.

З аналізу зазначених вище норм вбачається, що законодавством чітко визначено можливість не включення до строків транзитного перевезення часу дії обставин непереборної сили чи аварії та/або ліквідації їх наслідків, за умови документального підтвердження факту дії обставин непереборної сили.

Отже, оскільки перевищення строків доставки транспортного засобу ним було допущено не навмисно та мали місце обставини непереборної сили, які вплинули на перевищення встановленого ст.95 МК України строку перебування транспортного засобу на митній території України.

Додатково вважає за необхідне звернути увагу суду, що оскаржувана постанова була винесена відповідачем 27 червня 2018 року - в той час як станом на 24 червня 2019 року (після того як машину було забрано з ремонту) автомобіль марки «NISSAN PRIMERA», реєстраційним номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 - був остаточно вивезений за межі митної території України.

При вирішенні даної судовою справи прситьу звернути увагу на судову практику в аналогічній справі, зокрема постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13 квітня 2018 року в справі №166/616/17.

В даній постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду відхилив касаційну скаргу Волинської митниці ДФС та зазначив, що відповідач не довів, що дії позивача були спрямовані на досягнення мети у вигляді неправомірного перевищення строку доставки транспортного засобу, що перебуває під митним контролем.

У вказаній вище справі Верховний суд зазначив наступне: «Таким чином, враховуючи наявність обставин непереборної сили, за яких позивач був позбавлений можливості у визначений МК України строк доставити транспортний засіб за межі митної території України, належне та вчасне повідомлення митного органу про такі обставини, що документально підтверджені, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про протиправність оскаржуваної постанови в справі про порушення митних правил № 1269/20514/2016 від 13.07.2016 та наявність підстав для її скасування.)).

Тому, відповідно до викладеного вище, вважає, що постанова в справі про порушення митних правил №2633/20500/18 від 27 червня 2018 року підлягає скасуванню судом.

Щодо строків оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення вважаю за необхідне зазначити наступне.

Частиною 4 статті 529 МК України передбачено, що скарга (адміністративний позов) на постанову органу доходів і зборів у справі про порушення митних правил подається у строк, встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі пропуску цього строку з поважних причин він за заявою особи, яка подає скаргу (адміністративний позов), може бути поновлений відповідно митницею, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або судом.

Відповідно до статті 259 Кодексу України про адміністративні правопорушення - скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Як вбачається з листа-відповіді від 27 лютого 2019 року на його запит від 13 лютого 2019 року, заступником начальника Волинської митниці ДФС - начальником управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Шелігацьким Євгенієм Сергійовичем 27 червня 2018 року відносно нього винесено постанову в справі про порушення митних правил №2633/20500/18.

Зауважує суду, що про прийняте рішення стосовно нього з боку Волинської митниці ДФС він не був повідомлений.

Про вказану постанову мав можливість дізнатись лише коли 13 лютого 2019 року самостійно зробив офіційний запит до Волинської митниці ДФС.

У зв`язку з цим, враховуючи факт того, що він не знав і не міг знати про винесення відносно нього 27 червня 2018 року постанови в справі про порушення митних правил №2633/20500/18 він не мав можливості звернутись до суду у визначений процесуальним законодавством строк, тому прошу врахувати вищевказані обставини як поважні та поновити строки звернення до адміністративного суду.

Просив суд визнати причини пропуску строку звернення до суду поважними та поновити строк на звернення до суду, відкрити провадження в даній адміністративній справі, скасувати постанову у справі про порушення митних правил № 2633/20500/18 від 27 червня 2018 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України, провадження у справі №2633/20500/18 від 27 червня 2018 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 470 Митного кодексу України закрити. Справу прошу розглядати за його участі ( а. с. 2-7 ).

Ухвалою судді від 11 березня 2019 року було прийнято зазначений адміністративний позов до розгляду та відкрито провадження у справі ( а. с. 36-37 ).

11.04.2019 року за вх. № 13805 судом отримано відзив на адміністртивний позов, в якому відповідач у задоволенні позову відмовити повністю, виходячі з наступного.

