Постанова № 82145451, 01.06.2019, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа №487/2220/18

Провадження №1-кс/487/4361/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.06.2019 року м.Миколаїв

Слідчий суддя Заводського районного суду міста Миколаєва Боброва І.В., за участю секретаря судового засідання Батишевої Г.Ю., прокурора Балабана В.В., в присутності підозрюваного ОСОБА_1 , захисника Іванішина І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Миколаєва клопотання слідчого СУ ГУНП в Миколаївській області Таранущенка С.Г. у кримінальному провадженні № 12018150030001419 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Миколаєві, громадянина України, одруженого, офіційно не працевлаштованого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

31.05.2019 року слідчий СУ ГУНП в Миколаївській області Таранущенко С.Г. за погодженням з прокурором Заводського відділу Миколаївської місцевої прокуратури №1 Балабаноном В.В. звернувся до суду з клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 .

В клопотанні слідчий зазначає, що Слідчим відділом Заводського ВП ГУ НП в Миколаївській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018150030001419 від 18.04.2018 р. за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

30.05.2019 р. ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Підставою для внесення клопотання стало те, що ОСОБА_1 підозрюється у скоєнні тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст.185 КК України, під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3,4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

В судовому засіданні прокурор підтримав дане клопотання та просив про його задоволення.

Захисник в судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання, посилаючись на необґрунтованість підозри, недоведеність зазначених прокурором ризиків, відсутність в матеріалах клопотання будь-яких доказів на підтвердження скоєння кримінального правопорушення його підзахисним. Крім того, зазначив, що слідчим при складанні процесуальних документів допущено безліч помилок, зокрема, у протоколах обшуку та затримання зазначені майже один і той же час, поняті, проте проводились вони у різних місцях.

Підозрюваний в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, підтримав думку захисника.

Перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши докази по даних матеріалах, заслухавши думки учасників процесу, слідчий суддя вважає, що вказане клопотання підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

З матеріалів клопотання вбачається, що Слідчим відділом Заводського ВП ГУНП в Миколаївській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018150030001419 від 18.04.2018 р. за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 13.11.2018, в період часу з 11:00 год. до 12:30 год., ОСОБА_2 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_1 , керуючись корисливим умислом направленим на таємне викрадення чужого майна, переслідуючи мету незаконного збагачення, прибули до будинку АДРЕСА_2 , та скориставшись відсутністю уваги з боку потерпілої ОСОБА_3 та інших осіб, із застосуванням заздалегідь підготовлених засобів, шляхом підбору ключа до вхідних дверей проникли до квартири АДРЕСА_2 , звідки таємно викрали майно, належне потерпілій ОСОБА_3 , а саме: золотий хрестик, вагою 2 грами, 995 проби, вартістю 2000 гривень; золотий ланцюжок, вагою 5 грамів, 995 проби, вартістю 5000 гривень; золоті сережки у вигляді серця, вагою 2 грами, 995 проби, вартістю 1500 гривень; золоті сережки у вигляді серця, вагою 0,8 грами, 995 проби, вартістю 900 гривень; ладанка «Божа матір» круглої форми, вагою 0,5 грами, 995 проби, вартістю 400 гривень; срібний ланцюжок, вагою 2 грами, 925 проби, вартістю 300 гривень; срібний ланцюжок плетіння «Бісмарк», вагою 6 грамів, 925 проби, вартістю 800 гривень; срібний ланцюжок, вагою 3 грами, 925 проби, вартістю 350 гривень; срібний хрестик, вагою 2 грами, 925 проби, вартістю 200 гривень; срібний хрестик, вагою приблизно 0,7 грами, 925 проби, вартістю 100 гривень; сережки срібні з каменем цирконію, вагою 2 грами, 925 проби, вартістю 500 гривень; 400 доларів США, номіналом по 100 доларів США, (відповідно до курсу Національного банку України, вартість 100 доларів США станом на 12.11.2018 становить 2789.1641 грн.) в еквіваленті на національну валюту 1156,64 гривень; ноутбук «Асус», вартістю 8500 гривень; парфуми «Еклад» об`ємом 100 мл., вартістю 300 гривень.

В подальшому, з викраденим майном ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з місця вчинення кримінального правопорушення зникли, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.

Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_1 , ОСОБА_2 спричинили ОСОБА_3 матеріальний збиток на загальну суму 32006 грн. 64 коп.

Вказаними діями ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникнення у житло.

Крім того, 29.05.2019, в обідній час, ОСОБА_1 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , керуючись корисливим умислом направленим на таємне викрадення чужого майна, переслідуючи мету незаконного збагачення, діючи повторно, прибули до будинку АДРЕСА_4 , та скориставшись відсутністю уваги з боку потерпілого ОСОБА_6 та інших осіб, де із застосуванням заздалегідь підготовлених засобів, шляхом віджиму вхідних дверей, проникли до квартири АДРЕСА_5 , звідки таємно викрали майно належне потерпілому ОСОБА_6 , а саме: золотий зажим для утримання краватки вагою 3.3 грами, вартістю 3466 гривень.

