Вирок № 82150894, 03.06.2019, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/4725/17

Провадження № 1- кп/204/94/19

Вирок

Іменем України

03 червня 2019 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді - Дружиніна К.М.

при секретарі - Старостенко Т.В.

за участю прокурора - Верещака Д.П.

захисника - адвоката Дьоміної М.В.

обвинувачених - ОСОБА_1 , ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42016040000001065 від 06.12.2016 року, за обвинуваченням:

- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Чаплинка Петриківського району Дніпропетровської області, громадянина України, освіта вища, одруженого, працюючого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України;

- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, освіта вища, одруженого, працюючого, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України;

встановив:

Органом державного обвинувачення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 обвинувачуються в наступному.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наказом № 1 від 07.11.2015 року Головного Управління Національної поліції в Дніпропетровській області призначений на посаду оперуповноваженого Сектору кримінальної поліції Чечелівського відділу поліції Дніпропетровського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області. Має спеціальне звання старшого лейтенанта поліції.

Виконуючи свої службові обов`язки ОСОБА_1 , у свій діяльності керуючись Законом України «Про Національну поліцію», відповідно до якого завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: охорони інтересів суспільства і держави; протидії злочинності (п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 2 Закону); як поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського (п. 1 ч. 1 ст. 18); відповідно до завдань припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення (п. З ч. І ст. 23) тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» № 3781-XII від 12.12.1993 р. ограни внутрішніх справ є правоохоронними органами.

Таким чином, виходячи із обсягу наявних прав і обов`язків, постійно обіймає посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій органів внутрішніх справ, тобто є службовою особою правоохоронного органу.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наказом №1 від 07.11.2015 Головного Управління Національної поліції в Дніпропетровській області призначений на посаду оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Чечелівського відділення поліції Дніпропетровського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області. Має спеціальне звання старшого лейтенанта поліції.

Виконуючи свої службові обов`язки ОСОБА_2 у свій діяльності керуючись у своїй діяльності Законом України «Про Національну поліцію», відповідно до якого завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: охорони інтересів суспільства і держави; протидії злочинності (п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 2 Закону); як поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського (п. 1 ч. 1 ст. 18); відповідно до завдань припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення (п. З ч. 1 ст. 23) тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» № 3781-XII від 12.12.1993 ограни внутрішніх справ є правоохоронними органами.

Таким чином, виходячи із обсягу наявних прав і обов`язків, постійно обіймає посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій органів внутрішніх справ, тобто є службовою особою правоохоронного органу.

Проте, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 свої повноваження поліцейського у січні та лютому 2017 - використали у злочинних цілях, вчинили умисний злочин у сфері обігу наркотичних засобів та психотропних речовин за наступних обставин.

Так, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 через досвід роботи в органах внутрішніх справ достовірно були обізнані, що:

- відповідно до вимог ч. 1 ст. З Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними» № 62/95-ВР від 15.02.1995 протидію незаконному обігу наркотичних засобів здійснюють Міністерство внутрішніх справ України та інші органи влади;

- згідно вимог ст. 6 цього Закону наркотичні засоби, що знаходяться в незаконному обігу, а також обладнання, яке використовується для їх незаконного виготовлення, підлягають конфіскації у встановленому законом порядку;

-постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» № 770 від 06.05.2000 метамфітамін віднесений до списку 2 таблиці 2 до психотропних речовин, обіг яких обмежено.

Однак, у ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у грудні 2016 року, більш точної дати досудовим розслідуванням не встановлено, виник єдиний прямий злочинний умисел, направлений на збут психотропних речовин жителям міста Дніпро, які вживають наркотичні засоби та психотропні речовини, з метою спонукання останніх до співпраці у формі надання необхідної інформації, вчинення певних дій, визнання вини у вчиненні злочинів, які ними насправді не вчинялись, для штучного створення показника в роботі пов`язаного із ефективним розкриттям кримінальних правопорушень в сфері незаконного обігу наркотичної речовини, а також у в сфері незаконного поводження із зброєю та боєприпасами або вибуховими речовинами.

З метою реалізації єдиного, прямого злочинного умислу, направленого на збут наркотичної речовини жителям міста Дніпро, в супереч вимог ст. 2, ч. 1 ст. 12, ч. ч. 1 ст. 15, ст.ст. 19, 20 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 2, п. 1 ч. 1 ст. 18, п, 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», запропонували ОСОБА_3 , який діяв на той час з відома та під контролем прокуратури Дніпропетровської області з метою викриття незаконної діяльності останніх, за винагороду в вигляді отримання від нього наркотичної речовини, знаходити осіб, які зможуть зізнатись у скоєнні злочину в сфері незаконного обігу наркотичної речовини, а також у в сфері незаконного поводження із зброєю та боєприпасами або вибуховими речовинами.

Так, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 діючи з єдиним прямим умислом, направленим на збут наркотичної речовини та штучного створення показника в роботі у невстановленому слідством місці та в невстановлений час, орієнтовно в грудні 2016 року, у невстановленої особи придбали один медичний шприц об`ємом 2,5 мл, який був заповнений рідиною світло-жовтого кольору, яка є психотропною речовиною обіг якої обмежено - метамфетамін, який в подальшому зберігали та перевозили в автомобілі марки «Део-Нексія» з метою збуту.

Після чого, 06.12.2016 року ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_2 разом на автомобілі марки «Део-Нексія», діючи за попередньою змовою групою осіб, реалізовуючи свій єдиний злочинний умисел направлений на збут психотропної речовини обіг якої обмежено - метамфетамін, 06.12.2016 року біля ринку «Слов`янський» розташований за адресою: вул. Курчатова 1, м. Дніпро, спільно збули ОСОБА_3 , який діяв на той час з відома та під контролем прокуратури Дніпропетровської області з метою викриття незаконної діяльності останніх, зазначений, один медичний шприц об`ємом 2,5 мл, який був заповнений рідиною світло-жовтого кольору, яка відповідно до висновку судово-хімічної експертизи №27 від 11.01.2017 є психотропною речовиною обіг якої обмежено - метамфетамін, масою 0,004 г.

Таким чином, ОСОБА_1 , діючи умисно за попередньою змовою з ОСОБА_2 , приблизно 06.12.2016 року, у порушення вимог ст. 2, ч. 1 ст. 12, ч. 1 ст. 15, ст.ст. 19, 20 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 2, п. 1 ч. 1 ст. 18, п. З ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», у невстановленому місці та невстановлений час з метою збуту незаконно придбав, зберігав при собі, перевіз до ринку «Славянський» розташований по вулиці Курчатова 1, в м. Дніпро, де збув психотропну речовину - метамфетамін масою 0,004 г., обіг якого обмежений на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000 «Про затвердження Переліку наркотичних засобів, психотронних речовин та прекурсорів» (Таблиця 2, список № 2).

Окрім того, ОСОБА_1 продовжуючи свій єдиний злочинний умисел, у невстановленому слідством місці та в невстановлений час, орієнтовно в грудні 2016 році, у невстановленої особи придбав з метою збуту медичний шприц об`ємом 2,5 мл, який був заповнений рідиною світлого-жовтого кольору, яка є психотропною речовиною обіг якої обмежено - метамфетамін.

Після чого, 23.12.2016 ОСОБА_1 реалізуючи свій єдиний злочинний умисел направлений на збут психотропної речовини обіг якої обмежено - метамфетамін, діючи повторно, 23.12.2016 приблизно о 17.15 годин в службовому кабінеті розташованому в приміщенні Чечелівського відділення поліції Дніпропетровського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області за адресою: вул. Павлова 3/5 м. Дніпро, збув ОСОБА_3 , який діяв на той час з відома та під контролем прокуратури Дніпропетровської області, з метою викриття незаконної діяльності останніх зазначений, один медичний шприц об`ємом 2,5 мл, який був заповнений рідиною світло-жовтого кольору, яка відповідно до висновку судово-хімічної експертизи №1820 від 10.01.2017 є психотропною речовиною обіг якої обмежено метамфетамін, маса якої складає 0,004 г.

Таким чином, ОСОБА_1 приблизно о 17.15 годині 23.12.2016 у порушення вимог ст. 2, ч. 1 ст. 12, ч. ч. 1 ст. 15, ст. ст. 19, 20 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 2, п. 1 ч. 1 ст. 18, п. З ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», умисно, у невстановленому місці та невстановлений час з метою збуту незаконно придбав, зберігав при собі, психотропну речовину - метамфетамін масою 0,004 г., обіг якого обмежений на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000 «Про затвердження Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів» (Таблиця 2, список № 2), яку в подальшому спільно із невстановленою слідством особою, за адресою пр. Пушкіна 77 м. Дніпро , спільно збули ОСОБА_3 , який діяв на той час з відома та під контролем прокуратури Дніпропетровської області з метою викриття незаконної діяльності останніх.

Окрім того, ОСОБА_1 продовжуючи свій єдиний злочинний умисел направлений на збут наркотичної речовини у невстановленому слідством місці та в невстановлений час, орієнтовно в січні 2017 році, у невстановленої особи придбав з метою збуту медичний шприц об`ємом 5 мл, який був заповнений рідиною світлого кольору, яка є психотропною речовиною обіг якої обмежено метамфетамін.

Після чого, 18.01.2017 ОСОБА_1 реалізуючи свій єдиний злочинний умисел направлений на збут психотропної речовини обіг якої обмежено метамфетамін, діючи за попередньою змовою з невстановленою слідством особою, о 15.55 годині 18.01.2017 за адресою: пр . Пушкіна 77 м. Дніпро , збув ОСОБА_3 , який діяв на той час з відома та під контролем прокуратури Дніпропетровської області з метою викриття незаконної діяльності останніх зазначений, один медичний шприц об`ємом 5 мл, який був заповнений рідиною світлого кольору, яка відповідно до висновку судово- хімічної експертизи №7-98 від 01.02.2017 є психотропною речовиною обіг якої обмежено - метамфетамін, маса якої складає 0,026 г.

Таким чином, ОСОБА_1 приблизно о 15.55 годині 18.01.2017 у порушення вимог ст. 2, ч. 1 ст. 12, ч. 1 ст. 15, ст. ст. 19, 20 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 2, п. 1 ч. 1 ст. 18, п. З ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», діючи з єдиним умислом, у невстановленому місці та невстановлений час з метою збуту незаконно придбав, зберігав при собі, психотропну речовину - метамфетамін масою 0,026 г., обіг якого обмежений на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000 «Про затвердження Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів» (Таблиця 2, список № 2), яку в подальшому спільно із невстановленою слідством особою, за адресою пр. Пушкіна 77 м. Дніпро , спільно збули ОСОБА_3 , який діяв на той час з відома та під контролем прокуратури Дніпропетровської області з метою викриття незаконної діяльності останніх.

Крім того, ОСОБА_2 діючи з єдиним злочинним умислом, в невстановленому місці та невстановленої особи повторно придбав один медичний шприц об`ємом 2 мл, який був заповнений рідиною світло-жовтого кольору, яка є психотропною речовиною обіг якої обмежено метамфетамін, який в подальшому зберігав та перевозив в автомобілі марки «Шкода Октавія» з метою збуту.

