Рішення № 82137751, 03.06.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1540/3672/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2019 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Радчука А.А.,

за участю секретаря - Ляшенко Ю.В.,

за участю сторін: позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - Стебловського Д.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Лиманської районної державної адміністрації (67500, смт. Доброслав, пр.-т 40 річчя Визволення, 1, код ЄДРПОУ 04057155) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Лиманської районної державної адміністрації, в якій позивач просить:

визнати протиправним та скасувати наказ Лиманської районної державної адміністрації №32-к від 05 червня 2018 року про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 ;

визнати протиправним та скасувати наказ Лиманської районної державної адміністрації № 33-к від 05 червня 2018 року про звільнення ОСОБА_1 ;

визнати протиправним та скасувати наказ Лиманської районної державної адміністрації №32-к від 07 червня 2018 року про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 ;

зобов`язати Лиманську районну державну адміністрацію поновити ОСОБА_1 на посаді начальника управління агропромислового розвитку Лиманської райдержадміністрації;

стягнути з Лиманської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08.06.2018 року, виходячи з середнього заробітку.

Ухвалою суду від 30.08.2018 року було відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження.

Ухвалою суду від 10.10.2018 року призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження, оскільки строк розгляду справи в порядку спрощеного провадження спливав, а позивач бажав взяти участь в судовому засіданні та надати пояснення, проте через знаходження в лікарні не мав можливості прибути в судове засідання, а також з підстав того, що представник позивача не мав можливості погодити текст відповіді на відзив з позивачем, через знаходження останнього у лікарні.

Ухвалою суду від 08.11.2018 року позовну заяву залишено без розгляду, оскільки позивач двічі не прибув у судове засідання без поважних причин не повідомивши про причини неявки.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.02.2019 року було скасовано ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 08.11.2018 року, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою суду від 26.02.2019 року прийнято справу до провадження та призначено справу до розгляду в порядку загального провадження.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що Наказом № 33-к від 05 червня 2018 року його звільнено з посади начальника відділу агропромислового розвитку Лиманської районної державної адміністрації Одеської області у зв`язку з вчиненням ним дисциплінарного проступку, передбаченого п. 10 ч. 2 ст. 65 Закону України «Про державну службу», 08 червня 2018 року.

Позивач зазначив, що підставою для застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення є неповідомлення ним про факт реєстрації в якості фізичної особи-підприємця у момент прийняття на державну службу.

Позивач зазначає, що він був зареєстрований як фізична особа-підприємець 10.10.2007 року, але фактично не займався підприємницькою діяльністю жодного дня, а у 2007 році, через повірену за дорученням особу, подав до реєстраційної служби заяву про припинення підприємницької діяльності.

Позивач зазначив, що на момент вступу на державну службу та при складанні присяги державного службовця, він вважав, що його реєстрацію у якості фізичної особи-підприємця було припинено ще в 2007 році.

30.03.2016 року при заповненні анкети державного службовця, позивач, серед іншого, повідомив, він не займається підприємницькою діяльністю безпосередньо або через посередників.

Як зазначив позивач, він був впевнений, що пройшов процедуру припинення як суб`єкта підприємництва ще в 2007 році.

При цьому позивач звертає увагу суду на той факт, що перебуваючи зареєстрованим суб`єктом підприємництва, він не здійснював підприємницької діяльності взагалі.

При цьому твердження відповідача, що позивач не повідомив про наявність істотних обставин, які унеможливлюють обіймання посади державного службовця, є неправдивими, оскільки він повідомив в анкеті, що не здійснює підприємницьку діяльність.

Окрім того, в процесі дисциплінарного провадження, коли позивач дізнався про факт реєстрації його, як фізичної особи-підприємця, він одразу ж подав до реєстраційної служби заяву про припинення реєстрації у якості суб`єкта підприємництва.

У зв`язку з цим позивач вважає, що відповідач помилково встановив наявність порушень законодавства в діях позивача, не врахував відсутність ведення ОСОБА_1 підприємницької діяльності, усунення зауважень з приводу припинення реєстрації у якості підприємця в період проведення дисциплінарного провадження, наявність позитивних характеристик з місця роботи та відсутність будь-яких інших порушень трудового законодавства, знехтував винятковістю стягнення.

Крім того, позивач зазначає, що оскаржувані Накази підписано керівником апарату районної державної адміністрації Замковенко Т.П. Прозивач зазначає, що вказана особа не є керівником установи, якій позивач підпорядкований як державний службовець. Позивач наголошує що призначено його на посаду розпорядженням Голови Комінтернівської районної державної адміністрації, тобто безпосереднім керівником. При цьому звільнено - керівником структурного підрозділу установи. Позивач зазначає, що Замковенко Т.П. , як посадова особа, має безпосередньо лише разом з іншими посадовими особами погоджувати питання звільнення, а не приймати його одноособово.

Також позивач зазначає, що накази про звільнення мають набирати чинності лише після відповідного погодження з Одеською обласною державною адміністрацією. Проте, оскаржувані Накази такого погодження не проходили.

Разом з цим позивач в обґрунтування своєї правової позиції також зазначив, що, навіть якщо судом буде встановлено наявність вини ОСОБА_1 у вищезазначеному інкримінованому йому дисциплінарному порушенні, то необхідним є врахування положень ч.3 ст. 65 Закону України "Про державну службу", а саме: неможливість притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності, якщо минуло шість місяців з дня, коли керівник державної служби дізнався або мав дізнатися про вчинення дисциплінарного проступку, не враховуючи час тимчасової непрацездатності державного службовця чи перебування його у відпустці, або якщо минув один рік після його вчинення.

Позивач вважає, що моментом вчинення ним дисциплінарного порушення, якщо таке навіть і мало місце бути, є момент його вступу на державну службу, а саме дата 01.04.2016 року. При цьому, якщо в діях позивача і мало місце бути інкриміноване дисциплінарне порушення, а саме подання під час вступу на державну службу неправдивих відомостей про відсутність обставин, що перешкоджають реалізації права на державну службу, до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 можливо було притягнути лише протягом року від дати його вчинення, а саме до 01.04.2017 року.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просив у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі, зазначивши, що 06 квітня 2018 року від громадянки ОСОБА_4 на адресу райдержадміністрації надійшла письмова заява, в якій остання повідомила про те, що начальник відділу агропромислового розвитку Лиманської райдержадміністрації ОСОБА_1 , перебуваючи на державній службі, є фізичною особою-підприємцем.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було встановлено, що ОСОБА_1 дійсно зареєстрований як фізична особа-підприємець.

Відповідач зазначає, що ОСОБА_1 не заперечував, що був зареєстрований як фізична особа-підприємець, разом з тим, він також повідомив, що приблизно в 2007 році ним було написано заяву про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця за її рішенням на виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та закриття підприємницької діяльності. Пояснив, що був впевнений у закритті підприємництва, але витяг з Єдиного державного реєстру він не отримав, тому наразі не може сказати, чому інформацію не виключено з реєстру. Додатково зазначив, що при вступі на державну службу свідомо вказав, що підприємницькою діяльністю не займається, так як був впевнений, що дані про нього були виключені з Реєстру. Наміру надавати недостовірну інформацію не мав.

Відповідно до листа Сокирянської ОДПІ ГУ ДФС України в Чернівецькій області від 26.04.2018 року № 307/9/24-09-08-06, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував на податковому обліку в Сокирянській ОДПІ як фізична особа-підприємець з 10.10.2007 року по 13.04.2018 року (при вступі на державну службу в особовій картці державного службовця за формою П-2 ДС даний факт не вказав).

Відповідач зазначив, що на момент вступу на державну службу ОСОБА_1 мав статус фізичної особи-підприємця і здійснив заходи щодо припинення підприємницької діяльності лише після порушення дисциплінарного провадження стосовно нього.