Під час здійснення митного контролю та перевірки інформації, в програмно- інформаційному комплексі «Облік транспортних засобів в пунктах пропуску для автомобільного сполучення» ЄАІС ДФС було встановлено, що 04.03.2018 гр. України ОСОБА_1. було ввезено автомобіль марки «NISSAN PRIMERA», р.н. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , в митному режимі «транзит» по «зеленому коридору» через м/п «Ягодин» Волинської митниці ДФС на митну територію України.

Відповідно до ч. 1 ст.95 МК України встановлені строки для транзитних перевезень для автомобільного транспорту - 10 діб, (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).

Термін вивезення (транзиту) вищевказаного т/з, з митної території України закінчився 14.03.2018 року.

Громадянин ОСОБА_1 направлено виклик рекомендованим листом від 23.09 2018 року вих. № ФОП-3553/20/03-70-61/36 щодо явки о 10:00 год. 25.04.2018 року на митний поста «Ягодин» Волинської митниці ДФС для з`ясування обставин та причин не вивезення вищезазначеного транспортного засобу.

Лист був направлений рекомендованим листом та згідно рекомендованому повідомленню про вручення поштового відправлення був вручений особисто позивачу 18.04.2018 року однак, позивач на виклик митниці не з`явився.

Таким чином, позивач перевищив встановлений ст. 95 МК України строк транзитного перевезення автомобіля марки «NISSAN PRIMERA», р.н. НОМЕР_1 . номер кузова НОМЕР_2 , більше ніж на 10 (десять) діб, що було встановлено на митному посту «Ягодин» Волинської митниці ДФС.

Відповідно до ч. 1 ст. 491 МК України однією з підстав для порушення справи про порушення митних правил є: безпосереднє виявлення посадовими особами органу доходів і зборів порушення митних правил.

Частиною 1 ст. 494 МК України передбачено, що про кожний випадок виявлення порушення митних правил уповноважена посадова особа органу доходів і зборів. яка виявила таке порушення, невідкладно складає протокол за формою, установленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до заяви громадянина України ОСОБА_1 від 22.03.2018 року, він порушив встановлений ст. 95 Митного кодексу України строк транзитного перевезення автомобіля у зв`язку з його поломкою.

При цьому звертають увагу суду що фактично термін вивезення закінчився 14.03.2018 року, а повідомлення від громадянина надійшло 22.03.2018 року.

По даному факту посадовою особою Волинської митниці ДФС складено протокол про порушення митних правил від 23.05.2018 року №2633/20500/18 за ознаками правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 470 МК України. Розгляд справи було призначено на 27.06.2018 року на 10.00 год., за адресою: Волинська область , Любомльський район, с. Римачі, Волинська митниця ДФС.

Копію протоколу від 23.05.2018 року у справі про порушення митних правил №2633/20500/18 було направлено позивачу листом від 23.05.2018 року вих. №№1916/03-70-20-03-16, який направлявся рекомендованим повідомленням №4500809060940.

Звертають увагу суду на ч. 1 ст. 192 Митного кодексу України так згідно даної статі перевізник зобов`язаний вжити всіх необхідних заходів для забезпечення товарів та недопущення будь-якого використання, та терміново повідомити найближчий орган доходів і зборів про обставини події, місцезнаходження товарів і транспортного засобу. Таким чином невжиття позивачем перерахованих кодексом заходів свідчить про неналежне виконання обов`язків взятих на себе у зв`язку з транзитом автомобіля.

Враховуючи відсутність будь яких повідомлень, клопотань, листів чи заяв від позивача, та зважаючи на належне повідомлення останнього про дату та час розгляду справи про ПМП у відповідності до ч.4 ст. 526 МКУ справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.

Позивач на розгляд справи не прибув, тому вона була розглянута без його участі.

Копію постанови від 27.06.2018 року було направлено супровідним листом від 27.06.2018 року №ФОП-7874/20/03-70-20-03.

Отже, вважають, що Волинською митницею ДФС вчинено всіх можливих дій для з`ясування фактів та обставин, що мали значення при визначенні міри відповідальності громадянина України ОСОБА_1 за порушення митних правил.

