Рішення № 8215370, 10.03.2010, Центральний районний суд м. Сімферополя

Справа № 2-612/10

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.03.2010 року м. Сімферополь

Центральний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого, судді - Заболотної Н.М.,

при секретарях - Бережній В.О., Гончаровій В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву Публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк” до ОСОБА_1 про звернення стягнення на заставлене майно,

встановив:

ЗАТ КБ „ПриватБанк” звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 з позовною заявою про передання в заклад „ПриватБанку” шляхом вилучення у ОСОБА_1 належне їй на праві власності заставлене майно, яке зазначене в договорах застави №3113-08ДЗ/1 від 15.04.2008 року та №3113-08ДЗ/2 від 15.04.2008 року, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №3113-08М від 15.04.2008 року в сумі 13490,42 грн., звернути стягнення на майно, яке зазначено в договорах застави №3113-08ДЗ/1 та №3113-08ДЗ/2 від 15.04.2008 року шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю з правом укладення Заставодержателем договору купівлі-продажу Предмету застави від імені Заставодавця. Свої вимоги мотивує тим, що відповідно до укладеного між сторонами договору №3113-08М від 15.04.2008 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 25000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 14.10.2009 року, у порушення зазначених в договорі умов відповідачка свої зобовязання не виконала та станом на 07.05.2009 року має заборгованість 13490,42 грн., яка складається з: - 13198,56 грн. заборгованість за кредитом; 251,38 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом, 40,48 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором. В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором були укладені договори застави від 15.04.2008 року №3113/08ДЗ/1 та №3113-08ДЗ/2, згідно з якими відповідач надав у заставу належне йому майно. В порушення умов договору, відповідач зобовязання за кредитним договором не виконав, предмет застави в заклад Банку не передав, у звязку з чим позивач змушений звернутися до суду.

У судовому засіданні представник позивача Паніна П.Є. підтримала позовні вимоги, просила суд їх задовольнити з вищевикладених підстав, зазначила, що ЗАТ КБ „ПриватБанк” змінив назву на Публічне Акціонерне товариство КБ „ПриватБанк”, яке є правонаступником ЗАТ КБ „ПриватБанку”. Також, пояснила, що доказів звернення позивача до ОСОБА_1 із вимогою про передачу відповідно до умов договору предмету застави в заклад позивачу, немає.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не зявилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам статті 224 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ПАТ КБ “ПриватБанк” до ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 15.04.2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ „ПриватБанк” та ОСОБА_1 укладений кредитний договір №3113-08М, згідно умов якого відповідачка отримала кредит у розмірі 25000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 14.10.2009 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язання відповідачки за кредитним договором від 15.04.2008 року, між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 15.04.2008 р. укладені: договір застави №3113-08 ДЗ/1, згідно з умовами якого Заставодавець передає в заставу належний йому на праві власності товар в обороті (джинсовий одяг), заставна вартість якого за домовленістю між сторонами складає 7500,00 грн. та договір застави майна №3113-08 ДЗ/2 від 15.04.2008 року, заставна вартість майна за яким складає 23475,00 грн.

За умовами кредитного договору позичальник зобов'язаний не пізніше 14.10.2009 року повернути заставодержателю кредит у розмірі 25000,00 грн., сплатити відсотки за користування кредитом в розмірі 22,00% річних в строки, які передбачені кредитним договором, винагороду за надання фінансового інструменту, винагороду за резервування ресурсів, також пеню у розмірі і випадках, передбачених кредитним договором та договорами застави. При порушенні позичальником зобов'язання щодо погашення кредиту Позичальник сплачує Банку пеню у розмірі 0.2% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки, але не більш подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який сплачується пеня, сплата пені здійснюється в гривні ( п.п.6.1 кредитного договору ).

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору і вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 527 ЦК України боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобовязання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідачка ОСОБА_1 допустила порушення графіку погашення кредиту у звязку з чим її заборгованість перед позивачем станом на 07.05.2009 р. складала 13490,42 грн., з яких заборгованість за кредитом 13198,56 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом 251,38 грн., пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором 40,48 грн.

