
Справа № 640/17799/18
н/п 2/640/688/19
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 травня 2019 року Київський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого - судді Губської Я.В.,
при секретарі Балан Т.А..,
за участі представника позивача Мовчана М.В. ,
відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_2 про стягнення суми
ВСТАНОВИВ:
26.09.2018 року Харківська міська рада звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки комунальної власності по АДРЕСА_1 , на підставі ст. 206 Земельного кодексу України, ст.14 Податкового кодексу України, відповідно до ст.ст.1212-1214 Цивільного кодексу України.
Ухвалою судді Київського районного суду м. Харкова від 27.09.2018 року відкрито провадження по справі та призначено підготовче судове засідання.
23.10.2018 відповідачем на адресу суду подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач посилається на недоведеність підстав та суми позовних вимог, відсутність правового обґрунтування звернення позивача до суду та просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
10.12.2018 представником позивача подано до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог та письмові пояснення з правовим обґрунтуванням підстав звернення до суду.
12.12.2018 до суду засобами поштового зв`язку надійшла аналогічна заява позивача про зменшення розміру позовних вимог з розрахунками.
В підготовчому судовому засідання 18.01.2019 судом прийнято до розгляду заяву про зменшення позовних вимог.
28.01.2019 позивачем до суду подано пояснення з приводу уточнених позовних вимог.
28.01.2019 відповідачем до суду подано пояснення з приводу уточнених позовних вимог.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 21.03.2019 року закрито підготовче провадження по справі та призначено судове засідання.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що Харківською міською радою відповідно до ст. 189 Земельного кодексу України здійснено заходи самоврядного контролю з питань використання та охорони земель територіальної громади, додержання вимог земельного законодавства. Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 08.05.2018 № НОМЕР_2 нежиле приміщення № 14 загальною площею 16,2 кв.м., в літ. «А -1» по АДРЕСА_1 з 25.04.2008 зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 25.07.2007 № 7633.
ОСОБА_2 з 25.04.2008 та по теперішній час використовує земельну ділянку площею 0,0031 га по АДРЕСА_1 без виникнення права власності, користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст.ст. 125, 126 Земельного Кодексу України.
Відповідно до вказаної інформаційної довідки, листа Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 27.12.2017 № 8475/0/225-17 речові права відповідача на земельну ділянку по АДРЕСА_1 не зареєстровані.
Отже, враховуючи відсутність зареєстрованих за будь-якими юридичними або фізичними особами прав та з урахуванням ст.ст. 12, 80, 83 Земельного кодексу України земельна ділянка площею 0,0031 га по АДРЕСА_1 перебуває у власності територіальної громади міста Харкова.
Відповідач у період з 01.09.2015 по 31.08.2018 не сплачував за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберіг у себе майно - грошові кошти.
Зазначені законодавчі приписи та встановлені міською радою фактичні обставини стали підставою для звернення до суду з позовом про повернення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки комунальної власності по АДРЕСА_1 . Оскільки відповідач зберігає кошти, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою, за відсутності укладеного договору, тим самим збільшує вартість власного майна, а позивач втрачає належне йому майно (кошти від орендної плати), тобто відбувається факт безпідставного збереження саме коштів у розмірі орендної плати відповідачем за рахунок позивача.
А відтак, розмір збережених відповідачем коштів від безпідставно набутого майна, який підлягає відшкодуванню з боку відповідача, розрахований міською радою в сумі 8438,02 грн., виходячи з розміру орендної плати за землю, а також площі зареєстрованого за відповідачем приміщення.
В судовому засіданні представник позивача підтримав уточнені позовні вимоги в повному обсязі, просив їх задовольнити, посилаючись на судову практику розгляду справ даної категорії, обов`язковість справляння орендної плати за землю.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечувала стосовно задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що вона раніше зверталася до органів місцевого самоврядування щодо оформлення земельної ділянки, однак оскільки земельній ділянці за адресою розташування її нежилих приміщень не присвоєно кадастровий номер, з нею не оформлено договір оренди землі, згідно якого вона повинна сплачувати кошти.
Суд, вислухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК України).
Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст.13 ЦПК України).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтереси особи, яка звернулася до суду, суд, відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. (ст.5 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.
Вимогами ч.3 ст.12, ч.1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 08.05.2018 № НОМЕР_2 нежиле приміщення № 14 загальною площею 16,2 кв.м., в літ. «А -1» по АДРЕСА_1 з 25.04.2008 зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 25.07.2007 № 7633. (а.с. 11-12).
