Рішення № 82138177, 28.05.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.001202

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2019 року

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Сакалоша В.М.,

секретаря судового засідання Гулкевича В.О.,

за участю:

представника позивача Ларіонова В.О.,

представника відповідача Холявки І.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Адекс" до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Адекс" (далі - позивач) звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - відповідач), у якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.12.2018 №0021491414.

Ухвалою суду від 10.04.2019 справу прийнято до провадження та відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін, призначено судове засідання.

Позивач при обґрунтуванні позовних вимог зазначає, що не погоджується з податковим повідомленням-рішенням від 20.12.2019 за №0021491414, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податку на додану вартість і застосовано штрафну санкцію. Вказане податкове повідомлення-рішення винесено на підставі акту перевірки ГУ ДФС у Львівській області. В акті зазначається, що проведеною позаплановою перевіркою ТзОВ «ВКФ «Адекс» встановлено порушення вимог ст. 200 Податкового кодексу, внаслідок чого підприємством знижено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в розмірі 409820 грн. за липень 2018р. Підставою такого висновку слугувала думка ревізора про те, що ТзОВ «Спект Сервіс» здійснювало нереальні господарські операції в частині поставки товару, а саме поставки колісних пар, які вже були у використанні, для ТзОВ ВКФ «Адекс».

Отже, позивач вважає, що зазначені висновки акту перевірки не відповідають фактичним обставинам справи, внаслідок навмисного ігнорування ревізорами документів, котрі повністю спростовують вказані твердження. Таким чином, під час проведення вищезазначеної перевірки ГУ ДФС у Львівській області вийшло за межі владних повноважень, а винесене податкове повідомлення-рішення є незаконним і підлягає скасуванню як таке, що прийняте без належних для цього правових підстав.

21.05.2019 відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому просив у позові відмовити. Зазначає, що перевіркою ТзОВ ВКФ «Адекс» виявлено порушення вимог п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України. Зокрема, встановлено, що за період який підлягав перевірці ТзОВ ВКФ «Адекс» здійснювало фінансово-господарські операції із ТзОВ «Спект Сервіс» на підставі договорів про постачання товару, на виконання умов яких останніми на адресу ТзОВ ВКФ «Адекс» було виписано видаткові та податкові накладні, суми по яким було віднесено позивачем до податкового кредиту. Разом з тим, при дослідженні взаємовідносин позивача із вищезазначеним контрагентом було встановлено, що такі не несуть належної доказовості та відповідно не можуть підтверджувати реальність господарських операцій.

Також відповідач зазначає, що перевіркою не встановлено підтвердження фактів продажу ТзОВ «Спект Сервіс» на адресу ТзОВ ВКФ «Адекс». Таким чином в первинних документах, виписаних ТзОВ «Спект Сервіс» для ТзОВ ВКФ «Адекс», зазначені господарські операції які фактично не відбувалися. У зв`язку з чим вони не мають юридичної сили первинних документів, відповідно, ТзОВ ВКФ «Адекс» неправомірно сформовано реєстри бухгалтерського обліку та податкову звітність на підставі таких первинних документів. На підставі цього, ГУ ДФС у Львівській області встановлено відсутність реальності здійснення господарської діяльності ТзОВ ВКФ «Адекс» із ТзОВ «Спект Сервіс».

Окрім цього відповідач покликається на те, що позивачем на спростування висновків акту перевірки не надано жодних доказів.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, просив у задоволенні такого відмовити.

Заслухавши вступне слово сторін, дослідивши письмові докази, а також пояснення, викладені учасниками справи у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Позивач у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстрований за № 19337742 та у розумінні Податкового кодексу України є платником податків.

На підставі направлення від 16.11.2018 №11017, та наказу від 01.11.2018 №6405 ГУ ДФС у Львівській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТзОВ ВКФ «Адекс» з питань проведення взаємовідносин із ТзОВ «Спект Сервіс» за період липень 2018 року, про що 29.11.2018 складено акт №2771/13-01-14-14/19337742

Вказаними актом зафіксовано порушення позивачем п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, та п.200.1, п.200.2. ст.200 Податкового кодексу України( далі - ПК України), а саме, знижено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на 409 820 грн. за основним платежем та на 204 910 грн. за штрафними санкціями.

Контролюючий орган за результатами перевірки та на підставі висновків зафіксованих в акті перевірки виніс податкове повідомлення-рішення № 0021491414 від 20.12.2018 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податку на додану вартість в розмірі 614 830 грн.

Спір виник щодо реальності ведення господарських операцій між ТзОВ ВКФ «Адекс» із ТзОВ «Спект Сервіс» за результатами яких позивачем визначено витрати, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток та сформовано податковий кредит з податку на додану вартість.

