Постанова № 821599, 05.07.2007, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.07.07 р. Справа № 31/60а

Господарський суд Донецької області, у складі судді Ушенко Л.В., при секретарі судового засідання Лазебній Н.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за позовною заявою

Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” м. Горлівка

до Горлівської ОДПІ

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 07.12.06р. № 0000272331/1 про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 17 682 150грн.

За участю

Представників сторін:

Від позивача: Костюк С.В. – довіреність б/н від 01.12.06р.

Свириденко Д.І. – довіреність б/н від 30.12.05р.

Від відповідача: Шегера І.П. – довіреність № 2395/10-013 від 12.03.07р.

Скиба О.Б. – довіреність № 2593/10-013 від 12.03.07р.

Манохіна І.В. – довіреність

Дзиба Т.М. – довіреність №6322/10 від 13.06.07

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство „Донецькобленерго” м. Горлівка звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Горлівської ОДПІ про скасування податкового повідомлення-рішення №0000272331/1 від 07.12.06р. про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 17682150 грн. (7089900 грн. – податку на прибуток та 10592250 грн. штрафної санкції).

Відповідно до п.6,7 „Прикінцевих та перехідних положень” КАС України було порушене адміністративне провадження у справі.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що він не згоден із зменшенням йому валових витрат в І півріччі 2005р., в зв’язку з врегулюванням сумнівної заборгованості ВАТ „Макіївський металургійний комбінат” відповідно до п.12.1.1 ст. 12 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

На думку позивача у нього був відсутній обов’язок збільшувати валові витрати у IV кв. 2003р. при вчинені дій, пов’язаних з врегулюванням сумнівної заборгованості оскільки за приписами п.12.1.1 ст. 12 зазначеного Закону це є правом, а не обов’язком платника податку.

Позов до суду про стягнення заборгованості за поставлену електроенергію з ВАТ „Макіївський металургійний завод” було подано в листопаді 2003р. і в IV кв. 2003р він не відобразив зазначену заборгованість у складі валових витрат, а скористався своїм правом на збільшення валових витрат в І та ІІ кв. 2005р. на суму сумнівної заборгованості, що на його думку не суперечить приписам п.12.1.1 ст.12 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, тому донарахування податку на прибуток за порушення п.12.1.1 ст.12 Закону вважає безпідставними.

Позивач, також, не згоден з висновком ОДПІ щодо порушення ним вимог п.5.1. ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, оскільки Закон не передбачає коригування валових витрат при списанні кредиторської заборгованості з простроченим терміном позовної давності і тому зменшення валових витрат на суму 195,7 тис. грн.. вважає неправомірним.

Позивач також вважає, що до нього безпідставно застосовані штрафні санкції у загальній сумі 10592250 грн. відповідно до п.17.1.3 та 17.1.6 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” в період дії мораторію введеного ухвалою господарського суду Донецької області від 22.11.04р. у справі №35/194б про банкрутство позивача.

В процесі розгляду справи позивач надав доповнення до позовної заяви в судовому засіданні 05.07.07р., в якому зазначив, що він, також, вважає неправомірним донарахування податку на прибуток та застосування штрафних санкцій за порушення п.5.3.9, 5.9, 5.3.1. ст. 5 та 4.1.6 ст.4 та п.8.7.1 ст.8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” з урахуванням того, що у разі неправомірного зменшення валових витрат та збитків підприємства в 2005р. по п.12.1.1 ст.12 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” зазначені порушення не призводять до нарахування податку на прибуток та застосування штрафних санкцій за іншими порушеннями.

Відповідач з позовом не згоден в повному обсязі і посилається на акт перевірки, в якому зафіксовані порушення позивачем у формуванні валових витрат, валових доходів та нарахування амортизації, що вплинуло на об’єкт оподаткування, та спричинило зменшення від'ємного значення об’єкту оподаткування податком на прибуток за 2005р. у сумі 7089900 грн. та застосування штрафних санкцій по 17.1.3 та п.17.1.6 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Відповідач вважає, що штрафні санкції застосовані правомірно, оскільки мораторій в справі про банкрутство не є перешкодою для застосування штрафних санкцій, так як вони застосовані за порушення податкового законодавства, а не за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань по сплаті податків і не стосується грошових вимог, що підпадають під дію мораторію.

