Рішення № 82156606, 31.05.2019, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

Справа № 209/3304/18

Провадження № 2-а/209/6/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2019 року Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Байбари Г.А.,

за участі: секретаря Кулік О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кам`янське Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції, Інспектора взводу № 1 роти № 2 Управління патрульної поліції у Миколаївській області сержанта поліції Світлого Сергія Миколайовича, Інспектора роти №2 Управління патрульної поліції у Миколаївській області сержанта поліції Шмуратова Олександра Володимировича про скасування постанови про адміністративне правопорушення серії НК №602710 від 25.09.2018 року та про скасування постанови про адміністративне правопорушення серії НК №585335 від 25.09.2018 року, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить: визнати дії відповідачів неправомірними, скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення НК № 602710 від 25.09.2018 року винесену інспектором взводу № 1 роти № 2 Управління патрульної поліції у Миколаївській області сержантом поліції Світлим Сергієм Миколайовичем, а також постанову в справі про адміністративне правопорушення НК №585335 від 25.09.2018 року винесену інспектором роти №2 Управління патрульної поліції у Миколаївській області сержантом поліції Шмуратовим Олександром Володимировичем, про притягнення його, ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ст. 132-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафів у розмірі 510 грн. за кожною постановою; справи про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 132-1 КУпАП ОСОБА_1 від 25.09.2018 року - закрити.

На обґрунтування вимог позивач зазначив, що 25 вересня 2018 року о 20.20 годин він керував транспортним засобом в складі тягача марки МАN ТGХ 19.390 р.н. НОМЕР_1 з причепом марки ВЕСТТ 975310 р.н. НОМЕР_2 на а/д М-14 (147 км) був вперше зупинений інспектором взводу № 1 роти № 2 Управління патрульної поліції у Миколаївській області сержанта поліції Світлим Сергієм Миколайовичем, який виніс постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 510 грн. В оскаржуваній постанові зазначено: «перевозив вантаж, який є с/г технікою (комбайн та жатку) які перевищували габарити 23,5 м при допустимих 22м, чим порушив п.п. 22.5 ПДР України.

Цього ж дня, 25.09.2018 року о 22.30 годин він продовжуючи керувати транспортним засобом в складі тягача марки МАN ТGХ 19.390 р.н. НОМЕР_1 з причепом марки ВЕСТТ 975310 р.н. НОМЕР_2 на а/д Н-24 (180 км) був повторно зупинений інспектором роти №2 Управління патрульної поліції у Миколаївській області сержанта поліції Шмуратова Олександра Володимировича, який виніс постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 510 грн. В оскаржуваній постанові зазначено: «перевозив негабаритний вантаж, який перевищував допустиму норму в 2,6 м. в ширину, та становив 3,8 м, чим порушив п.п. 22.5 ПДР України.

З рішеннями відповідачів не згоден, вважає їх незаконним та такими, що підлягають скасуванню, з огляду на те, що він здійснював перевезення вантажу, відповідно до наданого дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів. Оскаржувані постанови вважає незаконними, оскільки адміністративного правопорушення не вчиняв, а в постановах відсутні належні та допустимі докази його вини. вважає, що через неодноразове протиправне притягнення його до відповідальності, працівниками поліції порушено ст.61 Конституції України щодо подвійної відповідальності за одне й те ж правопорушення, а тому постанови підлягають скасуванню. Крім цього, посилаючись на порядок габаритно-вагового контролю транспортних засобів, який проводиться у спеціально обладнаних пунктах, вважає, що доказом його вини повинен бути відповідний документ Укртрансбезпеки, зокрема акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів, акт про відмову водія від проходження габаритно-вагового контролю, журнал обліку великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, але таких документів відповідачами не складалось, а лише протиправно проведено вимірювання габаритів рулеткою на місці складення постанов.

Позивач у позовній заяві просив розглянути справу у спрощеному провадженні без його участі.

Ухвалою суду від 21.05.2019 року вказану позовну заяву прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 31 травня 2019 року.

