Рішення № 82147150, 28.05.2019, Голопристанський районний суд Херсонської області

Справа № 654/4301/18

Провадження №2/654/383/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2019 року

Голопристанський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого судді - Сіянка В.М.,

за участю секретаря - Петришак В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Голопристанського районного суду Херсонської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

У С Т А Н О В И В:

21 листопада 2019 року АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що 02.02.2007 року з відповідачем був укладений договір б/н, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 10350,00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. В свою чергу позичальник зобов`язався погашати заборгованість по кредиту, відсоткам та іншим зобов`язанням, які передбачені умовами угоди.

Оскільки ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, позивач просив стягнути з неї на користь банку заборгованість у загальному розмірі 36159,13 грн., що складається з: 3430,39 грн. - тіло кредиту; 15487,78 грн. - проценти за користування кредитом, 15042,91 грн. - пеня, а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 1698,05 грн. - штраф (процентна складова) та судові витрати по справі.

21.03.2019 представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала відзив в якому просила відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Свою позицію обґрунтувала тим, що згідно умов укладеної угоди сума кредиту становила 1629,10 грн., а тому посилання банку про отримання позичальником 10350,00 грн. спростовується поданими ними ж доказами. Також представник вважає, що позивачем не було доведено дію Умов та правил на момент укладення договору саме в тій редакції, яка була долучена до позову, та що саме з ними ознайомлювалась ОСОБА_1 при підписанні угоди. В зв`язку з цим зазначає, що при визначенні умов, під які надавався кредит можна брати лише анкетні дані та заяву на одержання кредиту. Відтак, за цих обставин, строк дії договору закінчився 29.01.2008р. і з вказаної дати розпочався строк позовної давності, який, щодо основних вимог банку сплинув 29.01.2011р., а щодо стягнення неустойки - 29.01.2009р. Просила застосувати до спірних правовідносин позовну давність.

03.05.2019 АТ КБ «Приват Банк» подало до суду відповідь на відзив. В його змісті банк вказує, що 11.03.2010р. ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, затверджених наказом банку від 06.03.2010р. в зв`язку з чим їй було відкрито картковий рахунок та видано карту для здійснення операцій по ньому. В подальшому кредитна картка неодноразово перевипускалась, а строк дії договору пролонговувався, підтвердженням чого є довідка банку від 05.04.2019р. Протягом всього часу відповідач користувалася послугами банку та витрачала кредитні кошти на власні потреби, що вбачається з виписки по її рахунку. При цьому укладений між сторонами договір є діючим та правомірним в силу презумпції, оскільки в судовому порядку визнаний недійсним не був. Строк дії останньої наданої ОСОБА_1 картки закінчується останнього дня 09.2020р., що з урахуванням практики ВСУ, свідчить про звернення позивача до суду в межах строку позовної давності. Таким чином, вважаючи обставини зазначені відповідачем, такими, що не відповідають дійсності, позивач наполягав на задоволенні своїх вимог.

16.05.2019 від ОСОБА_2 надійшли заперечення, які мотивовані тим, що банком не було належним чином виконано обов`язок щодо доведення всіх обставин, якими обґрунтовані позовні вимоги, а відомості зазначені в позовній заяві не відповідають дійсності, є надуманими та хибними.

В судове засідання представник позивача не з`явився, направив до суду клопотання про перенесення судового засідання, яке обґрунтував необхідністю підготовки банком відповіді на заяву відповідача по суті справи.

Відповідно до ч.2 ст. 174 ЦПК України, заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Враховуючи те, що сторонами було повністю використано своє право на подачу всіх заяв по суті справи, суд знаходить аргументи заявленого представником позивача клопотання безпідставними та не вбачає поважних причин для відкладення розгляду справи.

Крім цього, до позовної заяви долучено клопотання представника позивача про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримує та просить позов задовольнити.

Виходячи з цього, суд вважає за можливе розглянути справу згідно ч.3 ст.211 ЦПК України у відсутності представника позивача.

Відповідач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, підтримавши свої доводи, викладені в відзиві та запереченнях, просили відмовити банку в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Судом встановлено, що 02.02.2007 року між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «Приватбанк» було укладено кредитно-заставний договір, який складався з заяви позичальника HEXRRC11380004, Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка» «Стандарт») та Тарифів.

Зі змісту заяви позичальника вбачається, що ОСОБА_1 звернулася до банку з пропозицією надати їй послуги. За досягнутою домовленістю банк надає позичальнику строковий кредит в сумі 1626,10 грн. на строк дванадцять місяців з 29.01.2007р. по 29.01.2008р. включно, з умовами сплати за користування кредитом відсотків у розмірі 1,0% на місяць на суму залишку заборгованості по кредиту, щомісячної винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 17,92 грн. та єдиноразової винагороди в сумі 148,10 грн. в обмін на зобов`язання позичальника з повернення кредиту, сплати відсотків, винагороди, комісії в зазначені в заяві та Умовах надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка» «Стандарт») строки.

Суд констатує, що до матеріалів справи позивачем не було долучено ані Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка» «Стандарт»), ані Тарифів, які являють собою складові елементи укладеного з відповідачем договору та були чинними і діяли на момент підписання ОСОБА_1 заяви позичальника.

