Рішення № 82153162, 03.06.2019, Рубіжанський міський суд Луганської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.2019 Провадження №2-а/425/74/19

Справа №425/532/19

місто Рубіжне, Луганської області

Рубіжанський міський суд Луганської області в складі:

головуючого - судді Москаленко В.В.,

за участю секретаря судового засідання - Окрошко О.О.,

представника позивача - ОСОБА_2.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора взводу роти № 2 Управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Зайцева Євгена Євгеновича про визнання дій неправомірними, скасування постанови про адміністративне правопорушення та стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

14 лютого 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Рубіжанського міського суду Луганської області з адміністративним позовом до інспектора взводу роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Зайцева Євгена Євгеновича про визнання дій неправомірними, скасування постанови про адміністративне правопорушення та стягнення моральної шкоди, в якому просить визнати дії інспектора взводу роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Зайцева Є.Є. неправомірними, скасувати постанову ВР № 331267 від 05.01.2019 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 2000,00 гривень (а.с. 2-10, 47-55).

Ухвалою Рубіжанського міського суду Луганської області від 18.02.2019 вищезазначений адміністративний позов залишено без руху, надано позивачу семиденний строк для усунення недоліків, який відраховується з дня отримання позивачем копії ухвали про залишення заяви без руху, а також роз`яснено позивачу, що в разі невиконання вказаних в ухвалі вимог, позовна заява буде вважатись не поданою і повернута позивачу (а.с. 11-13).

Ухвалою Рубіжанського міського суду Луганської області від 04.03.2019 адміністративну позовну заяву ОСОБА_1 до інспектора взводу роти № 2 Управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Зайцева Євгена Євгеновича про визнання дій неправомірними, скасування постанови про адміністративне правопорушення та стягнення моральної шкоди визнано неподаною та повернуто позивачу (а.с. 16).

05 березня 2019 року до Рубіжанського міського суду Луганської області від представника позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали Рубіжанського міського суду Луганської області від 18.02.2019 з новим адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора взводу роти № 2 Управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Зайцева Євгена Євгеновича про визнання дій неправомірними, скасування постанови про адміністративне правопорушення та стягнення моральної шкоди, заявою про поновлення строку звернення до суду, оригіналом квитанції про сплату судового збору та клопотанням про витребування доказів, які були повернуті листом від 05.03.2019 у зв`язку

з тим, що 04.03.2019 постановлено ухвалу про повернення позовної заяви (а.с. 32, 61-62, 63-67, 72-73, 76-77, 86-94, 102-106).

Не погодившись з таким рішенням суду, представник позивача подала до Першого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу Рубіжанського міського суду Луганської області від 04.03.2019 та направити справу для подальшого розгляду по суті до суду першої інстанції (а.с. 35-36).

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 07.05.2019 ухвалу Рубіжанського міського суду Луганської області від 18.02.2019 у справі № 425/532/19 скасовано ,справу направлено до Рубіжанського міського суду Луганської області для продовження розгляду судом першої інстанції шляхом вирішення питання про відкриття провадження у справі (а.с. 131-132).

До Рубіжанського міського суду Луганської області ця справа надійшла 21.05.2019 і була розподілена автоматизованою системою документообігу для розгляду судді Москаленко В.В.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 05 січня 2019 року відповідачем було складено постанову серії ВР № 331267 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 гривень.

В постанові зазначено, що 05 січня 2019 року о 22 год. 15 хв. в місті Сєвєродонецьк по вулиці Новікова, 1, водій керуючи транспортним засобом CHEVROLET AVEO, державний номерний знак НОМЕР_1 , порушив п. 9.2 ПДР України та на законну вимогу пред`явити посвідчення подія відмовився, чим порушив п. 2.4 ПДР України.

Вважає, що постанова про адміністративне правопорушення не відповідає обставинам справи з наступних підстав.

