Рішення № 82156298, 28.05.2019, Машівський районний суд Полтавської області

Справа № 531/300/18

Номер провадження 2/540/228/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.05.2019 Машівський районний суд Полтавської області у складі :

головуючого - судді Косик С.М.

за участю: секретаря Ткач Н.М.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представників відповідача ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

представників третьої особи Капралова М. М., Деркач О .І .,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Машівка цивільну справу у порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Карлівська районна державна адміністрація, про встановлення місця проживання малолітньої дитини,

відповідно до ч. 1 ст. 268 ЦПК України в судовому засіданні 28.05.2019 року проголошено вступну та резолютивну частину Рішення, -

в с т а н о в и в:

у серпні 2018 року з Карлівського районного суду Полтавської області до Машівського районного суду Полтавської області надійшла цивільна справа за вказаним позовом, в якому ОСОБА_1 посилається на те, що вони з відповідачкою є батьками малолітнього ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак проживають окремо. Дитина на даний час проживає з матір`ю і досягти згоди щодо місця проживання дитини вони не можуть. Відповідач не визнає ні права дитини, ні права батька гарантованого чинним законодавством України. Чоловік відповідачки періодично вчиняє хуліганські дії щодо нього, ОСОБА_1 , з погрозами фізичної розправи у разі, якщо він не відмовиться від дитини. Ця обставина унеможливлює його спілкування з сином в домі відповідачки. Його клопотання з приводу забезпечення прав дитини, в тому числі на спілкування з біологічним батьком, до місцевих органів влади та районної служби у справах дітей, результатів не дали. Його спроби готувати дитину до самостійного життя наражаються на супротив матері, яка вважає себе єдиним власником дитини. Про необхідність зміни місця проживання свідчать численні хвороби, травми, отруєння, які отримала дитина, перебуваючи у постійно зайнятої матері. Стверджує, що наразі, в порушення ст. 151 СКУ питання навчання і виховання сина, віддані кримінальному оточенню сім`ї ОСОБА_3, що відповідно позначається на психологічному, розумовому і моральному розвитку хлопчика. Тривогу в позивача викликають і житлово-побутові умови проживання сина. Пічне опалення дровами хати не забезпечує стабільну температуру, провокує постійні захворювання. Нестабільне матеріальне становище матері, часті зміни роботи, кредити в численних банках, ніде не працюючий, хворобливий чоловік, який зловживає спиртним, його постійні крадіжки, не сприяють нормальному розвитку дитини.

У зв`язку з викладеним позивач просить ухвалити рішення, яким визначити постійне місце проживання малолітнього ОСОБА_10 - місце проживання його батька - ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , з відповідною випискою дитини з адреси місця проживання матері: АДРЕСА_2 , передбачивши надання відповідачу можливості брати участь у вихованні дитини в зручний для неї час за місцем проживання дитини.

Ухвалою судді Карлівського районного суду Полтавської області Лизенко І.В. від 15.03.2018 у справі відкрито провадження, визначено розглядати справу в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання (а.с. 31-32 т. 1).

Ухвалою суду від 05.06.2018 закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті (а.с. 225-226 т. 1).

12 квітня 2018 року відповідач подала відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову про визначення місця проживання дитини в повному обсязі, заперечуючи те, що вона забороняє позивачу спілкуватися з сином, те, що її чоловік періодично вчиняє хуліганські дії, про травмування дитини, наявність у сина численних хвороб, наявність ознак розбещення дитини тощо. Стверджує, що умови проживання є задовільними, вона працює та тримає домашнє господарство. Згідно довідки з сільської ради - характеризується позитивно. Крім того, зазначає, що позивач жодних витрат на утримання сина не несе (а.с. 77-79 т. 1).

