Ухвала суду № 82142826, 30.05.2019, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/24549/19-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2019 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва Карабань В.М., при секретарі Косовській М.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у місті Києві клопотання адвоката Сіліної Марини Димитрівни, подане в інтересах ТОВ «ДРАГОН СТАРТ» про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 04 лютого 2019 року у справі № 757/4846/19-к в рамках кримінального провадження № 42018000000001759 від 19.07.2018 року, -

В С Т А Н О В И В :

До провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надійшло вказане клопотання, подане в порядку ст. 174 КПК України, про скасування арешту на кошти - суму ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміту ПДВ) по ТОВ «ДРАГОН СТАРТ» (код ЄДРПОУ 40094639), із забороною використовувати або будь-яким чином відчужувати вищезазначене майно, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 04 лютого 2019 року у справі № 757/4846/19-к в рамках кримінального провадження № 42018000000001759.

В обґрунтування доводів клопотання, особа, яка його подала, зазначає, що майно, на яке накладено арешт в даному кримінальному провадженні не є ні засобом, ні предметом, ні знаряддям вчинення кримінального правопорушення, не набуте як наслідок такого вчинення, не набуте злочинним шляхом, належить юридичній особі, що до якої не здійснюється кримінальне провадження, а відтак вважає, що арешт накладено безпідставно та просить його скасувати.

Крім цього як на підставу скасування арешту майна посилається на те, що слідчим суддею при його накладенні не з`ясовані обставини, які підлягали з`ясуванню, оскільки сума ліміту ПДВ не є майном підприємства.

Ліміт ПДВ не може бути доказом в кримінальному провадженні, його не можливо конфіскувати, здійснити його відчуження та спрямувати на погашення цивільного позову.

В судове засідання представник ТОВ «ДРАГОН СТАРТ» не з`явився, до канцелярії суду подав заяву, в якій просив слухати вказане провадження у його відсутність, клопотання підтримав та просив задовольнити, з підстав наведених у ньому.

Представник органу досудового розслідування в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду вказаного провадження повідомлявся належним чином.

Слідчий суддя, вивчивши клопотання, матеріали, якими воно обґрунтовується, приходить до наступного.

Судовим розглядом встановлено, що Генеральною прокуратурою України здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42018000000001759 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 364 КК України.

04 лютого 2019 року слідчим суддею Печерського районного суду міста Києва задоволено клопотання прокурора відділу Генеральної прокуратури України та серед іншого накладено арешт на кошти - суму ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміту ПДВ) по ТОВ «ДРАГОН СТАРТ» (код ЄДРПОУ 40094639), із забороною використовувати або будь-яким чином відчужувати вищезазначене майно.

Відповідно до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Так, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Частина 3 ст. 170 КПК України передбачає, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно вимог ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Тобто, за змістом вказаних положень закону арешт може бути накладено слідчим суддею на майно, яке є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Слідчим суддею під час розгляду даного клопотання встановлено, що протягом досудового розслідування не доведено, що сума ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ по ТОВ «ДРАГОН СТАРТ» є предметом злочину чи отримана незаконним шляхом. Відсутні відомості про повідомлення про підозру будь-кому зі службових осіб ТОВ «ДРАГОН СТАРТ» чи про внесення відомостей до ЄРДР щодо юридичної особи -ТОВ «ДРАГОН СТАРТ». Стороною обвинувачення не встановлено конкретних сум ПДВ (ліміту ПДВ), на які має бути накладений арешт.

Оцінюючи вказані вище обставини в їх сукупності, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність у кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння майном у контексті забезпечення «справедливого балансу» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту конкретної особи, у зв`язку з чим вважає необхідним скасувати арешт накладений на сума ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ по ТОВ «ДРАГОН СТАРТ».

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170-175, 309, 392, 532, 535 КПК України, -

У Х В АЛ И В:

Клопотання - задовольнити.

Скасувати арешт, що накладений ухвалою слідчого Печерського районного суду м. Києві № 757/4846/19-к від 04.02.2019, на кошти-суми ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміту ПДВ) юридичної особи ТОВ "ДРАГОН СТАРТ" (ЄДРПОУ 40094639).

Копію ухвали направити для виконаннядо Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8).

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя В.М.Карабань