05 січня 2019 року ОСОБА_1 приблизно о 09 год. 45 хв. рухався на автомобілі CHEVROLET AVEO, державний номерний знак НОМЕР_1 , в місті Сєвєродонецьк по вулиці Новікова, 1, по напрямку з АЗС ОККО до перехрестя вулиці Б. Ліщини - вулиці Новікова та був зупинений інспектором патрульної поліції Зайцевим Є.Є., який повідомив, що причиною зупинки була профілактика аварійності на дорозі, після чого перевірив документи позивача, а саме: посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. Після перевірки відповідач не знайшовши причин для зупинки позивача, повернув йому документи і позивач продовжив рух. В той же день, 05.01.2019 о 22 год. 10 хв. позивач керуючи тим самим транспортним засобом у місті Сєвєродонецьк, по вулиці Новікова, 1 рухався по напрямку з перехрестя вулиці Б. Ліщини - вулиці Новікова до АЗС ОККО та був повторно зупинений тим самим інспектором патрульної поліції Зайцевим Є.Є. на тому ж самому місці. Причиною зупинки зі слів інспектора знову була профілактика аварійності на дорозі. Інспектор знову став вимагати у позивача пред`явити документи, начебто для встановлення особи. Позивач висловив інспектору прохання представитися та пред`явити своє службове посвідчення, на що інспектор показав посвідчення, але закрив пальцями фото на посвідченні, чим перешкоджав ознайомленню з ним та встановленню особи власника посвідчення. Також, у посвідченні були зайві предмети у вигляді ключа та шнурка, які перешкоджали ознайомитися з посадою відповідача. Крім того, у інспектора був відсутній нагрудний значок, чим порушено ч. 3 ст. 19 Закону України «Про Національну поліцію». Після цього, інспектор почав шукати причину для складання постанови у відношенні позивача, спочатку намагався звинуватити його у порушенні п. 2.3 ПДР України за нібито не пристебнутий пасок безпеки, на що позивач повідомив, що має відеодоказ того, що був пристебнутий за кермом. Інспектор відмовився брати до уваги пояснення позивача та пішов до патрульного автомобіля виносити постанову без передбаченого законом розгляду справи, не ознайомивши позивача з матеріалами справи та показами проти нього, не надавши змогу скористатися правовою допомогою чи надати власні докази та пояснення. Вважає дії інспектора Зайцева Є .Є. необґрунтованими, протиправними і не відповідаючими нормам чинного законодавства України.

Після винесення постанови, інспектор Зайцев Є.Є. перешкоджав позивачу у ознайомленні з нею, відмовився прийняти усні пояснення. Інспектор зачитав зміст постанови і виявилося, що причиною зупинки позивача було порушення п. 2.9 ПДР України, тобто керування автомобілем з забрудненим номерним знаком, але це виключено, адже цьому навіть не відповідали погодні умови і машина була після автомийки. Інспектором Зайцевим Є.Є. не було надано доказів скоєння позивачем даного правопорушення, не було відмірені 25 метрів і не було зупинено двох свідків, для засвідчення того, що номер забруднений і не проглядався на відстані, чим грубо порушив законодавство. Отже, відповідач склав у відношенні позивача постанову про адміністративне правопорушення, яка має чисельні процесуальні порушення. Крім того, діями відповідача була заподіяна моральна шкоди позивачу, яка полягає у тому, що відносно нього було необґрунтовано винесено постанову, необґрунтовано звинувачено у вчиненні правопорушення, позивач відчув абсолютну безпомічність перед посадовою особою, що підірвало у нього віру у можливість захисту своїх інтересів правовими засобами. Крім того , внаслідок неправомірних дій посадової особи відповідача позивач був змушений витрачати час на збирання доказів, складання документів, звернення до суду, участі у судових засіданнях. У позивача зірвалися життєві плани, він змушений нервуватися, уся ця ситуація є для нього стресовою, і кожне судове засідання у справі призводить до поглиблення цього стресу.

Просить поновити строк для звернення до адміністративного суду, визнати дії відповідача незаконними, скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ВР № 331267 та стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 2000,00 гривень (а.с. 63-67, 72-73, 102-106).

Ухвалою Рубіжанського міського суду Луганської області від 23.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в цій адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (а.с. 137).

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, надала аналогічні пояснення по суті позову.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, у якій позовні вимоги ОСОБА_1 не підтримує та заперечує.

Суд, заслухавши представника позивача, розглянувши адміністративну справу в межах заявлених позовних вимог, об`єктивно оцінивши докази, які містяться в матеріалах справи, дійшов наступного.

Судом встановлено, що інспектором взводу роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Зайцевим Є.Є. було винесено постанову серії ВР № 331267 від 05.01.2019 про накладення адміністративного стягнення, відповідно до якої визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, відповідальність за які передбачена ч. 6 ст. 121 КУпАП та ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 гривень (копія постанови - а.с. 56, 68, 96, 107).