Після чого 14.02.2017 ОСОБА_1 реалізуючи свій єдиний злочинний умисел направлений на збут психотропної речовини обіг якої обмежено - метамфетамін, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_2 , повторно о 11.15 годині 14.02.2017 за адресою: вул. Робоча ЗБ, м. Дніпро, спільно збули ОСОБА_3 , який діяв на той час з відома та під контролем прокуратури Дніпропетровської області з метою викриття незаконної діяльності останніх зазначений, один медичний шприц об`ємом 2 мл, який був заповнений рідиною світло-жовтого кольору, яка відповідно до висновку судово-хімічної експертизи №7-219 від 06.03.2017 є психотропною речовиною обіг якої обмежено - метамфетамін, маса якого складає 0,039 г.

Таким чином, ОСОБА_2 приблизно о 11.15 годині 14.02.2017 у порушення вимог ст. 2, ч. 1 ст. 12, ч. ч. 1 ст. 15, ст.ст. 19, 20 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 2, п. 1 ч. 1 ст. 18, п. З ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», діючи з єдиним злочинним умислом із ОСОБА_1 у невстановленому місці та невстановлений час з метою збуту незаконно придбав, зберігав при собі, перевіз до вулиці Робочої ЗБ, м. Дніпро, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_1 спільно збули ОСОБА_3 , який діяв на той час з відома та під контролем прокуратури Дніпропетровської області з метою викриття незаконної діяльності останніх, психотропну речовину - метамфетамін масою 0,039 г., обіг якого обмежений на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000 «Про затвердження Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів» (Таблиця 2, список №2)

Вказані дії обвинуваченого ОСОБА_2 органом державного обвинувачення кваліфіковані за ч. 2 ст. 307 КК України, як незаконне придбання, зберігання, перевезення з метою збуту та збут психотропних речовин, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб.

Вказані дії обвинуваченого ОСОБА_1 органом державного обвинувачення кваліфіковані за ч. 2 ст. 307 КК України, як незаконне придбання, зберігання, перевезення з метою збуту наркотичних засобів, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб.

В судовому засіданні обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованих їм правопорушень не визнали.

ОСОБА_1 суду пояснив, що з 2012 року працював оперуповноваженим в Чечелівському районному відділі поліції. В зв`язку зі своєю службовою діяльністю, за вчинення злочину ним був затриманий родич впливової службової особи правоохоронного органу, яка наразі причетна до організованого даного кримінального переслідування, з метою помсти. Він знайомий зі свідком ОСОБА_3 , який за грошові кошти надавав йому інформацію про осіб, які були причетні чи могли надати пояснення стосовно вчинених кримінальних правопорушень, в зв`язку з чим він міг зустрічатися зі свідком у зазначені дати, при цьому 14.02.2017 року, він надав ОСОБА_3 тільки ліки від болю. Придбанням, зберіганням, перевезенням з метою збуту, чи збутом психотропних чи наркотичних речовин будь-кому він не займався.

ОСОБА_2 суду пояснив, що з 2014 року він працював оперуповноваженим в Чечелівському районному відділі поліції, разом з ОСОБА_1 Вважає дану справу сфальсифікованою, за вказівкою впливової службової особи правоохоронного органу, з метою помсти. Він знайомий зі свідком ОСОБА_3 , але особисто з ним стосунків не підтримував. Інколи спілкувався через ОСОБА_1 з метою отримання інформації про осіб, які були причетні чи могли надати пояснення стосовно вчинених кримінальних правопорушень. 06.12.2016 року він не зустрічався з ОСОБА_3 , де був того дня не пам`ятає. Автомобіль «Део-Нексія» йому не належить. 14.02.2017 року, він тільки на автомобілі підвіз ОСОБА_3 та ОСОБА_1 до районного відділу поліції. Придбанням, зберіганням, перевезенням з метою збуту чи збутом психотропних чи наркотичних речовин будь-кому він не займався.

В обґрунтування винуватості ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, згідно обвинувального акту сторона обвинувачення посилається на наступні докази.

За епізодом від 06.12.2016 року:

- протокол про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 06.12.2016 року, в якому ОСОБА_3 о 17 годині 47 хвилин, повідомляє слідчого, що оперуповноважені сектору карного розшуку ОСОБА_14 на ім`я ОСОБА_2 та ОСОБА_1, 06.12.2016 року збули йому приблизно 2 мл наркотичного засобу первітін у салоні автомобіля «Деу-Нексія», в районі Слов`янського ринку ( а. м. к. п. 8 - 10, т.1 );

- протокол особистого огляду та добровільної видачі від 06.12.2016 року, відповідно до якого в період часу з 18 години 16 хвилин до 18 години 48 хвилин, у службовому кабінеті СВ СУ прокуратури Дніпропетровської області № 24, за адресою: м. Дніпро, вул. Боброва, 32, слідчий оглянув особисті речі свідка ОСОБА_3 , який видав медичний шприц, об`ємом 2,5 мл, заповнений речовиною світло-жовтого кольору, приблизно на 2 мл. (а.м.к.п. 13-15 т.1);

- покази свідка ОСОБА_4 про те, що 06.12.2016 року, біля ринку «Слов`янський» до нього підійшов оперуповноважений ОСОБА_10 , запропонував бути понятим. Він пройшов з ним до прокуратури, де в його присутності ОСОБА_3 видав шприц з рідиною, пояснивши, що цей шприц йому надали працівники поліції за співпрацю;

- покази свідка ОСОБА_5 , який суду щодо цих подій не надав жодних пояснень;

- протокол освідування особи від 13.12.2016 року, згідно якого у ОСОБА_3 відібрано зразки крові та слини (а.м.к.п. 24-26, т.1);

- висновок експерта № 27 від 11.01.2017 року, згідно якого надана на дослідження рідина жовтого кольору, об`ємом 2,0 мл, містить у своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено - метамфетамін, масою 0,004 г (а.м.к.п. 32-35, т.1);

- висновок експерта № 341 від 06.01.2017 року, відповідно до якого, на наданому на дослідження медичному шприці встановлена наявність клітин з ядрами, генетичні ознаки яких співпадають зі з генетичними ознаками зі зразка слини ОСОБА_3 (а.м.к.п. 38-44, т.1)

За епізодом від 23.12.2016 року:

- протокол огляду від 23.12.2016 року, в ході якого в період часу з 14 години 50 хвилин до 15 години 20 хвилин, у службовому кабінеті СУ прокуратури Дніпропетровської області № 24, за адресою: м. Дніпро, вул. Боброва, 32, в присутності понятих, оперуповноваженим працівником поліції були оглянуті особисті речі ОСОБА_3 , встановлено відсутність заборонених речей, останнього доставлено до місця проведення закупки наркотичної речовини (а.м.к.п. 46-47, т.1);

- протоколу огляду від 23.12.2017 року, в ході якого по вул. Булигіна, 8 в м. Дніпро , оперуповноважений працівник поліції повторно, в присутності понятих, перед проведенням закупки наркотичної речовини, оглянув особисті речі ОСОБА_3 , у якого заборонених речей не виявлено (а.м.к.п. 48-50, т.1);

- протоколу огляду від 23.12.2016 року, в ході якого в період часу з 18 години 38 хвилин до 18 години 48 хвилин, у службовому кабінеті СУ прокуратури Дніпропетровської області № 24, за адресою: м . Дніпро , вул. Боброва, 32, в присутності понятих, в сумці ОСОБА_3 наявні два медичних шприци, один об`ємом 10 мл, без голки, з речовиною бурого кольору приблизно 6 мл. Другий шприц, об`ємом 2,5 мл, прозорого кольору, з голкою, на яку надягнутий захисний прозорий ковпачок, шприц заповнений речовиною світло-жовтого кольору, приблизно на 0,5 мл. Зазначені шприци оперуповноваженим працівником поліції поміщені до пакету, вилучені до прокуратури Дніпропетровської області. (а.м.к.п. 51-52, т.1);

- висновок експерта № 1820 від 10.01.2017 року, згідно якого надана на дослідження рідина жовтого кольору, об`ємом 0,3 мл, містить у своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено - метамфетамін, масою 0,004 г. У складі наданої на дослідження речовини бурого кольору, об`ємом 6,0 мл, наркотичних, психотропних речовин та прекурсорів не виявлено. (а.м.к.п. 58-61, т.1);

- висновок експерта № 8-360 від 17.01.2017 року, згідно якого на поверхнях наданих на дослідження медичного шприца об`ємом 10 мл та медичного шприца об`ємом 2,5 мл, встановлена наявність клітин з ядрами, генетичні ознаки яких є змішаними, містять генетичні ознаки ОСОБА_3 та невстановленої особи (а.м.к.п. 64-71, т.1);

- протокол пред`явлення особи за фотознімками від 15.05.2017 року, відповідно до якого свідок ОСОБА_6 вказав на обвинуваченого ОСОБА_1 , як на особу, яка в грудні 2016 року, в приміщенні Чечелівського ВП передав один медичний шприц з психотропною речовиною «амфетамін», об`ємом 3 куба, вміст якого було розділено на двох осіб та було вжито шляхом ін`єкції у вбиральні зазначеного приміщення у присутності ОСОБА_1 (а.м.к.п. 86-89, т.1);

- протокол проведення слідчого експерименту від 16.05.2017 року, відповідно до якого свідок ОСОБА_6 , у присутності понятих, в службовому кабінеті співробітника поліції ОСОБА_1 , який розташований в приміщенні Чечелівського ВП, вказав на обставини, місце, час, спосіб збуту психотропної речовини в грудні 2016 року (а.м.к.п. 92-97, т.1);

- покази свідка ОСОБА_6 про те, що в 2016 році він прибув до відділу поліції, щоб надати покази в присутності понятих на відеозапис. Він розповів, як йому давали наркотики, він відмовився, але його примусили. Протокол друкував слідчий а він підписав, але там не все було правдою. ОСОБА_1 йому особисто нічого не давав, передав ОСОБА_3 В приміщенні вбиральні він вжив переданий ОСОБА_3 «винт». Він просив ОСОБА_3 не чіпати його взагалі та не вплутувати в цю справу.

- покази свідка ОСОБА_7 про те, що біля автовокзалу до нього підійшов раніше знайомий ОСОБА_10 , попросив бути понятим. Вони пішли до прокуратури по вул. Боброва, де відбувся огляд речей ОСОБА_3 в його присутності. Після чого ОСОБА_3 кудись поїхав, а він залишився в прокуратурі. ОСОБА_3 повернувся через декілька годин і добровільно видав два шприци з речовинами, які були запаковані слідчим.

