Рішення № 82154850, 28.05.2019, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/2093/17

Провадження № 2/645/55/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2019 року місто Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Горпинич О.В.,

секретар судових засідань - Кривеженко М.М.,

за участю представника позивача - ОСОБА_1 .,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Публічного акціонерного товариства «Харківська муніципальна страхова компанія» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та витрат, пов`язаних з оцінкою заподіяної шкоди транспортного засобу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом, яким просив стягнути солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Приватного акціонерного товариства «Харківська муніципальна страхова компанія» суму заподіяної шкоди у розмірі 44539,45 грн., стягнути солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ПАТ «ХМСК» суму витрат, пов`язаних з оцінкою заподіяної шкоди транспортного засобу у розмірі 500 грн., стягнути солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ПАТ «ХМСК» моральну шкоду в сумі 50 000 грн.. В обґрунтування позову посилався на те, що 13.01.2017 року, приблизно о 20 год. 05 хв. по вул. Рибалко, 37 в м. Харкові відбулася дорожньо-транспортна пригода, за участю автомобіля марки «Skoda Fabia Classic», державний номер НОМЕР_1 , під керування водія ОСОБА_3 та автомобіля марки «Gelly MK», державний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 .. Дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок невиконання ОСОБА_3 п. 13.1 ПДР України, який не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу та допустив зіткнення з припаркованим автомобілем «Gelly MK», державний номер НОМЕР_2 . Постановою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 24.02.2017 року ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у дохід держави у розмірі 340 грн.. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_2 , як власнику автомобіля «Gelly MK», державний номер НОМЕР_2 було заподіяно матеріальну шкоду у розмірі 44539,45 грн. Окрім заподіяної шкоди позивач зазначав, що поніс додаткові витрати у вигляді оплати послуг оцінювача у розмірі 500 грн.. Факт заподіяння підтверджується відповідними документами, а саме звітом № 1а-2017 про оцінку вартості майнової шкоди, завданої власнику КТЗ від 25.02.2017 року, витрати у вигляді оплати послуг оцінювача підтверджуються квитанцією № 098986 від 25.02.2017 року. Цивільна відповідальність ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , як власника транспортного засобу застрахована в ПАТ «ХМСК». 17.03.2017 року ОСОБА_2 було подано заяву на виплату страхового відшкодування за пошкоджений транспортний засіб до ПрАТ «Харківська муніципальна страхова компанія». Однак, до теперішнього часу ПрАТ «ХМСК» ніякої відповіді не надала, страхове відшкодування не виплатила. Право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка її завдала, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Законодавство надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов`язує його одержувати. Потерпілий вправі реалізувати своє право вимоги виплати страхового відшкодування як до страховика, так і одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов`язання, не залежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. Позивач зазначав, що внаслідок протиправних дій відповідача ОСОБА_3 була спричинена моральна шкода. А саме, внаслідок пошкодження автомобіля позивача, він втратив можливість оперативно виїжджати на зустрічі по робочим справам, було розірвано декілька зустрічей, що негативно вплинуло на його трудову діяльність. Відсутність автомобіля та тривалий його ремонт доставило багато незручностей та проблем, у зв`язку з чим, позивач оцінює моральну шкоду у розмірі 50 000 грн..

На підставі викладеного до суду було подано відповідний позов.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судових справи між суддями від 15.05.2017 року, головуючим суддею визначено - Горпинич О.В.

16.05.2017 року зроблено запит органу державної влади щодо доступу персональних даних щодо відомостей про реєстрацію місця проживання відповідачів.

13.06.2017 року отримано інформацію за відомостями адресно-довідкового підрозділу ГУДМС, УДМС України.

14.06.2017 року провадження по справі відкрито та призначено справу у відкрите судове засідання.

