Рішення № 82143087, 18.12.2018, Святошинський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/14615/17

пр. № 2/759/2348/18

18 грудня 2018 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: П`ятничук І.В.,

за участі секретаря: Немировської А.М., Медвідчук В.В.,

без участі сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «РМ Консалтінг», Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м.Києва Головного управління юстиції у м.Києві, треті особа: Акціонерне товариство Райффайзен Банк Аваль», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Форінт» про визнання недійсним висновку про вартість майна, -

ВСТАНОВИВ:

В вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ТОВ «РМ Консалтінг», Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м.Києва Головного управління юстиції у м.Києві, про визнання недійсним висновку про вартість майна та просила суд постановити рішення, яким скасувати висновок про вартість нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 , який складено відповідно до Звіту про незалежну оцінку майна товариством з обмеженою відповідальністю «РМ Консалтинг» 31 липня 2017 року.

В обґрунтування заявлених вимог посилаючись на те, що постановою державного виконавця ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві від 11.12.2009 року на підставі виконавчого листа відкрито виконавче провадження за рішенням Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 27 серпня 2009 року позовні вимоги ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ТОВ «Агрокомінвест», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволені в повному обсязі, в розмірі 1 446 813 гривень 79 копійок, яку необхідно стягнути солідарно з відповідачів. Листом від 13 вересня 2017 року № 53954/18 на адресу позивача було направлено копію висновку від 04.09.2017 року з експертної оцінки: не рухомого майна, вартість якого становить 1 170 218 гривень 00 копійок, проведену під час виконання виконавчого провадження № 16418767 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» боргу в сумі: 1 446 813 гривень 79 копійок. Однак, самого висновку, складеного відповідно до вимог чинного законодавства, позивач не отримувала, а разом з зазначеним вище листом їй було направлено висновок на 1-му аркуші, та дата оцінки майна у висновку про вартість майна зазначена 31 липня 2017 року, а не 04.09.2017 року як зазначено в листі, що надійшов з Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, у зв`язку з чим, позивач звернулась до суду з вказаним позовом.

Відповідно до ухвали судді Святошинського районного суду м.Києва від 02 жовтня 2017 р. відкрито провадження по справі.

Відповідно до ухвали Святошинського районного суду м.Києва від 13 березня 2018 р. залучено ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до участі в справі в якості третьої особи.

Відповідно до ухвали Святошинського районного суду м.Києва від 13 червня 2018 р. залучено Товаристо з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Форінт» та здійснено процесуальне правонаступництво відносно Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» як третьої особи без самостійних вимог в справі за позовом ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю «РМ Консалтінг», Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м.Києва, Головного управління юстиції у м.Києві про визнання недійсним висновку про вартість майна.

Відповідно до ухвали судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в матеріалах справи та вказуючи, що відповідно до вимог частини 5 статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» чітко передбачено, що виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку.

Відповідно до ухвали Святошинського районного суду м.Києва від 23 серпня 2018 р. закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання позивач не з`явилась, направила до суду свого представника, з належним чином оформленими повноваженнями, тому суд вважає можливим розгляд справи в її відсутності.

Від представника позивача суду надійшла заява з проханням розгляду справи в його відсутності, що суд вважає за можливе.

Представники відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю «РМ Консалтінг» та Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м.Києва Головного управління юстиції у м.Києві в судові засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, тому є можливим розгляд справи в відсутності вказаних представників.

Представники третіх осіб: Акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Форінт» в судові засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, тому є можливим розгляд справи в відсутності вказаних представників.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, з`ясувавши обставини справи, дослідивши письмові докази по справі, прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просила суд постановити рішення, яким скасувати висновок про вартість нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 , який складено відповідно до Звіту про незалежну оцінку майна товариством з обмеженою відповідальністю «РМ Консалтинг» 31 липня 2017 року.

Спірні відносини регулюються нормами діючого законодавства: Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 р. N 1440 Про затвердження Національного стандарту N 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав».

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», майном, яке може оцінюватися, вважаються об`єкти в матеріальній формі, будівлі та споруди (включаючи їх невід`ємні частини), машини, обладнання, транспортні засоби тощо; паї, цінні папери; нематеріальні активи, в тому числі об`єкти права інтелектуальної власності; цілісні майнові комплекси всіх форм власності. Процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна.

Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», оцінка майна проводиться на підставі договору, укладеного між суб`єктом оціночної діяльності та замовником оцінки або на підставі ухвали суду про призначення відповідної експертизи щодо оцінки майна.

Згідно ч. 2 ст. 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» замовниками можуть бути особи, яким зазначене майно належить на законних підставах, у яких майно перебуває на законних підставах, які замовляють оцінку майна за дорученням зазначених у п.п. 1 та 2 осіб.

Згідно ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору.