Відповідно до п.44.1. ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Крім того, платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності (п.44.3, ст.44 ПК України).

Згідно з п. п. 134.1.1. п.134.1. ст.34 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.38.2 ст.138 ПК України).

Згідно з п. п. 138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати і беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням п.п. 138.2, 138.11 цієї статті, п.п. 140.2 - 140.5 ст.140, ст.ст. 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;

Згідно з п. п.139.1.1 п.139.1 ст.139 ПК України витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності, не враховуються при визначені оподатковуваного прибутку.

Відповідно до п. п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Щодо податкового кредиту, то згідно з п.14.1.181 ст.14 ПК України, податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Зокрема, згідно з п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за Договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п.198.2 ст.198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як зазначено у п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з Договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об`єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п.198.4. ст.198 ПК України). Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об`єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених п. п. 196.1.7 п.196.1 ст.196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами. (п.198.5 ст.198 ПК України). Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу ІІІ ПК України.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відтак, необхідною умовою для віднесення платником податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду сум податку на додану вартість, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи платника.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п.200.1 ст.200 ПК України).

Пунктом 200.2 ст. 200 ПК України передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно із п.203.2 ст.203 ПК України платник податку зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках наступні обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового Договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна, згідно з п.201.6. ст.206 ПК України, є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов`язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу. Відповідно до п.201.7. та п. 201.10 ст.201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", визначено, що господарська операція це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов`язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч.1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

Закріплений у ст. 2 і 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі письмових, речових та або електронних доказів, висновків експертів, показань свідків.

Предметом доказування відповідно до ч.2 ст. 73 КАС України є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Актом перевірки, податку на додану вартість ТзОВ ВКФ «Адекс» по взаєморозрахунках з ТзОВ «Спект Сервіс» встановлено завищення сум податкового кредиту в розмірі 409 820 грн., що призвело до заниження сум податкових зобов`язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за липень в розмірі 409 820 грн.

Відповідно до доказів долучених позивачем до матеріалів справи. судом встановлено, що між ТзОВ «Спект Сервіс» (постачальник) та позивачем (покупець) укладено договори поставки №2506/18 від 25.06.2018, №2606/18 від 26.06.2018 відповідно до яких постачальник поставляє, а покупець приймає і оплачує продукцію згідно додатків (специфікацій) що є невід`ємною частиною цих договорів.

Розрахунки за цими договорами здійснюються у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника згідно виставлених рахунків-фактур постачальником на протязі 90 календарних днів з моменту прийняття продукції і підписання акту прийому-передачі.

Постачальник зобов`язаний повідомити покупця про відвантаження товару, а також надати покупцеві оригінали або копії рахунку та накладної. Передача партії товару здійснюється за накладними на підставі довіреності уповноваженого представника покупця на території постачальника, покупець здійснює транспортування власним транспортом та за рахунок власних коштів. Приймання товару проводиться по кількості.

Договори набувають чинності з дати підписання і діють до 31.12.2018, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання зобов`язань.

Також між ТзОВ «Спект Сервіс», ТзОВ «Диферентс Юніон» та ТзОВ ВКФ «Адекс» укладено договори про відступлення прав вимоги №0309/18 від 03.09.2018 та №1009/18 від 10.09.2018 згідно яких первісний кредитор передає новому кредиторові, а новий кредитор приймає право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за договорами, укладеними між первісним кредитором та боржником.

В порядку та на умовах даних договорів, право вимоги що належить первісному кредитору за основним договором, відступається новому кредитору за його номінальною вартістю і складає заборгованість боржника перед первісним кредитором що виникла за основним договором.

Первісний кредитор в момент підписання даних договорів зобов`язаний передати новому кредитору завірені копії усіх документів, які засвідчують право вимоги, що передається за цим договором, а також інформацію та документи, необхідні і важливі для здійснення такого права вимоги новим кредитором.

Дані договори набувають чинності з моменту їх підписання та скріплення печатками сторін текстів договорів.

