Рішення № 82139149, 23.05.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

23 травня 2019 р. Справа № 520/1614/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Супруна Ю.О.,

при секретарі судового засідання - Вязьмітіновій Т.В.,

за участю:

представника позивача - Мякоти Т.М.,

представника відповідача - Саєнко Л.І. ,

розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного нотаріуса Нововодолазького районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (код ЄДРПОУ 39599198, 61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46) про визнання протиправними дій, скасування вимоги та рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Приватний нотаріус Нововодолазького районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_2 (надалі за текстом - ОСОБА_2 , самозайнята особа - СО) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (надалі за текстом - ГУ ДФС у Харківській області, відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати в повному обсязі вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 01 лютого 2019 року № Ф-00000141306 Головного управління ДФС у Харківській області в сумі 72323,82 грн.;

- визнати протиправними та скасувати в повному обсязі рішення № 00001381306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідними контролюючим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 01 лютого 2019 року Головного управління ДФС у Харківській області в розмірі 7232,38 грн..

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на підставі наказу від 14.11.2018 року № 8396 та письмового повідомлення від 14.11.2018 року № 1095/К/20-40-13-06 ГУ ДФС у Харківській області була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Позивача за наслідком якої складено акт від 10.01.2019 року № 75/20-40-13-06-07/2249401069, на підставі якого Відповідачем прийнято: вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 01 лютого 2019 року № Ф-00000141306 в сумі 72323,82 грн., та рішення № 00001381306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідними контролюючим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 01 лютого 2019 року в розмірі 7232,38 грн..

Позивач з вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 01 лютого 2019 року № Ф-00000141306 в сумі 72323,82 грн., та рішенням № 00001381306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідними контролюючим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 01 лютого 2019 року в розмірі 7232,38 грн., не погоджується, вважає їх незаконними та такими, що винесені з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягають скасуванню.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2019 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження та призначено справу у підготовчому засіданні.

До канцелярії Харківського окружного адміністративного суду від уповноваженого представника відповідача 12.03.2019 року надійшов відзив на адміністративний позов. Згідно зі змістом якого відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Від позивача до Харківського окружного адміністративного суду 18.03.2019 року надійшла відповідь на відзив.

До канцелярії Харківського окружного адміністративного суду від уповноваженого представника відповідача 28.03.2019 року надійшло заперечення на відповідь на відзив.

Представник позивача в судове засідання з`явився, про дату час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити посилаючись на зміст обґрунтування позову.

Представник відповідача в судове засідання з`явився, щодо задоволення позовних вимог заперечував зазначивши, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 01 лютого 2019 року № Ф-00000141306 в сумі 72323,82 грн., та рішення № 00001381306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідними контролюючим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 01 лютого 2019 року в розмірі 7232,38 грн., є законними та такими, що винесені в межах чинного законодавства України, а тому не підлягають скасуванню.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Згідно ст. 67 Конституції України зазначено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно зі статті 32 Закону України "Про нотаріат" зазначено, що приватний нотаріус сплачує податки встановлені Податковим кодексом України.

ОСОБА_2 є приватним нотаріус Нововодолазького районного нотаріального округу Харківської області, що підтверджується свідоцтвом про право на заняття нотаріальною діяльністю № 5730 від 24.05.2005 року.

Позивач перебуває на обліку у Ново-Водолазькій міжрайонній МДПІ Харківської області ДПС згідно довідки від 05.06.2013 року № 1320200700002 та має податковий номер НОМЕР_2 .

З матеріалів справи вбачається, що позивачем 28.04.2016 року подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2015 рік. Згідно з якою зазначено про доходи, які включаються до загального оподатковуваного доходу у розмірі 475406,00 грн., з яких податок на доходи у розмірі 78852,96 грн., та військовий податок 6462,07 грн., окреслені показники дублюються у рядку доходи, що отримані фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність.

Відповідно до таблиці 3 нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування особами, які провадять незалежну професійну діяльність від 29.04.2016 року, позивачем зазначено, суму доходу, що заявлена у податковій декларації з січня по листопад 2015 року у розмірі 2500,00 грн., помісячно по грудень 2015 року у розмірі 403304,99 грн..

ГУ ДФС у Харківській області видано наказ від 14.11.2018 року № 8396 на проведення документальна позапланова невиїзна перевірка приватного нотаріус Нововодолазького районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_2, та направлення від 14.11.2018 року № 1095/К/20-40-13-06.

Судом встановлено, що фахівцями ГУ ДФС у Харківській області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка приватного нотаріус Нововодолазького районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_2, з питань правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування особами, які забезпечують себе роботою самостійно, за період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року.

