Вирок № 82140393, 03.06.2019, Костопільський районний суд Рівненської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/815/19

03 червня 2019 року

м.Костопіль

Костопільський районний суд Рівненської області в складі:

головуючий суддя Левчук В.В.

секретар судового засідання Зберун К.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Костопільського районного суду Рівненської області кримінальне провадження №12019180150000081 від 13.02.2019 по обвинуваченню

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Малий Стидин Костопільського району Рівненської області, місце реєстрації та проживання АДРЕСА_1 , громадянин України, українець, освіта середня спеціальна, непрацюючий, одружений, державних нагород немає, депутатом не являється, раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 Кримінального кодексу України,

за участю:

прокурора Шевчука Н.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

потерпілого - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 12 лютого 2019 року приблизно о 19 год. 20 хв., керуючи технічно справним транспортним засобом - автомобілем марки «ВАЗ 21070» державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по вул.Яполотській в с.Малий Стидин Костопільського району Рівненської області у напрямку с.Яполоть Костопільського району, зі швидкістю приблизно 50 км/год, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, проявив неуважність до дорожньої обстановки та допустив наїзд на пішохода який рухався у попутному напрямку.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді забійно-рваних ран передпліччя та правого стегна, діагностовано закритий відламковий подвійний перелом кісток правої гомілки у верхній та нижній третинах зі зміщенням, закритий двокістковий перелом лівої гомілки (підтверджені рентгенологічно), які згідно висновку судово-медичної експертизи за ступенем тяжкості відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

У прямому безпосередньому зв`язку із настанням дорожньо-транспортної пригоди та шкідливими наслідками, що настали, перебуває грубе порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 20.10.2001 р. № 1306 «Про Правила дорожнього руху», які вимагають: п.2.3. (б) для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування ним; п.2.9. (б) водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння; п.10.1 перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Отже, своїми діями, які виразились в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.286 КК України.

У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину визнав повністю, надав показання на підтвердження обставин, викладених в обвинувальному акті та пояснив, що матеріальну шкоду потерпілому відшкодував практично повністю.

Потерпілий у судові засідання не з`явився, оскільки не має такої можливості за станом здоров`я, обумовленим ДТП, подав заяву про розгляд справи у його відсутності.

У судовому засіданні прокурор, враховуючи, що обвинувачений визнає свою вину та всі встановлені обставини справи, просить суд визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Обвинувачений не заперечив щодо визнання судом недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Враховуючи думку учасників судового провадження, які не заперечували щодо застосування ч.3 ст.349 Кримінального процесуального кодексу України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, також роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

За таких обставин, суд дійшов переконливого висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 Кримінального кодексу України.

Відповідно до ст.65 Кримінального кодексу України, при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину та зокрема те, що відповідно до ст.12 Кримінального кодексу України кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.286 Кримінального кодексу України, кваліфікується як злочин невеликої тяжкості.

Відповідно до ст.66 Кримінального кодексу України, як пом`якшуючі покарання ОСОБА_1 обставини суд враховує щире каяття, активне сприяння в розкритті злочину, відшкодування шкоди потерпілому.

Відповідно до ст.67 Кримінального кодексу України, як обставину, яка обтяжує покарання ОСОБА_1 суд враховує вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння.

Згідно досудової доповіді стосовно ОСОБА_1 , складеної органом пробації, існує загальний середній рівень ризику вчинення повторного кримінального правопорушення, а тому виправлення обвинуваченого можливе без позбавлення або обмеження волі.

Беручи до уваги особу обвинуваченого, суд враховує, що ОСОБА_1 характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Відповідно до ст.50 Кримінального кодексу України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Санкція ч.1 ст.286 Кримінального кодексу України передбачає покарання у виді штрафу від двохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправних робіт на строк до двох років, або арешту на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

Враховуючи обставини справи та особу обвинуваченого, суд дійшов висновку про доцільність призначення покарання у виді штрафу в межах санкції ч.1 ст.286 КК України, а також додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.

Відповідно до ст.129 Кримінального процесуального кодексу України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому.

З позовних вимог прокурора вбачається, що останній просить суд стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь Костопільської центральної районної лікарні Костопільської районної ради Рівненської області 4080,15 грн. витрат на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення. На підтвердження витрат на лікування додано розрахунок вартості лікування.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 цивільний позов визнав у повному обсязі.

Згідно п.1 ч.2 ст.49 Цивільного процесуального кодексу України, відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до ч.4 ст.206 Цивільного процесуального кодексу України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Розглянувши цивільний позов, суд дійшов висновку, що він підлягає до задоволення.

Потерпілий ОСОБА_2 у зв`язку із отриманими тілесними ушкодженнями перебував на стаціонарному лікуванні у Костопільській ЦРЛ у травматологічному відділенні з 12.02.2019 по 27.02.2019 (15 ліжко-днів), сума витрат на його лікування склала 4080,15 грн., що підтверджується розрахунком Костопільської ЦРЛ від 21.03.2019 року №669/01-14/19.