Судом встановлено, що 30 вересня 2008 року між ВАТ «Райффайзен Банк «Аваль» та ТОВ «Агрокомінвест», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 110/04-02/1721-2 в рамках Генеральної кредитної угоди № 010/04-02/1721 від 03.10.2007 року з додатковими угодами до неї, за умовами якої ТОВ «Агрокомінвест» було відкрито не відновлювальну кредитну лінію в розмірі 1 372 700 гривень з кінцевим строком погашення 24.09.2009 року із сплатою 21% річних.

Відповідно до договору іпотеки від 01.03.2007 року, укладеного між мною та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», предметом іпотеки було визначено квартира АДРЕСА_1 .

Заочним рішенням Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 27 серпня 2009 року позовні вимоги ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ТОВ «Агрокомінвест», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволені в повному обсязі. Стягнуто з відповідачів солідарно на користь позивача 1 446 813 гривень 79 копійок.

На виконання вище вказаного рішення суду Каховським міськрайонним судом Херсонської області було видано виконавчий лист, який знаходиться на виконанні Дніпровському районному відділі державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві.

Постановою державного виконавця ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві від 11.12.2009 року на підставі виконавчого листа відкрито виконавче провадження.

Листом від 13 вересня 2017 року № 53954/18 на адресу позивача було направлено копію висновку від 04.09.2017 року з експертної оцінки: не рухомого майна, вартість якого становить 1 170 218 гривень 00 копійок, проведену під час виконання виконавчого провадження № 16418767 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» боргу в сумі: 1 446 813 гривень 79 копійок.

При цьому, як зазначає позивач, самого висновку, складеного відповідно до вимог чинного законодавства, вона не отримувала, а разом з зазначеним вище листом їй було направлено висновок на 1-му аркуші.

Позивач звертає увагу суду, що дата оцінки майна у висновку про вартість майна зазначена 31 липня 2017 року, а не 04.09.2017 року як зазначено в листі, що надійшов з Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві. В своїх поясненнях позивач зазначає, що це може бути два різні документи.

Національним стандартом N 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 р. N 1440 Київ «Про затвердження Національного стандарту N 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" чітко визначені загальні вимоги до проведення незалежної оцінки майна.

Частиною 6 ст. 9 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" унормовано, що положення (національні стандарти) оцінки майна є обов`язковими до виконання суб`єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.

Як вбачається з матеріалів справи, звіту про незалежну оцінку майна ТОВ «РМ Консалтінг» метою проведення оцінки є визначення ринкової вартості об`єкта оцінки двокімнатної квартири АДРЕСА_1 власником якої є ОСОБА_1 датою проведення оцінки є 31.07.2017 р. Вказаний звіт отримано Дніпровським районним відділом державної виконавчої служби 04.09.2017 р.

Позивач вважає, що при винесенні висновку про вартість майна оцінювачем було фактично проігноровано вимоги, які мали б ним беззаперечно виконуватися відповідно до Національного стандарту N 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 р. N 1440 Київ «Про затвердження Національного стандарту N 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав".

Наголошує на тому, що відповідно до вимог частини 5 статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» чітко передбачено, що виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку.

Як вбачається з копію аркушу звіту про незалежну оцінку майна, який було надіслано позивачу разом з супроводжувальним листом, сам звіт про незалежну оцінку майна надійшов на адресу Дніпровського ВДВС м. Києва 04.09.2017 року за вх.№ 24058, однак лист про направлення позивачу копії вище вказаного звіту датовано 13.09.2017 року (копію додаю), що є суттєвим порушенням вимог ч.5 ст.57 ЗУ «Про виконавче провадження».

Відповідно до частини 1 статті 19 ЗУ «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Відповідно до ч.1 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (Закон № 2658-ІІІ).

Згідно з ч.4 ст.3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.

Підставою проведення оцінки майна є, зокрема, договір між суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання та замовником оцінки, який укладається в письмовій формі та може бути двостороннім або багатостороннім (за змістом частини першої статті 10 і частини першої статті 11 Закону № 2658-ІІІ).

Статтею 10 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачено, що оцінка майна проводиться на підставі договору між суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання та замовником оцінки або на підставі ухвали суду про призначення відповідної експертизи щодо оцінки майна.

Відповідно до ч.ч.1,2,4 ст.57 Закону України «Про виконавче провадження» визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна. Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку.

Відповідно до статті 33 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» спори, пов`язані з оцінкою майна, майнових прав, вирішуються в судовому порядку.

Як встановлено у судовому засіданні, в провадженні Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м.Києва Головного управління юстиції у м.Києві перебуває вказане виконавче провадження, в межах якого державним виконавцем проводився ряд виконавчих дій.