Розгляд справи здійснювався без застосуванням технічних засобів фіксування судового процесу і провадження по справі зупинялось відповідно до ст.156 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши надані додаткові розрахунки донарахованого податку та штрафних санкцій, господарським судом встановлено наступне.

Горлівська ОДПІ здійснила комплексну документальну планову перевірку дотримання позивачем податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005р. по 31.03.2006р. і склала акт перевірки №1425-23-3/00131268 від 13.10.06р.

Даним актом перевірки (стосовно податку на прибуток) були встановлені порушення п.4.1.6 ст.4, п.5.1, п.5.2.1, п.5.3.1, п.5.3.9., п.5.9. ст. 5, п.8.7.1 ст.8, п.12.1.1, 12.1.5 ст. 12 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

За висновками акту перевірки, в результаті зазначених порушень завищене від’ємне значення об’єкту оподаткування податком на прибуток за 2005р. на 18774,6 тис. грн., занижено податок на прибуток за 2005р. на суму 70899,00 грн.

На підставі акту перевірки Горлівська ОДПІ прийняла податкове повідомлення – рішення від 25.10.06р.№ 0000272331/0, яким визначила позивачу податкові зобов’язання з податку на прибуток у сумі 7089900 грн. та штрафні санкції у сумі 10592250 грн. відповідно до п.17.1.3, 17.1.6. ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Податкові зобов’язання визначені відповідно до п. „б” п.4.2.2 ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Дане рішення позивач оскаржив в адміністративному порядку і рішенням Горлівської ОДПІ від 30.11.2006р. №11125/25-0133 скарга позивача була залишена без задоволення, а податкове повідомлення – рішення - без змін.

За результатами адміністративного оскарження позивачу направлене податкове повідомлення – рішення від 07.12.06р. №0000272331/1 на суму податку на прибуток 7089900 грн. та штрафних санкцій у загальній сумі 10592250 грн.

Згідно уточнюючого розрахунку податку та штрафних санкцій по видам порушень та податковим періодам, наданого ОДПІ, донарахування податку у сумі 7089900 грн. здійснені(т.2, а.с. 150) за порушення Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”:

- по п.5 ст.5 Закону – у сумі 35830 грн.

- по п.4.1.6 ст. 4 Закону – у сумі 11100 грн.

- по п.12.1.1 ст. 12 Закону – у сумі 7008880 грн.

- по п.5.1 ст. 5 Закону – у сумі 29440 грн.

- по п.5.3.9. ст.5 Закону – у сумі 900 грн.

- по п. 5.3.1 ст. 5 Закону – у сумі 30 грн.

- по п.8.7.1. ст.8 Закону – у сумі 3720 грн.

Штрафна санкція по п.17.1.3 ст.17 Закону „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначена у загальній сумі 7047300 грн. по п.17.1.6 ст.17 даного Закону – у сумі 3544950 грн.

1. Стосовно донарахування податку на прибуток у сумі 7008880 грн. за порушення п.12.1.1 ст.12 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”

Як зазначено в акті перевірки, між ВАТ „Донецькобленерго” в особі Харцизьких електричних мереж та ВАТ „Макіївський металургійний завод” був укладений договір №23/66/03 від 19.02.02р. на постачання електроенергії.

В результаті неналежного виконання ВАТ „Макіївський металургійний комбінат” зобов’язань по договору, виникла заборгованість у сумі 55914710,78 грн., за стягненням якої позивач звернувся до суду з позовом. Рішенням господарського суду Донецької області у справі 20/467 за позовом ВАТ „Донецькобленерго” до ВАТ „Макіївський металургійний завод” на користь позивача з ВАТ „ММК” стягнено 55914710,78 грн.

Позивач в декларації за І кв. 2005р. відобразив врегулювання сумнівної заборгованості, збільшивши валові витрати на суму 46595542,88 грн. (без ПДВ)

Горлівська ОДПІ зробила висновок, що позивач не мав права збільшувати валові витрати на зазначену суму в 2005р., оскільки таке право у нього виникло в IV кв. 2003р. відповідно до п.12.1.1 ст.12 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, однак він таким правом не скористався, а підстави для збільшення валових витрат в 2005р. згідно вказаної норми закону у позивача відсутні.

