Рішення № 82138809, 03.06.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

03 червня 2019 р. справа № 520/4033/19

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Біленський О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м.Харкова (61022, місто Харків, м-н. Свободи, 5, 4 під., код ЄДРПОУ 41248278) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м.Харкова, в якому просить суд:

- визнати протиправним і скасувати рішення Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Харкові від 22 лютого 2019 року (протокол №7) щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 дострокової пенсії за віком як учаснику бойових дій;

- зобов`язати Шевченківське об`єднане управління Пенсійного фонду України м.Харкова призначити ОСОБА_1 дострокову пенсію за віком, як учаснику бойових дій, відповідно до ст.16 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Закону України «Про пенсійне забезпечення» та абзацу 6 п.3 Розділу XV "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з дати звернення - 20 лютого 2019 року.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 06.05.2019 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі згідно з положеннями п.2 ч.1 ст.263 КАС України, якою унормовано що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Згідно з положеннями ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до положень ч.2 ст.263 КАС України, справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з положеннями ч.1 та ч.2 ст.262 КАС України, розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що з 21 червня 2005 року позивач працює дільничим лікарем-терапевтом в 3-й міській лікарні м. Харкова. Як усі студенти-медики, він проходив курс навчання на військовій кафедрі Харківського медичного інституту, і після закінчення курсу отримав звання лейтенанта медичної служби. 6 листопада 1997 року позивачу було присвоєне звання капітана медичної служби. 12 серпня 2014 року Жовтневим об`єднаним військоматом м. Харкова позивача, як офіцера запасу, було призвано по мобілізації до збройних сил України, а саме він проходив службу на посаді старшого ординатора сортувально-евакуаційного відділення 65 військового мобільного госпіталя (спочатку - в/ч А0209, потім, у бойових умовах - В2102). Наказом Міністерства оборони України № 112 від 24 лютого 2015 року позивачу було присвоєне звання «майор медичної служби». Після повернення із зони АТО (червень 2015 року) позивач проходив службу у Харкові в в/ч2102 і був звільнений у запас з 11 вересня 2015 року. На підставі ст. 16 Закону «Про пенсійне забезпечення», учасники бойових дій, що мають страховий стаж не менше 25 років, мають право на дострокову пенсію за віком по досягненні 55 років, відповідно позивач, як застрахована особа, 20 лютого 2019 року звернувся до відповідача з заявою про призначення дострокової пенсії за віком. Рішенням комісії з розгляду спірних питань при призначенні (перерахунку) пенсій Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова від 22 лютого 2019 року (протокол № 7) позивачу було відмовлено у призначенні дострокової пенсії за віком у зв`язку з тим, що він, нібито «не служив в збройних силах і не являвся військовослужбовцем (резервістом, військовозобов`язаним) Збройних Сил України, як це передбачено п.19 ст.6 Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і абз. 6 пункту 3 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Позивач вважає вказані дії відповідача незаконними і такими, що суттєво порушують його права.

Відповідач правом надання відзиву не скористався. Відповідно до положень ч.6 ст.162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

З наявних матеріалів справи вбачається, що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 видане 15.12.2014 року, має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.

Зі змісту трудової книжки НОМЕР_3 вбачається, що в 1989 році закінчив Харківський медичний інститут і отримав кваліфікацію лікаря. З 21 червня 2005 року позивач працює дільничим лікарем-терапевтом в 3-й міській лікарні м. Харкова.

Зі змісту військового квитка серія НОМЕР_4 судом встановлено, що позивач проходив курс навчання на військовій кафедрі Харківського медичного інституту у 1988 році, і після закінчення курсу отримав звання лейтенанта медичної служби. 6 листопада 1997 року позивачу було присвоєне звання капітана медичної служби. 12 серпня 2014 року Жовтневим об`єднаним військоматом м. Харкова позивача було призвано по мобілізації до збройних сил України, а саме він проходив службу на посаді старшого ординатора сортувально-евакуаційного відділення 65 військового мобільного госпіталя (спочатку - в/ч А0209, потім, у бойових умовах - В2102). Наказом Міністерства оборони України № 112 від 24 лютого 2015 року позивачу було присвоєне звання «майор медичної служби». Після повернення із зони АТО (червень 2015 року) позивач проходив службу у Харкові в в/ч2102 і був звільнений у запас з 11 вересня 2015 року.

Вказані факти підтверджуються довідкою Військової частини А0209 №388 від 17.10.2014 року, про те, що він дійсно в період з 21.08.2014 року по 22.09.2014 року, з 11.10.2014 року по 11.10.2014 року, з 16.10.2014 по 16.10.2014 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції Донецької та Луганської областей.

Окрім цього, в матеріалах справи міститься довідка Новобаварського об`єднаного районного військового комісаріату міста Харкова №3/1545 від 09.04.2019 року, в тому що позивач проходив військову службу в Збройних Силах України в період з 12.08.2014 року по 11.09.2015 року на посадах офіцерського складу. Звільнений в запас і виключений зі списків особового складу військової частини з 11.09.2015 року наказом командира в/ч п.п.В2102 від 07.09.2015 року №263.

На підставі ст.16 Закону «Про пенсійне забезпечення» позивач, по досягненні 55 років, як застрахована особа, 20 лютого 2019 року звернувся до відповідача з заявою про призначення дострокової пенсії за віком.

Рішенням комісії з розгляду спірних питань при призначенні (перерахунку) пенсій Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова від 22 лютого 2019 року згідно протоколу №7, позивачу було відмовлено у призначенні дострокової пенсії за віком у зв`язку з тим, що позивач не служив у Збройних Силах і не являвся військовослужбовцем (резервістом, військовозобов`язаним) Збройних Сил України, як це передбачено пунктом 19 статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", тому ОСОБА_1 не має права на призначення пенсії за віком згідно з абзацом шостим пункту 3 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Вирішуючи спір, суд застосовує такі норми права.