- покази свідка ОСОБА_5 про те, що в якості понятого приймав участь в огляді ОСОБА_3 в приміщенні прокуратури, який мав йти на оперативну закупку. Чоловік повернувся приблизно через півтори години, та видав зі своєї сумки медичний шприц з рідиною, який запакували в конверт. Закупщик пояснив, що шприц йому надали працівники поліції. Де відбувалась їх зустріч, свідок не пам`ятає. ОСОБА_5 не заперечує, що оперуповноважений ОСОБА_10 пропонував кілька разів у певний час і день під`їхати йому на вул. Боброва, 32 , де відбувались слідчі дії зі свідком ОСОБА_3

- покази свідка ОСОБА_8 про те, що в травні 2017 року, біля залізничного вокзалу м. Дніпра, до неї з сином підійшов ОСОБА_10 , який запропонував їм бути понятими. Разом вони поїхали до Чечелівського ВП, пройшли в кабінет на другий поверх, де свідок ОСОБА_6 розповідав про обставини події, де він знаходився, як йому ОСОБА_1 в кабінеті передав наркотичний засіб в медичному шприці, який він вжив в приміщенні вбиральні відділу поліції. При цьому відбувалась відео зйомка. Крім цього, в приміщенні прокуратури свідок вказав на фотокартку обвинуваченого ОСОБА_1 , як на особу, що передала йому наркотичний засіб. Після проведення всіх слідчих дій склали протоколи, які вона підписала.

- покази свідка ОСОБА_8 про те, що в середині травня 2017 року, разом з матір`ю, в якості понятих, на запрошення працівника поліції приймав участь в слідчих діях, а саме в пред`явленні слідчим свідку фотокартки особи, яка збула наркотичний засіб. Свідок пояснив, що впізнав на одній з пред`явлених йому фотокарток особу, що надала йому наркотичний засіб в приміщенні відділу поліції, в якості винагороди за співпрацю. Прізвищ учасників слідчої дії не пам`ятає. Після того, в приміщенні відділу поліції, свідок на місці показав, що працівник поліції, якого свідок впізнав на фото, в приміщенні кабінету надав йому наркотичний засіб, який він вжив в приміщенні вбиральні. Також його знайомому теж працівник поліції надав наркотичний засіб, але знайомий відмовився вживати його в приміщенні відділу поліції. Зі слів матері йому відомо, що вона була знайома зі слідчим.

За епізодом від 18.01.2017 року:

- протокол огляду від 18.01.2017 року, відповідно до якого в період часу з 16 години 40 хвилин до 17 години 15 хвилин, за адресою: м. Дніпро, пр. Пушкіна, 77 , в присутності понятих, був оглянутий шприц, об`ємом 5 мл, без захисного ковпачка та голки, який частково заповнений рідиною прозорого кольору, добровільно виданий свідком ОСОБА_3 Як повідомив останній, зазначений шприц 18.01.2017 року йому передав невідомий чоловік, від співробітника поліції ОСОБА_1 . Медичний шприц був вилучений, закритий та опечатаний. (а.м.к.п. 106-108, т.1);

- протокол огляду від 18.01.2017 року, згідно якого в період часу з 15 години 20 хвилин до 15 години 40 хвилин, в присутності понятих, було оглянуто автомобіль «Субару» державний знак НОМЕР_1 , в якому заборонених речей не виявлено, після чого до автомобілю поміщено свідка ОСОБА_3 , повторно оглянуто його речі, заборонених речей не виявлено. Після чого всі учасники прослідували до місця проведення досудового розслідування. (а.м.к.п. 109-114, т.1);

- протокол огляду від 18.01.2017 року, згідно з яким, в період часу з 15 години 04 хвилини до 15 години 10 хвилин, за адресою: м. Дніпро, вул. Боброва, 32 , в присутності понятих, слідчим та працівниками поліції проведено огляд особистих речей ОСОБА_3 , в ході якого заборонених речей не виявлено. (а.м.к.п. 116-122, т.1);

- висновок експерта № 8-23 від 03.02.2017 року, згідно якого на поверхні наданого на дослідження медичного шприца об`ємом 5 мл, (виданий ОСОБА_3 21.01.2017 року) встановлена наявність клітинних елементів, генетичні ознаки яких є змішаними, містять генетичні ознаки ОСОБА_3 та невстановленої особи (а.м.к.п. 129-134, т.1);

- висновок експерта № 7-98 від 01.02.2017 року, згідно якого видана ОСОБА_3 18.01.2017 року, надана на дослідження рідина прозорого кольору, масою 1,211 г (об`ємом 1,2 мл), містить у своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено - метамфетамін, масою 0,026 г. (а.м.к.п. 137-140, т.1);

- покази свідка ОСОБА_9 про те, що 18 січня 2017 року до нього підійшли працівники поліції, попросили бути присутнім в якості понятого, на що він надав згоду. Йому роз`яснили його права та обов`язки. Разом з іншим понятим, раніше йому знайомим ОСОБА_7 , та поліцейським провели огляд речей свідка ОСОБА_3 та оглянули належний поліцейському автомобіль «Субару», напроти слідчого управління по вул. Боброва в м. Дніпро. Заборонених речей не виявили. Слідчий пояснив, що зараз будуть їхати за наркотиками до поліцейського. Йому потрібно бути присутнім та підписати те, що побачить. На ОСОБА_3 одягли відеокамеру. Після чого, вони на автомобілі прибули до будинку 88 по пр. Пушкіна, де ОСОБА_3 вийшов з автомобіля та пішов у під`їзд. Після проведення закупки, приблизно через 30 хвилин, ОСОБА_3 повернувся до автомобіля, видав поліцейському шприц з речовиною, який був вилучений та запакований у конверт. Всі разом вони повернулися до слідчого управління. Йому невідомо, хто саме надав ОСОБА_3 наркотик. Відомо зі слів слідчого, що то був працівник поліції.

- покази свідка ОСОБА_7 про те, що йому зателефонував слідчий ОСОБА_11 чи ОСОБА_10 , попросив приїхати та побути понятими. Він приїхав разом зі своїм сусідом ОСОБА_9 , за їх участі був оглянутий ОСОБА_3 , потім оглянутий автомобіль «Субару», належний ОСОБА_10 Всі разом вони сіли до машини та проїхали до Красногвардійського районного суду, від якого зупинились неподалік. Слідчий ще раз оглянув ОСОБА_3 та він кудись пішов. Повернувся хвилин через 20 та видав шприц з рідиною, яку йому передав невідомий чоловік від працівників поліції.

За епізодом від 14.02.2016 року:

- протоколу огляду від 14.02.2017 року, відповідно до якого в період часу з 09 години 30 хвилин до 09 години 45 хвилин, за адресою: м. Дніпро, вул. Боброва, 32 , слідчий в присутності понятих провів огляд особистих речей ОСОБА_3 , в ході якого заборонених речей не виявлено. (а.м.к.п. 147-151, т.1);

- протоколу огляду від 14.02.2017 року, відповідно до якого в період часу з 09 години 30 хвилин до 10 години 15 хвилин, за адресою: м. Дніпро, вул. Боброва, 32, слідчим в присутності понятих, було оглянуто автомобіль «Субару» державний знак НОМЕР_1 , в якому заборонених речей не виявлено, після чого до автомобілю поміщено свідка ОСОБА_3 , повторно оглянуто його речі, заборонених не виявлено. Після чого всі учасники прослідували до місця проведення досудового розслідування. (а.м.к.п. 152-156, т.1);

- протокол огляду від 14.02.2017 року, відповідно до якого в період часу з 12 години 02 хвилини до 12 години 25 хвилин, за адресою: м. Дніпро, вул. Звивиста, 62 , в присутності понятих, ОСОБА_3 добровільно видав слідчому медичний шприц, об`ємом 2 мл, заповнений рідиною жовтуватого кольору на 1,7 мл, який йому передав обвинувачений ОСОБА_1 в автомобілі «Шкода», в присутності обвинуваченого ОСОБА_2 (а.м.к.п. 158-160, т.1);

- висновок експерта № 7-219 від 06.03.2017 року, згідно якого видана ОСОБА_3 14.02.2017 року, надана на дослідження рідина світло-жовтого кольору, масою 1,542 г містить у своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено - метамфетамін, масою 0,039 г. (а.м.к.п. 167-172, т.1);

- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 16.02.2017 року, відповідно до якого свідок ОСОБА_3 вказав на фото обвинуваченого ОСОБА_1 , як на особу, яка 14.02.2017 року, в автомобілі «Шкода», спільно з обвинуваченим ОСОБА_2 , збули йому медичний шприц з рідиною жовтуватого кольору, повідомивши про те, що рідина знаходилась в автомобілі тривалий час (а.м.к.п. 183-186, т.1);

- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 16.02.2017 року, відповідно до якого свідок ОСОБА_3 вказав на фото обвинуваченого ОСОБА_2 , як на особу, яка 14.02.2017 року, в автомобілі «Шкода», спільно з обвинуваченим ОСОБА_1 , збули йому медичний шприц з наркотичною речовиною (а.м.к.п. 187-190, т.1);

- покази свідка ОСОБА_7 про те, що він також приймав участь в якості понятого при проведенні слідчих дій, коли в районі церкви ОСОБА_3 передали шприц, як він пояснив, це були працівники поліції. Крім того, він був понятим, при пред`явленні ОСОБА_3 для впізнання фотознімків.

- покази свідка ОСОБА_3 за вказаними епізодами збуту про те, що він звернувся із заявою про вчинення кримінального правопорушення до УВД в 2016 році, в зв`язку з тим, що працівники поліції роблять показники за рахунок людей, яким дають гроші та наркотики. Мав на увазі обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Вони були знайомі раніше, обвинувачені звернулись до нього, пояснили, що їм потрібно зробити показники по ст.ст. 309, 263 КК України. Він повинен був знайти людину, яка візьме на себе справу. В той час він приймав участь в методоновій програмі. Після написання заяви до прокуратури, він почав співпрацю. Зателефонував ОСОБА_1 і повідомив, що є людина, яка візьме на себе злочин. Вони домовились про зустріч, була зимова пора року. Він приходив до слідчого, його оглядали, в присутності понятих, вдягали на нього засоби технічного контролю, було дві камери. Потім він їхав на зустріч на автомобілі разом з оперуповноваженим ОСОБА_10 Перший епізод збуту відбувся на вул. Боброва в м. Дніпрі, біля торгового комплексу «Слов`янський». Я повернувся до автомобіля і поїхав до прокуратури, де він видав шприц, який поклали до конверту. Другий епізод збуту відбувся в приміщенні відділу поліції. Він приїхав разом зі свідком ОСОБА_6 , повідомив ОСОБА_1 , що ОСОБА_6 готовий до співпраці. Потім втрьох пішли до вбиральні, там ОСОБА_1 передав шприц об`ємом 10 мл, в ньому було 2 чи 3 мл. ОСОБА_6 вжив речовину в приміщенні вбиральні, а він свою частку поклав у карман, потім видав у прокуратурі. Вони повернулися до службового кабінету. ОСОБА_6 спілкувався з працівниками поліції, як все відбуватиметься. Стосовно епізоду збуту біля суду пояснив, що спілкувався з ОСОБА_1 по телефону, зустрітися не вийшло, і він передав через чоловіка. ОСОБА_3 підійшов до суду, де до нього наблизився невідомий чоловік, передав шприц без голки та ковпачка, об`ємом 2 мл та сказав, що це від ОСОБА_1 . Зазначений шприц він видав працівникам поліції, які його запакували. Стосовно епізоду збуту біля церкви пояснив, що йому зателефонували обвинувачені, запросили прийти. На місці він сів до салону автомобіля «Шкода» чорного кольору. ОСОБА_1 передав йому шприц з «вінтом», об`ємом 2 або 2,5 мл. За кермом автомобіля був ОСОБА_2 Йому пояснили, що «вінт» лежав в автомобіля приблизно неділю, в ньому виділився осад. Зазначений шприц він видав потім працівникам поліції, які чекали на нього неподалік в автомобілі. Крім того, пояснив, що з боку обвинувачених на нього здійснювався тиск, його викрали на території лікарні, куди він прийшов за методоном. Посадили в автомобіль і вивезли в Верховцево. З цього приводу існує кримінальне провадження. З оперуповноваженим ОСОБА_10 він познайомився коли звернувся до УВД, де в нього черговий прийняв заяву про вчинення злочину. Це було в першій половині дня, тоді ж йому надали шприц для закупки. Спочатку він домовлявся про зустріч з обвинуваченими, потім повідомляв прокуратуру. На проведення закупки їздили разом з понятими, на автомобілі ОСОБА_10 Під час проведення додаткового допиту обвинуваченого, ОСОБА_3 пояснив, що заяву про вчинення злочину він написав за адресою: м. Дніпро, вул. Леніна, 18, чи може в прокуратурі писав, він не пам`ятає. При цьому, його мобільний телефон міг знаходитися вдома.

