Рішення № 82153309, 30.05.2019, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа № 428/4176/19

Провадження №2/428/1612/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2019 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Кордюкової Ж.І.,

при секретарі Бондаренка К.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сєвєродонецьку Луганської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Сєвєродонецька міська рада Луганської області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Циба Дмитрій Михайлович в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа Сєвєродонецька міська рада Луганської області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що вона є власником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . У вищезазначеній квартирі разом з нею зареєстрований ОСОБА_2 , який у зазначеній квартирі не проживає з 2015 року, не сплачує комунальні платежі за квартиру, не утримує її у належному стані. Наявність реєстрації відповідача у квартирі порушує її права та інтереси, оскільки створює перешкоди у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Позивач звернулася з цим позовом до суду і просить визнати відповідача ОСОБА_2 таким, що втратив право користування спірним житловим приміщенням.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, до початку розгляду справи до суду надала письмову заяву про розгляд справи без її участі.

Представник позивача адвокат Циба Д.М. в судове засідання не з`явився.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, своїм правом на подачу відзиву не скористався.

Представник третьої особи Сєвєродонецької міської ради Луганської області в судове засідання не з`явився.

Вивчивши позовну заяву та дослідивши письмові докази по справі, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Частиною 1 статті 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

В силу вимог ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з правовою позицією Постанови Верховного суду України від 16.01.2012 р. по справі №6-57цс11 за позовом про усунення перешкод у користуванні власністю у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред`явивши разом з тим одну з таких вимог: про позбавлення права власності на житлове приміщення; про позбавлення права користування житловим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.

Відповідно до ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Відповідно до статті 405 ЦК України передбачено, що члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

В судовому засіданні встановлено, що квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 09.07.2003 року приватним нотаріусом Сєвєродонецького міського нотаріального округу Луганської області Малаховим С.О., зареєстрованого в реєстрі за № 3520.

Згідно з копією паспорта серії НОМЕР_1 відповідач ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з копією акту від 19 червня 2017 року, затвердженого КП «Єдиний розрахунковий центр м. Сєвєродонецька», за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає ОСОБА_1 , окрім зазначеної особи за вказаною вище адресою ніхто не мешкає з квітня 2017 року по теперішній час.

Суд враховує, що відповідач ОСОБА_2 є співвласником вищевказаної спірної квартири, права користування якою його просить позбавити позивач.

Відповідно до пункту 34 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 07.02.2014 № 5, оскільки право власності є абсолютним правом, яке включає право володіння, користування та розпорядження майном, якого ніхто не може бути позбавлений, крім випадків, передбачених законом (стаття 41 Конституції України, статті 316 - 319 ЦК), то власник на підставі статті 391 ЦК не може бути визнаний таким, що втратив право користування своїм майном, зокрема жилим приміщенням або виселений із нього, оскільки це не відповідає характеру спірних правовідносин й такі вимоги регулюються, зокрема, статтями 71, 72, 109, 110, 116 ЖК УРСР.

Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Отже, визнання відповідача ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 , призведе до обмеження права останнього у користуванні своєю власністю, що суперечить положенням ст. 317 ЦК України, яка розкриває зміст права власності та ст. 319 того ж Кодексу, яка гарантує кожному власнику право володіти, користуватись та розпоряджатись своїм майном на власний розсуд, що також включає і право бути зареєстрованим за місцезнаходженням житлового приміщення, яке особі належить на праві приватної власності, незалежно від фактичного проживання або непроживання такого співвласника у житловому приміщенні.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати по справі слід віднести за рахунок держави, оскільки позивач звільнена від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 206, 247, 258 - 259, 263 - 265, 268, 272 - 273, 280 - 284, 287 - 289, 354-355, Перехідними положеннями ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду через Сєвєродонецький міський суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Представник позивача адвокат Циба Дмирій Михайлович, місце проживання: АДРЕСА_4 .

Відповідач ОСОБА_2 місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Третя особа: Сєвєродонецька міська рада Луганської області, місцезнаходження: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, б-р Дружби Народів, б. 32; ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 26204220.

Суддя Ж. І. Кордюкова