Рішення № 82139936, 31.05.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 травня 2019 року № 640/18487/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю

секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового

провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доГоловного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, Міністерства внутрішніх справ Українипровизнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні діїпредставники сторін:позивача - Лобода І.В.; відповідачів: Панченко Б.С. , Губарева О.М. , ВСТАНОВИВ:

08.11.2018 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві (далі - відповідач-1) та Міністерства внутрішніх справ України (далі - відповідач-2), в якому просить суд:

- визнати дії Міністерства внутрішніх справ України (ідентифікаційний код 00032684, місцезнаходження 01601, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 10) та Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві (ідентифікаційний код 08592201, місцезнаходження 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15) щодо відмови у оформленні документів та подання про призначення пенсії за вислугою років ОСОБА_1 для направлення ГУ ПФУ в м. Києві протиправними;

- зобов`язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві (ідентифікаційний код 08592201, місцезнаходження 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15) оформити всі необхідні документи і подання про призначення пенсії за вислугою років ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 та направити їх до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві відповідно до постанови ПФУ «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 30.01.2007 № 3-1.

В якості підстав позову позивач вказує на протиправність відмови відповідачів у оформленні та направленні необхідних документів для призначення пенсії. Зокрема, позивач зазначає, що умови призначення пенсій за вислугу років визначені ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; пенсія за вислугу років призначається, зокрема, звільненим зі служби з 01.10.2017 по 30.09.2018 і які на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше; згідно з письмовою відповіддю ГУ ПФУ в м. Києві на запит адвоката Лободи І.В. від 25.09.2018 ОСОБА_1 не перебуває на обліку в управлінні та матеріали відносно нього не надходили; згідно з листом ГУ МВС України від 21.09.2018 позивача проінформовано, що матеріали для призначення пенсійного забезпечення повернуто 12.09.2018 до ліквідаційної комісії ГУ МВС України в м. Києві, оскільки позитивного рішення з порушеного питання не прийнято; так, у письмовій відповіді Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності МВС України на запит адвоката Лободи І.В. від 21.09.2018 зазначено, що зарахування періоду вимушеного прогулу до вислуги років для призначення пенсії не передбачено; відтак, вислуга років ОСОБА_1 в календарному обчисленні станом на 02.09.2015 складала 21 рік 01 місяць 01 день, а тому підстави для призначення пенсії за вислугу років відсутні; проте, вищезазначені висновки є такими, що не відповідають обставинам встановленим рішенням судів, які набрали законної сили і які скасовують попередні накази про звільнення ОСОБА_1 .

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справу було передано судді Пащенку К.С.

14.12.2018 ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва було відкрито провадження в адміністративній справі № 640/18487/18 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи та проведення судового засідання.

21.01.2019 до Окружного адміністративного суду м. Києва від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач-1 заперечує проти позовних вимог з наступних підстав. Так, відповідно до пп. пп. 1, 5 п. 1 розділу ІІІ Інструкції про організацію роботи з оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та з інших соціальних питань, затвердженої наказом МВС України від 17.09.2018 № 760, уповноважені структурні підрозділи, зокрема, приймають від особи, яка набула право на пенсію відповідно до Закону, заяву про призначення пенсії, документи згідно з Порядком; не пізніше наступного робочого дня інформують письмово в довільній формі підрозділи персоналу (кадрового забезпечення) та фінансового забезпечення (бухгалтерські підрозділи) про необхідність оформлення та подання уповноваженому структурному підрозділу документів для призначення (перерахунку) пенсії; у 10-денний строк з дня одержання заяви про призначення пенсії та всіх необхідних документів оформлюють особі, якій оформлюється пенсія, подання про призначення пенсії за формою, установленою Порядком, та направляють до органу, що призначає пенсії, за місцем проживання особи; отже, ліквідаційною комісією ГУ МВС України в м. Києві заяву про призначення пенсії позивача від 30.08.2018 разом із матеріалами про призначення пенсійного забезпечення надіслані до управління координації соціальних та пенсійних питань Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової роботи Міністерства внутрішніх справ України; тому ГУ МВС України в м. Києві діяло на підставі, в межах та у спосіб, визначений чинним законодавством.