Відповідно до ст.12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-ХІІ від 09.04.1992 пенсія за вислугу років призначається: а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: по 30 вересня 2011 року і на день звільнення мають вислугу 20 років і більше; з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року і на день звільнення мають вислугу 20 календарних років та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік і більше; з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки і більше; з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше; з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше; з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.

До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у п.б) частини другій статті 17 цього Закону, особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" статті 1-2 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захистуінформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України.

Особам, які є особами з інвалідністю внаслідок війни, пенсія на визначених у цьому пункті умовах призначається незалежно від віку; в) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом при досягненні 45-річного віку і за наявності в них вислуги 20 календарних років і більше, які звільняються з військової служби відповідно до Закону України "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються зі служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей"; г) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" статті 1-2 цього Закону, які займали посади льотного складу та плаваючого складу підводних човнів Збройних Сил не менше 20 років, незалежно від віку в разі, якщо вони мають на день звільнення зі служби вислугу 20 років і більше, за винятком осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону.

Зберігається право на пенсію за вислугу років для осіб, які були звільнені зі служби до набрання чинності Законом України від 8 липня 2011 року № 3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" та мають вислугу 20 років, у разі призову їх на службу у зв`язку з мобілізацією та подальшою демобілізацією або прийняття на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV право на призначення дострокової пенсії за віком мають військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 20 статті 6, особи з розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно пункту 19 статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-XII учасниками бойових дій визнаються військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані) та працівники Збройних Сил України, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо соціального захисту постраждалих учасників Революції Гідності та деяких інших осіб" №2443-VІІІ від 22.05.2018 (який набрав чинності 25.07.2018) в абзаці першому пункту 19 статті 6 слова "та працівники" і "працівники" виключено.

Таким чином, право на пенсію відповідно до статті 115 Закону № 1058-IV залежить від виконання таких умов: досягнення визначеного віку; наявність відповідного стажу; безпосередня участь в антитерористичній операції в районах її проведення; наявність статусу військовослужбовця.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 не має статусу військовослужбовця з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 9 ст.1 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ) громадяни України щодо військового обов`язку поділяються на відповідні категорії, у тому числі: військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.

Відповідно до ст. 2 Закону № 2232-ХІІ до видів військової служби належать, зокрема, строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу.

Статтею 4 Закону № 2232-ХІІ встановлено, що Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову громадян України на військову службу та прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

За приписами ст. 24 Закону № 2232-ХІІ початком проходження військової служби вважається: 1) день відправлення у військову частину з обласного збірного пункту - для громадян, призваних на строкову військову службу, громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період; 2) день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов`язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації; 3) день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов`язаних.

На підставі ст. 29 Закону № 2232-ХІІ військовозобов`язані призиваються на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори. Резервісти проходять підготовку та збори відповідно до програм у порядку, встановленому положеннями про проходження громадянами України служби у військовому резерві. Про початок та закінчення зборів військовозобов`язаних та резервістів видається відповідний наказ командира військової частини. У той же час ст. 39 Закону № 2232-ХІІ передбачено, що призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу у зв`язку з мобілізацією та звільнення з військової служби у зв`язку з демобілізацією проводяться в порядку, визначеному Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Аналогічні положення щодо видів військової служби, вимог про проходження обов`язкового медичного огляду та складання присяги на вірність Українському народу, визначення початку проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та кола осіб, за рахунок призову яких здійснюється доукомплектування особового складу Збройних Сил України в особливий період, закріплені Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008.

Отже, чинним законодавством чітко визначені умови вступу громадянин України на військову службу: - проходження військової служби у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; - проходження обов`язкового медичного огляду; - складання Військової присяги на вірність Українському народу; - наявність дати, визначеної як початок проходження військової служби.

Судом встановлено, що згідно копії військового квитка серія НОМЕР_4, а саме пункту 8, позивач не складав Військової присяги на вірність Українському народу, доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідно позивач не є військовослужбовцем.

Згідно з пунктом 19 статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасниками бойових дій визнаються військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані) та працівники Збройних Сил України.

Таким чином, статус учасника бойових дій відповідно пункту 19 статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до внесення змін згідно Закону № 2443-VІІІ від 22.05.2018 надавався не тільки військовослужбовцям, але й іншим особам, які не проходили військову службу, однак брали участь в бойових діях.

Позивач на підставі вищевказаної норми набув статус учасника бойових дій, зокрема, як працівник. Але цей статус не є тотожним статусу військовослужбовця. Враховуючи, що позивач не є військовослужбовцем, у нього відсутнє право на призначення пенси на підставі положень пункту 4 частини 1 статті 115 Закону № 1058-IV, оскільки праця позивача в медичній сфері не може прирівнюватись до праці осіб, визначених Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Таким чином суд приходить до висновку, що рішення Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Харкові від 22 лютого 2019 року (протокол №7) щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 дострокової пенсії за віком як учаснику бойових дій є обґрунтованим та не підлягає скасуванню.

Оскільки позовна вимога зобов`язати Шевченківське об`єднане управління Пенсійного фонду України м.Харкова призначити ОСОБА_1 дострокову пенсію за віком, як учаснику бойових дій, відповідно до ст.16 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Закону України «Про пенсійне забезпечення» та абзацу 6 п.3 Розділу XV "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з дати звернення - 20 лютого 2019 року, є похідною, вона також не підлягає задоволенню.

За приписами ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За викладених обставин, суд прийшов до висновку, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м.Харкова (61022, місто Харків, м-н. Свободи, 5, 4 під., код ЄДРПОУ 41248278) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 03.06.2019 року.

Суддя Біленський О.О.