Згідно ч. 6 ст. 121 КУпАП керування водієм транспортним засобом з забрудненим номерним знаком - тягне за собою накладення штрафу в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно ч. 1 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Згідно п. 2.9 (в) ПДР України, водієві забороняється: керувати транспортним засобом без номерного знака або з номерним знаком, що: закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м.

Згідно п. 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; б) реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної Гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон); ґ) поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності водіїв наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).

Підпунктом (а) пункту 2.4 ПДР України визначено, що на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07.11.2015 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за № 1408/27853 (далі - Інструкція), постанова у справі про адміністративні правопорушення, зокрема передбачені ч. 6 ст. 121 КУпАП та ст. 126 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Доводи позивача про те, що відповідачем було розглянуто адміністративну справу всупереч вимог чинного законодавства, відразу на місці зупинки автомобіля, чим були порушені положення КУпАП не можуть бути прийняті судом до уваги через наступне.

Так, відповідно до положень ст. 283 КУпАП - розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Відповідно до ст. 276 КУпАП - справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

Пунктом 2.3 рішення Конституційного суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015 передбачено, що у частинах першій, другій статті 258 КУпАП визначено випадки, коли протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення, якщо особа не оспорює допущеного нею порушення і адміністративного стягнення, що на неї накладається, а розмір штрафу не перевищує передбаченого у Кодексі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, є вичерпним і може бути змінений лише законом. Скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію

адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Застосування посадовою особою процедури скороченого провадження в інших випадках, які не визначені законом, тобто розгляд справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а не за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справу про таке правопорушення, призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статтях 257, 268, 277, 278, 279, 280 Кодексу.

За нормами КУпАП до цього переліку належать, зокрема, такі адміністративні правопорушення: порушення вимог пожежної безпеки в лісах (стаття 77); порушення правил полювання (частина перша статті 85); порушення правил рибальства (частина третя статті 85); порушення правил щодо карантину тварин, інших ветеринарно-санітарних вимог (стаття 107); викидання сміття та інших предметів з вікон і дверей вагонів поїздів, прохід по залізничних коліях у невстановлених місцях (частина третя статті 109); викидання за борт річкового або маломірного судна сміття та інших предметів (частина третя статті 116-2); провезення ручної кладі понад установлені норми і неоплаченого багажу (стаття 134); безквитковий проїзд (стаття 135); прояв неповаги до суду (стаття 185-3). Притягнення особи до адміністративної відповідальності у вказаних випадках фактично відбувається у скороченому провадженні.

Таким чином, Конституційний Суд України у зазначеній справі дійшов висновку, що всі інші види правопорушень розгляду у скороченому провадженні не підлягають (ВАСУ справа № К/800/37207/15 від 26 жовтня 2016 року).

Частина 3 ст. 258 КУпАП передбачає, що працівник патрульної поліції може винести постанову на місці вчинення правопорушення. Проте, постанова не може бути винесена без розгляду адміністративної справи. Постанова щодо притягнення особи до відповідальності виноситься за результатами розгляду справи.

Частина 3 ст. 258 КУпАП вказує на те, що працівник патрульної поліції повинен дотримуватись вимог ст. 283 КУпАП, яка зазначає, що постанова виноситься тільки за результатами розгляду справи.

При цьому зміни до ст. 258 КУпАП, якими надано можливість працівникам Національної поліції не складати протоколи про адміністративні правопорушення, та Інструкція № 1395, якою врегульовано порядок оформлення адміністративних правопорушень саме у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, набрали чинності пізніше, ніж було прийняте вищевказане рішення Конституційного Суду України і вказаним нормативним актам не надавалось тлумачення Конституційним Судом України.

Отже, приписи рішення Конституційного Суду України по справі № 5-рп/2015 від 26.05.2015 повинні застосовуватись з урахуванням законодавчих змін, що відбулися у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, внесених Законом України від 14.07.2015 № 596-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення дорожнього руху» та вищевказаною Інструкцією.

З огляду на викладене, вбачається, що розгляд справи на місці зупинки транспортного засобу не є порушенням процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, яке утворює самостійну підставу для скасування постанови, винесеної за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення. Розгляд справи відносно позивача відбувся у порядку, передбаченому законодавством, а саме - після зупинки його автомобіля працівниками поліції.

