Ухвала суду № 82139579, 09.05.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

09 травня 2019 року м. Київ № 640/3628/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., розглянувши матеріали адміністративного позову та доданих до нього документів у справі

за позовомРелігійної організації Свято-Введенський чоловічий монастир Української православної церкви до1. Київської міської ради 2. Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)провизнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської ради №80/2302 від 04.04.2017;

- зобов`язати Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) розглянути в місячний строк клопотання позивача та надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.03.2019 позовну заяву залишено без руху в зв`язку з пропуском строку звернення до суду та запропоновано позивачу подати заяву про поновлення строку звернення до суду з обґрунтуванням причин неможливості звернутись до суду з даним позовом у встановлений законом строк.

На виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до суду, яка вмотивована тим, що фактично порушене право позивача виникло в грудні 2018, внаслідок чого строк звернення до суду не є пропущеним.

Також позивачем подано заяву про відмову від позовних вимог в частині зобов`язання Департамент земельних ресурсів вчинити дії.

Розглянувши заяву про поновлення строку звернення до суду, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Аналогічна за змістом норма містилась в ч.2 ст.99 КАС України (в редакції станом на 04.04.2017 - дату прийняття оскаржуваного рішення Київської міської ради).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, у справі Delcourt v. Belgium Суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

Як свідчить вказана позиція Суду, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

В той же час у своїх рішеннях Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (див. Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).

Подібний за змістом висновок наведено Європейським Судом з прав людини в ухвалі щодо прийнятності від 30.08.2006 (справа «Каменівська проти України»), згідно якої право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані...».

Як встановлено судом, оскаржуване Рішення Київської міської ради опубліковано в газеті Хрещатик, 2017, 06, № 59.

Виходячи із наведеного, ще в червні 2017 будь-яка зацікавлена особа мала змогу дізнатись про зазначене рішення та, як наслідок, у випадку незгоди з його правомірністю, звернутись до суду у строк, визначений процесуальним законом - до грудня 2017 року включно, в той час як даний позов подано лише в березні 2019 року.

Більш того, як самостійно зазначає позивач в заяві про поновлення строку звернення до суду, 27 квітня 2018 Релігійна організація Свято-Введенський чоловічий монастир Української православної церкви звернулась з листом №36/04-1/ до Голови Київської міської державної адміністрації Кличка В.В. щодо порушення своїх прав рішенням №80/2302 від 04.04.2017.

При цьому, позивач не зазначає причин, які позбавили його можливості звернутись в квітні 2017 року не лише до голови КМДА Кличка В.В., а й до суду з питанням про скасування рішення, адже звернення до голови КМДА Кличка В.В. власне й було обумовлене незгодою позивача з правомірністю рішення, а отже, існуванням порушеного права в зв`язку з прийняттям КМР рішення №80/2302 від 04.04.2017.

Стосовно посилань позивача на те, що фактично порушене право виникло в грудні 2018, внаслідок чого строк звернення до суду не є пропущеним, суд зазначає наступне.

Наполягаючи на вказаній обставині, позивач посилається на те, що на підставі Наказу Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 353 від 18.07.2016 року державним реєстратором Бандурою Юрієм Вікторовичем було зареєстровано право оперативного управління нежитловою будівлею по вул. Московській, 40-В у м. Києві за Центром екстреної медичної допомоги та медицини катастроф м. Києва (номер запису 26386772 від 24.05.2018 p.). Підставою внесення вищевказаного запису було рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30.05.2018 p., індексний номер: 41354671.

27.11.2018 року Позивачем було подано скаргу до Міністерства юстиції України, за результатами розгляду якої було прийнято рішення у формі наказу № 3973/5 від 18.12.2018 року, яким було скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 21.05.2018 р. №41199794, прийняте державним реєстратором Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) ОСОБА_1 , а також рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30.05.2018 року № 41354671, прийняте державним реєстратором Бандурою Ю. В.

На переконання позивача, на час наявності помилкового запису 41199794 від 21.05.2018 р. у державному реєстрі про право оперативного управління, Позивач не мав змоги звернутись до суду із позовною заявою щодо оскарження рішення Київської міської ради № 80/2302 від 04.04.2017p., оскільки на час існування спірного запису, Позивач хоча і формально, проте був не єдиним власником будівлі, що розташована у АДРЕСА_1 . А вже з моменту скасування запису про реєстрацію прав та їх обтяжень від 18.12.2018 p., єдиним власником земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , залишився Позивач.

Суд відхиляє зазначені доводи позивача, адже обставини оскарження позивачем права оперативного управління будівлею, закріпленого за іншою особою, могли бути підставою для зупинення провадження в даній справі, у разі такої необхідності.

До того ж, строк звернення до суду не може ставитись в залежність від обставин обрання позивачем зручного для себе часу для оскарження рішення про реєстрацію права оперативного управління будівлею за іншою особою та починає свій перебіг виключно від дати, коли позивач: 1) дізнався; 2) повинен був дізнатись про порушене право у формі рішення КМР №80/2302 від 04.04.2017.

Оскільки в даному випадку порушене право позивача виникло в зв`язку прийняттям Київською міською радою рішення №80/2302 від 04.04.2017, момент виникнення порушеного права жодним чином не пов`язаний з оскарженням позивачем рішень державних реєстраторів про реєстрацію права оперативного відання належної позивачу будівлі за іншою особою.

За змістом ч.2 ст.123 КАС України, якщо вказані особою в заяві підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду із цим позовом позивачем до суду не надано, у зв`язку з чим позов у цій справі належить повернути.

Керуючись статтями 122, 123, 248 Кодексу адміністративного судочинства, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву повернути.

2. Ухвалу про повернення позовної заяви разом з позовною заявою та доданими до неї матеріалами надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя П.О. Григорович