06.12.2018 року від представника відповідача Тарасюк І.Є. надійшов відзив на позов разом з DVD-R диском із відеозаписами нагрудних камер відповідачів. У відзиві представник відповідача зазначила, що вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Вказує, що 25.09.2018 року позивач керуючи транспортним засобом MAN TGX 19.390, державний номерний знак НОМЕР_1 , перевозив вантаж, шириною 3,97 м при нормі 2,6 м та довжиною 23,5 м при нормі 22 м, не маючи відповідних дозвільних документів, чим порушив п. 22.5 ПДР України. З цих підстав відповідачами правомірно було складено постанови по справі про адміністративне правопорушення за ст. 132-1 КУпАП про притягнення позивача до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу, оскільки працівники поліції належним чином відреагували на порушення ПДР. Зазначає, що за ст. 222 КУпАП до компетенції органів Національної поліції входить розгляд справ за правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, передбачені ст.132-1 КУпАП. Патрульні поліцейські керуються Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих не в автоматичному режимі, затвердженої Наказм МВС України 07.11.2015 року № 1395. Вимірювання ширини транспортного засобу поліцейськими рулеткою правомірне. Використання рулетки не передбачає необхідність періодичної повірки такого технічного засобу вимірювання, що передбачено Переліком категорій законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що підлягають періодичній повірці, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 року № 374. Вказує, що позивач не надав жодних доказів, які б спростовували факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 132-1 КУпАП. Вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню. Просить відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог в повному обсязі.

Виходячи з наведеного, відповідно до ч.3 ст. 194, ст. 205 КАС України, суд ухвалив розглянути справу в судовому засіданні за відсутності сторін на підставі наявних у суду матеріалів.

Вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, суд вважає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 25.09.2018 року інспектором взводу № 1 роти № 2 Управління патрульної поліції у Миколаївській області сержантом поліції Світлим Сергієм Миколайовичем складено постанову про адміністративне правопорушення НК № 585335 від 25.09.2018 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 132-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. Згідно вказаної постанови, позивач 25.09.2018 року о 20.20 годині керуючи автомобілем з причепом марки ВЕСТТ 975310 р.н. НОМЕР_2 , на автошляху М-14 (147 км), перевозив вантаж, який є с/г технікою (комбайн та жатку) які перевищували габарити 23,5 м при допустимих 22 м, чим порушив п.п. 22.5 ПДР України, що підтверджуються копією постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (а.с. 6).

У цей же день, 25.09.2018 року інспектором роти № 2 Управління патрульної поліції у Миколаївській області сержантом поліції Шмуратовим Олександром Володимировичем складено постанову про адміністративне правопорушення НК № 602710 від 25.09.2018 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 132-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. Згідно вказаної постанови, позивач 25.09.2018 року о 22.30 годині керуючи автомобілем МАN ТGХ 19.390 р.н. НОМЕР_1 з причепом марки ВЕСТТ 975310 р.н. НОМЕР_2 на а/д Н-24 (180 км), перевозив негабаритний вантаж, який перевищував допустиму норму в 2,6 м в ширину та становив 3,8 м, чим порушив п.п. 22.5 ПДР України, що підтверджуються копією постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (а.с. 7).

Як вбачається із копій постанов при їх оформленні позивач, якому були вручені їх копії, не вносив письмові заперечення до постанов і не надавав такі заперечення на окремому аркуші.

Як вбачається з наданого представником відповідачів відеозапису подій 25.09.2018 року на DVD-R диску, зафіксованих на нагрудні відеокамери відповідачів, вимірювання габаритів автомобіля МАN ТGХ 19.390 р.н. НОМЕР_1 з причепом марки ВЕСТТ 975310 р.н. НОМЕР_2 здійснювалось відповідачами за допомогою рулетки в присутності позивача.

Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, встановлено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

При цьому основним документом, що надає право на рух великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, є дозвіл, що видається перевізнику Національною поліцією за наявності узгодження з дорожніми, комунальними підприємствами і організаціями.