За таких обставин ОДПІ зменшила позивачу валові витрати в 2005р. на 46595600 тис. грн., що спричинило донарахування податку на прибуток у сумі 7008880 грн. (згідно розрахунку).

Господарський суд вважає, що Горлівська ОДПІ обґрунтовано зробила висновок про завищення позивачем валових витрат у 2005р. на суму 46545600 грн., оскільки позивачем не був дотриманий порядок відображення в податковому обліку врегулювання сумнівної заборгованості, що передбачений в п.12.1 ст.12 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

Відповідно до п.12.1.1 ст.12 зазначеного Закону платник податку – продавець товарів (робіт, послуг) має право збільшити суму валових витрат звітного періоду на вартість відвантажених товарів (виконаних робіт, послуг) в поточному або попередньому звітному податковому періодах, якщо покупець таких товарів (робіт, послуг) затримує без узгодження з таким платником податку сплату вартості товарів (надання інших видів компенсації). Таке право на збільшення суми валових витрат виникає, якщо протягом такого звітного періоду відбувається будь-яка із наступних подій:

а). платник податку звертається до суду з позовом про стягнення заборгованості з такого покупця або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна;

б). Зазначена затримка в оплаті перевищує 90 календарних днів та платник податку – продавець отримує від покупця згоду на визнання раніше надісланої йому претензії в порядку досудового регулювання спору або не отримує відповіді на таку претензію протягом строків, визначених законодавством;

в). За поданням продавця нотаріус вчиняє виконавчий напис про стягнення заборгованості з покупця або стягнення заставленого майна (крім податкового боргу).

Позивач з метою стягнення дебіторської заборгованості звернувся 04.11.2003р. до суду з позовною заявою до ВАТ „ММК” і відповідно до п.12.1 абз „а” з метою відображення в податкову обліку врегулювання суми дебіторської заборгованості мав право збільшити валові витрати в IV кварталі 2003р. на вартість поставлених, але не оплачених товарів.

Осельки позивач в IV кварталі 2003р. відповідно до п.12.1.1 ст.12 Закону порядку врегулювання сумнівної заборгованості не збільшив валові витрати, тобто не скористався наданим йому правом, то в подальших податкових періодах у нього відсутні підстави на свій розсуд визначати період, в якому він може збільшити свої валові витрати.

Зазначені в п.12.1.1 положення є фактично порядком ведення податкового обліку в частині врегулювання сумнівної заборгованості і є обов’язковими для платника податку.

За таких обставин вимоги позивача в цій частині вимог задоволенню не підлягають.

2. Стосовно донарахування податку на прибуток у сумі 29440 грн. за порушення п.5.1 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”

Донарахування податку в спірній сумі Горлівської ОДПІ здійснено в зв’язку із зменшенням (коригуванням) валових витрат позивача за 2005р. в результаті списання кредиторської заборгованості з простроченим строком позовної давності по господарським операціям з ВАТ „Слов'янський завод „Буддеталь” з НТФ „Хвиля – Велес” – Миронівською ТЕС

По зазначеним господарським операціям позивач не сплатив вартість отриманих товарів (робіт, послуг) в межах строку позовної давнини і вона не була стягнена, то після збігу цього строку позивач списав свою кредиторську заборгованість перед зазначеними підприємствами і на підставі п.4.1.6 ст. 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” включив списані суми до складу валового доходу.

ОДПІ вважає, що позивач одночасно повинен був відкоригувати валові витрати, які він сформував при придбані товарів, робіт та послуг за першою подією по факту отримання товарів (робіт, послуг), оскільки фактично не відбулось компенсації вартості придбаних товарів, що на думку ОДПІ не відповідає змісту поняття валових витрат.

Оскільки відповідач не відкоригував (не зменшив) зазначені витрати, то на думку ОДПІ це є порушенням вимог п.5.1 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

ОДПІ зменшила валові витрати позивача на суму списаної кредиторської заборгованості і донарахувала податок.

Господарський суд вважає, що даний висновок ОДПІ не відповідає вимогам законодавства і правові підстави для зменшення валових витрат в 2005р. на суму списаної кредиторської заборгованості відсутні.

Позивач, виходячи із приписів п.4.1.6 ст.4 та п.1.22 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” правомірно сформував валові доходи на суму списаної кредиторської заборгованості, яка відповідно до п.1.22 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” є сумою безповоротної фінансової допомоги, під поняттям якої слід розуміти також суму заборгованості платника податку перед іншою юридичною особою, що залишилась не стягненою після закінчення строку позовної давності.