03.05.2018 позивач подав відповідь на відзив, у якому просить визнати обставини і докази додані до відзиву необґрунтованими, а часто упередженими і сумнівними; прийняти справедливе, обґрунтоване рішення, яке буде відповідати найкращим інтересам дитини, визначивши постійним місцем проживання дитини в домі батька, а фактично у власному домі. Відповідач перешкоджає йому бачитися з їхнім спільним сином ОСОБА_10 , не визнає його батьківства, вчиняє психологічне насильство стосовно дитини, ніде не працює. Чоловік відповідачки вчиняє хуліганські дії, дитина має поганий стан здоров`я, мати травмувала її, будучи в нетверезому стані. Дитина перебуває у кримінальному оточенні, піддається розбещенню. Сім`я відповідачки має нестабільне матеріальне становище, веде аморальний спосіб життя тощо. Позивач зазначає, що все викладене вище, підтверджується документально. Про необхідність зміни місця проживання дитини свідчить неефективне лікування та потреба у вихованні та навчанні дитини, якою ніхто не займається (а.с. 142-166 т.1).

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав з підстав, аналогічних викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити, пояснивши, що спілкування з сином в домі матері - відповідачки по справі є неможливим, син називає батьком чоловіка відповідачки - раніше судимого ОСОБА_15 , який зловживає алкоголем та не працює, його ж зве дядьком, оскільки відповідачка налаштовує дитину проти нього. Відповідачка цілий день на робот та дитиною не займається, не лікує, а тому доводить хлопчика до інвалідності, дитина живе в холоді, незадовільно харчується. Також наполягає на найкращих інтересах дитини, який в разі проживання з ним буде мати хороші умови проживання, матеріальне забезпечення і догляд - буде пролікований в психологічному або психіатричному центрі та пройде реабілітацію. Зазначає, що має кращі умови для проживання дитини, ніж відповідачка, житло якої знаходиться в незадовільному санітарному стані - недостатня площа будинку, пічне опалення.

Відповідач позов не визнала та просила в його задоволенні відмовити, пояснивши що позивач намагається нашкодити їй, дитина йому не потрібна - хлопчик з народження проживає з нею, до неї прихильний та вона не чинить перешкод в спілкуванні з батьком, але син не знає батька, називає його дядьком, позивач викрадав дитину. Вона працює та тримає домашнє господарство, але також доглядає за сином, який хворіє, але як всі діти, він здорова, розвинута дитина для свого віку, позивач намагається оговорити сина.

Представники відповідача проти задоволення позву заперечили, поключись на прихильність дитини до матері та проживання хлопчика в нормальних умовах.

Представники третьої особи прояснили, що позивач постійно звертається до служби з повідомленнями про неналежний догляд та умови проживання малолітнього ОСОБА_10 і представники служби щомісячно без попереджень виїжджають за місцем проживання дитини, де встановлено, що санітарні та побутові умови проживання дитини добрі, дитина нагодована, мати виконує всі рекомендації лікарів - привозить на обстеження та лікування. Чоловік відповідачки жодного разу не перебував в стані алкогольного сп`яніння. Також і умови проживання в батька дитини хороші, після усунення недоліків створено всі умови для хлопчика.

Суд, заслухавши пояснення сторін та третьої особи, з`ясувавши обставини, на які посилаються учасники справи, обґрунтовуючи свою позицію, дослідивши надані ними докази на підтвердження заявлених вимог, прийшов до такого висновку.

Згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с.9 т.1) позивач ОСОБА_10 та відповідач ОСОБА_3 являються батьками ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає з матір`ю - ОСОБА_3 (а.с.85 т.1).

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 має вищу освіту (а.с.183,184 т.1), за місцем проживання - с.Климівка Карлівського району Полтавської області характеризується позитивно - перебуває у дружніх відносинах із сусідами, добрий господар, дбає про матеріальне становище родини, до адміністративної відповідальності не притягувався (а.с.182 т.1), очолює первинну ветеранську організацію Климівської сільської ради та користується повагою та заслуженим авторитетом ветеранів первинної організації та односельців (а.с.182 а. т.1).