З приводу клопотання позивача про поновлення строку на звернення до суду з даним позовом суд зазначає наступне.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень

суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Як вбачається з матеріалів справи постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, якою застосовано до позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425,00 гривень, що є предметом оскарження, ухвалено 05.01.2019 та перший раз з позовом позивач звернувся до суду 10 січня 2019 року, тобто в межах десятиденного строку, встановленого ст. 286 КАС України, але ухвалою Рубіжанського міського суду Луганської області від 29.01.2019даний позов було повернуто з причини не усунення позивачем в повному обсязі недоліків зазначених в ухвалі Рубіжанського міського суду Луганської області від 11.01.2019.

Оскільки наявні підстави для визнання поважною причину пропуску строку звернення до адміністративного суду з вказаним позовом, тому слід поновити вказаний строк.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення у відповідності до ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

У відповідності до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідач в судове засідання не з`явився, відзиву на позов не надав та не довів правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності, тому суд не має можливості перевірити достовірність обставин, на підставі яких позивача притягнуто до адміністративної відповідальності.

З огляду на викладене, враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку про необхідність скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення щодо позивача.

Відповідно до ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо буде встановлено відсутність події і складу адміністративного правопорушення; у разі скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність.

Таким чином, провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності підлягає закриттю.

Як вбачається з матеріалів справи позивач в своєму позові ставить питання щодо визнання протиправними дій інспектора взводу роти № 2 Управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Зайцева Євгена Євгеновича.

У відповідності до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Отже, нормами КАС України у даному випадку не передбачено право суду на визнання або не визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними (незаконними), а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення моральної шкоди у розмірі 2000,00 гривень суд зазнає наступне.

Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Стаття 1167 ЦК України зазначає, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Пунктом 3 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 (далі - Постанова) встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктами 4, 5 Постанови визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами підтверджується. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суди, зокрема, повинні з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно з пунктом 9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Позивач в позові та представник позивача під час розгляду справи в суді зазначили, що неправомірною поведінкою відповідача позивачу було заподіяно моральну шкоду, при цьому посилалися на те, що оскаржувану постанову було складено без з`ясування всіх обставин справи, що змусило позивача витрачати власний час для судового оскарження.

Суд вважає, що в даному випадку вимоги позову в частині відшкодування моральної шкоди в сумі 2000,00 гривень не підлягають задоволенню, оскільки позивачем та його представником не було надано до суду жодних доказів, які підтверджують завдання позивачу такої шкоди та не було доведено причинно-наслідкового зв`язку з предметом позову. Ті обставини, на які посилається позивач та його представник як на підставу відшкодування моральної шкоди, могли бути підставою для стягнення судових витрат, зокрема, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу; витрати сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду та витрати пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи (ч. 3 ст. 132 КАС України).

На підставі викладеного, вимоги щодо стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягають.

На підставі ст. 139 КАС України у зв`язку із задоволенням адміністративного позову та скасуванням постанови про накладення адміністративного стягнення, а також враховуючи Постанову Пленуму Вищого адміністративного суду України від 23 січня 2015 року № 2 «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» щодо відсутності підстав для сплати судового збору у справах зазначеної категорії, суд приходить до висновку, що судові витрати у справі відносяться на рахунок держави і стягненню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 5, 139, 257-263, 271, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ухвалив:

Визнати поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду з позовом до інспектора взводу роти № 2 Управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Зайцева Євгена Євгеновича про визнання дій неправомірними, скасування постанови про адміністративне правопорушення та стягнення моральної шкоди.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора взводу роти № 2 Управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Зайцева Євгена Євгеновича про визнання дій неправомірними, скасування постанови про адміністративне правопорушення та стягнення моральної шкоди - задовольнити частково, постанову серії ВР № 331267 від 05.01.2019 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу 425,00 гривень - скасувати і закрити справу про адміністративне правопорушення.

В задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій інспектора взводу роти № 2 Управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Зайцева Євгена Євгеновича та стягнення з інспектора взводу роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Зайцева Євгена Євгеновича моральної шкоди в розмірі 2000,00 гривень - відмовити за необґрунтованістю.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду через Рубіжанський міський суд Луганської області протягом 10 днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення апеляційною інстанцією.

Позивач: ОСОБА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Представник позивача: ОСОБА_2, адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2 .

Відповідач: інспектор взводу роти № 2 Управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції лейтенант поліції Зайцев Євген Євгенович, адреса місцезнаходження: 93100, вулиця Штейгерська, 8, місто Лисичанськ, Луганської області, код ЄДРПОУ 40108646.

Суддя В.В. Москаленко