При цьому, вважають, що Волинською митницею ДФС було вжито всії можливих заходів для забезпечення всіх процесуальних прав гр України ОСОБА_1 , передбачених статтею 498 Митного кодексу України.

Тому твердження позивача про грубе порушення Волинською митницею ДФС його його прав є безпідставним та спростовується доказами, що міститься в матеріалах справи про ПМП.

Відповідно до ч. 3 ст. 470 МК України перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Адміністративне стягнення накладено в межах строку, передбаченого » ч.І ст. 467 МК України.

Разом з тим, ч. 1 ст. 460 МК України визначено, що вчинення порушень митних правил, передбачених частиною третьою статті 469, статтею 470, частиною третьою статті 478, статтею 481 цього Кодексу, внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, а також допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, якщо такі помилки не допускаються систематично (стаття 268 цього Кодексу), не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом.

Таким чином дана норма чітко визначає умови звільнення особи від відповідальності за вказане порушення митних правил. Такими умовами відповідно | є аварія, дія обставин непереборної сили або протиправні дії третіх осіб, що підтверджується відповідними документами.

Право засвідчувати форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб та видачі сертифікатів щодо форс-мажорних обставин передбачено Законом України від 02.12.1997 року №671/97 і надано Торгово-промисловій палаті України та уповноваженими нею регіональним торгово-промисловим палатам як єдиним органам із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) в Україні.

Жодних доказів того, що ремонту зазначений вище транспортний засіб потребував в результаті аварії або дії обставин непереборної сили, позивачем не було надано.

При цьому, ФОП „ ОСОБА_2 , не є особою, уповноваженою на засвідчення обставин непереборної сили.

При цьому, Верховний суд України в постанові від 02.11.2018 року у справі № 466/8893/16-а та Верховний суд України в постанові від 31.10.2018 року у справі №569/4632/16-а дійшли до такого висновку;

«Аналіз змісту вищенаведених норм законодавства свідчить про те, що перевізник звільняється від відповідальності за статтею 470 МК України у разі наявності факту аварії або дії обставин непереборної сили за умови документального підтвердження такого факту та вчасного (до закінчення встановленого строку транзитного перевезення) письмового повідомлення найближчого митного органу про обставини події.

З огляду на викладені вимоги закону, апеляційний суд, зробив обґрунтований висновок, що такий факт, як ремонт автомобіля внаслідок поломки не може бути прирівняний до аварії або обставин непереборної сили. Належних доказів зворотного позивачем надано не було.

Окрім того, судом апеляційної інстанцій правильно надано оцінку щодо не повідомлення позивачем найближчий орган доходів і зборів про обставини події, місцезнаходження товарів і транспортного засобу, як це передбачено вимогам cт. 192 МК України.

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, не спростованим доводами касаційної скарги, про те, що приймаючи спірну постанову в справі про порушення митних правил митниця діяла в межах повноважень та на підставі вимог чинного законодавства. Підстави для скасування оскаржуваної постанови відсутні.

При цьому, Суд апеляційної інстанцій в постанові №857/3489/18 від 10 січня 2019 року прийняв подібну позицію.

Аналіз вищенаведених норм митного законодавства та встановлених фактичних обставин справи дає підстави для висновку, що сам по собі факт перебування автомобіля марки «NISSAN PRIMERA», р.н. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , не підтверджує факту аварії чи обставин непереборної сили та в контексті ст. 192 МК України не перериває, встановлений ч. 1 ст. 95 МК України, строк транзитного перевезення для автомобільного транспорту.

Отже, ремонт транспортного засобу не міг завадити позивачу вивезти згаданий автомобіль за межі митної території України за допомогою інших способів (наприклад, на лафеті, шляхом буксирування, за допомогою іншого транспортного засобу).

Разом з тим, позивачем не було надано жодних документів, які підтверджували б факт обставин непереборної сили або аварії чи протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами ( а. с. 43-45 ).

