Рішення № 82139947, 31.05.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

31 травня 2019 року справа №826/16512/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ФОП ОСОБА_1 )доГоловного управління ДФС у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві)про1) визнання протиправним та скасування рішення від 30 березня 2018 року №936/26-15-13-02-26/1614603801; 2) відновлення реєстрації позивача як платника єдиного податку з 01 квітня 2018 року та включення до реєстру платників єдиного податкуВ С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, оскільки вважає, що відповідачем протиправно прийнято оскаржуване рішення про анулювання реєстрації позивача як платника єдиного податку, тому що єдиний податок сплачувався у розмірах та в строки, визначені законом, а висновки відповідача про наявність у позивача заборгованості зі сплати даного податку не відповідають дійсності і спростовується платіжними документами; сплата податку на помилковий рахунок не є підставою для притягнення ФОП ОСОБА_1 до відповідальності, з урахуванням чого відповідач має відновити реєстрацію позивача як платника єдиного податку з 01 квітня 2018 року та включити до реєстру платників єдиного податку.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 жовтня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/16512/18 у порядку спрощеного провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Відповідач подав відзив на позов, у якому проти задоволення позовних вимог заперечив у зв`язку із тим, що за даними карток особового рахунку позивача обліковується заборгованість з єдиного податку через несплату авансового внеску за квітень 2017 року в сумі 640,00 грн. та серпень 2017 року у сумі 640,00 грн., що стало підставою для анулювання реєстрації платника єдиного податку відповідно до абзацу третього пункту 299.10 статті 299 Податкового кодексу України.

Позивач подав відповідь на відзив, де зазначив, що відповідач не спростував незаконність оскаржуваного рішення та залишив поза увагою перерахування помилково сплаченого податку на належний рахунок згідно листа від 20 листопада 2018 року №7468/Н/26-15-07-08-18.

У судовому засіданні 11 лютого 2019 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти позову заперечив; суд ухвалив продовжити розгляд справи у порядку спрощеного провадження без виклику сторін.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Згідно з рішенням ГУ ДФС від 30 березня 2018 року №936/26-15-13-02-23/1614603801 про виключення з реєстру платників єдиного податку ОСОБА_1 .

У вказаному рішенні зазначено, що підставою для виключення з реєстру платників єдиного податку з 31 березня 2018 року є наявність податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів відповідно до абзацу восьмого підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України.

Не погоджуючись із рішенням про анулювання реєстрації платника єдиного податку, позивач оскаржив його у адміністративному порядку, передбаченому пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України. Проте, у листі від 28 вересня 2018 року №15003/н/99-99-13-01-02-14 Державна фіскальна служба України повідомила про залишення скарги без розгляду у зв`язку із пропущенням 10-денного терміну.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 31.1 статті 31 Податкового кодексу України визначено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Відповідно до пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно з пунктом 300.1. статті 300 Податкового кодексу України платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.

Відповідно до пункту 291.2 статті 291 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 Податкового кодексу України, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених главою 1 розділу ХІV Податкового кодексу України, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Як зазначив відповідач у листі 08 серпня 2018 року №38807/Н/26-15-13-14-15 у відповідь на адвокатський запит представника позивача, відповідно до інформаційних баз даних на кожне перше число місяця протягом двох послідових кварталів у ФОП ОСОБА_1 наявний податковий борг по єдиному податку, а саме: 01 жовтня 2017 року - 1 179,20 грн.; 01 листопада 2017 року - 1 179,20 грн.; 01 грудня 2018 року - 1 179,20 грн.; 01 січня 2018 року - 1 179,20 грн.; 01 лютого 2018 року - 1 283,80 грн.; 01 березня 2018 року - 1 179,20 грн. Заборгованість по єдиному податку виникла у зв`язку з несплатою авансового платежу по єдиному податку за квітень 2017 року в сумі 640,00 грн., за серпень 2017 року в сумі 640,00 грн.; враховуючи зазначене, в інтегрованій картці по єдиному податку виник податковий борг в сумі 1 179,20 грн., що стало підставою для анулювання реєстрації платника єдиного податку.

У свою чергу позивач вказує, що сплачував єдиний податок у розмірах та у строки, встановлені законодавством; проте, через помилку працівників банку у квітні та серпні 2017 року грошові кошти в рахунок сплати єдиного податку за вказані періоди помилково перераховані на рахунок іншого платника єдиного податку.

Матеріали справи свідчать, що згідно з квитанціями від 05 квітня 2017 року та 08 серпня 2017 року ОСОБА_1 сплачено єдиний податок з фізичних осіб за квітень 2017 року та серпень 2018 року відповідно.

Дослідивши наявні в матеріалах справи копії квитанцій від 05 квітня 2017 року та 08 серпня 2017 року, суд встановив, що вони містять посилання на помилковий розрахунковий рахунок отримувача 31413699700006 замість 31410699026005.

Отже, єдиний податок з фізичних осіб за квітень 2017 року та серпень 2018 року сплачений позивачем вчасно, але на помилковий розрахунковий рахунок.

При цьому ГУ ДФС у листі від 20 листопада 2018 року №74768/Н/26-15-07-08-18 повідомило, що помилкові сплачені кошти ФОП ОСОБА_1 зараховано до інтегрованої картки платника податків за кодом бюджетної класифікації 18050400 "Єдиний податок з фізичних осіб".