21.07.2017 року ОСОБА_2 , в особі представника, подано позовну заяву викладену у новій редакції, відповідно до якої позивач просив стягнути солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ПАТ «ХМСК» суму, заподіяної матеріальної шкоди 15193,26 грн., стягнути солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ПрАТ «ХМСК» суму витрат, пов`язаних з оцінкою заподіяної шкоди транспортного засобу у розмірі 500 грн., стягнути солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ПрАТ «ХМСК» суму, заподіяної моральної шкоди у розмірі 50 000 грн.. В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилався на обставини викладені вище, а також зазначав, що у подальшому, 30.05.2017 року ПрАТ «Харківська муніципальна страхова компанія» перерахувала страхове відшкодування у розмірі 29346,19 грн.. Таким чином було здійснено часткове відшкодування заподіяної матеріальної шкоди. З урахуванням часткового погашення боргу сума, яка підлягає відшкодуванню становить 15 193,26 грн..

ПрАТ «ХМСК», в особі свого представника подали відзив на позовну заяву, в якому зазначалося, що 14.12.2017 року ПАТ «ХМСК» змінила своє найменування, на даний час - ПрАТ. 13.01.2017 року сталася ДТП за участю водіїв ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , який керував забезпеченим в ПАТ «ХМСК» транспортним засобом. Відповідно до даного полісу ліміт відповідальності за життя, здоров`я становить 200 000 грн., майна - 100 000 грн., франшиза - 1000 грн.. 16.01.2017 року до ПАТ «ХМСК» із повідомленням про ДТП звернувся ОСОБА_3 , 17.01.2017 року - із повідомленням про ДТП звернувся позивач. 23.01.2017 року представник страховика Костенко О.О. був присутній при огляді пошкодженого транспортного засобу оцінювачем Висторобським С.В. , який оглянув пошкоджений автомобіль, при цьому засвідчив сліди корозійного руйнування металу переднього правого крила, доказом чого є запис в протоколі огляду від 23.01.2017 року. Оцінювач Висторобський С.В. здійснив розрахунок вартості майнової шкоди, завданої позивачеві без наявності корозійного руйнування, зазначивши в звіті, що корозійні пошкодження відсутні, тому застосував в розрахунку значення коефіцієнту фізичного зносу рівним нулю. 17.03.2017 року позивач надав до ПрАТ «ХМСК» заяву про виплату страхового відшкодування з проханням здійснити виплату страхового відшкодування в сумі 44539,45 грн. згідно зі звітом про оцінку вартості майнової шкоди № 1а-2017 від 25.02.2017 року. Зазначалося, що відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу, відшкодовує витрати, по`вязані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Таким чином, ПАТ «ХМСК» шляхом звернення до аварійного комісара Єрємєєва В.О. здійснило розрахунок суми страхового відшкодування позивача, застосувавши коефіцієнт фізичного зносу автомобіля по вищезазначеним причинам, у зв`язку з чим вартість відновлювального ремонту становила 30 346,19 грн.. Станом на 01.02.2018 року даний розрахунок (звіт) представник надати не може. Представником зазначалося, що страховик своєчасно, відповідно до вимог ст. 36.2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», здійснив суму страхового відшкодування, що була розрахована із застосуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля та з відрахуванням суми франшизи (1000 грн.), на яку завжди зменшується страхове відшкодування. Що стосується позовної вимоги про стягнення з ПрАТ «ХМСК» солідарно з іншими відповідачами суми витрат, пов`язаних з оцінкою заподіяної шкоди транспортного засобу у розмірі 500 грн., то страховик заперечує, так як єдиний випадок, коли страховик зобов`язаний компенсувати виплати за проведення оцінки експертизи - це випадок зазначений в ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Відповідно до ст. 34.2 Закону, страховик протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду зобов`язаний направити свого представника на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Згідно зі ст. 34.3 Закону, якщо представник страховика не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи. Оскільки представник ПрАТ «ХМСК» приймав участь в огляді автомобіля позивача в 10-денний строк з моменту отримання повідомлення про ДТП, то вони не повинні сплачувати витрати за проведення оцінки. Що стосується стягнення моральної шкоди з ПрАТ «ХМСК», то дана вимога не обґрунтована, немотивована, доказами не доведена, тобто недоведений факт спричинення страховиком позивачу моральної шкоди.

В судове засідання позивач не з`явився, проте присутній його представник підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просивши про їх задоволення, посилаючись на обставини викладені у рішенні.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник, відповідач ОСОБА_4 та представник ПрАТ «ХМСК» в судове засідання не з`явилися, повідомлені про дату, час та місце розгляду справи своєчасно та належним чином.

Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з`явились в судове засідання без поважних причин.

Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Таким чином, суд вважає, що відповідачі та представники відповідачів належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Статтею 6 Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод 1950 року, передбачено, що кожен має право на справедливий та публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановлений законом, який вирішить спір щодо його права та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

На підставі викладеного, суд прийшов до висновку про завершення розгляду справи без відповідачів та представників відповідачів, за наявними у справі доказами.

Вислухавши думку сторін по справі, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані представником позивача докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Згідно з вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_3 , 13.01.2017 року приблизно о 20 год. 50 хв., керуючи автомобілем марки «Skoda Fabia Classic», державний номер НОМЕР_1 , по вул. Рибалко, б. 37 в м. Харкові, в порушення п. 13.1 ПДР України, не врахував дорожньої обстановки, а саме: не дотримався безпечного бокового інтервалу, скоїв наїзд на припарковай автомобіль «Gelly MK», державний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 .. В результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, завдано матеріальну шкоду.

Автомобіль «Gelly MK», державний номер НОМЕР_2 на праві власності належить ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрації транспортного засобу НОМЕР_3 .

Постановою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 24.02.2017 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляду штрафу в доход держави у розмірі 340 грн..

Постанова набрала законної сили 10.03.2017 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням у адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини, якщо інше не передбачено законом.

Виходячи з положень ст. 82 ЦПК України, яка передбачає постанову суду у справі про адміністративне правопорушення як підставу звільнення від доказування, суд вважає встановленим, що шкоду майну позивача внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 13.01.2017 року завдано з вини відповідача.

Відповідно до полісу № АК/4801305 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного між ПАТ «Харківська муніципальна страхова компанія» та ОСОБА_4 , був забезпечений транспортний засіб «Skoda Fabia Classic», державний номер НОМЕР_1 , строк дії полісу з 18.11.2016 року по 17.11.2017 року та ліміт відповідальності щодо здоров`я потерпілого - 200 000 грн., майна - 100 000 грн., франшиза - 1000 грн..

Згідно ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про страхування» страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов`язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми визначається за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. При страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору, якщо інше не передбачено договором страхування.

Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. У разі коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого об`єкта, страхове відшкодування виплачується у такій же частці від визначених по страховій події збитків, якщо інше не передбачено умовами страхування.

Відповідно до частини третьої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відтак відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Статтями 28, 29 Закону № 1961-ІV передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 9 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Згідно ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2частини першої статті 355 цього Кодексу, є обов`язковим для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 19.10.2018 року по даній справі призначено судову транспортно-товарознавчу експертизу.

На адресу суду 26.03.2019 року надійшов висновок судової товарознавчої експертизи № 24028 від 18.02.2019 року, згідно яких вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Gelly MK», державний номер НОМЕР_2 в результаті ДТП (13.01.2017), станом на момент проведення дослідження (15.02.2019), складає 27 642,55 грн. Вартість відновлювального ремонту автомобіля «Gelly MK», державний номер НОМЕР_2 складає 43 020,99 грн. Повний перелік необхідних ремонтних робіт та їх вартість зазначено в калькуляції відновлювального ремонту. Вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Gelly MK», державний номер НОМЕР_2 в результаті ДТП (13.01.2017), з врахуванням корозійних пошкоджень автомобіля, станом на 23.01.2017, складає 25 871,34 грн..

ОСОБА_2 страховою компанією виплачено страхове відшкодування в сумі 29346,19 грн., даний факт сторонами не оспорюється.

Згідно висновку судової автотоварознавчої експертизи № 24028 від 18.02.2019 року вартість відновлювального ремонту автомобіля «Gelly MK», державний номер НОМЕР_2 складає 43 020,99 грн..

На підставі викладено, з врахуванням сплаченої суми страхової виплати - 29346,19 грн., стягнення з ПрАТ «ХМСК» підлягає сума відновлювального ремонту - 13 674,80 грн., що не перевищує ліміт відповідальності ПрАТ «ХМСК».