Свідок ОСОБА_12 суду пояснив, що раніше був працівником правоохоронного органу. Знає свідка ОСОБА_3 , як особу, від якої отримували оперативну інформацію під час розслідування злочинів. ОСОБА_3 інколи дзвонив йому, просив допомоги, тому він міг давати ОСОБА_3 якісь кошти, допомагав знайти житло. 06.12.2016 року він міг спілкуватися з ОСОБА_3 з приводу житла. В ході розмови ОСОБА_3 повідомив, що знаходився вдома. В серпні того року, ОСОБА_3 йому говорив, що з УВБ йому запропонували зробити показники на працівників департаменту чи на когось з Красногвардійського ВП, але він відмовився.

В ході судового розгляду судом були досліджені протоколи про результати проведення негласних слідчих дій, протоколи огляду НСРД, переглянуті оптичні носії інформації, які були розсекречені (а.м.к.п. 141-143, 144-148, 149-152, 153, 154, 155-164, 165, 166, 167-170, 171-172, 173-177, 178-184, 187)

Сторона захисту посилається на власні докази, які ґрунтуються на наступному.

Згідно відповіді Новокодацького ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області від 24.07.2016 року (а.м.с.п. 99), свідок ОСОБА_3 був засуджений вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 25.05.2016 року до 3 років позбавлення волі, з випробуванням. 10.01.2017 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська винесено ухвалу про скасування іспитового строку та направлення ОСОБА_3 для відбування покарання.

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16.05.2017 року, встановлено бездіяльність слідчого, в частині порушення вимог ст.ст. 110, 220, 221 КПК України, не ознайомлення з матеріалами кримінального провадження. Частково задоволено скаргу захисника Дьоміної М.В. в інтересах обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , скасовано постанову слідчого від 24.04.2017 року, зобов`язано слідчого повторно розглянути клопотання захисника про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження (а.м.с.п. 116)

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02.06.2017 року, надано захиснику Дьоміній М.В. тимчасовий доступ до інформації оператора мобільного зв`язку ПрАТ «МТС» з питань отримання телекомунікаційних послуг, їх зєднання, тривалість, маршрути пересування з прив`язкою до базових станцій в період часу з 00 годин 01.12.2016 року до 24 години 16.03.2017 року, абонента НОМЕР_3 , + НОМЕР_4 (а.м.с.п. 119-121)

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04.07.2017 року, надано захиснику Дьоміній М.В. тимчасовий доступ до інформації оператора мобільного зв`язку ПрАТ «Київстар» з питань отримання телекомунікаційних послуг, їх зєднання, тривалість, маршрути пересування з прив`язкою до базових станцій в період часу з 00 годин 01.12.2016 року до 24 години 15.02.2017 року, абонента НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 (а.м.с.п. 133-135)

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08.06.2017 року, надано захиснику Дьоміній М.В. тимчасовий доступ до інформації оператора мобільного зв`язку ТОВ «Лайфселл» з питань отримання телекомунікаційних послуг, їх зєднання, тривалість, маршрути пересування з прив`язкою до базових станцій в період часу з 00 годин 01.12.2016 року до 24 години 15.02.2017 року, абонента НОМЕР_8 (а.м.с.п. 139-141)

Згідно відповіді Територніального сервісного центру № 1242 від 22.06.2017 року (а.м.с.п. 129), автомобіль DAEWOO NEXIA, після 08.12.2015 року, не перебував у власності обвинуваченого ОСОБА_2

Сторона захисту просить визнати недопустимими надані стороною обвинувачення докази, виходячи з наступного.

Протокол прийняття заяви ОСОБА_3 о 17 годині 47 хвилині 06.12.2016 року (а.п. 8-10, т. 1), в зв`язку з тим, що відповідно до інформації мобільного оператора, отриманої стороною захисту на підстави ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська, абонент з номером НОМЕР_8 , який належить ОСОБА_3 , 06.12.2016 р. у період часу з 11:06 год. до 20:13 год. реєструвався у зоні дії базової станції за місцем його мешкання: АДРЕСА_4, що виключає можливість його перебування саме в момент написання заяви в прокуратурі Дніпропетровської області по вул. Боброва, 32. Крім того, у вказаний час ОСОБА_3 спілкується по телефону з колишнім оперуповноваженим ОСОБА_12 (абонентський номер НОМЕР_9 ) о 17:24 год. та о 17:27 год.

Спілкування з ОСОБА_3 також підтвердив допитаний в судовому засіданні ОСОБА_12

Крім того, відповідно до отриманої стороною захисту на підставі ухвали слідчого судді інформації - деталізації дзвінків, абонент з номером телефону НОМЕР_6 , що належить оперуповноваженому УВБ ОСОБА_10 спілкувався з абонентом НОМЕР_10 , що належить свідку ОСОБА_5 , 06.12.2016 року о 16:51 год., о 17:08 год., о 17:20 год., тобто до моменту подання заяви ОСОБА_3 Сторона захисту вважає, що таким чином, оперуповноважений ОСОБА_10 підшукував понятого для процесуальних дій - огляду ОСОБА_3 , фіксації виданого ОСОБА_3 , ще до того, як сам заявник звернувся до УВБ.

Відповідно до деталізації дзвінків, ОСОБА_10 телефонував свідку: 13.12.2016 р. (освідування особи ОСОБА_3 ) о 13:43 год. та о 14:33 год.; та 23.12.2016 р. (коли здійснювалась закупка) о 15:08 год., 17:13 год., 18:17 год. При цьому, ОСОБА_10 телефонує ОСОБА_5 о 15:08 год., а свідок ОСОБА_5 телефонує ОСОБА_10 вже під час складання протоколу огляду - з 14:50 год. до 15:20 год.

Крім того, сторона захисту посилається на порушення органом досудового розслідування положень статті 223 КПК України, щодо залучення в якості понятих незаінтересованих в результатах кримінального провадження осіб. Свідок ОСОБА_5 не заперечує щодо спілкування з оперуповноваженим ОСОБА_10 про участь в якості понятого до проведення слідчих дій. Повноваження оперуповноваженого ОСОБА_10 під час проведення слідчих дій не були визначені дорученням слідчого. Протокол особистого огляду ОСОБА_3 від 06.12.2016 р. проведено до внесення відомостей про злочин до ЄРДР, без рішення суду на проведення такого огляду.

Таким чином, на думку захисту є всі підстави вважати протокол огляду ОСОБА_3 за участю понятого ОСОБА_5 недопустимим доказом.

Протокол освідування особи ОСОБА_3 від 13.12.2016 р. (а.п. 24-26, т. 1), на думку захисту, не відповідає вимогам ст. 104 КПК України, оскільки в ньому не вказаний час та місце відібрання зразків у ОСОБА_3 , а також час, коли було освідувано ОСОБА_3 , відповідно протокол не може бути допустимим доказом.

Протокол огляду ОСОБА_3 23.12.2016 р. у період часу з 14:50 год. до 15:20 год. (а.п. 46-47, т. 1) також захист вважає недопустимим доказом, оскільки згідно вищезазначеної деталізації дзвінків, в момент його проведення оперуповноважений ОСОБА_10 , який проводив цей огляд, спілкувався по мобільному телефону з понятим ОСОБА_5 , який також був присутній під час цього огляду, як вказано у протоколі, що на думку захисту свідчить про те, що під час складання цього протоколу ОСОБА_5 в приміщенні не було, а значить свідок надав неправдиві свідчення. Крім того, під час огляду, що зафіксовано у протоколі за підписом понятих, в чорній сумці, яка була у ОСОБА_3 , були лише запальничка, цигарки, мобільний телефон «Номі». Про наявність у сумці будь-яких флакончиків з ліками чи інших предметів у протоколі не вказано. Як слідує з відеозапису - ОСОБА_3 дістав із своєї сумки флакончик з невідомою речовиною і набрав цю речовину у шприц, який потім видав у прокуратурі.

Таким чином, викликає сумнів достовірність пояснень свідків та достовірність даних викладених слідчим у протоколі щодо огляду ОСОБА_3 , наявності в його речах флакону, звідки він з`явився, оскільки від часу повторного огляду до часу включення камери пройшло більше 20 хвилин.

Протокол огляду ОСОБА_3 від 23.12.2016 р. у період часу з 15:30 год. до 15:50 год. (а.п. 48-50, т. 1), сторона захисту просить визнати недопустимим доказом, з тих підстав, що відповідно до відеозаписів, не встановлено місцезнаходження та дії ОСОБА_3 з моменту закінчення його огляду о 15 годині 50 хвилин, до моменту початку відеозапису о 16:42 год. Відеозапис свідчить про зустріч ОСОБА_3 з ОСОБА_1 , потім ОСОБА_3 опиняється в районі автовокзалу, про свої пересування він доповідає ОСОБА_10 Зустрічається з ОСОБА_6 , заходить в аптеку, де придбав два шприци, об`ємом 5 мл і 2 мл. і прямують до райвідділу поліції. Безпосередньої передачі шприцу на відео не зафіксовано, а також є незрозумілими маніпуляції зі шприцами ОСОБА_3 Останній запис о 18:31 год. ОСОБА_3 знову заходить до аптеки, де придбав там ще один шприц, об`ємом 2 мл, відходить і з невідомого флакона набирає невідому рідину. При цьому, як слідує з протоколу огляду, ніяких флаконів при собі у ОСОБА_3 не було і ніяких флаконів йому не передавали. В приміщенні прокуратури ОСОБА_3 видає вже шприц, об`ємом 2,5 мл, який під час проведення слідчої дії не був зафіксований. На дослідження експерту надійшли два шприци: один об`ємом 10 мл, другий - 2,5 мл. Куди поділися ще три шприци: один об`ємом 5 мл і два об`ємом 2 мл. кожний, придбані ОСОБА_3 по дорозі до райвідділу та у зворотному напрямку не встановлено.