На момент перевезення позивачем габаритного вантажу та на момент винесення відповідачами у справі оскаржуваних постанов, позивач не мав при собі офіційно оформленого на паперовому носію, з підписом і печаткою, дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, що дозволяв позивачу перевозити вантаж, який перевищує нормативи на вказаному транспортному засобі та по вказаним автошляхам.

Оскарження правомірності винесених суб`єктами владних повноважень рішень у формі постанов від 25 вересня 2018 року є предметом судового розгляду в даній справі.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд враховує наступне.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Загальні правила накладення стягнення за адміністративне правопорушення визначені Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі-КУпАП).

Відповідно до частини першої статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом.

Частина 1 статті 9 КУпАП визначає, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, визначені ст.132-1 КУпАП.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про автомобільні дороги», рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001р. №30, згідно п.2 яких транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великогабаритним, якщо його габарити перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306.

Відповідно до п. 4 вказаних Правил, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Пунктами 25-28 вказаних Правил визначено, що забороняється проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів без дозволу, зазначеного у пункті 4 цих Правил, або документа, який підтверджує внесення плати за проїзд, що повинні знаходитися у водія і пред`являтися на вимогу уповноважених осіб.

Необхідність супроводу великогабаритного та великовагового транспортного засобу патрульним автомобілем Державтоінспекції чи автомобілем прикриття визначається підрозділом Державтоінспекції під час видачі дозволу. Супровід автомобілем прикриття обов`язковий у разі, коли ширина великогабаритного транспортного засобу перевищує 3,5 м чи довжина 24 метри.

Отже, з наведеного слідує, що рух транспортного засобу МАN ТGХ 19.390 р.н. НОМЕР_1 з причепом марки ВЕСТТ 975310 р.н. НОМЕР_2 , яким керував позивач, обов`язково мало здійснюватися під супроводом автомобілю прикриття, що здійснюється Департаментом превентивної діяльності Управління безпеки дорожнього руху Національної поліції України при видачі дозволу.

Відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Відповідно до ст. 132-1 КУпАП, порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, відповідальних за технічний стан, обладнання, експлуатацію транспортних засобів, уповноважених з питань безпеки перевезення небезпечних вантажів, громадян - суб`єктів господарської діяльності - у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Оглянутим судом відеозаписом, що був наданий суб`єктом владних повноважень, підтверджується, що перевезення великогабаритного вантажу позивачем відбувалось без спеціального дозволу та супроводу автомобілем прикриття, і на відеозапису чітко видно, що в присутності позивача відповідачами за допомогою рулетки здійснено вимір довжини і ширини автомобіля з вантажем, що перевищувало 22 м в довжину і 2,6 м в ширину, що визнавалось позивачем на місці складення постанов, у зв`язку з чим є порушенням п. 22.5 ПДР України.

У п. 2 частини 1 ст. 40 Закону України "Про національну поліцію" встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

При ухваленні рішення суд не приймає до уваги доводи позивача відносно того, що дії працівників поліції були неправомірні, оскільки при складанні оскаржуваних постанов вони не мали сертифікованих приладів для вимірювання вантажу, а вимірювання було здійснено не в пунктах габаритно-вагового контролю.

Згідно п.6 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 р. № 879 габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.

В даному випадку, матеріалами справи підтверджено, що суб`єктами владних повноважень було піддано водія адміністративній відповідальності за порушення, пов`язане із перевезенням вантажу, габарити якого перевищують нормативно встановлені параметри (габарити) без наявного дозволу в паперовій формі та супроводу автомобіля прикриття.

Обставини перевищення габаритів вантажу позивач визнавав і мотивував це наявністю у нього дозволу, який показував відповідачам на електронному носії "планшет" під час складення оскаржуваних постанов, що зафіксовано на відеозаписах з нагрудних камер відповідачів, наданих суду представником відповідачів, у зв`язку із чим перевищення позивачем встановлених габаритів при перевезенні вантажу не викликає у суду сумніву, як і відеофіксація відповідачами відсутності автомобіля прикриття. У зв`язку з цим, в даному випадку відсутня потреба у сертифікованому приладі для вимірювання габаритів вантажу та пункті габаритно-вагового контролю.