При цьому, АТ КБ «Приват Банк» надало Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, як документ, що містить умови регулювання правовідносин між сторонами. Варто відзначити, що вказані Умови були затверджені головою Правління ПАТ КБ «Приват Банк» 06.03.2010р. тобто лише через три роки після укладення кредитно-заставного договору з ОСОБА_1 .

Надаючи суду вказану редакцію письмового доказу, позивач посилався на те, що 11.03.2010р. відповідачем була підписана Анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, в зв`язку з чим їй було відкрито картковий рахунок і видано кредитну картку.

Однак, в своїх позовних вимогах АТ КБ «Приват Банк», як правонаступник ЗАТ КБ «Приват Банк» просив стягнути з ОСОБА_1 суму боргу, яка виникла за договором від 02.02.2007р. В ході розгляду справи позовні вимоги уточнені не були та підстави для їхнього задоволення банком не змінювалися.

Таким чином, виходячи з зазначених вище обставин та керуючись вимогами ст.. 77, 78, 81 ЦПК України, суд погоджується з позицією Лебєдєвої Т .О. щодо не підтвердження ознайомлення ОСОБА_1 з долученою редакцією Умов та правил, а тому не може приймати вказаний письмовий доказ за належний та допустимий.

Відтак, вирішуючи спір по суті, суд керується виключно умовами, які містяться в заяві позичальника HEXRRC11380004.

Так, погашення заборгованості повинно здійснюватися в наступному порядку: щомісяця в період сплати, за який приймається період з 20 по 25 число кожного місяця позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) у сумі 162,79 грн. для погашення заборгованості за кредитом, яка складається з заборгованості по кредиту, відсоткам, винагородою, комісією, а також інших витрат.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості, позичальник протягом строку дії договору неналежним чином виконувала свої зобов`язання щодо сплати щомісячних обов`язкових платежів, що призвело до виникнення заборгованості.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

З приводу пропущення позивачем строку позовної давності, на що, як на підставу для відмови в задоволенні позовних вимог посилався представник відповідача., то з цього питання суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 ЦК України).

Відповідно до виписки по рахунку відповідача встановлено, що ОСОБА_1 з 2007 по фактично кінець 2016 року активно користувалася послугами банку та його коштами, знімала готівку в банкоматах, здійснювала розрахунки за придбані товари. Також вбачається, що позичальник періодично погашала кредитну заборгованість поповнюючи кредитну карту чи переводячи кошти з іншої.

Згідно ч.1 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Крім цього, в довідці банку від 05.04.2019р. зазначено, що ОСОБА_4 загалом було видано дев`ять карт, строк дії останньої з яких закінчується 30 вересня 2020 року.

Згідно ч.4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 07.02.2018р. по справі №751/5977/17 Верховний Суду складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вказав. Кредитна картка діє в межах визначеного нею строку. За договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (стаття 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (стаття 261 ЦК України), а не закінчення строку дії договору. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 19 березня 2014 року N 6-14цс14.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що банком дотримано строк позовної давності при зверненні до суду з даним позовом, а тому на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитом в сумі 3430,39 грн. та заборгованість по сплаті процентів в сумі 10496,88 грн.

Визначаючи суму заборгованості по процентам суд виходив з наступного.

Згідно ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною 3 ст. 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

В умовах заяви визначено, що процента ставка за користування кредитом становить 1,0% на місяць на суму залишку заборгованості по кредиту. Проте, у випадку порушення позичальником зобов`язань із погашення кредиту, позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом в розмірі 8,5 в місяць, розрахованих від суми залишку непогашеної заборгованості за кредитом.

Таким чином, враховуючи висновки Верховного Суду викладені в постанові №751/5977/17 та беручи до уваги заяву представника відповідача про застосування строків позовної давності, суд прийшов до висновку про можливість стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приват Банк» процентів в межах трирічного строку перед зверненням банку до суду виходячи з процентної ставки в розмірі 8,5% місячних (3430,39*8,5%місячних*36 місяців).

Суд також вважає такими, що є безпідставними та не підлягають задоволенню вимоги АТ КБ «Приват Банк» по стягненню з відповідача заборгованості за пенею та штрафами, оскільки їх нарахування не ґрунтується на умовах заяви позичальника HEXRRC11380004, а передбачене пунктами Умов та правил надання банківських послуг, тобто документом, який не приймається судом як доказ з підстав викладених вище.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, на користь АТ КБ «Приватбанк» також підлягають стягненню судові витрати понесені позивачем у розмірі 1762 гривні 00 коп., оскільки часткове задоволення позовних вимог не має пропорційного відношення до мінімального для банку розміру судового збору.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 223, 263, 265, 354-355 ЦПК України, ст. ст. 256, 257, 526, 610, 611, 629, 1048-1052, 1054 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", (м. Київ вул. Грушевського 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за договором від 02.02.2007 року у сумі 13927 (тринадцять тисяч дев`ятсот двадцять сім) грн. 27 коп. та судові витрати у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні) 00 коп., а всього: 15689 (п`ятнадцять тисяч шістсот вісімдесят дев`ять гривень) 27 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Херсонського апеляційного суду безпосередньо або через Голопристанський районний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 03 червня 2019 року.

Суддя В. М. Сіянко