Крім того, у своїх поясненнях в протоколі впізнання від 16.05.2017 р. (а.а. 86-89, т. 1), свідок ОСОБА_6 повідомив про те, що ОСОБА_1 23.12.2016 р . дав ОСОБА_3 шприц, об`ємом 5 мл.

Таким чином, згідно вказаних матеріалів в ході судового розгляду однозначно не встановлено, який шприц передав ОСОБА_1 , які шприци було придбано ОСОБА_3 , скільки всього було шприців взагалі, куди поділись інші, звідки з`явився флакончик з невідомою рідиною.

З огляду на викладене захист вважає, що висновки експерта № 1820 від 10.01.2017 р. (а.п. 58-61, т. 1) та № 8-360 від 17.01.2017 р. (а.п. 63-71, т. 1), які проведені на підставі наданого на експертизу шприцу, об`ємом 2,5 мл. з рідиною невідомого походження, які було видано ОСОБА_3 23.12.2016 р., не можуть бути належними і допустимими доказами.

Протокол огляду ОСОБА_3 від 18.01.2017 р. у період часу з 15:04 до 15:10 год. (а.п. 116-118, т. 1), на думку захисту також не може бути належним доказом, оскільки після закінчення огляду ОСОБА_3 до моменту початку відеозапису о 16:14 год., його місцезнаходження та коло спілкування невідоме.

Протокол огляду автомобіля від 18.01.2017 р. у період часу з 15:20 до 15:40 год. (а.п. 116-118, т. 1), також захист вважає недопустимим доказом, в зв`язку з порушенням положень ст.ст. 233, 234, 237 КПК України, оскільки для його проведення слідчому необхідно було отримати ухвалу слідчого судді.

Стосовно протоколу огляду від 18.01.2017 р. у період часу з 16:40 год. до 17:15 год. (а.п. 106-108, т. 1), захист зазначає, що відповідно до інформації мобільного оператора ПрАТ «Київстар», оперуповноважений ОСОБА_10 ( НОМЕР_11 ) під час складання протоколу за його присутності, пересувався по місту Дніпру. В протоколі зазначено: «З метою запобігання витікання речовини прозорого кольору на самий шприц було надіто стерильна голка та захисний ковпачок». З викладеного слідує, що слідчий на процесуальну дію приїхав уже зі стерильною голкою та захисним ковпачком і заздалегідь знав, що шприц без голки та ковпачка чи вони були придбані з цією метою під час видачі і складання протоколу, про що не було зазначено в протоколі. В зв`язку з викладеним, захист вважає протокол огляду недопустимим доказом.

Висновок експерта № 8-23 від 03.02.2017 (а.п. 129-132, т. 1), 7-98 від 01.02.2017 р. (а.п. 137-140, т. 1), захист вважає такими, що жодним чином не доводять вини ОСОБА_1

Протокол огляду ОСОБА_3 від 14.02.2017 р. у період часу з 9:30 до 9:45 год. (а.п. 147-151, т. 1) захист вважає недопустимим доказом, бо присутній понятий ОСОБА_7 , який вже раніше залучався 23.12.2016 року, 18.01.2017 року до проведення слідчих дій в цьому ж провадженні.

Протокол огляду автомобіля оперуповноваженого ОСОБА_10 від 14.02.2017 р. у період часу з 9:30 до 10:15 год. (а.п. 152-154, т. 1), захист вважає недопустимим доказом, в зв`язку з тим, що огляд ОСОБА_3 і огляд автомобіля оперуповноваженого розпочато в один і той же час за участю одних і тих же осіб, але в різних місцях. Відповідно до змісту протоколу огляду автомобіля, огляд було зупинено, а потім продовжено, без зазначення часу та причин, що відбувалось під час зупинення огляду. При цьому, відсутні ухвали слідчого судді на проведення таких оглядів.

Протокол огляду ОСОБА_3 від 14.02.2017 р. у період часу з 12:02 до 12:25 (а.п. 158-160, т. 1), захист вважає недопустимим доказом, в зв`язку з тим, що час вказаний у протоколі виправлено, що є недопустимим для офіційних документів. Згідно інформації оператору мобільного зв`язку ПрАТ «МТС Україна», абонент з номером НОМЕР_12 , який відповідно до протоколу допиту, належить свідку ОСОБА_13 , у період часу з 10:47 год. до 12:50 год. 14.02.2017 р. реєструється в районі дії базової станції за адресою свого проживання - по АДРЕСА_5 , та знаходиться на досить значній відстані від місця проведення слідчих та процесуальних дій, а також складання протоколів огляду. Відповідно до обвинувального акту, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 нібито збули наркотичний засіб ОСОБА_3 14.02.2017 р. об 11:15 год. Місцезнаходження ОСОБА_3 у період з 11:15 год. до 12:02 год. не встановлено. Чи дійсно протокол було складено саме о 12:02 год., чи був присутнім свідок ОСОБА_13 під час складання цих протоколів невідомо.

Висновок експерта № 7-219 від 06.03.2017 р. (а.п. 167-172, т. 1), на думку захисту не доводить вини обвинувачених ОСОБА_2 і ОСОБА_1

Протокол пред`явлення до впізнання від 16.05.2017 р. (а.п. 86-89, т. 1), протокол пред`явлення до впізнання за фотознімками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 16.02.2017 р. у період часу з 16:40 до 17:15 год. та відповідно у період часу з 17:30 до 17:45 год. (а.п. 183-190, т. 1), сторона захисту просить визнати недопустимими доказами, в зв`язку з процесуальними порушеннями під час пред`явлення особи для впізнання, та оформлення протоколу, в частині не зазначення конкретних ознак, відсутності фактичної фотокартки, зображенням обвинувачених у форменому одязі працівників поліції.

Стосовно протоколів про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (а.п. 144-184, т. 2) від 16.01.2017 р. у період часу з 15:20 до 16:40 год., від 01.02.2017 р. у період часу з 11:00 до 12:00 год., від 23.02.2017 р. у період часу з 14:00 до 14:30 год., та копії протоколу про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 23.01.2017 у період часу з 13:35 до 16:45 год.; протоколу про результати аудіо-, відеоконтролю особи від 16.02.2017 у період часу з 15:30 до 16:00 год., протоколу про результати аудіо-, відеоконтролю особи від 02.02.2017 у період часу з 12:30 до 13:00 год. про події 01.02.2017 р., захист зазначає наступне.

Вказані протоколи складено оперуповноваженим УВБ ОСОБА_10 на підставі доручення слідчого в ОВС першого СВ СУ прокуратури Дніпропетровської області Желіби А.Є. від 22.12.2016 р. № 17/1-4013т та на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду Запорізької області від 22.12.2016р. (номер справи в жодному протоколі не зазначений).

15.12.2016 р. прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури Дніпропетровської області Максименком Ю.Ю. було винесено постанову про проведення негласних слідчих (розшукових) дій відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у формі слідчого експеримента.

Розділ КПК України «Негласні слідчі (розшукові) дії» містить перелік таких негласних слідчих (розшукових) дій (далі - НСРД), в тому числі ст. 271 визначено, що до НСРД - контроль за вчиненням злочину відноситься: 1) контрольована поставка; 2) контрольована та оперативна закупка; 3) спеціальний слідчий експеримент; 4) імітування обстановки злочину.

19.12.2016 р. слідчий Желіба А.Є. готує декілька клопотань про надання дозволу на проведення НСРД, де вказує вже конкретні НСРД - зняття інформації з транспортної телекомунікаційної мережі, аудіо-, відео контроль за особою.

Таким чином, постанова прокурора не містила вказівки на проведення стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 саме цих НСРД - зняття інформації з транспортної телекомунікаційної мережі, аудіо-, відео контроль за особою, а вказівка була на проведення спеціального слідчого експерименту без зазначення, в чому цей експеримент має полягати.

За змістом ст. 248 КПК України, клопотання повинно містити, зокрема, вид негласної слідчої (розшукової) дії.

Тож, з наданих суду документів є незрозумілим, що мав на увазі прокурор, виносячи постанову і чому слідчий у клопотанні вказав зовсім інше.

Крім того, згідно п. 4.2. Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні, затвердженої спільним наказом Генеральної прокуратури, Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки України, Адміністрації державної прикордонної служби, Міністерства Фінансів України та Міністерства юстиції України від 16.11.2012, протокол складається в будь-якому випадку безпосередньо після отримання фактичних даних.

Частина 3 ст. 252 КПК України встановлює, що протоколи про проведення негласних слідчих (розшукових дій) з додатками не пізніше ніж через двадцять чотири години з моменту припинення негласних слідчих (розшукових) дій передаються прокурору.

Як слідує із зазначених протоколів, вони складені з порушенням вимог КПК, а саме: від 16.01.2017 р. про події 12.01.2017 р.; від 01.02.2017 р. про події за 31.01.2017 р. та за 01.02.2017 р.; від 23.02.2017 р. про події за 18.01.2017 р. 21.01.2017 р., 11.02.2017 р., 14.02.2017 р.; копія протоколу про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 23.01.2017 р. про події 23.12.2016 р.; протокол про результати аудіо-, відеоконтролю особи від 16.02.2017 у період часу з 15:30 до 16:00 год. про події 11.02.2017 р.

Крім того, стороні захисту ухвали Апеляційного суду Запорізької області та постанови прокурора про проведення НСРД були відкриті лише 04.11.2017 р., вже після того, як було розпочато судовий розгляд провадження по суті.

Слід вказати, що відповідно до листа УВБ в Дніпропетровській області від 10.03.2017 р. № 1021/42-03/01-2017, протоколи про проведення НСРД було розсекречено 09.03.2017 р. (а.п. 141, т. 2).

З супровідного листа Апеляційного суду Запорізької області від 30.10.2017 р. № 10-27/282 про розсекречення постанов Апеляційного суду Запорізької області вбачається, що прокурор звернувся до Апеляційного суду Запорізької області лише 12.10.2017 р. з проханням розсекретити ухвали.

Також прокурор не зміг пояснити чому після зняття грифу секретності 29.09.2017 р., 06.10.2017 року було повторно накладено гриф секретності.

Відповідно до ч. 12 ст. 290 КПК України, якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.

Стороні обвинувачення достеменно було відомо, що гриф секретності було знято ще 09.03.2017 р., що ці докази будуть нею використані як докази в судовому засіданні, але під час виконання вимог ст. 290 КПК України, такі докази стороні захисту не відкривались, що є порушенням права на захист.

Факт ознайомлення з матеріалами справи після закінчення розслідування не є достатнім для відстоювання стороною захисту своєї позиції в кримінальному процесуальному змаганні. За таких умов, коли стороні обвинувачення відомі всі докази, а сторона захисту не володіє інформацією про них до завершення розслідування, порушується баланс інтересів у кримінальному процесі.

За змістом ч. 3 ст. 99 КПК України, сторона кримінального провадження зобов`язана надати суду оригінал документа.