За правовою позицією Верховного Суду (наприклад, постанови від 14 листопада 2018 року у справі №805/3665/16-а та від 24 жовтня 2018 року у справі №760/6097/16-а (2а/760/590/16) така помилка не свідчить про несплату необхідної суми податку у визначений законодавством строк та не спричинила настання жодних негативних наслідків або збитків для відповідного бюджету та держави в цілому, оскільки кошти в подальшому у будь-якому разі підлягали перерахуванню на відповідні рахунки, відкриті на ім`я відповідного контролюючого органу в казначействі. До того ж, згодом така помилка самостійно виявлена платником, який вжив відповідні заходи щодо спрямування коштів за належністю.

Верховний Суд вважає, що допущення помилки під час перерахування платником суми грошового зобов`язання у строк, встановлений законом має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова, а тому не може слугувати підставою для притягнення платника та його посадових осіб до відповідальності за несплату або несвоєчасну сплату податку.

Пунктом 299.10 статті 299 Податкового кодексу України передбачено, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі: 1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв`язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву; 2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення; 3) у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу; 4) якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків.

У свою чергу відповідно до підпункту 8 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.

Оскільки позивач виконав свій податковий обов`язок зі сплати єдиного податку у встановлений строк, наявність у ФОП ОСОБА_1 податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів, не підтверджується, з урахуванням чого правові підстави для анулювання реєстрація платником єдиного податку відсутні.

Крім того, суд звертає увагу, що згідно з пунктом 299.11 статті 299 Податкового кодексу України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Проте, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які б підтверджували проведення згідно з пунктом 299.11 статті 299 Податкового кодексу України перевірки позивача, за результатами якої встановлено порушення вимог підпункту 8 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України та складено відповідний акт.

Верховний Суд у постанові від 21 лютого 2018 року у справі №813/1465/17 вказав, що аналіз викладених правових норм (статті 298, 299 Податкового кодексу України) дає підстави для висновку, що контролюючий орган приймає рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп у разі встановлення під час проведення перевірки факту наявності у такого платника податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, що повинно бути зафіксовано у відповідному акті перевірки. При цьому реєстрація платника єдиного податку анулюється з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення.

Враховуючи те, що несплата позивачем узгодженої суми грошового зобов`язання з єдиного податку протягом двох послідовних кварталів встановлена контролюючим органом на підставі аналізу даних ІС "Податковий блок" в інтегрованій картці платника, а не за наслідками проведеної перевірки, суд вважає, що відповідачем порушено порядок прийняття рішення про анулювання свідоцтва платника єдиного податку.

Крім того, в силу положень пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України відповідач зобов`язаний був надіслати позивачу податкову вимогу про сплату боргу у спосіб, визначений Податкового кодексу України; проте, відповідні докази у справі відсутні.

З урахуванням наведеного в сукупності, суд приходить до висновку, що рішення ГУ ДФС від 30 березня 2018 року №936/26-15-13-02-23/1614603801 про виключення з реєстру платників єдиного податку ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню.

В частині позовних вимог про відновлення реєстрації позивача як платника єдиного податку з 01 квітня 2018 року та включення до реєстру платників єдиного податку суд звертає увагу на наступне.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення зокрема про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Частина третя статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, з метою забезпечення ефективного поновлення порушеного права позивача, за відсутності механізму відновлення реєстрації в якості платника єдиного податку та включення до реєстру платників єдиного податку, суд приходить до висновку, що ГУ ДФС належить зобов`язати вчинити дії щодо відновлення реєстрації позивача як платника єдиного податку з 01 квітня 2018 року та включення його до реєстру платників єдиного податку.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ФОП ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позовні вимоги задоволено, на користь позивача належить стягнути сплачений нею судовий збір у розмірі 704,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС.

Проте, суд звертає увагу, що позивач сплатив судовий збір у розмірі, меншому, ніж встановлено Законом.

Так, підпунктом 1 частини першої статті 3 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону України "Про судовий збір" судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі.

Частина друга статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлює, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому суд звертає увагу, що згідно статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" установлено у 2018 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі для працездатних осіб з 1 січня 2018 року - 1 762,00 грн.

Таким чином, позивач мав сплатити судовий збір за немайнову вимогу у розмірі 1 762,00 грн.

Проте, позивачем сплачено лише 704,00 грн., а тому решта судового збору у сумі 1 058,00 грн. (1 762,00 грн. - 704,00 грн.) стягується до Державного бюджету за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 30 березня 2018 року №936/26-15-13-02-23/1614603801 про виключення з реєстру платників єдиного податку ОСОБА_1 .

3. Зобов`язати Головне управління ДФС у м. Києві вчинити дії щодо відновлення реєстрації Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 як платника єдиного податку з 01 квітня 2018 року та щодо включення інформації про неї до реєстру платників єдиного податку.

4. Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 понесені нею витрати по сплаті судового збору розмірі 704,00 грн. (сімсот чотири гривні нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві.

5. Стягнути на користь Державного бюджету України (отримувач УК у Печерському р-ні/Печерський р-н, код 38004897, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку 899998, рахунок 34310206084021, класифікація доходів бюджету 22030101) судовий збір за подання адміністративного позову у розмірі 1 058,00 грн. (одна тисяча п`ятдесят вісім гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Фізична особа-підприємець Нечай Світлана Анатоліївна ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );

Головне управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; ідентифікаційний код 39239980).

Суддя В.А. Кузьменко