23.05.2019 року за вх. № 18731 судом отримано відповідь на відзив, в якому позивач зазначає наступне.

На підтвердження своїх посилань щодо належного повідомлення позивача про дату та час розгляду справи про порушення митних правил відповідач посилається на Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу.

Проте, звертає увагу суду, що вказаний документ (Рекомендоване повідомлення про вручення), не може вважатись в розумінні статей 75 та 76 КАС України достовірним та достатнім доказом на підтвердження особистого отримання ним відповідного листа про виклик, адже він не містить належних даних про особисте вручення листа (підпис отримувача, розписка і т.д.).

Додатково зауважує, що ч.4 ст. 526 Митного кодексу України визначено, що справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.

Однак, під час розгляду справи про порушення митних правил, єдиним документом яким відповідач підтверджує своєчасне сповіщення позивача - є Рекомендоване повідомлення про вручення, при цьому в самому повідомлені відсутні відомості, які б підтверджували вручення листа особисто позивачу.

Відповідно, із зазначеного у відзиві, можемо дійти висновку, що в відповідача на момент розгляду справи, в порушення вимог ч.4 ст.526 Митного кодексу України були відсутні належні дані про своєчасне сповіщення позивача.

А тому, вважає, що посилання відповідача про належне повідомлення позивача про необхідність явки на митний пост «Ягодин» не мають братись до уваги судом.

IЩодо посилання відповідача на відсутність доказів, що транспортний засіб потребував ремонту в результаті аварії, звертає увагу, у відзиві, відповідач зазначає: «Жодних доказів того, що ремонту зазначений вище транспортний засіб потребував в результаті аварії або дії обставин непереборної сили, позивачем не було надано.».

Із вказаного посилання можливо припустити, що відповідачем термін «Аварія» ототожнюється з терміном «Дорожньо-транспортна пригода».

Проте, відповідно до Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, під терміном «Дорожньо-транспортна пригода» розуміється подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки.

В той же час, відповідно до Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України від 31.05.12 р. № 657 аварія - небезпечна подія техногенного характеру, у зв`язку з якою товари, транспортні засоби, що перебувають під митним контролем, були пошкоджені (зіпсовані, знищені, втрачені тощо) або потребували певного часу для відновлення можливості їх переміщення з метою забезпечення виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до Технічного регламенту з технічного обслуговування і ремонту колісних транспортних засобів та план заходів із його застосування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 липня 2013 р. № 643 ремонт - операції з відновлення справності колісних транспортних засобів, їх складових частин (систем) або відновлення їх ресурсу.

Подібне визначення поняття «ремонт» міститься і в Положенні про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту, затвердженого наказом Мінтрансу України від 30.03.98 N 102.

Отже, аналізуючи зазначені вище положення, можна дійти висновку, що «ремонт автомобіля» може та має бути віднесений до аварій, оскільки поняття ремонт саме по собі означає необхідність відновлення справності транспортного засобу з метою можливості його подальшого переміщення.

Окремо звертає увагу суду, на посилання відповідача на висновки Верховного суду в постанові від 02.11.2018 року по справі № 466/8893/16-а та від 31.10.2018 року у справі № 569/4632/16-а як на встановлений факт (усталену практику) того, що ремонт автомобіля внаслідок поломки не може бути прирівняний до аварії - не може братися до уваги.

Оскільки у даних справах Верховний суд поряд з даним висновком зазначив: «Належних доказів зворотного позивачем надано не було».

Тому, можемо дійти висновку, що питання віднесення кожного окремого випадку «ремонту транспортного засобу» до «аварії» має відбуватись відповідно до положень чинного законодавства України та відповідно до документів, що підтверджують дані обставини ( а. с. 74-76 ).

Позивач ОСОБА_1 в судове псідння не з`явився, надав до суду заяву, отримана 03.06.2019 року за вх. № 20052, в якій просив справу розглдати у його відсутність. Позовні вимоги підтримує в повному бсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, представника не направив, одна про час, дату т амісце слухння спрваи повідомлений належним чином, про що вматеріалах спрваи свідить наяне поштове повідомлення про вручення 22 квітня 2019 року.

Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень ст. 268 КАС України, не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, докази, які були надані сторонами, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно з ч.2 ст. 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень субєктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Враховуючи положення ст. 286 КАС України, ст. 289 КУпАП, суд приходить до висновку, що позивач при зверненні до суду з адміністративним позовом 07.03.2019 р., що підтверджується штампом суду ( а. с. 2 ), щодо оскарження постанови від 27.06.2018 р. не пропустив строк для звернення до суду, так як про оскаржувану постанову позиивачу стало відомо лише з листа-відповіді відповідача від 27.02.2019 року, а з адміністративним позовом позивач ОСОБА_1 звернувся до суду 07.03.2019 року, тобто у десяти денний строк з дня отримання відомостетей та постанови.

Суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що згідно оскаржуваної постанови у справі про порушення митних правил 2633/20500/18 від 27.06.2018 року, що 04.03.2018 року о 19 годині 20 хвилин на митну територію України через митний через пост «Ягодин» Волинської митниці ДФС, громадянином України ОСОБА_1 в митному режимі «транзит» ввезено легковий автомобіль марки «NISSAN PRIMERA», р.н. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 та станом на 22.05.2018 року його не вивезено та в інший митний режим не заявлено.

Термін вивизення ( транзиту ) вищевказаного автомобіля, з митної території України закінствся 14.03.2018 року.

Тому, постановою Волинської митниці ДФС відносно позивача 27.06.2018 року було винесено постанову в справі про порушення митних правил №26335/20500/18, якою останнього визнано винним у вчинені порушення митних прави, передбаченого ч. 3 ст. 470 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 гривень ( а. с. 22-23 ).

Зі змісту ст.9 КУпАП слідує, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст.10 КУпАП).

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності ( ст. 7 КУпАП).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються КУпАП.

Відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Як передбачено ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно п.1 ст. 247 КУпАП обовязковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб`єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.

Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб`єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб`єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.

Звертаючись до суду з адміністративним позовом ОСОБА_1 посилався на те, що відповідачем безпідставно було його притягнуто до адміністративної відповідальності, так як Митний кодекс України не був ним порушений, а навпаки спростовується наданими документами.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частинами 4, 5 статті 77 КАС України передбачено, що суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

У відповідності до ст. 95 МК України, для автомобільного транспорту встановлено строк транзитного перевезення в 10 діб, а у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці 5 діб. Згідно із нормами ч. 2 ст. 95 МК України, до строків зазначених у ч. 1 даної статті, не включається час дії обставин, зазначених у ст. 192 МК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 192 МК України, якщо під час перевезення товарів транспортний засіб внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили не зміг прибути до органу доходів і зборів призначення, допускається вивантаження товарів в іншому місці. При цьому перевізник зобов`язаний: вжити всіх необхідних заходів длязабезпечення збереження товарів та недопущення будь-яого їх використання; терміново повідомити найближчий орган доходів і зборів про обставини події, місцезнаходження товарів і транспортного засобу.

Відповідно до ч.3 ст. 470 МК України перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з ч. 1 ст. 460 МК України вчинення порушень митних правил, передбачених частиною третьою статті 469, статтею 470, частиною третьою статті 478, статтею 481 цього Кодексу, внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, а також допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, якщо такі помилки не допускаються систематично ( стаття 268 цього Кодексу ), не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом.

Отже, дана норма чітко визначає умови звільнення особи від відповідальності за перелічені порушення митних правил, якими є: аварія, дія обставин не переробної сили або протиправні дії третіх осіб, що підтверджується відповідними документами.

Тому, згідно норм діючого законодавства перевізник звільняється від відповідальності за статтею 470 МК України у разі наявності факту аварії або дії обставин непереробної сили за умови документального підтвердження такого факту та вчасно ( до закінчення встановленого строку транзитного перевезення ) письмового повідомлення найближчого митного органу про обставини події.