Разом з тим, закон не передбачає при цьому одночасного зменшення (коригування) валових витрат позивача, які були сформовані раніше з урахуванням витрат, нарахованих у відповідних податкових періодах при придбані товарів за першою подією відповідно до п.11.2 ст.11 Закону, які не були в подальшому компенсовані і вартість цих товарів списана як кредиторська заборгованість з простроченим строком позовної давності з віднесенням до валових доходів підприємства як фінансова допомога.

Неналежне виконання позивачем зобов’язань по договору в частині оплати придбаного товару також не свідчить про зміну компенсації вартості товару і тому за цих обставин для перерахування не має підстав.

З урахуванням зазначеного, вимоги позивача в частині донарахувань податку на прибуток у сумі 29440 грн. та застосованих штрафних санкцій по п.17.1.3 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у сумі 24470 грн. (згідно розрахунку) та по п.17.1.6 ст.17 даного Закону у сумі 14720 грн. підлягають задоволенню.

Сума штрафних санкцій по п.17.1.3 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначена ОДПІ в розмірі 24470 грн., що є більшою ніж максимальний розмір штрафу, передбачений даним пунктом ст.17 Закону на 9750 грн., тобто в цій частині штрафних санкцій по п.17.1.3 нараховані безпідставно.

Стосовно інших порушень встановлених під час перевірки у позивача і за які позивачу донараховані податкові зобов’язання з податку на прибуток у загальній сумі 51580 грн. із яких:

- по п.5.3 ст. 5 у сумі 35830 грн.;

- по п.4.1.6 ст.4 – у сумі 11100 грн.;

- по п.5.3.9 ст.5 – у сумі 900 грн.;

- по п. 5.3.1 ст.5 у сумі 30 грн.;

- по 8.7.1 ст.8 у сумі 3720 грн.,

то в позовній заяві позивач не навів підстав та обставин, за якими він не згоден з даними донарахуваннями, однак спірне податкове повідомлення – рішення оспорює в повному обсязі.

В процесі розгляду справи позивач в судовому засіданні фактично погодився з правомірністю донарахування податку у загальній сумі 51580 грн. по зазначеним порушенням, але в подальшому надав пояснення та уточнення до позову, в яких зазначив, що дані суми оспорює лише тому, що у разі, якщо суд визнає неправомірним донарахування податку на прибуток у сумі 7008880 грн. за порушення п.12.1.1 (завищення валових витрат при врегулюванні сумнівної заборгованості) та наявності у позивача збитків (від’ємного значення об’єкту оподаткування в 2005р. у сумі 18774,600 грн.) то зазначені порушення не спричиняють самі по собі донарахування податку на прибуток.

Зазначеної обставини не заперечує і відповідач.

Разом з тим, судом визнано правомірним висновок ОДПІ щодо завищення позивачем валових витрат в 2005р. при врегулюванні сумнівної заборгованості, що спричинює зменшення від’ємного значення об’єкту оподаткування, виникнення позитивного значення об’єкту оподаткування податку у спірній сумі.

Суд, також, зазначає, що у періоді, який перевірявся, позивач в результаті порушень вимог п.5.9 ст.5, п.4.1.6 ст.4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, які встановлені під час перевірки, занизив скоригований валовий дохід за 2005р. на 312 тис. грн.., що також спричинило заниження об’єкту оподаткування і донарахування податку на прибуток у загальній сумі 46930 грн.

Враховуючи підстави, за якими позивач оспорює донарахування податку на прибуток у сумі 51580 грн., то вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають.

Позивачем також оспорюється застосування штрафних санкцій по п.17.1.3 та п.17.1.6 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у загальній сумі 10592250 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що ухвалою господарського суду Донецької області від 22.11.04р. порушена справа №5/194”б” про банкрутство позивача і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” мораторій на задоволення вимог кредиторів – це зупинення виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів, термін виконання яких настав до дня введення мораторію і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов’язань щодо сплати податків і зборів, застосованих до прийняття рішення про проведення мораторію.

Ст. 12 зазначеного Закону встановлює, зокрема, заборону нараховувати протягом дії мораторію неустойку (штраф, пеню) і інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань, в тому числі щодо сплати податків та зборів і стосується вимог і зобов’язань, які підпадають під поняття мораторію.