В подальшому, з викраденим майном ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , з місця вчинення кримінального правопорушення зникли, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.

Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , спричинили ОСОБА_6 матеріальний збиток на суму 3466 гривень.

Вказаними діями ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка),

29.05.2019 в порядку ст.208 КПК України затриманий ОСОБА_1

На підставі зібраних доказів 30.05.2019 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України за матеріалами кримінального правопорушення, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12019150050001057 від 29.05.2019 Корабельним ВП ГУНП в Миколаївській області.

30.05.2019 заступник прокурора Миколаївської області Степанчак Н.И., розглянувши матеріали кримінального провадження №12019150050001057, зареєстрованого 29.05.2019 Корабельним ВП ГУНП в Миколаївській області за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, виніс постанову про доручення здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення іншому слідчому підрозділу, а саме Заводському ВП ГУНП в Миколаївській області.

30.05.2019 року прокурором Заводського відділу Миколаївської місцевої прокуратури №1 Балабаном В.В. винесено постанову про об`єднання матеріалів кримінального провадження, внесеного до ЄРДР №12019150050001057, зареєстрованого 29.05.2019 з матеріалами кримінального провадження внесеного до ЄРДР №12018150030001419, зареєстрованого 18.04.2018 в одне кримінальне провадження за №12018150030001419.

31.05.2019 ОСОБА_1 повідомлено про нову підозру у скоєнні кримінальних правопорушень, передбаченого ч.3 ст.185 КК України за матеріалами кримінальних правопорушень, внесеного до ЄРДР №12018150030001419.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення підтверджується: матеріалами проведення негласних слідчих (розшукових) дій відносно яких скасовано гриф секретності «таємно», якими підтверджено факти його злочинної діяльності; протоколом допиту потерпілої ОСОБА_3 від 13.11.2019 року; протоколом додаткового допиту потерпілої ОСОБА_3 від 14.01.2019 року; протоколом додаткового допиту потерпілої ОСОБА_3 від 22.05.2019 року; протоколом огляду предмета (сайту) «Medvejatnik» від 01.02.2019, який спеціалізується реалізацією відмичок; протоколом огляду предмета від 15.01.2019, відповідно до якого переглянуто відеозапис ділянки місцевості біля автомобільної дороги, розташованої біля будинку АДРЕСА_2; протоколом огляду місця події від 13.11.2018 за адресою: АДРЕСА_2 ; в ході проведення якого за допомогою технічних засобів фіксації зафіксовано обстановку вчинення кримінального правопорушення; протоколом огляду місця події від 29.05.2019 за адресою: АДРЕСА_7 , в ході проведення якого за допомогою технічних засобів фіксації зафіксовано обстановку вчинення кримінального правопорушення; показаннями потерпілого ОСОБА_6 , який повідомив, що 29.05.2019 за місцем його мешкання за адресою: АДРЕСА_7 , вчинено крадіжку майна з проникненням у житло. В ході крадіжки, з квартири викрадено майно, а саме: зажим для краватки, виготовлений із золота, вагою 3.3 гр., вартістю 3466 гривень; протоколом впізнання речей за участі потерпілого ОСОБА_6 , в ході проведення якого потерпілий ОСОБА_6 , впізнав серед пред`явлених йому речей зажим для краватки, яку до цього було вилучено в автомобілі «Opel Vectra» д.н. НОМЕР_1 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_7 ..

Слідчий суддя критично оцінює доводи захисника та підозрюваного про необґрунтованість підозри, пред`явленої йому, оскільки оцінка достатності доказів на обґрунтування підозри особи у вчиненні злочину на стадії досудового розслідування має менший стандарт доведеності у порівнянні з доведеністю винуватості особи у вчиненні злочину поза розумним сумнівом за результатами судового розгляду.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини «Мюррей проти Сполученого Королівства» 14310/88, 28 жовтня 1994 р. наголошено « … Метою допитів під час тримання під вартою відповідно до пункту (с) частини 1 статті 5 … є сприяння кримінальному розслідуванню шляхом підтвердження чи розвіювання конкретної підозри, яка послужила причиною арешту. Тому факти, які є причино виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Європейський суд з прав людини у рішенні «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» 12244/86; 12245/86; 12383/86, 30 серпня 1990 р. зазначив «…наявність «обґрунтованої підозри» передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла таки вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин …».

З урахуванням викладеного, слідчий суддя приходить до переконання, що докази, надані стороною обвинувачення, доводять обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Крім того, з матеріалів кримінального провадження та пояснень, наданих в судовому засіданні, слідчий суддя приходить до переконання про доведення прокурором існування ризиків, передбачених п.п. 1-5 ч.1 ст. 177 КПК України, про що свідчить наступне: ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, будучи обізнаним про міру покарання, яка йому загрожує, у разі визнання його винуватим, може переховуватися від орган досудового розслідування та суду, перебуваючи на волі може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають суттєве значення для встановлення всіх обставин кримінального провадження, впливати на потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити свою злочинну діяльність.

