Рішення № 82139040, 03.06.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

03.06.2019 р. справа №520/4358/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденка А.В.,

за участі:

секретаря - Стрєлка О.В.,

представника позивача - Явтух О.Г.,

представника відповідача - Чередник М.М.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу за позовом

Державного підприємства "Харківський завод шампанських вин" до Адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради проскасування постанови, -

встановив:

Позивач, Державне підприємство «Харківський завод шампанських вин» (далі за текстом - заявник, Підприємство, ДП, позивач), у порядку адміністративного судочинства (з урахуванням уточнень) заявив вимогу про визнання протиправною та скасування постанови Адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради №ОМС-ХК3173/1182/НД/СП-ФС від 22.01.2019 р.

Підставами позову є доводи про те, що владний суб`єкт безпідставно дійшов до висновку про відмову заявника у наданні документів для проведення інспекційного відвідування.

Відповідач, Адміністрація Холодногірського району Харківської міської ради (далі за текстом - Адміністрація, владний суб`єкт), з поданим позовом не погодився.

Підставами заперечень проти позову є доводи про те, що підприємством не були надані документи для проведення інспекційного відвідування, а відтак, вчинено перешкоджання у діяльності інспектора праці.

Суд, вивчивши доводи позову і заперечень проти позову, заслухавши представників сторін, повно виконавши процесуальний обов`язок із збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з`ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

14.11.2018 р. до відповідача - Адміністрації з Харківської обласної державної адміністрації надійшло на розгляд письмове звернення колишнього працівника заявника - гр. ОСОБА_1 від 07.11.2018 р. з приводу незаконного звільнення та з приводу не проведення остаточного та повного розрахунку за виконану роботу.

14.11.2018 р. Адміністрацією було видано наказ №50 з приводу проведення інспекційного відвідування ДП за означеним зверненням гр. ОСОБА_1 .

Проте, відповідно до направлення від 21.11.2018 р. №854/0/187-18 предмет заходу державного нагляду (контролю) у формі інспекційного відвідування було розширено до питання додержання ДП законодавства про працю без жодних обмежень (а.с. 113).

21.11.2018 р. працівниками Адміністрації було складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування у зв`язку з ненадання необхідних документів (а.с. 116-120).

21.11.2018 р. Адміністрацією була складена вимога №ОМС-ХК3173/1182/НД з приводу надання Державним підприємством усіх документів про створення ДП, правила внутрішньої діяльності ДП, структури та штатного розпису ДП, розпорядчих документів у трудових відносинах, відпочинку та оплаті праці тощо без обмеження колом документів по зносинам з гр. ОСОБА_1 (а.с. 121-123).

03.12.2018 р. працівниками Адміністрації було складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування у зв`язку з ненадання необхідних документів (а.с. 136-140).

03.12.2018 р. Адміністрацією була складена вимога №ОМС-ХК3173/1182/НД з приводу надання Державним підприємством усіх документів про створення ДП, правила внутрішньої діяльності ДП, структури та штатного розпису ДП, розпорядчих документів у трудових відносинах, відпочинку та оплаті праці тощо без обмеження колом документів по зносинам з гр. ОСОБА_1 (а.с. 141-143).

02.01.2019 р. працівниками Адміністрації було складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування у зв`язку з ненадання необхідних документів (а.с. 152-156).

22.01.2019 р. Адміністрацією в особі Голови була видана постанова №ОМС-ХК3173/1182/НД/СП-ФС про накладення штрафу у сумі 12.519,00 грн.

Як з`ясовано судом, юридичною підставою для прийняття оскарженого рішення владний суб`єкт обрав ст. 259 та абз. 6 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України, ст. 53 Закону України "Про зайнятість населення", ч. 3 ст. 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", п. 8 Порядку накладання штрафі за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (затверджений постановою КМУ від 17.07.2013 р. №509; далі за текстом - Порядок №509), а фактичною підставою послугувало судження владного суб`єкта про створення перешкод у формі невиконання вимог про надання документів під час спроби проведення інспекційного відвідування.

Перевіряючи відповідність закону оскарженого рішення владного суб`єкта, суд зазначає, що до відносин, які склались на підставі установлених судом обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Порядок державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання визначені положеннями глави XVIII Кодексу законів про працю України, Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", Порядку №509, Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (затверджено постановою КМУ від 26.04.2017р. №295; далі за текстом - Порядок №295).

Так, відповідно до ч. 4 ст. 2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" заходи контролю здійснюються, зокрема, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Частиною 5 ст. 2 названого закону передбачено, що зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Розглядаючи справу, суд зазначає, що за загальним правилом ч. 1 ст. 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Владний суб`єкт від виконання цього обов`язку положеннями ч. 5 ст. 2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" не звільнений.

Окрім того, інші акти національного законодавства України не наділяють владний суб`єкт при здійсненні перевірки (контролю, нагляду, чи будь-якого аналогічного заходу) за письмовим зверненням громадянина виходити поза межі цього звернення.

Таким чином, у даному конкретному випадку владний суб`єкт - Адміністрація не мав підстав та приводів витребовувати інформацію, котра не стосується взаємовідносин між Державним підприємством та гр. ОСОБА_1 як найманим працівником.