Стороною обвинувачення надано лише копію протоколу про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 23.01.2017 р. про події 23.12.2016 р. (а.п. 178-184, т. 2), яка ніким не засвідчена, де знаходиться оригінал невідомо.

Посилаючись на рішення Конституційного Суду України № 12рп/2011 від 20 жовтня 2011 року (справа № 1?31/2011), рішення Європейського суду з прав людини (справа «Раманаускас проти Литви», рішення від 30 жовтня 2014 року у справі «Носко і Нефедов проти Росії» (пункти 54, 62), рішення від 15 грудня 2005 року у справі «Ваньян проти Росії» № 53203/99 (пункти 47,49),рішення від 9 червня 1998 року у справі «Тейксейра де Кастро проти Португалії» (пункти 36, 38-39), сторона захисту просить визнати недопустимими зазначені докази сторони обвинувачення, а також визнати недопустимими доказами відомості, що містяться в протоколах про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж відповідно від 16.01.2017 р., від 01.02.2017 р., від 23.02.2017 р., та копія протоколу про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 23.01.2017 р., протоколи про результати аудіо-, відеоконтролю особи від 16.02.2017, протоколи про результати аудіо-, відеоконтролю особи від 02.02.2017; ухвалах Апеляційного суду Запорізької області № 10/7743, № 10/7744, № 10/7745, № 107746 від 22.12.2016 р., № 10/1335, № 10/1336, № 10/1337, № 10/1338, № 10/1339, №10/1340, № 10/1341 від 20.02.2017 р.

Сторона захисту вважає, що зазначені докази сторони обвинувачення свідчать про фальсифікацію матеріалів кримінального провадження, наявність умислу працівників УВБ та прокуратури на здійснення провокації злочину задля позитивних показників.

Сторона захисту просить суд визнати ОСОБА_2 , ОСОБА_1 невинуватими у вчиненні кримінальних правопорушень, відповідальність за які передбачена ч. 2 ст. 307 КК України.

Аналізуючи досліджені в ході судового розгляду матеріали обвинувального акту та кримінального провадження, надані сторонами докази, суд враховує наступне.

Згідно постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року, про застосування норми права зазначено наступне.

Відповідно до ч.2 ст.290 КПК прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом`якшенню покарання.

Таким чином, законодавець встановив процедуру, яка забезпечує реалізацію права на справедливий суд у його процесуальному аспекті, тобто надає можливість сторонам майбутнього судового розгляду ознайомитися із доказами кожної із них і підготувати правову позицію, що буде ними обстоюватись у змагальній процедурі судового розгляду.

На необхідність дотримання законної процедури, принципу рівності сторін та права обвинуваченої особи на захист під час кримінального провадження неодноразово у своїх рішеннях наголошував Європейський суд з прав людини.

Зокрема, суд зазначав, що кримінальне провадження, у тому числі складові такого провадження, які стосуються процедури, мають бути засновані на принципі змагальності, і має бути забезпечена процесуальна рівність сторін обвинувачення і захисту. Право на судовий розгляд за принципом змагальності означає, що сторонам обвинувачення і захисту має бути надана можливість ознайомитися із зауваженнями та доказами, наданими іншою стороною, і відповісти на них (справа «Джеват Сойсал проти Туреччини», заява № 17362/03, рішення від 23 вересня 2014 року, остаточне рішення від 23 грудня 2014 року); згідно з принципом рівності сторін змагального процесу як однієї зі складових розширеної концепції справедливого суду кожній стороні повинно бути надано розумну можливість представити свої аргументи на умовах, які не ставлять її у гірше становище порівняно з опонентом. Заявникові було важливо мати доступ до матеріалів своєї справи і отримати копію документів, які в ній містилися, для того щоб мати змогу оскаржити офіційний протокол стосовно його дій. Не маючи такого доступу, заявник не зміг підготувати адекватний захист і скористатися принципом рівності сторін змагального процесу всупереч вимогам п. 1 ст. 6 Конвенції з прав людини у поєднанні з п. 3 ст. 6 (справа «Фуше проти Франції», заява № 22209, рішення від 18 березня 1997 року); той факт, що заявникові та його захисникам не був наданий відповідний доступ до документів, призвів до посилення труднощів у підготовці його захисту (справа «Моісєєв проти Росії», заява № 62936/00, рішення від 09 жовтня 2008 року)

Для доведення допустимості результатів НСРД мають бути відкриті не тільки результати цих дій, а й документи, які стали правовою підставою їх проведення (клопотання слідчого, прокурора, їх постанови, доручення, ухвала слідчого судді), оскільки змістом цих документів сторони можуть перевірити дотримання вимог кримінального процесуального закону стосовно негласних слідчих (розшукових) дій.

Згідно з ч. 1 ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Обов`язковим елементом порядку отримання доказів в результаті НСРД є попередній дозвіл уповноважених суб`єктів (слідчого судді, прокурора, слідчого) на їх проведення. Сторона захисту вправі мати інформацію про всі елементи процесуального порядку отримання стороною обвинувачення доказів, які остання має намір використати проти неї в суді. Інакше від самого початку судового розгляду сторона захисту перебуватиме зі стороною обвинувачення в нерівних умовах.

За загальним правилом суд вирішує питання допустимості доказів, оцінюючи їх в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення (ч. 1 ст. 89 КПК України). Однак у певних випадках суд має право вирішити питання про недопустимість доказу ще до видалення суду до нарадчої кімнати. Так, згідно з ч. 2 ст. 89 КПК України у разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Відсутність у сторони захисту процесуальних документів, які стали правовою підставою для проведення НСРД, позбавляє її можливості поставити перед судом питання про недопустимість доказів, а суд - вирішити це питання до видалення до нарадчої кімнати. Особливо важливого значення вирішення цього питання судом на початкових етапах судового розгляду набуває у разі, коли йдеться про таку підставу визнання недопустимими доказів, які отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, як здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов (п. 1 ч. 2 ст. 87 КПК України).

Документи, які стали правовою підставою проведення НСРД (зокрема, не розсекречені на момент звернення до суду з обвинувальним актом), не можуть вважатися додатковими матеріалами до результатів проведених негласних слідчих (розшукових) дій, отриманими до або під час судового розгляду, оскільки є їх частиною.

Ці процесуальні рішення виступають правовою підставою проведення НСРД, з огляду на їх функціональне призначення щодо підтвердження допустимості доказової інформації, отриманої за результатами проведення таких дій, і повинні перевірятися та враховуватися судом під час оцінки доказів.

Враховуючи, що НСРД проводяться під час досудового розслідування за ініціативою сторони обвинувачення, ця сторона має їх у своєму розпорядженні, зокрема прокурор - процесуальний керівник цього розслідування. Згідно з ч. 2 ст. 36 КПК України прокурор має повний доступ до матеріалів, документів та інших відомостей, що стосуються досудового розслідування.

Що стосується процесуальних документів, які мають гриф секретності, то за змістом статей 85, 92, 290 КПК України прокурор - процесуальний керівник зобов`язаний під час досудового розслідування заздалегідь ініціювати процедуру їх розсекречення одночасно с результатами НСРД і забезпечити відкриття цих документів на етапі закінчення досудового розслідування.

Крім того, системне тлумачення ст. 290 КПК України свідчить, що у ч. 11 статті йдеться про ситуації, коли матеріали було отримано стороною після завершення виконання вимог цієї кримінально-процесуальної норми та закінчення досудового розслідування.

При цьому варто враховувати й те, що суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно, якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції та їм було відмовлено в його задоволенні або якщо про ці докази стало відомо після ухвалення судового рішення, що оскаржується (ч. 3 ст. 404 КПК України). Якщо у процесі такого дослідження постанов, ухвал та клопотань буде встановлено порушення вимог ст. 290 КПК України, то відомості наведені у відкритих процесуальних документах, не є допустимими доказами.

За наявності відповідного клопотання процесуальні документи, які стали підставою для проведення НСРД (ухвали, постанови, клопотання) і яких не було відкрито стороні захисту в порядку, передбаченому ст. 290 КПК України, оскільки їх тоді не було у розпорядженні сторони обвинувачення (процесуальні документи не було розсекречено на момент відкриття стороною обвинувачення матеріалів кримінального провадження), можуть бути відкриті іншій стороні, але суд не має допустити відомості, що містяться в цих матеріалах кримінального провадження, як докази.

Суд, вислухавши показання обвинувачених, свідків, дослідивши матеріали справи, з огляду встановлення їх очевидної допустимості, належності, достовірності та можливості використання, дійшов до наступного.

Відповідно до вимог ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Виходячи з вимог ст. ст. 258, 260, 263, 269 КПК України, ч. 2 ст. 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», застосування технічних засобів отримання інформації, що пов`язане із втручанням у приватне спілкування людини та негласною фіксацією розмов, дій, обстановки, допускається виключно за вмотивованою ухвалою слідчого судді, в якій зазначаються: точна назва заходу, термін його застосування, особа щодо якої має здійснюватися такий захід, та орган, якому надано відповідний дозвіл.

Частиною 3 ст. 246 КПК України визначено, що рішення про проведення негласних слідчих (розшукових) дій приймає слідчий, прокурор, а у випадках, передбачених цим Кодексом, - слідчий суддя за клопотанням прокурора або за клопотанням слідчого, погодженого з прокурором. Слідчий зобов`язаний повідомити прокурора про прийняття рішення щодо проведення певних негласних слідчих (розшукових) дій та отримані результати. Прокурор має право заборонити проведення або припинити подальше проведення негласних слідчих (розшукових) дій.

Згідно із ст. 260 КПК України аудіо-, відеоконтроль особи є різновидом втручання у приватне спілкування, яке проводиться без її відома на підставі ухвали слідчого судді, якщо є достатні підстави вважати, що розмови цієї особи або інші звуки, рухи, дії, пов`язані з її діяльністю або місцем перебування тощо, можуть містити відомості, які мають значення для досудового розслідування.

Вагому доказову базу сторона обвинувачення ґрунтує на даних протоколів складених за результатами негласних слідчих (розшукових) дій: аудіо- та відеоконтролю, спостереження за особою, у ході яких було зафіксовано розмови між обвинуваченими та свідком ОСОБА_3 щодо обставин передачі психотропної речовини.

Сторона захисту в дебатах порушує питання про недопустимість таких доказів з огляду на те, що адвокату та обвинуваченим до початку судового розгляду по суті не відкривалися матеріали НСРД (фактично були відкриті тільки 21.11.2017 року, вже під час судового розгляду)

Суд вважає безпідставним ненадання вказаних документів при завершенні досудового розслідування та відкритті матеріалів досудового розслідування, оскільки це призвело до обмеження права обвинувачених на справедливий судовий розгляд та захист.