Суд не погоджується з твердженнями позивача про те, що його двічі притягнули до адміністративної відповідальності за одне й те саме правопорушення.

Відповідно до ст. 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Між тим, наведений в Конституції України принцип не звільняє особу від відповідальності при повторному вчиненні аналогічних за своїм змістом правопорушень.

З матеріалів справи встановлено, що 25 вересня 2018 року о 20.20 годин позивач перевозив вантаж довжиною більше 22 м, про що була винесена відповідна постанова НК № 585335 від 25.09.2018 року.

Після отримання вказаної постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності, знаючи достеменно про незаконність здійснення перевезення габаритного вантажу без офіційно оформленого у паперовому вигляді дозволу та автомобілю супроводження, позивач не прийняв ніяких заходів для усунення порушення (отримання відповідного дозволу та організації супроводу), а продовжив рух транспортного засобу, чим повторно вчинив правопорушення.

У зв`язку із цим, 25 вересня 2018 року вже о 22.30 годин позивач повторно, в іншому місці, здійснював перевезення вантажу (комбайну) шириною 3,8м, без спеціального дозволу та автомобілю супроводу, про що була винесена відповідна постанова НК № 602710 від 25.09.2018 року.

З цих підстав, суд вважає необґрунтованими доводи позивача з приводу того, що порушення п. 22.5 ПДР, відповідальність за яке передбачена ст. 132-1 КУпАП, має триваючий характер, оскільки правопорушення полягає у здійсненні водіями перевезення вантажів із перевищенням габаритів вантажу без відповідного дозволу, а відповідальність застосовується за кожен встановлений факт правопорушення, а не за весь час неотримання перевізником відповідного дозволу та перевезення вантажу з перевищенням допустимих габаритів без відповідного супроводу, тому вказане однозначно свідчить про разовий, а не триваючий, характер такого адміністративного правопорушення.

Судом не виявлено будь-яких порушень відповідачами порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбаченого статтею 280 КУпАП, форма та зміст оскаржуваних постанов про адміністративне правопорушення відносно позивача в повному обсязі відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема нормам КУпАП. А тому суд також критично відноситься до доводів позову щодо порушення відповідачем вказаних норм КУпАП.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що вказані спірні постанови у справах про адміністративні правопорушення були ухвалені відповідачами з урахуванням принципів правомірної адміністративної поведінки, а саме: постанови прийняті обґрунтовано з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення, характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість оскаржуваних позивачем постанов НК № 585335 від 25.09.2018 року та НК № 602710 від 25.09.2018 року, що свідчить про відсутність підстав для їх скасування.

Приймаючи до уваги наведене, судом не встановлено підстав для скасування оскаржуваних постанов, а тому суд приходить до висновку, що в задоволені позовних вимог необхідно відмовити.

Відповідно до змісту ст. 288 КУпАП оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення здійснюється у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими КУпАП.

Відповідно до приписів ст. 293 КУпАП в разі оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності орган (посадова особа) при перевірці законності та обґрунтованості винесеної постанови може прийняти рішення про залишення постанови без змін.

Згідно з п.1 ч.3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат згідно ч.1 ст.139 КАС України, суд враховує ухвалення рішення на користь відповідачів та звільнення позивача від сплати судового збору на підставі ст. 288 КУпАП, тому судові витрати підлягають компенсації за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України.

Керуючись ст. ст. 9, 132-1, 251, 252 КУпАП, ст. ст. 2, 6, 9, 72, 73, 75, 77, ч. 9 ст. 205, ст. ст. 241, 242, 244, 245, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції, Інспектора взводу № 1 роти № 2 Управління патрульної поліції у Миколаївській області сержанта поліції Світлого Сергія Миколайовича, Інспектора роти №2 Управління патрульної поліції у Миколаївській області сержанта поліції Шмуратова Олександра Володимировича про скасування постанови про адміністративне правопорушення серії НК №602710 від 25.09.2018 року та про скасування постанови про адміністративне правопорушення серії НК №585335 від 25.09.2018 року.

Судові витрати по справі компенсувати за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г.А. Байбара.