Згідно приписів ч.ч. 1,3 ст.1206 ЦК України, особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Відповідно до п.3 постанови Пленуму Верховного суду України №11 від 07.07.1995 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат», питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з «Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №545 від 16 липня 1993 року.

Як передбачено цим Порядком, сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування.

Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебував на лікуванні. До справи має бути приєднана довідка - розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого.

Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров`я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній.

Згідно приписів пунктів 2-4 Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №545 від 16 липня 1993 року, сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі, та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого (форма 003/у) або інших документів, які підтверджують дату госпіталізації та виписки хворого із стаціонара лікувального закладу. Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентаря та обладнання.

Визначена сума коштів на лікування потерпілого стягується судом з обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, при ухваленні вироку за позовом закладу охорони здоров`я або прокурора.

Стягнені в установленому порядку кошти залежно від джерела фінансування закладу охорони здоров`я, у якому перебував на стаціонарному лікуванні потерпілий, зараховуються до відповідного бюджету або на користь юридичної особи (відомства), якій належить заклад охорони здоров`я.

Судом встановлено, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Відповідно до ч. 1,2 ст.122 Кримінального процесуального кодексу України, витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів, несе сторона кримінального провадження, яка заявила клопотання про виклик свідків, залучила спеціаліста, перекладача чи експерта. Залучення стороною обвинувачення експертів спеціалізованих державних установ, а також проведення експертизи за дорученням слідчого судді або суду здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим установам з Державного бюджету України. Згідно ч.2 ст. 124 Кримінального процесуального кодексу України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. З довідки про витрати на проведення експертизи вбачається, що витрати на проведення судової експертизи по даному кримінальному провадженню становлять 1430,00 грн., а відтак суд дійшов висновку про наявність фактичних та правових підстав для стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 витрат, пов`язаних з проведенням експертизи.

Вирішуючи питання про речові докази суд керується приписами ст.100 Кримінального процесуального кодексу України.

Відповідно до ухвали слідчого судді Костопільського районного суду від 14.02.2019 року у кримінальному провадженні №12018180150000081 від 13.02.2019 року задоволено клопотання слідчого СВ Костопільського ВП ГУНП в Рівненській області, накладено арешт на автомобіль марки ВАЗ 21070 д.н.з. НОМЕР_1 , належний ОСОБА_3 .

Згідно ч.2 п.1 ст.174 Кримінального процесуального кодексу України, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Враховуючи наведене, арешт, накладений ухвалою слідчого судді Костопільського районного суду Рівненської області від 14.02.2019 у кримінальному провадженні №12018180150000081 від 13.02.2019 на автомобіль марки ВАЗ 21070 д.н.з. НОМЕР_1 , належний ОСОБА_3 , належить скасувати, оскільки в подальшому у застосуванні цього заходу відпала потреба.

Речовий доказ автомобіль марки ВАЗ 21070 д.н.з. НОМЕР_1 , який зберігається на майданчику тимчасового утримування транспортних засобів Костопільського ВП ГУНП в Рівненській області після набрання вироком законної сили повернути власнику ОСОБА_3 .

Запобіжні заходи відносно обвинуваченого ОСОБА_1 не застосовувались.

Керуючись ст.ст. 124-126, 373, 374, 376, 394, 395 Кримінального процесуального кодексу України, суд -

ЗАСУДИВ:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 200 /двохсот/ неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 /три тисячі чотириста/ грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 /один/ рік.

Цивільний позов прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні ОСОБА_4 в інтересах держави в особі Костопільської центральної районної лікарні Костопільської районної ради Рівненської областідо ОСОБА_1 про стягнення 4080,15 грн. витрат на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення - задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий 31.01.1997 року Костопільським РВ УМВС України в Рівненській області,АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Костопільської центральної районної лікарні Костопільської районної ради Рівненської області (р/р35410035938280 в УДКСУ в Рівненській області, МФО833017, код ЄДРПОУ 01999907) 4080 /чотири тисячі вісімдесят/ гривень 15 копійок витрат на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий 31.01.1997 року Костопільським РВ УМВС України в Рівненській області,АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) в дохід держави 1430 /одна тисяча чотириста тридцять/ гривень 00 копійок витрат на проведення судової експертизи.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Костопільського районного суду Рівненської області від 14.02.2019 у кримінальному провадженні №12018180150000081 від 13.02.2019 на автомобіль марки ВАЗ 21070 д.н.з. НОМЕР_1 , належний ОСОБА_3 - скасувати.

Речовий доказ - автомобіль марки ВАЗ 21070 д.н.з. НОМЕР_1 , який зберігається на майданчику тимчасового утримування транспортних засобів Костопільського ВП ГУНП в Рівненській області після набрання вироком законної сили повернути власнику ОСОБА_3 .

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 не застосовувався.

Вирок може бути оскаржено до Рівненського апеляційного суду через Костопільський районний суд Рівненської області суд протягом 30 днів з дня його проголошення

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

СуддяВ. В. Левчук