Відповідно до п.п. 5.1., 5.2., 5.9., 5.10. Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні, затвердженої Наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України 16 листопада 2012 року № 114/1042/516/1199/936/1687/5 (далі - Інструкція), постанова прокурора про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, клопотання про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії, ухвала слідчого судді про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії та додатки до нього, протокол про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, які містять відомості про факт та методи проведення негласної слідчої (розшукової) дії, а також відомості, що дають змогу ідентифікувати особу, місце або річ, щодо якої проводиться або планується проведення такої дії, розголошення яких створює загрозу національним інтересам та безпеці, підлягають засекречуванню. Засекречування таких матеріальних носіїв інформації здійснюється слідчим, прокурором, співробітником уповноваженого оперативного підрозділу, слідчим суддею шляхом надання на підставі зводу відомостей, що становлять державну таємницю (Розгорнутих переліків відомостей, що становлять державну таємницю), відповідному документу грифа секретності. Після завершення проведення негласних слідчих (розшукових) дій грифи секретності МНІ щодо їх проведення підлягають розсекреченню на підставі рішення прокурора, який здійснює повноваження прокурора в конкретному кримінальному провадженні у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, з урахуванням обставин кримінального провадження та необхідності використання матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій як доказів після проведення таких дій, у випадку, якщо витік зазначених відомостей не завдасть шкоди національній безпеці України. Таке рішення оформлюється постановою прокурора, який здійснює повноваження прокурора в конкретному кримінальному провадженні у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, що погоджується керівником прокуратури.

Прокурор або за його дорученням слідчий після закінчення досудового розслідування повинен відкрити такі матеріали та надати доступ до них іншій стороні кримінального провадження. В іншому випадку в силу ч. 12 ст. 290 КПК України суд не має права допустити відомості, що містяться в таких матеріалах, як докази.

Ухвала слідчого судді про надання дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії у даній справі, на думку суду, не містить будь-яких відомостей, що могли б завдати шкоди національній безпеці України.

За таких обставин, відповідно до п. 5.30. Інструкції, до розсекречених матеріалів доступ надається разом з іншими матеріалами досудового розслідування в порядку, передбаченому ст. 290 КПК України, однак такий доступ до клопотань про надання дозволу та ухвал слідчого судді Апеляційного суду Запорізької області про дозвіл на проведення негласних слідчих дій: аудіо-, відеоконтролю за особою та спостереження за особою стороні захисту наданий не був.

У зв`язку з наведеним, відомості, які містяться в досліджених протоколах про зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 16.01.2017 року, 01.02.2017 року, 23.02.2017 року, протоколах про результати аудіо, відео контролю особи від 23.01.2017 року, 02.02.2017 року, 16.02.2017 року, протоколах огляду матеріалів НСРД від 19.07.2017 року, 24.04.2017 року, оптичні та електронні носії інформації до них, суд не має права допустити як докази, а тому відповідно до положень ст. 86 КПК України, в цілому визнає зазначені протоколи та носії інформації недопустимими доказами.

Відповідно до протоколу про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 06.12.2016 року, в якому ОСОБА_3 о 17 годині 47 хвилин, повідомляє слідчого, що оперуповноважені сектору карного розшуку ОСОБА_14 на ім`я ОСОБА_2 та ОСОБА_1, 06.12.2016 року збули йому приблизно 2 мл наркотичного засобу «первітін» у салоні автомобіля «Деу-Нексія», в районі Славянського ринку ( а. м. к. п. 8 - 10, т.1 )

Згідно відповіді Територіального сервісного центру № 1242 від 22.06.2017 року (а.м.с.п. 129), автомобіль DAEWOO NEXIA, після 08.12.2015 року, не перебував у власності обвинуваченого ОСОБА_2

Відповідно до інформації мобільного оператора, наданої суду стороною захисту, на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська, абонент з номером НОМЕР_8 , який належить ОСОБА_3 , 06.12.2016 р. у період часу з 11:06 год. до 20:13 год. реєструвався у зоні дії базової станції за місцем його мешкання: АДРЕСА_4, що виключає можливість його перебування саме в момент написання заяви в прокуратурі Дніпропетровської області по вул. Боброва, 32. Крім того, у вказаний час ОСОБА_3 спілкується по телефону з колишнім оперуповноваженим ОСОБА_12 (абонентський номер НОМЕР_9 ) о 17:24 год. та о 17:27 год.

Спілкування по телефону з ОСОБА_3 також підтвердив допитаний в судовому засіданні ОСОБА_12 , який згідно розмови вважав, що ОСОБА_3 знаходиться за місцем свого проживання.

Крім того, відповідно до наданої стороною захисту на підставі ухвали слідчого судді інформації - деталізації дзвінків, абонент з номером телефону НОМЕР_6 , що належить оперуповноваженому УВБ ОСОБА_10 спілкувався з абонентом НОМЕР_10 , що належить свідку ОСОБА_5 , 06.12.2016 року о 16:51 год., о 17:08 год., о 17:20 год., тобто до моменту подання заяви ОСОБА_3 Слушними є доводи сторони захисту, що можливо таким чином, оперуповноважений ОСОБА_10 підшукував понятого для процесуальних дій - огляду ОСОБА_3 , фіксації виданого ОСОБА_3 , ще до того, як сам заявник звернувся до УВБ.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_5 не надав суду конкретних пояснень стосовно подій 06.12.2016 року, під час яких він був понятим, відповідно фактично їх не підтвердив.

Згідно деталізації дзвінків, ОСОБА_10 телефонував свідку ОСОБА_5 : 13.12.2016 р. (освідування особи ОСОБА_3) о 13:43 год. та о 14:33 год.; 23.12.2016 р. (коли здійснювалась закупка) о 15:08 год., 17:13 год., 18:17 год. При цьому, ОСОБА_10 телефонує ОСОБА_5 о 15:08 год., а свідок ОСОБА_5 телефонує ОСОБА_10 вже під час складання протоколу огляду від 23.12.2016 року (а.м.к.п. 46-47 т.1) - з 14:50 год. до 15:20 год.

Крім того, залучення оперуповноваженим ОСОБА_10 в якості понятого свідка ОСОБА_5 під час проведення слідчих дій 06.12.2016 року, 13.12.2016 року, 23.12.2016 року, ставить під сумнів незалежність та незаінтересованість свідка від працівника правоохоронного органу, не узгоджується з положеннями статті 223 КПК України, щодо залучення в якості понятих незаінтересованих в результатах кримінального провадження осіб. Свідок ОСОБА_5 не заперечує щодо спілкування з оперуповноваженим ОСОБА_10 про участь в якості понятого при проведенні слідчих дій.

Протокол освідування ОСОБА_3 від 13.12.2016 р. (а.п. 24-26, т. 1), суд вважає таким, що в повній мірі не відповідає вимогам ст. 104 КПК України, оскільки в ньому не вказаний час та місце відібрання зразків у ОСОБА_3 , відповідно протокол не може бути допустимим доказом.

З огляду на викладене, є всі підстави вважати протокол прийняття заяви від ОСОБА_3 від 06.12.2016 року (а.м.к.п.8 т.1), протокол освідування ОСОБА_3 за участю понятого ОСОБА_5 (а.м.к.п. 24-26 т.1), протокол огляду та добровільної видачі ОСОБА_3 шприцу з психотропною речовиною (а.м.к.п. 13-15 т.1) недопустимими доказами. Відповідно отримані на підставі зазначених процесуальних дій висновки експертів № 27 (а.м.к.п. 32-35 т.1), № 341 (а.м.к.п. 38-44 т.1) також є недопустимими доказами.

Окремо покази свідка ОСОБА_4 про події 06.12.2016 року, не можуть бути достатніми та беззаперечно сильними для доведення вини обвинувачених у вчиненні інкримінованого злочину.

Згідно вищезазначеної деталізації дзвінків, під час складання протоколу огляду ОСОБА_3 23.12.2016 р. у період часу з 14:50 год. до 15:20 год. (а.п. 46-47, т. 1), оперуповноважений ОСОБА_10 , який проводив цей огляд, спілкувався по мобільному телефону з понятим ОСОБА_5 , який також був присутній під час цього огляду, як вказано у протоколі.

Відповідно до протоколу огляду речей ОСОБА_3 від 23.12.2017 року (а.м.к.п. 48-50 т.1), працівники поліції по вул. Булигіна в м. Дніпро, оглядають речі свідка на предмет відсутності заборонених речей, перед тим, як він повинен був зайти до приміщення Чечелівського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області, з метою отримання психотропної речовини у обвинуваченого ОСОБА_1 Протокол огляду складений з істотним порушенням ст. 104 КПК України, оскільки дата його складання (вже після подій які розглядаються, тобто 2017 року, а не 2016 року) не узгоджується з пред`явленим обвинуваченням, згідно з яким розглядаються події за період 06.12.2016 року до 14.02.2017 року, в зв`язку з чим суд вважає зазначений протокол недопустимим доказом.

Відповідно протокол огляду від 23.12.2016 року (а.м.к.п. 51-52 т.1), в ході якого ОСОБА_3 видає медичний шприц, висновки експерта № 1820 від 10.01.2017 р. (а.п. 58-61, т. 1) та № 8-360 від 17.01.2017 р. (а.п. 63-71, т. 1), які проведені на підставі наданого на експертизу шприцу, об`ємом 2,5 мл. з рідиною невідомого походження, які було видано ОСОБА_3 23.12.2016 р., не можуть бути визнані належними і допустимими доказами, без узгодження з іншими доказами у справі.

Окремо, покази понятих ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_8 , свідка ОСОБА_6 , протокол пред`явлення особи за фотознімками від 15.05.2017 року (а.м.к.п. 86-89, т.1), протокол проведення слідчого експерименту від 16.05.2017 року з долученим відеозаписом (а.м.к.п. 92-97, т.1), не можуть бути достатніми доказами вчинення обвинуваченим ОСОБА_1 інкримінованого злочину, в зв`язку з тим, що поза розумним сумнівом не доведено незаінтересованість свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_8 в результатах слідчих дій. Згідно деталізації дзвінків, свідок ОСОБА_5 неодноразово спілкувався з оперуповноваженим ОСОБА_10 , а свідок ОСОБА_8 , була раніше знайома з оперуповноваженим ОСОБА_10 , відповідно до показів ОСОБА_8 та ОСОБА_8 в судовому засіданні. При цьому, визнання відомостей, які містяться в НСРД недопустимими доказами, по суті нівелює дані зазначені в протоколах слідчих дій.

А окремо кількаразове залучення оперуповноваженим свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_5 в рамках досудового розслідування даного кримінального провадження, не узгоджується з положеннями ст. 223 КПК України, існують розумні сумніви щодо можливої залежності чи заінтересованості вказаних свідків від працівника правоохоронного органу, що підтверджується їх спілкуваннями по телефону та малу імовірність випадкової зустрічі свідків для залучення до слідчих дій у різні дати.