Позивачем згідно квитанції до прибуткових касових ордерів №№ 2,4 від 26 та 27 січня 2017 року сплачено ФОП ОСОБА_8 за ремонт автомобілю 45 278 грн..

Решта суми - 2 257 грн., різниця між страховим відшкодуванням (відновлювальний ремонт - 43020,99 грн.) та фактичним розміром шкоди (45 278 грн.) підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_3 ..

Тобто, суд, встановивши, що вартість майнового збитку, завданого власнику пошкодженого транспортного засобу - ОСОБА_2 внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, перевищує розмір страхового відшкодування, з ОСОБА_3 , як з винної особи на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром понесених витрат та отриманим страховим відшкодуванням.

Необхідно наголосити, що відповідно до ст. 541 ЦК України, солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема уразі неподільності предмета зобов`язань.

При цьому суд виходить з того, що наведені вище норми чинного законодавства України, які регламентують порядок відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП не передбачають солідарного обов`язку винної особи, страховика та страхувальника щодо відшкодування такої шкоди, завданої майну потерпілого, що узгоджується із правовим висновком, викладеним в Постанові пленуму Верховного суду у справі № 308/3162/15-ц від 20.06.2018 року.

У даному випадку солідарний обов`язок ПрАТ «ХМСК» та ОСОБА_3 відсутній.

У зв`язку з чим, заявлені вимоги позивача про солідарне стягнення з ПрАТ «ХМСК» та ОСОБА_3 шкоди, завданої внаслідок ДТП, суд вважає безпідставними та такими, що суперечать нормам чинного законодавства України, а тому, відхиляються судом.

Що стосується вимог ОСОБА_2 , до відповідача ОСОБА_4 , то вони задоволенню не підлягають, як такі, що не ґрунтуються на Законі, оскільки як визначено ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:

1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;

2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;

3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

В судовому засіданні не доведена вина ОСОБА_4 щодо спричинення позивачу шкоди, завданої в результаті ДТП.

Що стосуються вимог в частині відшкодування моральної шкоди, то вони не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Сторона позивача не змогла довести настання для останнього обставин, які б свідчили про його моральні страждання.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачем не надано жодного доказу того, що він зазнав моральних страждань.

На підставі викладеного, суд відмовляє у відшкодування моральної шкоди.

Що стосується стягнення 500 грн., витрат які позивач зазнав у зв`язку з оцінкою заподіяної шкоди, то в відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати - витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз. У даному випадку сплачені позивачем 500 грн., витрати пов`язані з оцінкою заподіяної шкоди не можна вважати судовими витратами, які підлягають відшкодуванню відповідно до ст. 88 ЦПК України. Не можна вважати цю суму й збитками, оскільки необхідність цих витрат не доведена і судом цей висновок спеціаліста не застосовувався, в зв`язку вони задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 77, 79, 81, 89, 90, 95, 141, 213, 258, 259, 263, 274, 265, 268 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а саме різницю між страховим відшкодуванням та фактичним розміром шкоди в сумі 1 979 грн..

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Харківська муніципальна страхова компанія» на користь ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а саме вартість відновлювального ремонту в сумі 13 674,80 грн..

В решті вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та витрат, пов`язаних з оцінкою заподіяної шкоди транспортного засобу - відмовити.

В решті вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Публічного акціонерного товариства «Харківська муніципальна страхова компанія» про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та витрат, пов`язаних з оцінкою заподіяної шкоди транспортного засобу - відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Фрунзенський районний суд м. Харкова.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_2 , дата народження невідома, реєстраційний номер облікової карти платника податків - НОМЕР_4 , місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 .

Відповідачі - Публічне акціонерне товариство «Харківська муніципальна страхова компанія», ЄДРПОУ 21186813, місце знаходження: м. Харків, вул. Плеханівська, 63; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання (перебування): АДРЕСА_2 ; ОСОБА_4 , дата народження, серія та номер паспорта, реєстраційний номер облікової картки платника податків - не відомі, місце проживання (перебування): АДРЕСА_3 .

Повне рішення складено 03 червня 2019 року.

Суддя О.В. Горпинич