21.01.2019 до Окружного адміністративного суду м. Києва від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач-2 заперечує проти позовних вимог з наступних підстав. Так, відповідно до постанови КМУ від 02.09.2015 № 641 «Про утворення Національної поліції України» було утворено Національну поліцію України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом міністрів України через міністра внутрішніх справ; в подальшому постановою КМУ від 16.09.2015 № 730 «Про утворення територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» було утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції, та ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи МВС; відповідно до п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» Закон України «Про міліцію» визнано таким, що втратив чинність; відповідно до п. 8 та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» з дня опублікування цього Закону (06.08.2015) всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів; відповідно до п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції; посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції; відповідно до п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів; указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ; відповідно до п. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до «Прикінцевих та перехідних положень» цього Закону; таким чином, з урахуванням приписів Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» усі працівники міліції (особи рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ) 06.11.2015 були звільнені з органів внутрішніх справ; у зв`язку з цим згідно з наказом ГУ МВС від 20.02.2017 № 8 о/с та з урахуванням пунктів 10 і 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» 06.11.2015 підполковника ОСОБА_1 звільнено у запас Збройних Сил України; проте, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2018 у справ № 826/3873/17 наказ ГУ МВС від 20.02.2017 № 8 о/с визнано протиправним та скасовано; таким чином позивача з 07.11.2015 поновлено на посаді в органі, який до 07.11.2015 забезпечував виконання завдань та функцій відповідно до Закону України «Про міліцію», та в якому до 07.11.2015 проходили службу особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ; поновлений з 07.11.2015 підполковник міліції ОСОБА_1 не проходив та не міг проходити службу як особа начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ в Деснянському районному управлінні ГУ МВС та виконувати службові обов`язки за посадою, оскільки з 07.11.2015 Закон України «Про міліцію» втратив чинність та цього ж дня набрав чинності Закон України «Про Національну поліцію»; відповідно до ст. 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» - «д» статті 12 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховуються: а) військова служба; б) служба в органах внутрішніх справ, поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Державній кримінально-виконавчій службі України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду; оскільки згідно із Законом України «Про міліцію» служба в органах внутрішніх справ осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ мала місце лише до 07.11.2015, то позивачу служба в органах внутрішніх справ може зараховуватися до вислуги років для призначення пенсії також лише до 07.11.2015; разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; відповідно до ст. 24 Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок; з 03.09.2015 по 18.05.2018 (день звільнення після поновлення) єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у встановленому порядку щомісячно не сплачувався; отже, відсутні будь-які підстави для врахування періоду з 03.09.2015 по 18.05.2018 до вислуги років позивача.

04.02.2019 до Окружного адміністративного суду м. Києва від позивача надійшла відповідь на відзив Міністерства внутрішніх справ України, в якій позивач зазначає, що в червні 2018 року кошти були йому виплачені в повному обсязі, що свідчить про сплату всіх внесків до бюджету в т.ч. єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

04.02.2019 до Окружного адміністративного суду м. Києва від позивача надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні.

04.02.2019 до Окружного адміністративного суду м. Києва від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач зазначає, що посилання відповідачів на Інструкцію про організацію роботи з оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та з інших соціальних питань, затверджену наказом МВС України від 17.09.2018 № 760, є недоречним, оскільки на момент порушення прав позивача вона не діяла. Позивач просить суд викласти позовні вимоги у наступній редакції:

- визнати дії Міністерства внутрішніх справ України (ідентифікаційний код 00032684, місцезнаходження 01601, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 10) та Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві (ідентифікаційний код 08592201, місцезнаходження 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15) щодо відмови у оформленні документів та подання про призначення пенсії за вислугою років ОСОБА_1 для направлення ГУ ПФУ в м. Києві протиправними;

- зобов`язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві (ідентифікаційний код 08592201, місцезнаходження 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15) та Міністерство внутрішніх справ України (ідентифікаційний код 00032684, місцезнаходження 01601, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 10) оформити всі необхідні документи і подання про призначення пенсії за вислугою років ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 та направити їх до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві відповідно до постанови ПФУ «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 30.01.2007 № 3-1.

14.02.2019 ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва призначено справу до розгляду у судове засідання на 21.03.2019.

21.02.2019 до Окружного адміністративного суду м. Києва від позивача надійшло клопотання про доручення документів, які отримані після закінчення строку на подачу відповіді на відзив. Позивач просить суд залучити до матеріалів справи лист ГУ МВС України в м. Києві від 13.02.2019 та довідку про доходи та відрахування.

21.03.2019 Окружним адміністративним судом м. Києва, за відсутності заперечень сторін, відповідно до ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалено розглядати справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 перебував на службі в органах внутрішніх справ та Національній поліції України з 01.08.1994 по 18.05.2018, що підтверджується довідкою Деснянського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 18.05.2018 № 8418/125/49-2018.

Відповідно до наказу ГУ МВС України в м. Києві від 03.08.2015 № 539 на позивача було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ за вчинення дисциплінарного проступку.