За результатами перевірки складено акт від 10.01.2019 року № 75/20-40-13-06-07/2249401069 яким встановлено, порушення пунктів 1 та 4 частини 2 статті 6, абзацу 1 пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України від 08.07.2010 року № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями, в результаті чого було занижено суму єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на загальну суму 72323,82 грн., в 2015 році.

Окремо суд зазначає, що підставою для проведення перевірки були наявні розбіжності між сумою чистого оподатковуваного доходу, задекларованого СО ОСОБА_2, у податковій декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік, та сумою доходу, на яку нараховується єдиний внесок з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, задекларованого СО ОСОБА_2 , у звіті про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2015 рік.

В ході розгляду адміністративної справи судом оглянуто оригінал книги нотаріальних дій за 2015 рік, згідно з якою встановлено, що позивач вчинила нотаріальні дії: у січні 2015 року на загальну суму 28140,00 грн., у лютому 2015 року на загальну суму 27620,00 грн., у березні 2015 року на загальну суму 38405,00 грн., у квітні 2015 року на загальну суму 14650,00 грн., у травні 2015 року на загальну суму 29980,00 грн., у червні 2015 року на загальну суму 36301,00 грн., у липні 2015 року на загальну суму 57180,00 грн., у серпні 2015 року на загальну суму 74860,00 грн., у вересні 2015 року на загальну суму 22540,00 грн., у жовтні 2015 року на загальну суму 47650,00 грн., у листопаді 2015 року на загальну суму 51550,00 грн., у грудні 2015 року на загальну суму 45460,00 грн..

Окреслені показники не заперечувалась з боку позивача, представників позивача та відповідача.

Разом з цим суд зазначає, що з боку позивача відображено доход не на підставі окреслених книг нотаріальних дій, а виходячи з мінімальних показників, що в свою чергу протиричіть реально отриманому прибутку за 2015 рік помісячно та є наслідком зменшення обсягу оподаткування внаслідок його викривлення.

Головне управління ДФС у Харківській області 01.02.2019 року винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-00000141306 в сумі 72323,82 грн..

Рішенням № 00001381306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідними контролюючим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 01 лютого 2019 року Головне управління ДФС у Харківській області застосовано штрафні санкції до позивача в розмірі 7232,38 грн..

Нормативно-правовим документом, що визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, є Закон України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (надалі - Закон 2464).

Статтею 2 окресленого Закону України закріплено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Частиною другою статті 2 Закону визначено, що виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI зазначено, що платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, Іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Згідно абз.1 п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-УІ зазначено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до ст.ст. 4, 6, 7, 8, 10, 12, 25, пунктів 9-2 - 9-5 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та підпункту 5 пункту 4 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 року № 375 затверджено «Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», яка затверджена Наказом Міністерства фінансів 20.04.2015 року № 449 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 року за № 508/26953 із змінами та доповненнями.

Інструкція визначає процедуру нарахування і сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхувальниками (фізичними особами, підприємствами, установами, організаціями), визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», нарахування і сплату фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами податкової служби.

Так, п.п. 3 п. 5 розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів 20.04.2015 року № 449, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 року за № 508/26953, визначений наступний порядок нарахування, обчислення і сплата єдиного внеску для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме: наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності: «...3) платники, визначені підпунктом 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 01 травня наступного року на підставі даних річної податкової декларації. При цьому враховується кількість місяців, у яких отримано дохід (прибуток).

З цього приводу та стосовно посилання представника позивача на положення ст. 9 Закону № 2464-УІ, суд окремо зазначає, що не погоджується з окресленими посиланнями на часовий проміжок подачі декларації саме за рік та нарахуванню внеску за календарний рік, оскільки врахуванню підлягає річний показник, який в свою чергу складається з місячних, у яких отримано дохід (прибуток).

Базою нарахування єдиного внеску є чистий оподатковуваний дохід (прибуток), зазначений у податковій декларації, поділений на кількість місяців, протягом яких він отриманий. До вказаної суми з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску застосовується ставка, зазначена в пункті 3 розділу III цієї Інструкції.

У разі якщо таким платником не отримано доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але в розмірі, не більшому за максимальну величину бази нарахування єдиного внеску, встановлену цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску».

В ході розгляду адміністративної справи встановлено, що позивач згідно ІС «Податковий блок», в період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року знаходився на загальній системі оподаткування для фізичних осіб, що здійснюють незалежну професійну діяльність.