Таким чином, ці положення слід застосовувати у відповідності до ст. 1 цього Закону, де наведено визначення мораторію.

Мораторій не зупиняє виконання зобов’язань по сплаті податків і зборів, які виникли після дня введення мораторію і відповідач мав право в період дії мораторію в справі про банкрутство застосовувати до позивача штрафні санкції відповідно до п.17.1.3 та 17.1.6 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Застосування зазначених санкцій (штрафу) передбачено як відповідальність платника податку за порушення податкового законодавства, пов’язаного з правильністю ведення податкового обліку визначення оподатковуваного прибутку і не пов’язано із порушенням строків сплати донарахованого податку.

З урахуванням зазначеного, а також правомірності донарахування податку на прибуток у сумі 7060460 грн. (7089900 грн.-29440грн. (п.5.1 ст.5)), відповідач мав право застосовувати штрафні санкції по п.17.1.3 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, в сумі не більше 3530230 грн., що становить 50% від суми правомірно донарахованого податку в сукупності за всі періоди.

Фактично по п.17.1.3 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” відповідачем застосовані штрафні санкції у сумі 7047300 грн., тому штрафна санкція у сумі 3517070 грн. (7047300 – 3530230) є безпідставною і в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

До позивача застосована також штрафна санкція по п.17.1.6 ст.17 Закону України „Про порядок оподаткування прибутку підприємств” у загальній сумі 3544950 грн. Суд визнав неправомірним застосування штрафних санкцій по п.17.1.6 ст.17 зазначеного Закону у сумі 14720 грн. (по порушенню п.5.1 ст.5) Закону України „Про порядок оподаткування прибутку підприємств”.

Відповідно до п.17.1.6 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі, коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об’єкти оподаткування, що призвело до заниження податкового зобов’язання у великих розмірах, такий платник податку додатково до штрафів, визначених п.17.1 ст.17 за наявності підстав для їх накладання сплачує штраф у розмірі 50% від суми недоплати, але не менше ста неоподаткованих мінімумів доходів за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Відповідно до п.3.1 ст.3 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” об’єктом оподаткування є прибуток, визначений шляхом зменшення скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

Позивач припустився порушень у формуванні як валових доходів так і валових витрат, що спричинило заниження (недооцінку) об’єкта оподаткування у великих розмірах і є підставою для застосування до нього додатково до штрафу, передбаченого п.17.1.3 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” і штрафної санкції по 17.1.6 ст.17 цього Закону.

З урахуванням того, що за висновком суду позивачу правомірно донараховано податок на прибуток у сумі 7060460 грн., то штрафна санкція по п.17.1.6 ст.17 правомірно застосована у сумі 3530230 грн. і в цій частині вимоги позивача задоволенню не підлягають.

З урахуванням результатів розгляду справи, витрати по сплаті судового збору розподіляються судом пропорційно задоволених вимог відповідно до ст. 94 КАС України.

На користь позивача з коштів Державного бюджету підлягає відшкодуванню судовий збір у сумі 0,68 грн.

Керуючись ст. 3, 4, 5, 8, 12 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, п.17.1.3, 17.1.6 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, ст..1,12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст. 2, 17, 71, 72, 86, 94, 158-163, 185-186, 254 КАС України, господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” м. Горлівка до Горлівської ОДПІ про скасування податкового повідомлення-рішення від 07.12.06р. № 0000272331/1 про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 7089900 грн. та штрафної санкції у сумі 10592250 грн. – задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення рішення Горлівської ОДПІ від 07.12.06р. №0000272331/1 в частині визначення податку на прибуток у сумі 29440 грн. та застосування штрафних санкцій по.п.17.1.3 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у сумі 3517070 грн. та по п.17.1.6 ст.17 даного Закону у сумі 14720 грн.

В іншій частині позову в задоволені відмовити.

Присудити з коштів Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” м. Горлівка витрати по сплаті судового збору у сумі 0, 68 грн.

Вступну та резолютивну частини постанови долучити до матеріалів справи.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через господарський суд Донецької області заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня виготовлення повного тексту постанови та наступного подання апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.

В судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Повний текст постанови виготовлений 10.07.07р.

Суддя