Відповідно до наказу ГУ МВС України в м. Києві від 28.08.2015 № 735 о/с позивача 02.09.2015 було звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України за порушення дисципліни. На момент звільнення з органів внутрішніх справ позивач займав посаду заступника начальника відділу дільничних інспекторів міліції Деснянського районного управління.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.12.2015 у справі № 826/22098/15, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2018, визнано протиправними та скасовано накази ГУ МВС України в м. Києві № 539 в частині накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ за вчинення дисциплінарного проступку, № 735 о/с в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ 02.09.2015, та поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу дільничних інспекторів міліції Деснянського районного управління.

Під час виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києві від 17.12.2015 у справі № 826/22098/15 наказом ГУ МВС України в м. Києві № 39 о/с від 28.11.2016 було поновлено ОСОБА_1 на займаній раніше посаді з 03.09.2015, а наказом ГУ МВС України № 9 о/с від 01.03.2018 скасовані накази № 539 від 03.08.2015 та № 735 о/с від 28.08.2015.

Відповідно до наказу ГУ МВС України в м. Києві № 8 о/с від 20.02.2017, керуючись п. п. 10, 11 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію», ОСОБА_1 було звільнено 06.11.2015 в запас Збройних Сил України.

Постановою Київського апеляційного суду від 20.03.2018 у справі № 826/3813/17 скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.12.2017 у справі № 826/3813/17 та прийнято нову постанову, якою визнано протиправним та скасовано наказ ГУ МВС України в м. Києві від 20.02.2017 № 8 о/с, поновлено ОСОБА_1 з 07.11.2015 на посаді заступника начальника відділу дільничних інспекторів міліції Деснянського районного управління ГУ МВС України в м. Києві та зобов`язано ГУ МВС України в м. Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середньомісячний заробіток на час вимушеного прогулу за період з 07.11.2015 по 20.03.2018.

Відповідно до наказу ГУ МВС України в м. Києві № 17 о/с від 12.04.2018 скасовано наказ ГУ МВС України в м. Києві № 8 о/с від 20.02.2017, а ОСОБА_1 поновлено на посаді з 07.11.2015, а також прийнято рішення про виплату ОСОБА_1 середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу за період з 07.11.2015 по 20.03.2018.

Відповідно до наказу ГУ МВС України в м. Києві № 21 о/с від 08.05.2018 ОСОБА_1 було звільнено з 18.05.2018 через скорочення штатів.

30.08.2018 позивачем було подано до ГУ МВС України в м. Києві заяву про призначення/перерахунок пенсії (одноразової допомоги).

Проте, як вбачається із листа ГУ МВС України в м. Києві від 21.09.2018 № МС-6540/178/05/26-2018, матеріали для призначення пенсійного забезпечення були надіслані до управління координації соціальних та пенсійних питань Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової роботи МВС України, а 12.09.2018 повернуті до Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в м. Києві, оскільки позитивного рішення не прийнято.

На запит адвоката Лободи І.В. листом Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової роботи МВС України від 21.09.2018 № 22/6-120аз було повідомлено, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2018 не було зобов`язано відповідача-1 зарахувати період вимушеного прогулу до вислуги років ОСОБА_1 для призначення пенсії.

Не погоджуючись із фактом відмови у оформленні та поданні документів до Пенсійного фонду України для призначення пенсії, позивач звернувся із відповідним позовом до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» встановлено, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.

Умови призначення пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ за вислугу років визначені ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсія за вислугу років призначається, зокрема, особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» - «д», «ж» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше.

Відповідно до п. «б» ст. 1-2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п`ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби) особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, співробітники Служби судової охорони, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.

Оскільки позивач був звільнений з органів внутрішніх справ України 18.05.2018, то для призначення йому пенсії за вислугу років його вислуга років має складати 23 календарних роки та 6 місяців і більше.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» - «д» статті 12 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховуються, зокрема, служба в органах внутрішніх справ, поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Державній кримінально-виконавчій службі України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду.

Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплата пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх родин визначений Порядком обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393.

Відповідно до п. 1 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393, для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, особам, зазначеним у пункті «ж» статті 12 такого Закону, до вислуги років зараховуються, зокрема, служба в органах внутрішніх справ України, органах і підрозділах цивільного захисту на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду; служба в Національній поліції.

З аналізу наведених норм права вбачається, що Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» чітко визначено умови призначення пенсії за вислугою років та види служби і періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії.

Як встановлено судом з матеріалів справи, всіх наказів ГУ МВС України в м. Києві, які містяться в матеріалах справи, та підтверджується довідкою від 18.05.2018 № 8418/125/49-2018, ОСОБА_1 з 01.08.1994 по 18.05.2018 проходив службу в органах внутрішніх справ та Національній поліції України.

Суд вважає посилання відповідачів щодо відсутності підстав на включення періоду вимушеного прогулу до вислуги років позивача безпідставними, оскільки за змістом Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393, до вислуги років зараховуються періоди служби в органах внутрішніх справ.

За своєю суттю вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати, але якби не винна поведінка власника або уповноваженого ним органу, то працівник міг би і надалі реалізовувати своє право на працю.

Факт поновлення позивача на посаді означає, що у період вимушеного прогулу позивач проходив службу в органах внутрішніх справ, а безпосередньо саме зарахування до вислуги років періоду вимушеного прогулу є однією з гарантій відновлення порушених незаконним звільненням прав працівника, а відтак відповідний період вимушеного прогулу має зараховуватися до вислуги років.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до п. 1 ч. 1 с. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначено роботодавця як платника єдиного соціального внеску, який, в свою чергу, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», єдиний соціальний внесок нараховується роботодавцями на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Таким чином, єдиний соціальний внесок з виплаченої позивачу суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу утримується і перераховується роботодавцем в тому ж порядку, що й заробітна плата. Нарахована сума включається до складу загального місячного оподатковуваного доходу працівника в тому періоді, коли вона нарахована. При цьому, оподаткуванню підлягають усі виплати, які за трудовим законодавством підпадають під визначення заробітної плати, незалежно від того, яким чином вони виплачені: чи безпосередньо роботодавцем, чи на підставі рішення суду про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Так, як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з довідки про доходи та відрахування від 28.02.2018 № 713, у червні 2018 року ГУ МВС України в м. Києві було здійснено виплату за рішенням суду на користь ОСОБА_1 у сумі 128 517,84 грн., з якої відраховано ЄСВ у сумі 12 285,90 грн.

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку, що за умови сплати ГУ МВС України в м. Києві єдиного внеску із середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача, період такого вимушеного прогулу (07.11.2015 - 20.03.2018) включається до вислуги років позивача. Проте, на думку суду, факт сплати єдиного внеску не є абсолютною підставою для включення періоду вимушеного прогулу до вислуги років, оскільки, якщо працівником не заявлялась вимога про виплату йому середнього заробітку, то включення періоду вимушеного прогулу до вислуги років може відбуватися на підставі належним чином проведеного поновлення працівника на посаді.

Також суд акцентує увагу на тому, що посилання відповідача-1 на пп. пп. 1, 5 п. 1 розділу ІІІ Інструкції про організацію роботи з оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та з інших соціальних питань, затвердженої наказом МВС України від 17.09.2018 № 760, є необґрунтованим, оскільки зазначена Інструкція набрала чинності 06.11.2018 (з дня офіційного опублікування), натомість, позивач звернувся до відповідача-1 із заявою про призначення/перерахунок пенсії (одноразової допомоги) 30.08.2018, тобто, до набрання чинності цією Інструкцією.

На період звернення позивача до відповідача-1 із заявою про призначення/перерахунок пенсії (одноразової допомоги) діяв Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затверджений постановою Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1, пунктом першим якого передбачено, що заяви про призначення пенсії за вислугу років особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України через уповноважені структурні підрозділи Міністерств внутрішніх справ України.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами 1 та 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у п. 50 рішення від 13.01.2011 (остаточне) по справі «Чуйкіна проти України» (caseofChuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. theUnitedKingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 ст. 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 ст. 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10.07.2003, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

Аналіз наведених норм у їх сукупності дає підстави для висновку про те, що завданням судочинства є вирішення судом спору з метою ефективного захисту порушеного права.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи зі змісту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

Рішенням ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).

Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню, то наявні правові підстави для стягнення судових витрат з відповідача-1 та відповідача-2.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 9, 72-78, 241-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати дії Міністерства внутрішніх справ України (ідентифікаційний код 00032684, місцезнаходження 01601, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 10) та Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві (ідентифікаційний код 08592201, місцезнаходження 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15) щодо відмови у оформленні документів та подання про призначення пенсії за вислугою років ОСОБА_1 для направлення ГУ ПФУ в м. Києві протиправними.

3. Зобов`язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві (ідентифікаційний код 08592201, місцезнаходження 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15) та Міністерство внутрішніх справ України (ідентифікаційний код 00032684, місцезнаходження 01601, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 10) оформити всі необхідні документи і подання про призначення пенсії за вислугою років ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 та направити їх до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві відповідно до постанови ПФУ «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 30.01.2007 № 3-1.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства внутрішніх справ України (ідентифікаційний код 00032684, місцезнаходження 01601, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 10) сплачений при поданні позовної заяви судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві (ідентифікаційний код 08592201, місцезнаходження 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15) сплачений при поданні позовної заяви судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя К.С. Пащенко