Рішення № 82139955, 31.05.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

31 травня 2019 року справа №826/2901/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Бюлінг Інк." (далі по тексту - позивач, ТОВ "Бюлінг Інк.")доДержавної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Солом`янському районі)прозобов`язання врахувати в картках обліку платника податку ТОВ "Бюлінг Інк." відомості з податку на додану вартість наявну оплату цього податку за квітень 2016 року з боку платника податку в розмірі 930 000,00 грн.В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва у зв`язку із протиправністю дій відповідача щодо неврахування у картках обліку ТОВ "Бюлінг Інк." відомостей по податку на додану вартість у розмірі 930 000,00 грн. згідно платіжного доручення від 17 травня 2016 року №1075 ПАТ "Фідобанк", оскільки зазначений платіж не проведений з вини банку.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 березня 2017 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Відповідач у письмових запереченнях проти позову зазначив, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки кошти за платіжним дорученням від 17 травня 2016 року №1075 не були зараховані на відповідний казначейський рахунок у зв`язку з чим позивач у даному випадку має право вимагати лише звільнення від відповідальності у вигляді накладення штрафних санкцій у випадку їх нарахування.

У судовому засіданні 11 грудня 2017 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти позову заперечив; на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

На виконання зобов`язань зі сплати податку на додану вартість, самостійно визначених ТОВ "Бюлінг Інк." у податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2016 року №9081035278 від 19 травня 2016 року, та уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно визначених помилок до податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2016 року №9077137086 від 13 травня 2016 року позивачем сформовано платіжне доручення від 17 травня 2016 року №1075 на суму 930 000,00 грн., одержане ПАТ "Фідобанк" 17 травня 2016 року.

Проте, ПАТ "Фідобанк" не проведено зазначений платіж у зв`язку з тим, що на підставі рішення Національного банку України від 20 травня 2016 року №8 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20 травня 2016 року №738 "Про затвердження тимчасової адміністрації у ПАТ "Фідобанк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

Платіжним дорученням від 20 травня 2016 року №25 позивачем через ПАТ "ОТП Банк" сплачено 927 131,0 грн. податку на додану вартість за квітень 2016 року.

Листом від 18 листопада 2016 року №1811 позивач звернувся до відповідача з проханням врахувати у картках обліку ТОВ "Бюлінг Інк." по податку на додану вартість наявну оплату за квітень 2016 року в розмірі 930 000,00 грн. (платіжне доручення від 17 травня 2016 року №1075 ПУАТ "Фідобанк", МФО 300175) та повернути на рахунок позивача в системі електронного адміністрування податку на додану вартість суму надміру сплаченого податку 927 988,00 грн.

Листом від 20 грудня 2016 року №19668/10/26-58-07-02-10 позивачу надано відповідь про ненадходження коштів станом на 20 грудня 2016 року згідно платіжного доручення №1075 від 17 травня 2016 року у сумі 930 000,00 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, Окружний адміністративний суд міста Києва виходить з наступного.

Згідно з пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Згідно пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктами 129.6, 129.7 статті 129 Податкового кодексу України передбачено, що за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Не вважається порушенням строку перерахування податків, зборів, платежів з вини банку порушення, вчинене внаслідок регулювання Національним банком України економічних нормативів такого банку, що призводить до нестачі вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку.

Пунктом 8.1 статті 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що банк зобов`язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов`язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня. Банки та їх клієнти мають право передбачати в договорах інші, ніж встановлені в абзацах першому та другому цього пункту, строки виконання доручень клієнтів.

Відповідно до пункту 22.4 статті 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.

Отже, к обов`язок платника зі сплати податків слід вважати виконаним з часу подання до обслуговуючого банку платіжного доручення на перерахування до бюджетної системи України на відповідний рахунок Державного казначейства грошових коштів з рахунку платника у банку за наявності у нього достатнього грошового залишку на день платежу. При цьому платник не несе відповідальності за дії банківських та кредитних установ, які беруть участь у багатостадійному процесі сплати та перерахування податків до бюджету.

