Ухвала суду № 82146149, 27.05.2019, Кролевецький районний суд Сумської області

Справа № 579/1998/18

2/579/132/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р АЇ Н И

27 травня 2019 року Кролевецький районний суд Сумської області

в складі головуючого судді - Моргуна О.В.,

за участі секретаря - Сергієнко Ж.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 Миколаївської області в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради та Міської лікарні швидкої медичної допомоги м.Миколаєва до ОСОБА_1 про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілої від злочину,

В С Т А Н О В И В:

заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 звернувся до суду в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради та Міської лікарні швидкої медичної допомоги м.Миколаєва з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить суд стягнути з відповідача на користь Міської лікарні швидкої медичної допомоги м.Миколаєва витрати на лікування потерпілої від злочину ОСОБА_2 у розмірі 10299 грн. 38 коп.

Згідно ч.4 ст.177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно ч.4 ст.175 ЦПК України якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору з 01.01.2018 року за подання до суду юридичною особою позовної заяви майнового характеру складає 1,5 відсоток ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1762 грн. та не більше 350 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 616700 грн.

Під час судового засідання встановлено, що провадження у справі відкрито, однак позивачем в порушення ч.4 ст.177 ЦПК України до позовної заяви не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі та не зазначені підстави звільнення позивача від сплати судового збору, як це передбачено ч.4 ст.175 ЦПК України.

Так, в позовній заяві заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 Миколаївської області як на підставу звільнення позивача від сплати судового збору посилається на п.6 ч.1 ст.5 Закону України “Про судовий збір”, за змістом якого від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Однак вказані положення Закону не розповсюждуються на позовні вимоги про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілої від злочину.

Враховуючи ціну позову 10299,38 грн., позивачем повинно бути сплачено судовий збір в розмірі 1762 грн., або ж зазначено підстави звільнення позивача від сплати судового збору, передбачені Законом України “Про судовий збір”.

Крім того, відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

Верховний Суд в постанові від 3 квітня 2019 року у справі №469/1127/16-ц провадження № 61-27427св18 зазначає, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини сторонами цивільного розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно (KOROLEV v. RUSSIA (no. 2), № 5447/03, § 33, ЄСПЛ, від 01 квітня 2010 року; MENCHINSKAYA v. RUSSIA, № 42454/02, § 35, ЄСПЛ, від 15 січня 2009 року).

Згідно п. 3 ч.1 ст.131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Тлумачення пункту 3 ч.1 ст. 131-1 Конституції України, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст.129 Конституції України ).

У пункті 3 ч.1 ст.131-1 Конституції України міститься відсилання до окремого закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким є Закон України від 14.10.2014 року №1697-VІІ “Про прокуратуру”.

У ч.3 ст.23 Закону України “Про прокуратуру” передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Частина 3 ст.23 Закону України “Про прокуратуру” дозволяє зробити висновок, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: (а) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; (б) у разі відсутності такого органу.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Згідно з ч.4 ст.23 Закону України “Про прокуратуру” прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічні висновки зроблені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 червня 2018 року у справі № 687/379/17, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 911/360/17.

В даному випадку прокурором не обґрунтовано наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в особі Миколаївської міської ради, яка є юридичною особою і здатна самостійно представляти свої інтереси в суді. Зокрема, не обгрунтовано, яким чином та чому Миколаївська міська рада не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження щодо захисту інтересів держави.

Отже, прокурор повинен надати суду обгрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів Миколаївської міської ради в суді.

Згідно п.4 ч.4 ст.185 ЦПК України заява повертається у випадках, коли відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи

Відповідно до ч.11 ст.187 ЦПК України суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Оскільки провадження у справі відкрито, позовна заява заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 Миколаївської області в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради та Міської лікарні швидкої медичної допомоги м.Миколаєва до ОСОБА_1 про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілої від злочину підлягає залишенню без руху з наданням йому строку для усунення вказаного недоліку.

Керуючись ст.ст. 56, 177, 185, 187, 259, 260, 261, 263 ЦПК України, Закону України «Про судовий збір», суд, -

У Х В А Л И В:

залишити без руху позовну заяву заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 Миколаївської області в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради та Міської лікарні швидкої медичної допомоги м.Миколаєва до ОСОБА_1 про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілої від злочину.

Надати позивачу строк 7 (сім) днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків, а саме:

- надати документи, що підтверджують сплату судового збору у розмірі 1762 грн., або зазначити підстави звільнення позивача від сплати судового збору, передбачені Законом України “Про судовий збір”;

- зазначитити обґрунтовані підстави для здійснення заступником керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 Миколаївської області представництва інтересів держави в суді .

Роз`яснити позивачу, що в разі неусунення у вказаний строк зазначених недоліків позовної заяви, позовна заява залишається без розгляду.

Копію ухвали надіслати заступнику керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 Миколаївської області, Миколаївській міській раді.

Ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Повний текст ухвали суду складено 3 червня 2019 року.

СуддяО. В. Моргун