Як вбачається з звіту про незалежну оцінку майна вказаний звіт надійшов на адресу Дніпровського ВДВС м. Києва 04.09.2017 року за вх.№ 24058, однак лист про направлення мені позивачу вище вказаного звіту датовано 13.09.2017 року що є як вказує позивач суттєвим порушенням вимог ч.5 ст.57 ЗУ «Про виконавче провадження».

Відповідно до частини 1 статті 19 ЗУ «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Як зазначає позивач в порушення вказаної норми Закону жодного разу на її адресу проживання не було направлено будь-якого процесуального документу, як то постанови про призначення експерта, суб`єкта оціночної діяльності, так і не було запрошено до участі в оцінюванні моєї власності.

Таким чином, з заявлених позовних вимог та обґрунтування до них вбачається, що по суті позивачем оскаржуються дії державного виконавця щодо виконавчого провадження №16418767.

Також слід зазначити, що статтею 32 Закону № 2658-III передбачена відповідальність оцінювачів та суб`єктів оціночної діяльності, частиною другою якої визначено, що оцінювачі та суб`єкти оціночної діяльності-суб`єкти господарювання несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, зокрема, за недостовірність чи необ`єктивність оцінки майна, відповідно до умов договору та закону.

Відтак, чинним законодавством України передбачені підстави відповідальності суб`єкта оціночної діяльності-суб`єкта господарювання в разі неналежного виконання ним своїх обов`язків (зокрема, за недостовірність чи необ`єктивність оцінки майна).

Водночас звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності-суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності (частина перша статті 12 Закону № 2658-III).

Системний аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що звіт по оцінку майна є документом, який фіксує дії суб`єкта оціночної діяльності-суб`єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов`язків, визначених законом і встановлених відповідним договором.

Звіт про оцінку майна відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності-суб`єктом господарювання висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності.

Отже, встановлена правова природа звіту про оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов`язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнанням недійсними правочинів.

Спори про визнання недійсним звіту про оцінку майна не підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства або у порядку іншого судочинства.

Вказаний правовий висновок висловлений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 914/881/17 (провадження № 12-18гс18).

Суд вважає, що позивачем обраний невірний спосіб захисту прав.

Відповідно до ч.1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.2 статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.24 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», суди мають враховувати, що суб`єкт оціночної діяльності є учасником виконавчого провадження, а не посадовою особою державної виконавчої служби і його звіт про оцінку майна є результатом практичної діяльності фахівця-оцінювача, а не актом державного органу. Тому вимоги заявника в частині оскарження оцінки майна, визначеної за результатами рецензування, підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства. Такі вимоги сторони виконавчого провадження розглядаються не у позовному провадженні, а як оскарження рішення державного виконавця про оцінку майна в процесуальному порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, оскільки є процесуальною дією державного виконавця незалежно від того, яка конкретно особа (сам державний виконавець, залучений ним суб`єкт оціночної діяльності чи особа, яка рецензувала звіт про оцінку майна) здійснювала відповідні дії, так як виконавчо-процесуальні відносини виникли між сторонами виконавчого провадження та державним виконавцем і між державним виконавцем та суб`єктом оціночної діяльності.

З наведеного вбачається, що оцінка майна здійснена суб`єктом оціночної діяльності в межах виконавчого провадження при виконанні судового рішення у цивільній справі оскаржується у спосіб передбачений цивільно-процесуальним законодавством, а саме відповідно до положень Розділу VII «Судовий контроль за виконанням судового рішення», шляхом подання скарги.

Таким чином, встановлена правова природа звіту про оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов`язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнанням недійсними правочинів. Оскарження звіту про оцінку в рамках виконавчого провадження слід здійснювати в порядку оскарження рішень і дій виконавців, оскільки саме державним виконавцем приймається рішення щодо визначення вартості майна.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову у зв`язку із невірним обранням позивачем передбаченого законом способу захисту порушеного права.

Також на підставі ч.9. ст.158 ЦПК України підлягають скасуванню вжиті судом заходи забезпечення позову.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України оскільки в задоволенні позову відмовляється . то судовий збір покладається на позивача .

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст.10, 11, 12, 33 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», ст.ст.56, 57 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст.12, 13, 77, 81, 141, 158, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «РМ Консалтінг», Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м.Києва, Головного управління юстиції у м.Києві, треті особа: Акціонерне товариство Райффайзен Банк Аваль», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Форінт» про визнання недійсним висновку про вартість майна - залишити без задоволення.

Скасувати заходи забезпечення позову вжиті відповідно до ухвали Святошинського районного суду м.Києва від 03 жовтня 2017 року у вигляді заборони Дніпровському РВ ДВС м.Києва Головного територіального управління юстиції у м.Києві передачу на реалізацію нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 .

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд м.Києва. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя І.В.П`ятничук