Встановлено та не спростовано відповідачем у відзиві, що позивач ОСОБА_1 звернувся до Київської митниці ДФС та останньою було отримано повідомлення 22.03.2018 року, тобто після спливу терміна вивезання автомобіля, а саме 14.03.2018 року. В даній заяві зазначалося про неможливість своєчасного вивезення автомобіля у зв`язку з поломкою авто марки «NISSAN PRIMERA», р.н. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 ( а. с. 43, 59-60 ).

Отже, позивач на виконання умов закону звернувся з відповідною заявою до найближчого митного органу, однак з боку позивача було порушно норми діючого заонодавства щодо несвоєчасного повідомлення митного органу про обставини події ( до закінчення встановленого строку транзитного перевезення ), тобто після спливу десятиденного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З наданих позивачем до матеріалів справи документів вбачається, що факт поломки та ремонту вищезазначеного транпортного засобу підтверджується наступними документами: довідкою від 23.06.2018 року, видану ОСОБА_1 ФОП « ОСОБА_2 » про те, що автомобіль NISSAN PRIMERA», р.н. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 ремонтувася з 07.03.2018 року по 23.06.2018 року на території СТО, за адресою: АДРЕСА_2 ( а. с. 25 ); Замовлення-наряд № 07.03/11.1 від 07.03.2018 року ( а. с. 26 ); Акт виконаних робіт № 23.06.18-01 від 23 червня 2018 року ( а. с. 27 ).

Як вбачається з Акту виконаних робіт № 23.06.18-01 від 23 червня 2018 року, виданої ФОП « ОСОБА_2 », зазначений автомобіль знаходився на ремонті з приводу наступного: діагностика КПП, демонтаж/монтаж КПП, ремонт ПП, ремонт елктрооблднання ( а. с. 27 ).

Однак, з боку позивача не надано та відсутні в матеріалах справи жодні належні докази того, що ремонтні роботи, які виконувалися ФОП « ОСОБА_2 » були оплачені позивачем.

Частиною 1 статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст. 72 КАС УКраїни становлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відпоідно до ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною 1 статті 192 Митного кодексу України встановлено, що якщо під час перевезення товарів транспортний засіб внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили не зміг прибути до органу доходів і зборів призначення, допускається вивантаження товарів в іншому місці. При цьому перевізник зобов`язаний: 1) вжити всіх необхідних заходів для забезпечення збереження товарів та недопущення будь-якого їх використання; 2) терміново повідомити найближчий орган доходів і зборів про обставини події, місцезнаходження товарів і транспортного засобу.

Відповідно до пункту 2 розділу 8 («Підтвердження факту втрати товарів унаслідок аварії або дії обставин непереборної сили») Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31 травня 2012 року №657 (далі - Порядок №657) аварія - небезпечна подія техногенного характеру, у зв`язку з якою товари, транспортні засоби, що перебувають під митним контролем, були пошкоджені (зіпсовані, знищені, втрачені тощо) або потребували певного часу для відновлення можливості їх переміщення з метою забезпечення виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи; документальне підтвердження - надання митному органу відповідних документів, що підтверджують факт аварії чи дії обставин непереборної сили; обставини непереборної сили - надзвичайні та невідворотні події, що виникли незалежно від волі особи, зокрема стихійне лихо (землетрус, пожежа, повінь, зсув тощо), сезонне природне явище (замерзання моря, проток, портів, ожеледиця тощо), введення воєнного чи надзвичайного стану, страйк, громадянські безпорядки, злочинні дії третіх осіб, прийняття рішень законодавчого або нормативно-правового характеру, обов`язкових для особи, закриття шляхів, проток, каналів, перевалів та інші надзвичайні та невідворотні за таких умов події; факт аварії чи дії обставин непереборної сили - часткове чи повне пошкодження (зіпсуття, знищення, втрата тощо) товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем, або позбавлення можливості виконання відповідною особою передбачених законодавством України з питань державної митної справи або встановлених відповідним митним органом України вимог щодо вчинення відповідних дій з товарами, транспортними засобами, що перебувають під митним контролем.