Як вбачається з матеріалів справи, 21 січня 2014 року між позивачем та ПАТ "Фідобанк" укладено договір банківського рахунку №508333, пунктом 2.31 якого банк взяв на себе зобов`язання виконувати розпорядження позивача про перерахування та видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій за рахунком, передбачених законодавством України та банківськими правилами. При цьому, розрахунки за платіжними документами позивача, що надійшли до банку упродовж його операційного часу, проводити в той же день, а ті, що надійшли після закінчення операційного часу - не пізніше наступного банківського дня.

З копії платіжного доручення від 17 травня 2016 року №1075 вбачається, що воно одержано ПАТ "Фідобанк" 17 травня 2016 року.

Згідно банківської виписки станом на дату формування та направлення до банку платіжного доручення №1075 на банківському рахунку позивача у ПАТ "Фідобанк" обліковувались грошові кошти у сумі 1 166 538,79 грн. станом на початок дня та 1 141 481,59 грн. - на кінець дня.

Тобто, оскільки позивачем своєчасно ініційовано переказ грошових коштів у розмірі 930 000,00 грн. для сплати податкового зобов`язання, а залишок коштів на рахунку позивача у день подання відповідних платіжних доручень є достатнім, тому позивачем належно виконано податковий обов`язок з перерахування податку на додану вартість за квітень 2016 року.

При цьому ПАТ "Фідобанк" без поважних причин не виконано платіжне доручення позивача №1075 від 17 травня 2016 року на суму 930 000,00 грн. та не списано вказаної суми з його рахунку зважаючи на те, що тимчасова адміністрація у банку була запроваджена лише з 20 травня 2016 року на підставі рішення Національного банку України від 20 травня 2016 року №8.

Виходячи з вищезазначеного та враховуючи, що позивачем виконані усі передбачені законодавством умови для визнання його добросовісним платником, його обов`язок зі сплати відповідної суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість слід вважати виконаним, незалежно від фактичного зарахування платежу до бюджетної системи України.

Відповідно до підпункту 191.1.10 пункту 191.1 статті 191 Податкового кодексу України до функцій контролюючого органу зокрема входить забезпечення ведення обліку податків, зборів, платежів.

Пунктом 63.11 статті 63 Податкового кодексу України встановлено, контролюючі органи забезпечують достовірність даних про платників податків в Єдиному банку даних про платників податків - юридичних осіб та Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, реєстрі платників податку на додану вартість, реєстрі неприбуткових організацій та інших реєстрах, що формуються та ведуться контролюючими органами згідно з цим Кодексом, їх захист від несанкціонованого доступу, оновлення, архівування та відновлення даних.

Організацію діяльності з ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначено Порядком ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 квітня 2016 року №422 (далі по тексту - Порядок №422).

Відповідно до пункту 2 розділу I Порядку №422 інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами.

Згідно з пунктом 3 розділу I Порядку №422 оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами ДФС в інформаційній системі органів ДФС.

За змістом пункту 2 глави 1 розділу II Порядку №422 з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

Пунктом 1 глави 1 розділу III Порядку №422 передбачено, що для забезпечення контролю за повнотою та своєчасністю розрахунків платників органи ДФС проводять оперативний облік надходжень за податками, зборами на підставі документів, визначених порядком взаємодії органів ДФС та органів Казначейства у процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями, а саме: відомостей про зарахування та повернення коштів з аналітичних рахунків за надходженнями у вигляді технологічного файла @B; виписок з рахунків у вигляді електронного реєстру розрахункових документів; звітів про виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями.

Тобто, у картках особових рахунків відображається повна хронологія нарахувань податкових зобов`язань, їх сплата тощо.

Проте, Порядок №422 не визначає процедуру здійснення дій відповідними органами ДФС при наявності обставин, встановлених пунктом 129.6 статті 129 Податкового кодексу України, тобто незарахування до бюджету сплачених платником податків своїх податкових зобов`язань з вини банку. При цьому, відповідно до змісту пункту 5 розділу I Порядку №422 у разі необхідності коригування облікових показників ІКП у ручному режимі таке коригування здійснюється виключно за рішенням керівника (заступника керівника) органу ДФС, підготовленим відповідним структурним підрозділом за напрямом роботи.

Отже, з вказаної норми вбачається, що відповідач має можливість здійснювати відповідні коригування облікових показників ІКП у ручному режимі у разі необхідності.