Протокол огляду ОСОБА_3 від 18.01.2017 р. (а.п. 116-118, т. 1), протокол огляду автомобіля від 18.01.2017 р. (а.п. 116-118, т. 1), протоколу огляду від 18.01.2017 р. (а.п. 106-108, т. 1), відповідно до яких фіксується відсутність у свідка ОСОБА_3 заборонених речей до моменту придбання психотропної речовини від невстановленої особи, та послідуюча видача свідком медичного шприца слідчому, та відповідно в подальшому отримані висновки експертів № 8-23 від 03.02.2017 (а.п. 129-132, т. 1), 7-98 від 01.02.2017 р. (а.п. 137-140, т. 1), суд вважає такими, що самі по собі належним чином не доводять вини ОСОБА_1 у збуті психотропної речовини, оскільки встановлено, що свідок отримав її від невстановленої особи, а посилання в показах на те, що речовину передали від імені ОСОБА_1 , без підтвердження належних та допустимих аудіо і відеодоказів, поза розумним сумнівом, не може бути достатнім для доведення вини особи у вчиненні інкримінованого злочину.

В зв`язку з викладеним, покази свідка ОСОБА_9 (який є знайомим свідка ОСОБА_7 та був ним залучений до слідчих дій), в присутності якого був оглянутий ОСОБА_3 до та після видачі шприцу з психотропною речовиною, є такими, що не мають наразі даних про вчинення злочину обвинуваченим ОСОБА_1 , тим більш, свідок не бачив взагалі факту передачі шприца ОСОБА_3 , а тому зазначені покази свідка не доводять вини обвинуваченого.

Протокол огляду ОСОБА_3 від 14.02.2017 р. у період часу з 9:30 до 9:45 год. (а.п. 147-151, т. 1) захист вважає недопустимим доказом, бо присутній понятий ОСОБА_7 , який вже раніше залучався 23.12.2016 року, 18.01.2017 року до проведення слідчих дій в цьому ж провадженні, що є порушенням положень ст. 223 КПК України.

Покази свідка ОСОБА_7 є сумнівними з вже викладених підстав.

Протокол огляду автомобіля оперуповноваженого ОСОБА_10 від 14.02.2017 р. у період часу з 9:30 до 10:15 год. (а.п. 152-154, т. 1), суд вважає недопустимим доказом, в зв`язку з тим, що огляд ОСОБА_3 і огляд автомобіля оперуповноваженого розпочато в один і той же час за участю одних і тих же осіб, але в різних місцях. Відповідно до змісту протоколу огляду автомобіля, огляд було зупинено, а потім продовжено, без зазначення часу та причин, що відбувалось під час зупинення огляду. При цьому, відсутні ухвали слідчого судді з дозволом на проведення таких оглядів.

Протокол огляду ОСОБА_3 від 14.02.2017 р. у період часу з 12:02 до 12:25 (а.п. 158-160, т. 1), суд вважає недопустимим доказом, в зв`язку з тим, що згідно інформації оператора мобільного зв`язку ПрАТ «МТС Україна», абонент з номером НОМЕР_12 , який відповідно до протоколу допиту, належить свідку ОСОБА_13 , у період часу з 10:47 год. до 12:50 год. 14.02.2017 р. реєструється в районі дії базової станції за адресою свого проживання - по АДРЕСА_5 , та знаходиться на досить значній відстані від місця проведення слідчих та процесуальних дій, а також складання протоколів огляду.

Висновок експерта № 7-219 від 06.03.2017 р. (а.п. 167-172, т. 1), на думку суду не доводить вини обвинувачених ОСОБА_2 і ОСОБА_1

Протокол пред`явлення до впізнання від 16.05.2017 р. (а.п. 86-89, т. 1), протокол пред`явлення до впізнання за фотознімками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 16.02.2017 р. у період часу з 16:40 до 17:15 год. та відповідно у період часу з 17:30 до 17:45 год. (а.п. 183-190, т. 1), суд вважає такими, що не є самостійно сильними доказами і самі по собі не доводять вину обвинувачених, без узгодження з іншими належними та допустимими доказами, які наразі відсутні.

Відповідно до вимог ст. 237 КПК України з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів.

Огляд іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.

Протоколи огляду автомобіля «Субару», за добровільної згоди власника ОСОБА_10 (а.м.к.п. 109, 152 т.1), суд окремо вважає недопустимими доказами, які отримані не в порядку, передбаченому положеннями ст.ст. 233-236, 237 КПК України.

Загалом до показів свідка ОСОБА_3 суд відноситься критично та не може покласти їх в основу обвинувального вироку, без взаємозв`язку із узгодженням з належними та допустимими доказами, для беззаперечного доведення вини обвинувачених в інкримінованому злочині. Поза розумним сумнівом не доведена належність та відповідність дій свідка при здійсненні закупівлі психотропних речовин, без узгодження з матеріалами НСРД.

Окремо, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Органом державного обвинувачення, дії обвинуваченого ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 2 ст. 307 КК України, як незаконне придбання, зберігання, перевезення з метою збуту наркотичних засобів, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб.

Об`єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 307 КК України, описана як вичерпний перелік альтернативних форм злочинної поведінки, а саме незаконні: 1) виробництво; 2) виготовлення; 3) придбання; 4) зберігання; 5) перевезення; 6) пересилання; 7) незаконний збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів.

Під незаконним збутом розуміються будь-які способи сплатного чи безоплатного розповсюдження наркотичних засобів або психотропних речовин серед невизначеного кола осіб (продаж, дарування, обмін, сплата боргу, позичання, за певних умов - введення наркотику чи психотропної речовини його володільцем іншій особі шляхом ін`єкцій, пригощання цигарками, які містять наркотик, тощо). Незаконний збут передбачає відчуження цих засобів чи речовин іншій особі, яка може розпоряджатися ними (або їх частиною) як своїм майном.

Предметом злочину, передбаченого ст. 307 КК України є: 1) наркотичні засоби; 2) психотропні речовини; 3) їхні аналоги; 4) прекурсори.

Відомості про предмет злочинів, пов`язаних з наркотиками, містяться у Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів (далі у цьому розділі - Перелік).

Наркотичні засоби - це включені до Переліку речовини природного чи синтетичного походження, препарати, рослини, які становлять небезпеку для здоров`я населення у разі зловживання ними. До них належать, зокрема, гашиш, марихуана, опій, кокаїн.

Психотропні речовини - це включені до Переліку речовини природного чи синтетичного походження, препарати природні матеріали, які здатні викликати стан залежності та чинити депресивний або стимулюючий вплив на центральну нервову систему або викликати порушення сприйняття, або емоцій, або мислення, чи поведінки і становлять небезпеку для здоров`я населення у разі зловживання ними. До них належать, наприклад, метамфетамін.

Згідно викладених в обвинувальному акті фактичних обставин інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_1 злочинів, зазначено перелік альтернативних форм злочинної поведінки, а саме умисел на збут як наркотичної речовини так і психотропної речовини, та незаконні дії у виді придбання, зберігання, перевезення з метою збуту та незаконний збут психотропної речовини. Однак, в кваліфікації така форма злочинної поведінки як збут, взагалі відсутня. При цьому, дії ОСОБА_1 кваліфікуються як незаконне придбання, зберігання, перевезення з метою збуту наркотичного засобу, який не є тотожним поняттям психотропній речовині, має інший склад, властивості та вплив на організм людини, відповідно потребує окремої кваліфікації. Крім того, не відповідає викладеним по суті обставинам та висновкам отриманих експертиз, відповідно до яких, предметом злочину є психотропна речовина метамфетамін.

Отже, пред`явлене ОСОБА_1 обвинувачення є некоректним, не відповідає викладеним фактичним обставинам інкримінованого злочину.

Невизнання своєї вини обвинуваченими, суд приймає як їх власну позицію захисту від пред`явленого обвинувачення.

Оцінюючи доводи обвинувачених в частині фальсифікації матеріалів кримінального провадження за замовленням впливової службової особи правоохоронного органу, суд зазначає, що належних доказів про це не надано та судом не встановлено, відповідно в цій частині покази обвинувачених суд не приймає до уваги.

В п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

До закінчення судового слідства клопотань від учасників процесу, у тому числі і від державного обвинувача, про збір, перевірку чи витребування додаткових доказів крім тих, що заявлялися, не надійшло.

Суд обмежений у праві збору доказів вини підсудного за власною ініціативою та, залишаючись об`єктивним і неупередженим, має створити необхідні умови для виконання сторонами їхніх процесуальних обов`язків та здійснення наданих їм прав, розглянути кримінальну справу і постановити відповідне рішення. Суди при розгляді кримінальних справ не вправі перебирати на себе функції обвинувачення чи захисту.

Відповідно до ст. 129 п. 4 Конституції України однією із засад судочинства є, зокрема, змагальність сторін та свобода наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Принцип змагальності конкретизовано в ст. 22 КПК України, де зазначено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійно обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами передбаченими цим Кодексом, та сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду доказів.

З матеріалів справи вбачається, що у відповідності з вказаними нормами, сторони кримінального провадження мали всі умови для реалізації їх процесуальних прав, в тому числі й щодо обсягу доказів на обґрунтування своїх позицій.

Відповідно до ч. 2 ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою не винуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви, щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення. Також положення п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України передбачають, що виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим.

Відповідно до ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Згідно до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

Відповідно ст. 92 КПК України, обов`язок доказування події кримінального правопорушення, винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення покладається на прокурора.

Згідно зі ст. 368 КПК України, суд, ухвалюючи вирок, повинен вирішити, зокрема, питання чи містить діяння, у якому обвинувачується особа, склад кримінального правопорушення та чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення ухвалюється судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду.

При вирішенні справи по суті суд враховує вищевказані положення презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, та оцінивши в сукупності надані стороною обвинувачення докази, які частково визнані недопустимими, а інші недостатніми (з викладених вище підстав), для підтвердження вини обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого їм злочину, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України. Враховуючи викладене, суд відкидає надані докази обвинувачення та вважає, що обвинувачених необхідно виправдати із-за недоведеності вчинення ними інкримінованого кримінального правопорушення.

Витрати на залучення експертів під час здійснення досудового розслідування суд відносить на рахунок держави.

Долю речових доказів суд вирішує у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

Заходи забезпечення кримінального провадження слід скасувати.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 373, 374, 377, 395 КПК України, суд, -

ухвалив:

Визнати ОСОБА_1 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України за недоведеністю, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.

Виправдати ОСОБА_1 за обвинуваченням у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.

Поновити ОСОБА_1 в правах, обмежених під час кримінального провадження.

Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 у вигляді застави скасувати, внесені в якості застави грошові кошти в розмірі 128 000 гривень - повернути заставодавцю.

Визнати ОСОБА_2 невинуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України за недоведеністю, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.

Виправдати ОСОБА_2 за обвинуваченням у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.

Поновити ОСОБА_2 в правах, обмежених під час кримінального провадження.

Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_2 у вигляді застави скасувати, внесені в якості застави грошові кошти в розмірі 128 000 гривень - повернути заставодавцю.

Витрати на залучення експертів під час здійснення досудового розслідування віднести на рахунок держави.

Речові докази, які зберігаються в матеріалах кримінального провадження залишити в матеріалах кримінального провадження, медичні шприци з психотропною речовиною, які зберігаються в камері речових доказів прокуратури Дніпропетровської області - знищити.

На вирок протягом 30 діб може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду, через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська.

Копію вироку негайно вручити учасникам судового провадження.

Головуючий: К.М. Дружинін