Залежно від характеру аварії чи обставин непереборної сили документи, що підтверджують їх наявність і тривалість дії, можуть видаватися державними органами, місцевими органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, іншими спеціально вповноваженими на це державними органами, а також уповноваженими на це підприємствами, установами та організаціями відповідно до їх компетенції (пункт 3 розділу 8 Порядку №657).

Згідно з пунктом 5 розділу 8 Порядку №657 якщо факт аварії чи дії обставин непереборної сили має місце на митній території України, особа, відповідальна за виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем (власник товару або уповноважена ним особа, перевізник чи особа, відповідальна за дотримання митного режиму), повинна звернутись до митного органу, в зоні діяльності якого перебувають ці товари, транспортні засоби, із письмовою заявою, яка повинна містити відомості, що надають можливість ідентифікувати товари, транспортні засоби як такі, що перебувають під митним контролем, а також інформацію про час, місце, обставини та наслідки аварії чи дії обставин непереборної сили.

Керівник митного органу, в зоні діяльності якого перебувають товари, транспортні засоби, що потрапили в аварію або під дію обставин непереборної сили, або особа, що виконує його обов`язки, після отримання заяви невідкладно організовує проведення огляду території чи іншого місця, де знаходяться, знаходились або можуть знаходитися товари і транспортні засоби, що перебувають під митним контролем, за винятком випадків, коли такий огляд проводити недоцільно з урахуванням характеру аварії чи обставин непереборної сили та їх наслідків. Огляд території чи іншого місця, де знаходяться, знаходились або можуть знаходитися товари і транспортні засоби, що перебувають під митним контролем, також не проводиться у разі відсутності протягом тривалого часу внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили можливості дістатися до місця пригоди.

За результатами огляду складається акт встановленої форми у трьох примірниках. Один примірник акта вручається особі, відповідальній за виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем, другий - невідкладно надсилається митному органу, під контролем якого перебувають товари, транспортні засоби, що потрапили в аварію або під дію обставин непереборної сили, а третій - залишається у справах митного органу, посадовими особами якого він був складений.

Отже, підставою для звільнення від адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбачене частиною 3 статті 470 МК України, є часткове чи повне пошкодження (зіпсуття, знищення, втрата тощо) товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем, або позбавлення можливості виконання відповідною особою передбачених законодавством України з питань державної митної справи або встановлених відповідним митним органом України вимог щодо вчинення відповідних дій з товарами, транспортними засобами, що перебувають під митним контролем, внаслідок саме аварії чи дії обставин непереборної сили, настання яких має бути належним чином підтверджено (доведено) та про них вчасно (до закінчення встановленого строку транзитного перевезення) має бути повідомлено митний орган шляхом подання письмової заяви із зазначенням обставин події, місцезнаходження транспортного засобу, а також надання інформації, яка надає можливість ідентифікувати такий транспортний засіб.

Натомість, вихід з ладу транспортного засобу та його подальший ремонт як такі самі по собі не можуть бути прирівняні до аварії або дії обставин непереборної сили.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 31.10.2018 у справі №569/4632/16-а та у постанові від 02.11.2018 у справі №466/8893/16-а.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 Волинської Митниці Державної фіскальної служби України про скасування постанови є такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно ст.139 КАС України підстави для стягнення судового збору відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 2, 5, 6-10, 20 76, 77, 90, 122, 139, 159, 205, 229, 241-246, 255, 268, 286, 295 КАС України, ст.7, 9, 247, 251, 252, 288, 289, 293 КУпАП, ст.ст. 95, 192, 460, 470 МК України, суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Волинської Митниці Державної фіскальної служби України про скасування постанови, - відмовити.

Відповідно ч.2 ст. 271 КАС України копії судових рішень у справах, визначених цією статтею, невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.

Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених ст. 286 КАС України можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 286-288 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 );

Відповідач: Волинська митниця ДФС України ( місце знаходження: 44332, Волинська область, Любомирський район, с. Римачі, вул. Призалізнична, 13, ЄДРПОУ: 39472698 ).

Повний текст судового рішення виготовлено 03 червня 2019 року.

Рішення надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

СуддяО. І. Орєхов