В той же час, відповідно до статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікований Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №№2, 4, 7 та 11 до Конвенції", кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Найважливішою вимогою статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання органу влади у мирне володіння майном має бути законним. Цей принцип означає, що застосовні положення національного законодавства є достатньо доступними, чіткими та передбачуваними у їх застосуванні (рішення у справі "Бейелер проти Італії" (Beyeler v. Italy), [ВП] заява № 33202/96, пп. 108-109, ЄСПЛ 2000-І).

Отже, відсутність національного законодавства, яке б регулювало порядок відображення в інтегрованій картці обліку платника податку сплату податку платником у випадку, коли така сплата здійснена через банківську установу, однак ці кошти з незалежних від платника обставин не були зараховані на відповідний рахунок Державного казначейства, не може слугувати підставою для не відображення цієї сплати у відповідній картці обліку.

Враховуючи відсутність процедури здійснення дій відповідними органами ДФС при наявності обставин, встановлених пунктом 129.6 статті 129 Податкового кодексу України, та той факт, що позивачем вчинені всі необхідні дії для фактичної сплати податкового зобов`язання з податку на додану вартість, суд вважає, що через нездатність забезпечити звільнення позивача від відповідальності, на що він має право за Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", держава в особі відповідача поклала на нього надмірний податковий тягар, порушивши таким чином свої зобов`язання за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

Крім того, незарахування податкових зобов`язань згідно з платіжним дорученням та не врахування наявної оплати податку призвело до необхідності повторної сплати суму податку позивачем, тобто фактично є подвійним оподаткуванням.

Враховуючи те, що судам відведено ключову роль у забезпеченні ефективного захисту прав, гарантованих Конвенцією, саме суди та прирівняні до них інституції вважаються, як правило, тими ефективними засобами захисту на національному рівні, до яких за Конвенцією потрібно звертатися за захистом своїх прав, перш ніж шукати підтримку в Європейському суді з прав людини (рішення щодо прийнятності від 17 грудня 2002 року у справі "Воробйова проти України", заява №27517/02; рішення щодо прийнятності від 18 травня 2004 року у справі "Архипов проти України", заява №25660/02), то суд приходить до висновку, що зобов`язання відповідача врахувати в інтегрованій картці позивача як платника податку на додану вартість наявну оплату податку на додану вартість у сумі 930 000,00 грн. згідно з платіжним дорученням від 17 травня 2016 року №1075 відповідатиме положенням практики Європейського суду з прав людини та буде належним способом відновлення порушеного права позивача.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 14 лютого 2017 року К/800/31650/16, від 18 травня 2016 року у справі № 2а-24558/10/0570 (К/0001/8967/11).

Отже, на підставі викладеного, у платників податків наявний такий спосіб захисту порушеного права як зобов`язання податкового органу, в якому платник податків перебуває на податковому обліку, внести зміни до картки особового рахунку платника податків.

Враховуючи необґрунтованість доводів відповідача щодо відсутності правових підстав для врахування в картці обліку позивача відомостей про сплату податку на додану вартість у розмірі 930 000,00 грн. та не надання відповідачем доказів, які б підтверджували зазначені доводи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ "Бюлінг Інк." підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведена правомірність та обґрунтованість неврахування в картках обліку позивача відомостей про сплату податку на додану вартість згідно платіжного доручення від 17 травня 2016 року №1075 у розмірі 930 000,00 грн. з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "Бюлінг Інк." підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позов задоволено, на користь позивача належить стягнути сплачений ним судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань ДПІ у Солом`янському районі.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Бюлінг Інк." задовольнити повністю.

2. Зобов`язати Державну податкову інспекцію у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві врахувати в картках обліку платника податку Товариства з обмеженою відповідальністю "Бюлінг Інк." відомості про сплату податку на додану вартість за квітень 2016 року у розмірі 930 000,00 грн. згідно платіжного доручення від 17 травня 2016 року №1075 ,ПАТ "Фідобанк", МФО 300175.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бюлінг Інк." понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1600,00 грн. (одна тисяча шістсот гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бюлінг Інк." (03067, м. Київ, вул. Виборзька, 99; ідентифікаційний 38513539);

Державна податкова інспекція у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (03151, м. Київ, вул. Смілянська, 6; ідентифікаційний код 39471390).

Суддя В.А. Кузьменко