Як вбачається з листа Департаменту земельних відносин Виконавчого комітету Харківської міської ради Харківсокої області від 27.12.2017 № 8475/0/225-17 речові права ОСОБА_2 на земельну ділянку по АДРЕСА_1 не зареєстровані.(13)
Згідно акту обстеження від 08.05.2018, складеного Департаментом територіального контролю Харківської міської ради щодо обстеження земельної ділянки, встановлено, що ОСОБА_2 та ще 10 осіб використовують земельну ділянку площею 0,0950 га по АДРЕСА_1 для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ.«А-1» право власності на нежитлові приміщення зареєстровано за ними.(а.с. 19-22)
Відповідно до наданого позивачем розрахунку, розмір безпідставно збережених відповідачем коштів, з урахуванням площі належного ОСОБА_2 нежитлового приміщення - 16,2 кв.м. з 01.09.2015 до 31.08.2018 складає 8438,02 грн.(а.с. 78-82)
Позивач стверджує, а відповідач не заперечує, що Харківською міською радою договір оренди землі з відповідачем та співвласником нежитлової будівлі літ. «А-1» по АДРЕСА_1 не укладався.
Відповідно до ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.
Відповідно до ст. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», визначено, що виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про оренду землі" та приписами 93 ЗК України передбачено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
У відповідності до частини 2 статті 120 ЗК України, у випадку, коли жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Разом з тим, відповідно до частини першої статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
При зверненні з даним позовом позивач послався на положення статей 1212 - 1214 ЦК як на правову підставу своїх вимог та при цьому зауважив, що заявлена до стягнення сума є несплаченою відповідачем платою за використання земельної ділянки комунальної власності, без укладення договору оренди за період 01.09.2015 до 31.08.2018, внаслідок чого позивач був позбавлений можливості отримати дохід у такому розмірі від здачі спірної земельної ділянки в оренду, чим позивачеві завдано шкоди у виді неодержаної орендної плати за землю.
Виходячи зі змісту статті 120 ЗК України, норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або у користуванні колишнього власника будівлі. Водночас виникнення права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.
Водночас зі змісту статті 125 ЗК України випливає, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.
Зважаючи на положення статті 125 ЗК України, новий власник земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до вимог законодавства.
Отже, з моменту виникнення права власності на вищезазначене нерухоме майно у відповідача виник обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під нежитловими будівлями.
Відповідно до статті 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
Відповідач не є власником і постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього як землекористувача - орендна плата (статті 14.1.72, 14.1.73 ПК).
Правомірне набуття відповідачем права власності на нерухомість, що в силу положень Земельного кодексу України породжує у нього, як у власника нерухомого майна, виникнення обов`язку з оформлення відповідного речового права на землю.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 дійшла висновку про те, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.
За змістом статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Водночас відповідно до статті 156 ЗК України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
Згідно зі статтею 157 ЗК України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють особи, які використовують земельні ділянки, а також юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна І не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.
За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювана шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єктів нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені.
Таким чином, заявлена до стягнення сума є несплаченою відповідачем та безпідставно збереженою платою за використання земельної ділянки комунальної власності, без укладення договору оренди за період з 01.09.2015 до 31.08.2018 у розмірі 8438,02 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, враховуючи їх доведення та обґрунтованість під час розгляду справи. Суд при вирішенні даного питання, дослідив докази відповідача, однак зазначає, що неукладення нею договору оренди землі з позивачем не впливає на вирішення даного позову та не спростовує висновків суду.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають відшкодуванню понесені судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 2643 грн.
Керуючись ст. ст. 4,5,13,76-81,141,258,263,265,280,352,354 ЦПК України, ст.ст.22, 1212- 1214 ЦК України, ст.ст.83, 93, 120, 125, 141, 206 ЗК України, -
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги Харківської міської ради - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Харківської міської ради (м-н Конституції,7, м. Харків, 61003, ідентифікаційний код 04059243, р/р 31419611020002, Банк: Казначейство України (ЕАП), Одержувач: УДКСУ у м. Харкові Харківській області, МФО 899998, код ЄДРПОУ 37999649, код платежу 24062200) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 8438,02 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Харківської міської ради понесені судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 2643 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
На рішення суду першої інстанції протягом 30 днів з дня його проголошення, може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Харківського апеляційного суду. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення, а у випадку проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк для апеляційного оскарження обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Відповідно до вимог п.15 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя:
Судове рішення № 82154066, Київський районний суд м. Харкова було прийнято 27.05.2019. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 640/17799/18. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: