Ухвала суду № 82145401, 28.05.2019, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/5130/18

Номер провадження 2/487/336/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.05.2019 року м. Миколаїв

Заводський районний суду міста Миколаєва у складі:

головуючого судді - Бобрової І.В.,

за участю секретаря судового засідання - Батишевої Г.Ю.,

представника позивача - ОСОБА_1.,

відповідача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Миколаєва цивільну справу №487/5130/18 за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа - Приватне акціонерне товариство "Європейський Страховий Союз" про стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

06.08.2018 року представник позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 250000 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок ДТП, яке відбулося 13.01.2018 р. за участю відповідача, який керуючи автомобілем Toyota Land Cruiser 200 в м. Миколаєві по вул. Кузнецька з боку вул.Садова у напрямку вул.6 Слобідська в районі буд.120 здійснив необережний наїзд на ОСОБА_6 Від отриманих тілесних ушкоджень пішохід загинула на місці пригоди. 13.01.2018 р. вказаний факт ДТП внесений до ЄРДР №12018150000000018 за ч.2 ст.286 КК України. 27.02.2018 р. слідчим відділом розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Миколаївській області Редіним А.В. була винесена постанова про закриття кримінального провадження за даним фактом у зв`язку із відсутністю в діях водія ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, скасована Центральним районним судом м. Миколаєва 04.04.2018 р. 30.05.2018 р. ст. слідчий відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Миколаївській області Письменний М.Г. закрив кримінальне провадження у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення. Автомобіль марки Toyota Land Cruiser 200 застрахований в ПрАТ "Європейський Страховий Союз". Вважає, що діями відповідача позивачу завдано моральну шкоду втратою рідної матері, негативні зміни у її житті: негативні переживання та спогади, насторога, тривога, емоційні та тілесні реакції при згадуванні; важкість виконання повсякденних обов`язків, знижений настрій, порушення сну, неприємні сновидіння, емоційна напруга, нервозність, дратівливість, реакції замикання. Розмір душевних страждань і страждань своєї родини позивач оцінює в 250000 грн..

Ухвалою суду від 20.08.2018 р. відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалами суду від 21.09.2018 р. та 12.04.2019 р. судові засідання відкладено.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, наполягав на їх задоволенні.

Відповіда та його представник в судовому засіданні позовно вимоги не визнали, посилаючись на необґрунтованість позивачем розміру заявленої компенсації моральної шкоди, відсутність достатній та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог. Вважають, що позивач зловживає своїм правом з метою отримання безпідставної вигоди та збагачення за рахунок відповідача, оскільки останній в добровільному порядку передавав ОСОБА_4 та її родині грошові кошти в сумі 60000,00 грн. Крім того, зауважили, що мати позивача ОСОБА_6 рухалась зліва направо по ходу руху відповідача в стані тяжкого ступеню алкогольного сп`яніння у невстановленому для переходу місці, умисно порушуючи ПДР, усвідомлюючи можливість настання суспільно-небезпечних наслідків у тому числі її смерті, проте вибігла на проїжджу частину, в наслідок чого на неї здійснено наїзд.

Третя особа до судового засідання свого представника не направила, про час та місце розгляду справи повідомлені своєчасно належним чином, причини неявки суду не повідомляли, заяв, клопотань та пояснень до суду не направляли.

Суд, дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_4 підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

В судовому засіданні встановлено, що 13.01.2018 р. близько 18 год.20 хв. (в темний час доби) водій ОСОБА_2 рухався за кермом технічно справного автомобіля Toyota Land Cruiser 200, д.н.з. НОМЕР_1 , в м. Миколаєві по вул. Кузнецька з боку вул.Садова у напрямку вул.6 Слобідська зі швидкістю 50 км/год. з ввімкненим ближнім світлом фар головного освітлення, по сухій асфальтованій проїзній частині. Під час руху напроти будинку №120 вищевказаної вулиці в безпосередній близькості перед автомобілем ОСОБА_2 на проїздній частині в світлі передніх фар вивив небезпеку для свого руху у вигляді пішохода ОСОБА_6 , яка рухалась зліва направо по ходу його руху в стані алкогольного сп`яніння у невстановленому для переходу місці, не маючи технічної можливості маневрувати, ОСОБА_2 здійснив необережний наїзд на неї. Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_6 померла на місці пригоди.

Відповідно до полісу №АК3415990 транспортний засіб Toyota Land Cruiser 200, д.н.з. НОМЕР_1 , застрахований в ПрАТ «Європейський Страховий Союз».

13.01.2018 р. зазначений вище факт ДТП внесений до ЄРДР за №12018150000000018 з кваліфікацією за ч.2 ст.286 КК України.

Постановою слідчого слідчго відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНМ в Миколаївській області Редіна А.В. від 27.02.2018 р. кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 було закрито у зв`язку з відсутністю в діях відповідача складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 КК України. Дана постанова була скасована ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 04.04.2018 р.

Постановою слідчого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНМ в Миколаївській області Письменного М.Г. від 30.05.2018 р., яка була залишена в силі ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 09.07.2018 р., кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 було закрито у зв`язку з відсутністю в діях відповідача складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 КК України.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Відповідно до ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Згідно з ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб, а згідно частини 2 цієї ж норми шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частиною 2 статті 1187 та частиною 2 статті 1168 ЦК України передбачено, що особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, угода підряду, оренди і т. п.) володіє транспортним засобом чи механізмом, який створює підвищену небезпеку при зберіганні, використанні або утриманні, незалежно від вини такої особи, відшкодовує моральні збитки через смерть фізичної особи її найближчим родичам - чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також тим, хто проживав з нею однією родиною.

Відповідно до ч. 5 ст. 1187 ЦК України, особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відсутність обвинувального вироку чи наявність постанови слідчого про відмову в порушенні кримінальної справи за ст. 286 КК України не звільняє відповідача від обов`язку доказування своєї невинуватості. Таким чином закон містить вказівку на перерозподіл доказування та зобов`язує саме відповідача довести, що шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, було спричинено внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, тобто не з його вини. Разом із тим шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела. Незалежно від вини фізичної особи відшкодовується завдана нею і моральна шкода, у тому числі якщо шкоди завдано ушкодженням здоров`я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (ч. 2 ст. 1167 ЦК України).

Згідно п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки - незалежно від наявності вини.

З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (ч. 2 ст. 1166 ЦК України) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч.5 ст. 1187 ЦК України, п. 1 ч.2 ст. 1167 ЦК України). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

Відсутність складу злочину, наприклад, у разі відмови у порушенні кримінальної справи, закриття кримінальної справи за правилами Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року чи закриття кримінального провадження за правилами Кримінального процесуального кодексу України 2012 року не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності. При цьому постанова (ухвала) слідчого, прокурора, суду про відмову в порушенні кримінальної справи або її закриття, закриття кримінального провадження є доказом, який повинен досліджуватися та оцінюватися судом у цивільній справі у порядку, передбаченому ЦПК.

Зі змісту постанови про закриття кримінального провадження вбачається, що дана дорожньо - транспотна пригода сталася внаслідок порушення пішоходом ОСОБА_6 правил дорожнього руху, внаслідок чого відбувся наїзд автомобілем на неї.

Отже, заподіяна позивачу моральна шкода внаслідок загибелі ОСОБА_6 підлягає відшкодуванню відповідачем, як власником джерела підвищеної небезпеки, оскільки останій у судовому засіданні не довів що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілої .

При цьому суд критично ставиться до посилання відповідача та його представника на те, що ОСОБА_6 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, переходила проїзну частину в невсатовленому місці, як доказ, що звільняє відповідача від відповідальності за заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки оскільки заначене не доводить, що ОСОБА_6 свідомо бажала настання наслідків даного ДТП та у неї був умисел загинути під колесами автомобіля відповідача.

Будь-яких інших належних і допустимих доказів на підтвердження умислу загиблої на настання її смерті чи непереборної сили, що спричинила її, що звільняло б його від відповідальності за заподіяння моральної шкоди, відповідач суду не надав.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

В абз. 1 п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року за № 4 (з подальшими змінами та доповненнями) передбачено, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Крім того, в п. 9 вказаної вище постанови передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Позивач обґрунтувала заподіяну їй моральну шкоди негативними переживанням, тривогою, важкістю виконання повсякденних завдань та інш., викликаниї смертю її рідної матері. Крім того, внаслідок смерті ОСОБА_6 погіршився стан здоров`я батька позивача, що підтверджується наданими в судовому засіданнями медичним документами.

Таким чином, суд приходить до переконання, що смертю близької людини, якою була ОСОБА_6 , ОСОБА_4 та її родині заподіяні моральні страждання. Тому позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягають до задоволення. Щодо розміру відшкодування, то суд враховує крім глибини моральних страждань потерпілої, матеріальне становище відповідача, відсутність його умислу чи вини на спричинення шкоди та той факт, що у настанні смерті була і необережна вина самої потерпілої.

За таких обставин суд приходить до висновку про часткове задоволення позову та зменшення суми відшкодування.

Керуючись статтями 209, 212, 214 - 215, 218, ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа - Приватне акціонерне товариство "Європейський Страховий Союз" про стягнення моральної шкоди - задовлльнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 60 000 грн. (шістдесят тисяч грн.).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 768,40 грн. судового збору.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Миколаївського апеляційного суду безпосередньо або через Заводський районний суд м. Миколаєва протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Третя особа - Приватне акціонерне товариство "Європейський Страховий Союз", місце знаходження: м.Київ, вул.Дашавська, 25, оф.89.

Повне судове рішення виготовлено та підписано суддею 03.06.2019 р.

Головуючий суддя І.В. Боброва