Між тим, обсяг витребуваних владним суб`єктом документів та інформації явно та однозначно не відповідав змісту звернення громадянина ОСОБА_1 від 07.11.2018 р.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" Органи державного нагляду (контролю) та їх посадові особи під час здійснення заходів державного нагляду (контролю) зобов`язані, зокрема: повно, об`єктивно та неупереджено здійснювати державний нагляд (контроль) у межах повноважень, передбачених законом; дотримуватися ділової етики у взаємовідносинах із суб`єктами господарювання, утримуватися від необґрунтованих висновків щодо відповідності поведінки суб`єктів господарювання вимогам законодавства, неправомірного та необґрунтованого застосування санкцій до суб`єктів господарювання.

Судом виявлено, що у спірних правовідносинах відповідачем, владним суб`єктом, було безпідставно розширено предмет заходу державного нагляду (контролю) у формі інспекційної перевірки і замість перевірки дотримання ДП вимог закону про працю у зносинах з гр. ОСОБА_1 за відомостями заяви цієї громадянки від 07.11.2018 р., на власний розсуд та за відсутності правових підстав було призначено перевірку усієї діяльності Державного підприємства.

За таких обставин, суд не вважає протиправним діянням особи ненадання документів, котрі не мають жодного відношення до предмету перевірки, призначеної за письмовим зверненням громадянина.

Окрім того, суд зважає, що у супереч вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України владним суб`єктом - Адміністрацією не було з`ясовано та взято до уваги обставини роботи Державного підприємства у період 21.11.2018 р. - 03.01.2019 р., коли керівник Підприємства та інші компетентні посадові (службові) особи не виконували трудових функцій через простій у виробництві.

Абзацом 6 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю визначено, що у разі недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Підсумовуючи викладене, суд доходить до переконання про те, що у діях заявника відсутня подія як відмови від перевірки, так і створення перешкод у законній діяльності інспектора праці.

З огляду на викладене, застосування штрафу слід визнати безпідставним.

Окремо суд зважає, що раніше було розглянуто аналогічний спір по справі №520/9222/18 з прийняттям рішення про відмову у позові, але постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2019 р. у названій справі було зазначено, що згідно з абз. 6 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, зокрема, недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення (абз. 6 ч. 2 ст. 265 КЗпП України).

Разом з тим, штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 4 ст. 265 КЗпП України).

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96 (далі - Положення) встановлено, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Основними завданнями Держпраці, серед іншого, є реалізація державної політики у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб (п.п. 1 п. 3 Положення).

Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю (п.п. 6 п. 4 Положення).

Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України №877-V, виключно законами встановлюються: органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності; види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю); повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг; вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності; спосіб та форми здійснення заходів здійснення державного нагляду (контролю); санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа.

Орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю).

У разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинне) трактування прав і обов`язків суб`єкта господарювання або повноважень органу державного нагляду (контролю), така норма трактується в інтересах суб`єкта господарювання (ч. 7 ст. 4 Закону України №877-V).

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що відповідні повноваження щодо накладення штрафу за порушення вищевказаних норм КЗпП України має Державна служба України з питань праці та її територіальні органи.

З огляду на викладене, окружний адміністративний суд не вбачає підстав для продовження правозастосовчої практики, визнаної помилковою апеляційним адміністративним судом (постанова від 11.02.2019 р. по справі №520/9222/18) в аналогічному спорі.

Отже, міра юридичної відповідальності у даному конкретному випадку обрана владним суб`єктом не вірно, накладене покарання не узгоджується з обставинами фактичної дійсності, процедура накладення штрафу свідчить про недотримання прав та інтересів позивача, адже оскаржене рішення винесено за відсутності події вчинення особою протиправного діяння та поза межами владної управлінської компетенції згідно з законом.

Додатково суд бере до уваги і ту обставину, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 р. по справі №826/8917/17 була визнана нечинною у повному обсязі постанова КМУ від 26.04.2017 р. №295, якою були затверджені і Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, і Порядок здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"), згідно з якими право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Разом із тим, суд бере до уваги, що за змістом перелічених рішень вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

У ході розгляду справи суд надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст. 72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах владний суб`єкт не забезпечив реалізацію управлінської функції відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України при винесенні оскарженого рішення, позаяк обставини події з`ясував з поверхово, діяння заявника кваліфікував неправильно, унаслідок застосоване покарання не узгоджується з обставинами спірних правовідносин.

Факт порушення прав та інтересів позивача у спірних правовідносинах у галузі охорони праці знайшов підтвердження проведеним судовим розглядом, що є визначеною процесуальним законом обставиною для задоволення позову.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст.139, 143 КАС України та Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст.6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, 241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов - задовольнити.

Скасувати постанову Адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради №ОМС-ХКЗ173/1182/НД/СП-ФС від 22.01.2019 р.

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України, а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.

Роз`яснити, що рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України, а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.

Рішення виготовлено у повному обсязі у порядку ч.3 ст.243 КАС України 3 червня 2019 року.

Суддя Сліденко А.В.