ОСОБА_2 , надано наступні звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2015 року (таблиця № 3 Додаток 5) до Нововодолазькій ДПІ Південного управління ГУ ДФС у Харківській області: за 2015 рік - 29.04.2016 року № 1609822142.

ОСОБА_2 , надано декларацію про майновий стан і доходи із відповідними додатками за 2015 рік до Нововодолазькій ДПІ Південного управління ГУ ДФС у Харківській області: за 2015 рік - 28.04.2016 року № 1600000510.

Перевіркою повноти відображення показників у звітах про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску з боку податкового органу встановлено, що звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2015 рік надано з недостовірними даними, а саме:

Перевіркою звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2015 рік (Додаток 5 таблиця 3) встановлено невідповідність показника суми в таблиці 3 в графі 2 «Сума доходу, заявлена в податковій декларації» та показника суми в таблиці 3 в графі 3 «Сума доходу, на який нараховується єдиний внесок з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску» показнику суми в рядку 8 «Розмір середньомісячного річного оподатковуваного доходу (графа 8/кількість календарних місяців, протягом яких одержано такі доходи)» додатку Ф-4 Податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік.

Враховуючи показники декларацій та їх додатків суд приходить до висновку, що приватним нотаріусом Нововодолазького районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_2, порушено вимоги пунктів 1 та 4 частини 2 статті 6, абзацу 1 пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України від 08.07.2010 року № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями, в результаті чого було занижено суму доходу, на яку нараховується єдиний внесок з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску за 2015 рік у розмірі 208426,00 грн..

Враховуючи позицію позивача та представника позивача суд зазначає, що положення Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджені Наказом Міністерства фінансів 20.04.2015 року № 449, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 року за № 508/26953 розповсюджується на спірні взаємовідносини, оскільки податкова звітність подавалась з боку позивача у період з 28.04.2016 року.

Окремо суд звертає увагу на положення, що «у разі якщо таким платником не отримано доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але в розмірі, не більшому за максимальну величину бази нарахування єдиного внеску, встановлену цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску».

З цього приводу суд зазначає, що базою єдиного соціального внеску є доход, окреслене положення передбачає отримання доходу як в певному місяці так і протягом року, враховуючи місячні показники.

Проте законодавцем чітко визначено, що платник має право самостійно визначити базу нарахування тільки у разі не отримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивач не наділений правом самостійного визначення бази нарахування у періоди коли ним отримувався доход (прибуток) та як наслідок зменшувати фактично отриманий обсяг доходу (прибутку) з наслідком зменшення суми нарахування єдиного внеску. В даному випадку існує обов`язок суворого відображення показників доходу (прибутку).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивач помилково відображено в таблиці 3 нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування особами, які провадять незалежну професійну діяльність від 29.04.2016 року, суму доходу, що заявлена у податковій декларації з січня по листопад 2015 року у розмірі 2500,00 грн., а за грудень 2015 року у розмірі 403304,99 грн., беручи до уваги, що позивачем отримано інший дохід з січня по листопад 2015 року та грудень 2015 року.

Суд зазначає, що Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

При цьому, аналізуючи приписи п. 5 ч. 1 ст. 4, п. 2 ч. 1 ст. 7 та ч. 11 п. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», розмір єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування залежить від доходу (прибутку), отриманого від діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, який є базою нарахування єдиного внеску.

Щодо посилання представника позивача на правову позиці Верховного Суду, яка викладена в постановах від 31.07.2018 року у справі 813/7905/14 та від 05.03.2019 року у справі № 807/216/16, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України зазначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд враховуючи правову позицію Верховного Суду, яка викладена у постановах від 31.07.2018 року у справі 813/7905/14, від 05.03.2019 року у справі № 807/216/16 та беручи до уваги зміст ч. 5 ст. 242 КАС України, зазначає, що окреслені правові позиції не підлягають застосуванню в рамках розгляду адміністративної справи № 520/1614/19 оскільки не відповідають обставинам справи, часу виникнення спірних взаємовідносин та джерелам законодавства що врегульовувались.

Також суд звертає увагу на позицію представника позивача про відсутність обов`язку у позивача ділити дохід, отриманий за рік в рівних частинах на кількість місяців, у яких такий дохід отримано, для визначення доходу, на який нараховується єдиний внесок та погоджується з окресленою позицією, зазначаючи про необхідність відображення доходу отриманого згідно з реєстрами вчинених нотаріальних дій.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заявлених позовних вимог в повному обсязі.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 13, 14, 139, 241, 243, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Приватного нотаріуса Нововодолазького районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про визнання протиправними дій, скасування вимоги та рішення - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 03 червня 2019 року.

Суддя Ю.О. Супрун