ОСОБА_1 проходив військову службу з 06.08.1970 року по 03.07.1992 року, звільнений в запас, є пенсіонером і отримує пенсію за вислугу років, в 2017 році отримав пенсію на загальну суму 23159,88 грн, в січні 2018 року - 3913,72 грн. також має у власності земельну частку (пай) розміром 8,1727 га, яка знаходиться в оренді ТОВ «Ланнівська МТС» та в 2017 році отримав орендну плату в сумі 41544,62 грн (а.с.21 ,22, 50-53, т.1, 121-123 т.2). Відповідачка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована і проживає в належному їй будинку за адресою : АДРЕСА_2 (а.с.80,95 т.1) та за місцем проживання Климівською сільською радою ОСОБА_3 та її чоловік ОСОБА_15 характеризуються позитивно: ОСОБА_3 бере активну участь в громадському житті села, до декретної відпустки працювала соціальним робітником та отримувала подяки від підопічних, з жовтня 207 року працює тваринником в ТОВ «Климівське». Перебуває в приязних стосунках із сусідами, до старших ставиться з повагою, проживає з чоловіком та сином, любляча мати, відповідально ставиться до виконання батьківських обов`язків, в сім`ї теплі, дружні відносини, завжди дбає про матеріальне становище сім', займається домашнім господарством та вихованням сина, по Климівській сільській раді до адміністративної відповідальності не притягувалася. За довідками, виданими ТОВ «Климівське» (а.с.87,88,90,91 т.1) ОСОБА_3 працює на вказаному підприємстві з 01.12.2017 року, де характеризується виключно позитивно, за період з 01.12.2017 року по 28.02.2018 року отримала заробітну плату в сумі 10770,23 грн

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , кожен окремо, показали, що матері дитини потрібно більше піклуватися про сина, який хворіє та потребує догляду, чоловік відповідачки зловживає алкоголем та підтримує відносини з раніше судимими особами, натомість батько має кращі умови для проживання сина та матиме можливість доглядати та піклуватися про дитину.

Свідок ОСОБА_18 показав суду, що він являється хрещеним батьком ОСОБА_10 , який проживає з мамою та прив`язаний до неї, хлопчик рухливий, допитливий та розумний, щоб відповідачка зловживала алкоголем, він не бачив, натомість її чоловіка ОСОБА_15 знає з не кращої сторони - з приводу його поведінки викликали поліцію.

Як убачається з актів обстеження умов проживання малолітнього ОСОБА_10 у сім`ї його матері ОСОБА_3 (а.с.81,82,94, т.1), умови проживання малолітньої дитини у сім`ї ОСОБА_3 є задовільними і такими, що не загрожують життю і здоров`ю дитини: у будинку сухо, чисто, тепло, у будинку 3 кімнати, є електроенергія, вода, опалення - пічне, сім`я утримує домашнє господарство та забезпечена продуктами харчування, у дитини є все необхідне - одяг, взуття, іграшки, місце для відпочинку та занять.

Малолітній ОСОБА_10 перебуває на диспансерному обліку у сімейного лікаря Климівської АЗПСМ та лікаря-педіатра Карлівської АЗПСМ з діагнозом: нефропатія, загроза розвитку гострого пієлонефриту, гемангіома нижньої губи в стадії лікування. Неодноразово консультований фахівцями Полтавської дитячої клінічної лікарні. Стаціонарно пролікований в дитячому відділенні Карлівської ЦРЛ з 26.07. по 02.08.2016 року. 11.07.2018 року в супроводі матері та медичного працівника дитина консультована фахівцями консультативної поліклініки Полтавської обласної дитячої клінічної лікарні, а також обстежена лабораторно та інструментально. Висновки фахівців отоларинголога, офтальмолога, ортопеда-травматолога, хірурга, дефектолога та кардіоревматолога - здоровий; гастроентеролог - панкреатопатія, надані рекомендації по харчування та амбулаторному лікарню; нефролог - дисметаболічна нефропатія, надані рекомендації по харчуванню та спостереженню;невролог - синдром гіперактивності (а.с.20 т.1, а.с. 84 -88 т.2).