Згідно з довідкою КРУ ПАО КБ «Приватбанк» з 01.05.2009 року ОСОБА_1 сплатила в рахунок погашення кредиту 5667,98 грн., у звязку з чим заборгованість ОСОБА_1 станом на 10.03.2010 року складає: 14373,38 грн., в тому числі прострочене тіло кредиту 11561,23 грн., прострочені проценти 1811,26 грн., пеня 1000,89 грн.;

Частиною 1 статті 11 ЦПК України, якою встановлений принцип диспозитивності цивільного судочинства, передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Враховуючи, що позивачем позовні вимоги не уточнювалися, з огляду на положення ст. 11 ЦПК України, суд вважає, що сума заборгованості відповідачки перед позивачем складає 11853 грн. 09 коп., з яких заборгованість за тілом кредиту 11561 грн. 23 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом 251,38 грн., пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором 40,48 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про заставу”, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Статтею 19 Закону України „Про заставу” передбачено, що за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Згідно з положеннями ст. 20 Закону України „Про заставу”, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. При частковому виконанні боржником забезпеченого заставою зобов'язання застава зберігається в початковому обсязі.

Згідно з положеннями договору застави №3113-08 ДЗ/1 від 15.04.2008 року та п. 15.8.1 договору застави № 3113-08 ДЗ/2 від 15.04.2008 року заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави у разі, якщо в момент настання строків виконання будь-якого із зобовязань, передбачених Кредитним договором, вони не будуть виконані.

Як вбачається з матеріалів справи строк виконання зобовязання за кредитним договором від 15.04.2008 року сплинув 14.10.2009 року. Таким чином, позивач має право на звернення стягнення на предмет застави.

Однак, суд вважає, що виконання зобовязання за кредитним договором повністю забезпечується зверненням стягнення на заставне майно за договором застави №3113-08 ДЗ/2 від 15.04.2008 року, вартість якого за домовленістю сторін складає 23475,00 грн., що перевищує суму заборгованості відповідачки. У звязку з чим, в частині вимог про звернення стягнення на заставне майно за договором № 3113-08 ДЗ/1 необхідно відмовити.

Згідно з п. 22 договору застави №3113-08 ДЗ/2 реалізація предмету застави за вибором Заставодержателя , здійснюється, зокрема, шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю з правом укладення Заставодержателем договору купівлі-продажу Предмету застави від імені Заставодавця.

Відповідно до п. 17.10. договору застави №3113-08 ДЗ/2 від 15.04.2008 року у випадку порушення Застоводавцем зобовязань за кредитним договором, заставодавець зобовязується передати предмет застави Заставодержателю в заклад за актом прийому-передачи, який підписується сторонами. При оформленні застави у виді твердої застави, предмет застави залишається у Заставодавця під замком та печаттю Заставодержавця.

Згідно зі ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому діючим Кодексом, звернутися в суд за захистом своїх порушених, не признаних або оспорювальних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 3 статті 10 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивач не надав суду будь-яких доказів звернення до відповідачки із вимогою про передачу в заклад заставного майна. Таким чином, у суду немає підстав вважати, що право позивача на отримання в заклад заставного майна є порушеним, у звязку з чим в задоволенні цієї частини позовних вимог необхідно відмовити.

Згідно із ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 118,53 грн. судового збору (а.с. 1) і 250 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (а.с. 1).

На підставі наведеного, керуючись кредитним договором №1331-08 М, договорами застави №3113-08 ДЗ/1, №1331-08 ДЗ/2 укладених 15.04.2008 року, Законом України „Про заставу”, ст. ст. 525, 526, 527, 590 ЦК України, ст. ст. 3, 11, 60, 88, 212-215, 218,224 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк” до ОСОБА_1 - задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ комерційний банк «ПриватБанк» за кредитним договором №1331-08 М від 15.04.2008 року, в розмірі 11853 гривень 09 копійок, звернути стягнення на майно за договором застави №3113-08ДЗ/2 від 15.04.2008 року, шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю з правом укладення Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) договору купівлі-продажу Предмету застави від імені ОСОБА_1.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати, а саме: судовий збір у розмірі 118 (сто вісімнадцять) гривень 53 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 250 (двісті пятдесят) гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя: