Ухвала суду № 82139691, 29.05.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

29 травня 2019 року м. Київ № 640/8325/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., розглянувши позовну заяву і додані до неї матеріали

за позовом Профспілкового комітету первинної профспілкової організації апарату управління ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат»до Міністерства оборони Українипро визнання бездіяльності протиправноюВ С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся Профспілковий комітет первинної профспілкової організації апарату управління ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» з позовом до Міністерства оборони України, в якому просить суд:

- скасувати наказ Міністра оборони України від 04.03.2019 №94 повністю з моменту його видання.

Пунктом 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Вирішуючи питання щодо відкриття провадження у справі за цим позовом суд виходить з такого.

За частиною другою статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до частини третьої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Завданням адміністративного судочинства, відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений в цій статті.

Стосовно конституційного права особи на захист від порушень з боку органів державної влади, то офіційне тлумачення положень частини другої статті 55 Конституції України міститься, зокрема, у Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року N 19-рп/2011.

У цьому рішенні Конституційний Суд України, серед іншого, відзначив, що "права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Утвердження правової держави, відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України, полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту <…>".

Також у Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року N 19-рп/2011 зазначено про те, що відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України. Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.

Стосовно «порушеного права», за захистом якого особа може звертатися до суду, то за змістом Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року N 18-рп/2004 це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в тому ж Рішенні Конституційного Суду України зазначено, що «поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним».

Отож, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що передумовою для звернення до суду з даним позовом стали обставини реорганізації ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» шляхом виділу з його складу відокремлених підрозділів, про що власне і прийнято оскаржуваний наказ. Відповідно до п.4 Наказу, Голові комісії, в тому числі, наказано забезпечити відповідно до трудового законодавства додержання прав і законних інтересів працівників.

В той же час, суть порушеного права полягає в тому, що на виконання оскаржуваного наказу №94 від 04.03.2019, ТВО директора ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» видано наказ №47 від 13.03.2019 «Про порядок реорганізації ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат», на виконання якого керівництвом підрозділів з управління комбінату здійснюються, неправомірні, на переконання позивача, заходи по звільненню працівників. Позивач зазначає, що при виконанні даного наказу передбачається вивільнення (звільнення відповідно до п.1 ст.40 Кодексу законів про працю України) 92-95% працівників комбінату, зміну умов праці, заробітної плати, тощо.

Слід зазначити, що відповідно до інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Міністерство оборони України є єдиним засновником та одночасно єдиним органом виконавчої влади, до сфери управління якого належить державне підприємство «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат», а отже, Міністерство оборони України в рамках спірних правовідносин виступає не як суб`єкт владних повноважень, а як особа, до сфери управління якої віднесено ДП "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат".

Таким чином, є можливим дійти висновку, що даний спір виник між трудовим колективом (профспілкою) і управителем, в якому йдеться про зіткнення інтересів сторін трудових правовідносин.

Відповідно до статей 1, 2 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» професійна спілка (профспілка) - добровільна неприбуткова громадська організація, що об`єднує громадян, пов`язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання); первинна організація профспілки - добровільне об`єднання членів профспілки, які, як правило, працюють на одному підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності і виду господарювання або у фізичної особи, яка використовує найману працю, або забезпечують себе роботою самостійно, або навчаються в одному навчальному закладі. Професійні спілки створюються з метою здійснення представництва та захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки.

Згідно з приписами статті 1 Закону України «Про колективні договори і угоди» колективний договір, угода укладаються на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів працівників та роботодавців.

Відповідно до статті 10 Кодексу законів про працю України, колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

Відповідно до приписів частини сьомої статті 20 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» профспілки, їх об`єднання здійснюють контроль за виконанням колективних договорів, угод. У разі порушення роботодавцями, їх об`єднаннями, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування умов колективного договору, угоди профспілки, їх об`єднання мають право направляти їм подання про усунення цих порушень, яке розглядається в тижневий термін. У разі відмови усунути ці порушення або недосягнення згоди у зазначений термін, профспілки мають право оскаржити неправомірні дії або бездіяльність посадових осіб до місцевого суду.

Сторонами спору у даній справі є профспілковий комітет первинної профспілкової організація та орган управління ДП «Івано-Франківський військовий лісокомбінат» - Міністерство оборони України, а спір виник у зв`язку з недодержанням, на переконання позивача, управителем вимог законодавства про працю.

Як зазначено у пункті 12 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних оправ від 01.03.2013 № 3 "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ" колективні трудові спори спрямовані на захист трудових прав працівників, виникають із трудових правовідносин, то вони підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, незалежно від того, що сторонами v справі є юридичні особи.

Відповідно до приписів частини перини статі 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (п.10 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України).

Враховуючи наведені вище положення чинного законодавства, суть даного спору, а також те, що спірні правовідносини не мають характеру публічно-правових, суд приходить до висновку про необхідність відмовити у відкритті провадження у справі, оскільки спір підлягає вирішенню в порядку цивільного, а не адміністративного судочинства.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 170, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

У Х В А Л И В:

1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі.

2. Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати особі, яка звернулась до суду із позовною заявою, разом із оригіналом позовної заяви й усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя П.О. Григорович