Крім того, відповідач зазначив, що службове розслідування відносно ОСОБА_1 проводилося у відповідності до норм чинного законодавства, на підставі наказу, винесеного уповноваженою особою, і розпочато у відповідності до процедури, визначеної Законом України «Про державну службу».

Стосовно твердження позивача про те, що він, будучи зареєстрованим з 2007 року як суб`єкт підприємницької діяльності, «не займався безпосередньо підприємництвом, а отже, не порушив законні вимоги щодо сумісництва та суміщення посад з іншими видами діяльності», відповідач вважає його таким, що ґрунтується на помилковому трактуванні Закону.

Відповідач звертає увагу, що позивач, надаючи при вступі на державну службу інформацію про відсутність обставин, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також не подаючи необхідної інформації про такі обставини під час проходження служби, порушив вимоги п.1 ч.1 ст.25 Закону України «Про запобігання корупції», п. 10 ч. 2 ст. 65 Закону України «Про державну службу», адже весь період перебування на державній службі в райдержадміністрації і до 13.04.2018 року включно він перебував у статусі підприємця.

Разом з цим відповідач вважає, що Дисциплінарною комісією Лиманської райдержадміністрації всебічно, детально, ґрунтовно та об`єктивно досліджено всі можливі обставини справи, в тому числі досліджено питання застосування іншого виду дисциплінарного стягнення та пом`якшувальних обставин, проте чинне законодавство встановлює чітку процедуру застосування стягнення за даний вид порушення, тому доводи позивача щодо необ`єктивного дослідження обставин справи і помилкового встановлення порушення в його діях є такими, що не відповідають дійсності і повністю спростовуються доказами, наявними в судовому провадженні.

Що стосується твердження позивача стосовно незаконного звільнення його з посади саме керівником апарату райдержадміністрації, відповідач зазначає, що у зв`язку зі втратою головами райдержадміністрацій статусу державних службовців на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких Законів України щодо окремих питань проходження державної служби» від 09.11.2017 року № 2190-VІІ, повноваження керівника державної служби, зокрема в апараті місцевої райдержадміністрації та її структурних підрозділах, здійснює керівник апарату місцевої державної адміністрації. Також відповідне розпорядження видане головою райдержадміністрації від 24.01.2018 року № 35/А-2018 «Деякі питання реалізації Закону України «Про державну службу».

З 01.04.2018 року відділ агропромислового розвитку Лиманської райдержадміністрації утворений головою райдержадміністрації без статусу юридичної особи публічного права. Враховуючи викладене, зазначаємо, що призначення ОСОБА_1 на посаду начальника відділу агропромислового розвитку райдержадміністрації здійснювалось керівником державної служби - керівником апарату райдержадміністрації у визначеному законом порядку.

Стосовно зазначення позивачем про те, що згідно наказу від 05.06.2018 року № 32-к накази про звільнення мають набирати чинності лише після відповідного погодження з Одеською обласною державною адміністрацією, зазначаємо, що питання погодження на посади або звільнення з посади керівників структурних підрозділів без статусу юридичної особи публічного права на момент винесення наказу керівника апарату райдержадміністрації від 05.06.2018 року № 32-к законодавчо не було врегульовано

На підставі викладеного Лиманська районна державна адміністрація заперечує проти позовних вимог та просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

13.05.2019 року до суду надійшла заява позивача про уточнення позовних вимог, зі змісту якої вбачається, що позивач зменшив розмір позовних вимог, виключивши вимогу про визнати протиправним та скасувати наказ Лиманської районної державної адміністрації №32-к від 07 червня 2018 року про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1

13.05.2019 року на підставі ч. 1 ст. 44 КАС України, відповідно до якої позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання, судом було прийнято зазначену заяву.

