Рішення № 82139151, 20.05.2019, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/1284/19

РІШЕННЯ

іменем України

20 травня 2019 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К.

за участю:секретаря судового засідання Василевської К.В. представника позивача Баженовій А.І. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Вінницькій області про скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася в Хмельницький окружний адміністративний суд з позовом до відповідача, в якому просить зобов`язати Головне управління ДФС у Вінницькій області здійснити дії щодо зняття ОСОБА_1 з обліку як платника податків, та як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 20.02.2019 року № Ф-122662-52.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що згідно інформації зазначеної у вимозі, яка оформлена на попереднє прізвище позивача ОСОБА_1 , їй нарахована недоїмка зі сплати єдиного внеску у розмірі 18 276,72грн. Період, за який нарахована заборгованість відповідачем не вказано. Борг нараховано на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.

Позивач зазначає, що оскільки вона не здійснює підприємницьку діяльність, тому 22.03.2019 року направила на адресу Жмеринського управління ГУ ДФС у Вінницькій області звернення з проханням вияснити правомірність направлення вищевказаної вимоги та уточнити дані про наявність у неї статусу фізичної особи-підприємця.

До листа додала витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, сформований 14.04.2015 року за її зверненням.

Даний витяг свідчить про те, що ОСОБА_1 за реєстраційним номером НОМЕР_1 у з Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не значиться.

Позивач на своє звернення отримала лист відповідача від 10.04.2019 року за вих. № 9819/П/02- 32-52-06, в якому зазначено, що вищевказану вимогу позивачу направлено правомірно, так як позивач з 05.04.1993 року за даними інформаційної системи фіскального органу зареєстрована як фізична особа-підприємець.

З 20.01.1994 року позивач була зареєстрована в місцевому управлінні Пенсійного фонду України як платник єдиного внеску, а з 01.10.2013 року передана як платник єдиного внеску до ДФС.

Позивач зазначає, що дійсно у 1993 році вона була зареєстрована як фізична особа-підприємець Жмеринською міською радою Вінницької області.

У 1996 році пройшла конкурс на заміщення посади державного службовця у державній податковій інспекції та з 13.12.1996 року призначена на посаду державного службовця, у зв`язку із чим не мала права займатися підприємницькою діяльністю.

Відповідно до статті 11 Закону України "Про підприємництво" від 07.02.1991 року № 698-XII у діючій на той час редакції, діяльність приватного підприємця могла бути припинена в тому числі і з власної ініціативи.

Керуючись даною нормою, позивач звернулася із заявою до Держаного реєстратора, який вилучив у неї свідоцтво приватного підприємця для знищення.

З часу призначення її на посаду державного службовця позивач підприємницькою діяльністю не займалася, звіти як приватний підприємець ні до органів Пенсійного фонду, ні до ДФС за весь цей період не подавала.

Тому позивач зазначає, що вона не є фізичною особою-підприємцем, підприємницькою діяльністю не займається, а тому в неї відсутній обов`язок, передбачений пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску.

У разі набуття особою статусу фізичної особи-підприємця до початку функціонування Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, внесення відомостей про таку особу до Єдиного державного реєстру забезпечуються державою через відповідні органи, тому в обов`язковому випадку містяться в реєстрі.

Натомість, дані про реєстрацію ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в якості фізичної особи - підприємця відсутні, що свідчить про необгрунтованість та хибність тверджень відповідача.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.04.2019 року відкрито спрощене позовне провадження у даній справі із викликом сторін.

Позивач в судове засідання не з`явилася, хоча була повідомлена про дату час та місце розгляду справи належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю, та надала суду пояснення згідно обставин викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, хоча відповідач був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

13.05.2019 року відповідач подав до суду відзив на даний адміністративний позов, в обгрунтування якого зазначив, що ОСОБА_1 з 05.04.1993 року є фізичною особою - підприємцем, перебуває на податковому обліку, та є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Оскільки позивач як платник єдиного внеску не виконала обов`язку щодо його сплати, в автоматичному режимі їй проведені нарахування єдиного внеску за період з 01.01.2017 рік по 03.04.2019 року в розмірі мінімального страхового внеску в сумі 18276,72 грн.

На підставі викладеного, позивачу направлено вимогу від 20.02.2019 року № Ф-122662-52 на суму 18276,72 грн.

Враховуючи те, що до ГУ ДФС у Вінницькій області відомості про реєстрацію припинення фізичної особи - підприємця не надходили, відповідачем правомірно винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 20.02.2019 року № Ф-122662-52.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів 20.02.2019 року ГУ ДФС у Вінницькій області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-122662-52, якою контролюючий орган зобов`язав позивача погасити наявну у нього недоїмку з єдиного соціального внеску, розмір якої відповідно до інформаційних систем контролюючого органу становить 18276,72 грн.

Не погоджуючись з вказаними вимогами з тих підстав, що позивач не є фізичною особою - підприємцем, отже й не має обов`язку щодо сплати єдиного соціального внеску, позивач звернулась з вказаним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначаються Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року № 2464-VI (далі - Закон України № 2464-VI).

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року №449 (далі - Інструкція № 449).

Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (пункт 2 частини 1 статті 1 Закону України №2464-VI).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України № 2464-VI платниками єдиного внеску є: - роботодавці; - фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; - особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності; - члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах; - особи, які беруть добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування; - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зовнішніх зносин, уповноважений орган центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період, - за непрацюючого іншого з подружжя працівника дипломатичної служби, який перебуває за кордоном за місцем довготермінового відрядження такого працівника.

Пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону України № 2464-VI визначено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно з частинами 2, 5 статті 9 Закону України № 2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною 8 статті 9 Закону України №2464-VI встановлено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця.

Відповідно до підпункту 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкова вимога це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України №2464-VI).

Відповідно до частини 4 статті 25 Закону України № 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Аналогічні приписи містить розділ VI Інструкції № 449 (в редакції чинній на момент виникнення у позивача недоїмки по сплаті єдиного внеску) згідно з яким до платників, які не виконали зазначені Законом України № 2464-VI обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом, обчислена фіскальними органами у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Фіскальні органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки) у випадках, якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. В такому разі, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається) протягом п`яти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску.

Пунктами 3, 4 розділу VI Інструкції № 449 (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки)) визначено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. В такому разі, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається) протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом, формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції. Орган доходів і зборів веде реєстр виданих вимог про сплату боргу (недоїмки) за формою згідно з додатком 8 до цієї Інструкції.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для винесення оскаржуваної вимоги став висновок відповідача про порушення позивачем свого обов`язку як фізичної особи - підприємця щодо сплати єдиного соціального внеску у 2017 та 2019 роках.

Статтею 4 Закону України від 08.04.2010 року № 2464 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" визначено вичерпний перелік платників єдиного соціального внеску.

Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464 зазначено, що платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Доказів того, що позивач відноситься до зазначеної категорії осіб відповідачем суду не надано.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань № 1005349814 від 20.05.2019 року, відомостей про реєстрацію ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в якості фізичної особи - підприємця не знайдено.

Крім того, записами з трудової книжки позивача підтверджується, що 13.12.1996 року позивачем прийнято присягу державного службовця, в зв`язку із призначенням на посаду головного державного податкового інспектора відділу справляння податків та документальних перевірок з фізичних осіб у Державній податковій адміністрації у Городоцькому районі.

Суд зазначає, що законодавством України встановлено певні обмеження, пов`язані з прийняттям та проходженням державної служби.

Відповідно до Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ (в редакції чинній станом на 13.12.1996 року) державний службовець не має права вчиняти дії передбачені статтями 1 і 5 Закону України "Про боротьбу з корупцією".

Відповідно до пункту "б" частини 1 статті 5 Закону України "Про боротьбу з корупцією" від 05.10.1995 року № 356/95-ВР державний службовець або інша особа, уповноважена на виконання функцій держави, не має права займатися підприємницькою діяльністю безпосередньо чи через посередників або підставних осіб, бути повіреним третіх осіб у справах державного органу, в якому вона працює, а також виконувати роботу на умовах сумісництва (крім наукової, викладацької, творчої діяльності, а також медичної практики).

Статтею 25 Закону України "Про запобігання корупції" від 14.10.2014 року № 1700 встановлено, що особам, уповноваженим на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, забороняється займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю, якщо інше не передбачено Конституцією або законами України.

Тобто, наведеними нормами встановлено умови, за яких особи не можуть бути державними службовцями.

Наведеним спростовуються доводи відповідача про здійснення позивачем підприємницької діяльності в якості фізичної особи-підприємця.

Оскільки позивач не здійснювала підприємницьку діяльність, та не включена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, суд вважає, що у неї відсутній обов`язок щодо сплати єдиного соціального внеску як фізичною особою - підприємцем у 2017-2019 роках.

За таких обставин у відповідача не було правових підстав для нарахування ОСОБА_1 єдиного соціального внеску та, відповідно, прийняття вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 20 лютого 2019 року № Ф- 122662-52.

Отже, відповідач пред`явивши позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску діяв всупереч закону.

Беручи до уваги, що позивач не є платником єдиного соціального внеску в розумінні статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", вимога про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДФС у Вінницькій області від 20 лютого 2019 року № Ф- 122662-52 є протиправною, та підлягає скасуванню.

Також суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління ДФС у Вінницькій області вчинити дії щодо зняття ОСОБА_1 з обліку як платника податків, та як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Належних і достатніх доказів, які б спростовували позицію позивача, відповідач під час розгляду справи не надав, відтак не довів правомірності сформованої ним вимоги про сплату боргу.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби України у Вінницькій області про сплату боргу (недоїмки) в сумі 18276,72 грн., від 20 лютого 2019 року № Ф- 122662-52.

Зобов`язати Головне управління ДФС у Вінницькій області вчинити дії щодо зняття ОСОБА_1 з обліку як платника податків, та як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 768,40 (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби України у Вінницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 24 травня 2019 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Головне управління ДФС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7,Вінниця,Вінницька область,21036 , код ЄДРПОУ - 39402165)

Головуючий суддя В.К. Блонський