Крім того позивачем також долучено до матеріалів справи копії наступних документів:

-договір про надання транспортно-експедиційних послуг №315/1-0118 від 15.01.2018, укладений між ТзОВ «Галагротранс» та ТзОВ ВКФ «Адекс»;

-договір складського зберігання №0201 від 02.01.2018 укладений між ФОП ОСОБА_1. та ТзОВ ВКФ «Адекс»;

-договір на ремонт вантажних вагонів №Л/В-183п/НЮ від 05.01.2018 укладений між ТзОВ ВКФ «Адекс» та ПАТ «Українська залізниця»;

-договір поставки №0203/15 від 02.03.2015 укладений між ТзОВ ВКФ «Адекс» та ТзОВ «Інтер Логістик Україна»;

-договір поставки №1901-04/з від 04.01.2019 укладений між ТзОВ «Інтер Логістик Україна» та ТзОВ ВКФ «Адекс»;

На підтвердження реальності операцій за вказаними договорами до матеріалів справи долучено копії: специфікацій, актів прийому-передачі, видаткових накладних, виписаних ТзОВ «Спект Сервіс», квитанцій, актів здачі-прийняття робіт, виписок по рахунках, товарно-транспортних накладних, актів передачі-приймання деталей, актів виконання робіт по договору, карток аналітичного обліку витрат з деповського ремонту, плану-графіку ремонту вагонів, протоколу погодження планової вартості ремонту, переліку, картки рахунку, заяви. Застережень до вказаних первинних документів відповідачем не висловлено. Однак, у своїх запереченнях посилається на порушення зафіксовані в акті.

Відповідно до ч.1 ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд відхиляє покликання відповідача на порушення контрагентом позивача податкового законодавства, оскільки платник податків не несе і не може нести відповідальності за іншого платника, навіть, якщо вони перебували між собою у господарських взаємовідносинах. Висновки контролюючого органу прямо суперечать практиці Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується судами як джерело права.

У п. 38 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Інтерсплав проти України" від 09.01.2007 Суд вказав на те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб за відсутності зловживання з їх боку. Європейський Суд у рішенні від 22 січня 2009 у справі "БУЛВЕС АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, позивач не може нести відповідальність ані за несплату податків своїми контрагентами та ведення ними податкового обліку, ані за можливу недостовірність відомостей про них, за умови необізнаності щодо неї, як і не може нести відповідальність за інші дії контрагента, а тим більше за дії контрагентів контрагента.

При цьому слід зазначити, що відповідачем не надано доказів не ведення вказаними підприємствами господарської діяльності, договори укладені позивачем з контрагентами в судовому порядку не визнавалися нікчемними або такими, що не відповідають закону, ані повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст.ст.202, 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України.

Відповідність господарських операцій з вказаним контрагентом меті діяльності позивача підтверджується наявними в матеріалах справи копіями первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, а саме: договорами, актами приймання-передачі, видатковими та податковими накладними, копіями платіжних доручень з відміткою банківської установи, товарно-транспортними накладними, які складені за результатами проведених операцій та не мають дефектів форми, змісту або походження.

Представлені позивачем під час проведення перевірки документи, а саме:

- договори поставки, укладені із ТзОВ «Спект Сервіс», специфікації до них акти при цьому передачі, видаткові накладні, договори відступлення права вимоги, виписки з банківського рахунку за вказаними договорами;

- договір надання транспортно-експедиційних послуг, укладений із ТОВ «Галагротранс», товарно-транспортні накладні до нього, акт здачі-прийому послуг, виписки з банківського рахунку за вказаним договором;

- договір складського зберігання укладений із ФОП ОСОБА_1 , акти приймання-передачі майна на зберігання до нього, акти приймання-передачі майна повернутого із зберігання - повністю підтверджують реальність вказаних господарських операцій, а також відповідний рух активів.

Фактичні обставини справи об`єктивно засвідчують правомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість, відповідно до первинних бухгалтерських документів та податкових накладних, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

З огляду на викладене вище, аргументи, якими відповідач доводить відсутність реального виконання господарських операцій, є необґрунтованими і не доводять неправомірності формування сум витрат, що включені позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість.

В той же час, згідно з актом перевірки встановлено завищення сум податкового кредиту, що призвело до зниження суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість.

Згідно із ч. ч. 1 і 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 175 КАС України - відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову. Докази, які подаються суду, повинні бути належними (містити інформацію щодо предмета доказування), допустимими (одержаними в порядку, встановленому законом, і відповідати вимогам ч. 2 ст. 74 КАС України), достовірними (на їх підставі можна встановити дійсні обставини справи) і достатніми (такими, що у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи).

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оскаржене податкове повідомлення - рішення відповідача не відповідає вимогам, встановленим ч.2 ст. 19 Конституції України та ст. 2 КАС України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

З врахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 6, 9, 73-77, 139, 242-246, 250, 255, 293, 297, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 20.12.2018 № 0021491414.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Адекс"(79007, м. Львів, вул. Котлярська, 10/11, ЄДРПОУ 19337742) витрати по сплаті судового збору у сумі 9220 (дев`ять тисяч двісті двадцять) грн. 96 коп., за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Львівській області (79003, м.Львів, вул.Стрийська, 35; код ЄДРПОУ 39462700).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 03.06.2019.

Суддя В.М. Сакалош