13.05.2019 року ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

В судовому засіданні 23.05.2019 року представник Позивача підтримав адміністративний позов у повному обсязі та просив задовольнити його з підстав, викладених в тексті позовної заяви.

В судовому засіданні 23.05.2019 року представник Відповідачів заперечував проти адміністративного позову та просив відмовити у його задоволенні у повному обсязі з підстав, викладених в тексті відзиву.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов та заперечення на нього, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , позивач у справі, працював у Лиманській (колишній Комінтернівській) районній державній адміністрації Одеської області з 01.04.2016 по 08.06.2018 року. На посаду головного спеціаліста відділу з питань економічного розвитку управління агропромислового розвитку Комінтернівської районної державної адміністрації Кувілу П.П. призначено 01.04.2016 року наказом виконувача обов`язків начальника управління агропромислового розвитку райдержадміністрації від 30.03.2016 року № 5-к «Про призначення ОСОБА_1 ».

Присягу державного службовця ОСОБА_1 прийнято 01 квітня 2016 року.

ОСОБА_1 було попереджено про обмеження, встановлені Законом України «Про запобігання корупції» та Законом України «Про державну службу», дана інформація в письмовому вигляді скріплена його власним підписом від 16.03.2016 року. Крім того, особистим підписом у службовій картці П-2ДС позивач підтвердив, що не займається підприємницькою діяльністю особисто або через посередників, не працює за сумісництвом.

Одночасно з призначенням 01.04.2016 року ОСОБА_1 на посаду державного службовця, управлінням агропромислового розвитку райдержадміністрації розпочато перевірку, передбачену Законом України «Про очищення влади».

29 квітня 2016 року ОСОБА_1 призначено у порядку переведення, згідно ст.32 Кодексу законів про працю України, на посаду начальника управління агропромислового розвитку Комінтернівської районної державної адміністрації як такого, що був зарахований до кадрового резерву (розпорядження голови райдержадміністрації від 28.04.2016 року № 63/к-2016).

У зв`язку з реорганізацією Лиманської районної державної адміністрації, враховуючи розпорядження голови райдержадміністрації від 05.02.2018 року № 50/А-2018 «Про упорядкування структури Лиманської районної державної адміністрації Одеської області» (у редакції розпорядження голови райдержадміністрації від 14.02.2018 року № 79/А-2018), в штатному розписі райдержадміністрації відбулися організаційні зміни, внаслідок яких управління агропромислового розвитку райдержадміністрації було ліквідовано, а в штаті утворено відділ агропромислового розвитку райдержадміністрації. Внаслідок даних змін розпорядженням голови райдержадміністрації від 30.03.2018 року № Ю/к-2018 ОСОБА_1 було звільнено з посади начальника управління агропромислового розвитку райдержадміністрації 02.04.2018 року.

03 квітня 2018 року ОСОБА_1 призначено у порядку переведення на посаду начальника відділу агропромислового розвитку Лиманської райдержадміністрації. Призначення відбулося на підставі наказу керівника апарату Лиманської райдержадміністрації від 02.04.2018 № 20-к.

06 квітня 2018 року від громадянки ОСОБА_4 на адресу райдержадміністрації надійшла письмова заява, в якій остання повідомила про те, що начальник відділу агропромислового розвитку Лиманської райдержадміністрації ОСОБА_1 , перебуваючи на державній службі, є фізичною особою-підприємцем.

У зв`язку з цим, відповідно до наказу керівника апарату Лиманської районної державної адміністрації Одеської області від 06 квітня 2018 року № 25-к було відкрито дисциплінарне провадження стосовно ОСОБА_1 .

Як вбачається з висновку службового розслідування відносно ОСОБА_1 10 квітня 2018 року на засіданні дисциплінарної комісії райдержадміністрації (протокол № 1), за безпосередньої участі ОСОБА_1 , останньому було зачитано звернення заявниці, роз`яснено норми законодавства, що стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, запропоновано надати усні та письмові пояснення за даним фактом. Також він був проінформований про можливі наслідки даного проступку, у разі доведення вини у ході службового розслідування, а саме, що ч.5 ст.66 Закону України «Про державну службу» передбачає звільнення з посади державної служби у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9-11, 13, 14 частини другої статті 65 цього Закону, і це є винятковим, тобто єдиним видом дисциплінарного стягнення за дані проступки.