Разом з тим, посилання захисника на відсутність доказів щодо вчинення ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, а також на недопустимість доказів, суд не приймає до уваги, оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду провадження по суті, а саме, питань, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину.

Крім того, суд вважає, що допущені слідчим помилки при складанні процесуальних документів не впливають на обґрунтованість пред`явленої підозри та не усувають ризики, встановлені судом.

Відповідно до положень ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, зазначеним у ст. 177 КПК України.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує те, що ОСОБА_1 одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, за місцем проживання сусідами характеризується позитивно.

Слідчий суддя вважає, що саме такий вид запобіжного заходу як тримання під вартою забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, позбавить його можливості переховуватись від органів досудового розслідування та суду, чинити вплив на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, продовжувати вчиняти інші кримінальні правопорушення. Запобігти ризикам, які зазначені в клопотанні слідчого, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів не можливо.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 КПК України, строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання. У строк тримання під вартою включається час перебування особи в медичному закладі під час проведення стаціонарної психіатричної експертизи. У разі повторного взяття під варту особи в тому ж самому кримінальному провадженні строк тримання під вартою обчислюється з урахуванням часу тримання під вартою раніше.

Згідно зі ст. 209 КПК України особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою. З огляду на викладене, слідчий суддя вважає, що затримання підозрюваного відбулося саме 29.05.2019 року, що підтверджується і іншими матеріалами клопотання, при цьому зазначення слідчим невірної дати складання протоколу не є підтвердженням того, що з 28.05.2019 року ОСОБА_1 набув статусу затриманого.

Враховуючи викладене, строк тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_1 слід рахувати з 29.05.2019 року.

Разом з тим, відповідно до ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків.

Слідчий суддя не погоджується з доводами сторони обвинувачення щодо можливості забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного лише у разі внесення застави, що дорівнює 611490 грн., оскільки сама правова природа такого запобіжного заходу як застава є альтернативою запобіжному заходу у вигляді тримання під вартою, а встановлення такого значного розміру застави носить каральний характер для підозрюваного, оскільки фактично унеможливлює існування «альтернативи», яка закладена в правовому інституті застави.

Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до ч.5 ст. 182 КПК України, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, розмір застави визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позиція Європейського суду з прав людини стосовно питання обрання національними судами запобіжного заходу у вигляді застави та визначення її розміру, цілковито відображується в рішенні Суду у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28 вересня 2010 року. Суд підтвердив, що відповідно до вказаної статті Конвенції внесення застави може вимагатися лише за наявності законних підстав для затримання особи, а також те, що уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність подальшого тримання обвинуваченого під вартою. Більше того, якщо навіть сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується.

Враховуючи матеріальне становище підозрюваного, тяжкість правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, вважаю за необхідне визначити заставу у розмірі 153 680 грн., оскільки внесення застави саме в такому розмірі, на думку слідчого судді, може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Окрім цього, застосовуючи щодо підозрюваного альтернативний запобіжний захід у виді застави, вважаю за необхідне покласти на нього обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст.ст. 176-178, 182-183, 193-197, 309, 392-395 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого СУ ГУНП в Миколаївській області Таранущенка С.Г. - задовольнити частково.

Застосувати до ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб з утриманням в Державній установі «Миколаївській слідчий ізолятор» до 27.07.2019 року.

Визначити розмір застави, після внесення якої підозрюваний повинен бути звільнений з під варти, в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 153 680 грн., яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

Роз`яснити підозрюваному, що в разі внесення застави у визначеному в ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі Державній установі «Миколаївській слідчий ізолятор».

Після отримання та перевірки протягом не більше одного робочого дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Державної установи «Миколаївській слідчий ізолятор» негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_1 з-під варти та повідомити про це слідчого, прокурора та слідчого суддю.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти, внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Покласти на ОСОБА_1 у разі звільнення під заставу такі зобов`язання:

- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за першою вимогою;

- не відлучатися за межі міста Миколаєва без дозволу слідчого, прокурора, суду, залежно від стадії кримінального провадження;

- повідомляти слідчого, прокурора або суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування із іншими підозрюваними, свідками в даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну:

- носити електронний засіб контролю.

Попередити ОСОБА_1 про наслідки невиконання обов`язків, передбачених ст.194 КПК України, роз`яснивши, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ухвала слідчого судді в частині тримання під вартою ОСОБА_1 діє до 27.07.2019 року (включно).

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду, протягом 5 днів з дня її оголошення. Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Слідчий суддя Заводського

районного суду міста Миколаєва І.В.Боброва