За висновком Карлівської районної державної адміністрації від 30.05.2018 року проживання малолітнього ОСОБА_10 з батьком можливе, оскільки ОСОБА_1 створено належні умови проживання для сина. Разом з тим, умови проживання дитини у родині матері добрі та інколи не порушувались, всі кімнати об лаштовані меблями, побутовою технікою, в помешканні завжди чисто і охайно, дитина отримує повноцінне, раціональне харчування (а.с.74 т.2).

Згідно з ч. 2, 8, 9, 10 ст. 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У п. 1 ст. 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції).

Відповідно до ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Статтею 2 Протоколу № 4 Конвенції ООН «Про захист прав і основних свобод людини» передбачено, що кожна людина, що законно перебуває на території будь-якої держави, в межах цієї території має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну. Здійснення цих прав не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, які запроваджуються згідно з законом і необхідні в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, з метою підтримання громадського порядку, запобігання злочинам, для захисту здоров`я або моралі чи з метою захисту прав і свобод інших людей.

Згідно зі ст. 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.

Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

У судовому засіданні з пояснень сторін установлено, що дитина з народження проживає з матір`ю та прихильна до неї, що відповідачем не заперечується.

Частиною 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Окрім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов`язки щодо батьків (ст. 142 СК України), у тому числі, й на рівне виховання батьками. У справі «Хант проти України» вказано, що права дитини мають перевагу над правами батьків.

Так, 11 липня 2017 року Європейським Судом з прав людини було винесено рішення у справі «М.С. проти України», у якому йдеться визначення «інтересів дитини», їх місця у взаємовідносинах між батьками.

При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є не благодійним.

На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі у міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосується дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

Аналіз вищезазначених норм права дає підстави для висновку, що рівність прав батьків витікає з прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, і у першу чергу повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.

Суд зазначає, що мати дитини має постійне місце проживання, постійне місце роботи та джерело існування, вона створила всі умови для проживання, виховання та розвитку дитини, також дитина з дня народження проживає з матір`ю, а тому проживання хлопчика з матір`ю відповідатиме його інтересам, у зв`язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.

Доводи позивача про те, що дитина має ряд захворювань, в тому числі хронічних та мати хлопчика не забезпечує його лікування не знайшли підтвердження в судовому засіданні, оскільки з наданих сторонами документів убачається, що дитина періодично проходить обстеження та лікування з приводу наявних у неї захворювань, натомість позивачем не доведено, що зі сторони відповідача чиняться дії на погіршення стану здоров`я дитини.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 квітня 2018 року у справі № 758/10772/16-ц зроблено висновок, що у разі зміни обставин, пов`язаних із віком дитини, при наявності спору між батьками як мати дитини, так і батько не позбавлені можливості звернення до суду із позовом про визначення місця проживання дитини.

За правилами ст. 141 ЦПК України, оскільки в задоволенні позову відмовлено, понесені позивачем витрати у вигляді судового збору не підлягають відшкодуванню відповідачем.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1-18, 81, 141, 209-245, 259, 264, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Карлівська районна державна адміністрація, про встановлення місця проживання малолітньої дитини - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду через Машівський районний суд Полтавської області.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець та мешканець АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серія НОМЕР_2 , виданий Карлівським РВ УМВС України в Полтавській області 06.01.1998 р., реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженка с. Рунівщина Зачепилівського району Харківської області, мешканка АДРЕСА_2 , паспорт громадянина України серія НОМЕР_4 , виданий Карлівським РС УДМС України в Полтавській області ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .

Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Карлівська районна державна адміністрація, місцезнаходження: вул. Полтавський шлях, 54, м. Карлівка Полтавської області, ЄДРПОУ 04057362.

Повний текст Рішення складено 03.06.2019 року.

Суддя С. М. Косик