Також на засіданні дисциплінарної комісії було вирішено підготувати та направити запити до уповноважених органів з метою збору необхідної інформації та детального дослідження обставин справи.02 травня 2018 року ОСОБА_1 надав письмове пояснення за даним фактом, в якому пояснив, що підприємництво закрив 13.04.2018 року. Зазначив, що заяву про закриття підприємництва подавав ще у 2007 році, був впевнений в тому, що воно закрите. При вступі на державну службу умислу приховувати даного факту не було.

05 травня 2018 року на підставі ч. 3 ст. 71 Закону України «Про державну службу» на засіданні дисциплінарної комісії райдержадміністрації (протокол № 2) було вирішено подовжити строк дисциплінарного провадження стосовно начальника відділу агропромислового розвитку Лиманської райдержадміністрації Кувіли Павла Павловича з 05 травня 2018 року по 01 червня 2018 року включно, у зв`язку з неотриманням необхідних матеріалів від уповноважених органів. Наказом керівника апарату Лиманської районної державної адміністрації Одеської області від 05 травня 2018 року № 28-к строк дисциплінарного провадження було подовжено.

Відповідно до листа Лиманської ОДПІ ГУ ДФС України в Одеській області від 07.05.2018 року № 380/9/15-17-08-01-13, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно АІС «Податковий блок» перебуває в стані « 12» (припинено, але не знято з обліку (КОР пусті, але не закриті), за податковою адресою: АДРЕСА_2).

Відповідно до листа Сокирянської ОДПІ ГУ ДФС України в Чернівецькій області від 26.04.2018 року № 307/9/24-09-08-06, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував на податковому обліку в Сокирянській ОДПІ як фізична особа- підприємець з 10.10.2007 року по 13.04.2018 року.

За результатами службового розслідування встановлено, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого п. 10 ч. 2 ст. 65 Закону України «Про державну службу, а саме - подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби та запропоновано суб`єкту призначення - керівнику апарату Лиманської районної державної адміністрації, застосувати до ОСОБА_1 , який з 01 квітня 2016 року працює в Лиманській районній державній адміністрації Одеської області, та на теперішній час обіймає посаду начальника відділу агропромислового розвитку Лиманської районної державної адміністрації Одеської області, положення ч. 5 ст. 66 Закону України «Про державну службу», а саме - звільнення з посади державної служби, що є винятковим та єдиним видом дисциплінарного стягнення за вказаний проступок, на підставі до п.4 ч.1 ст. 87 Закону України «Про державну службу».

Наказом № 32-к від 05 червня 2018 року застосовано до ОСОБА_1 , начальника відділу агропромислового розвитку Лиманської районної державної адміністрації Одеської області, дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби, передбаченого п.4 ч.1 ст. 66 Закону України «Про державну службу», у зв`язку з вчиненням ним дисциплінарного проступку, передбаченого п.10 ч.2 ст. 65 Закону України «Про державну службу», а саме подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби.

Наказом № 33-к від 05 червня 2018 року ОСОБА_1 звільнено з посади начальника відділу агропромислового розвитку Лиманської районної державної адміністрації Одеської області у зв`язку з вчиненням ним дисциплінарного проступку, передбаченого п. 10 ч. 2 ст. 65 Закону України «Про державну службу», 08 червня 2018 року.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає, що під час вступу ОСОБА_1 на державну службу та під час його переведення на посаду начальника управління агропромислового розвитку Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області був чинним Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII, який втратив чинність 01.05.2016 року (крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу) у зв`язку з набранням 01.05.2016 року чинності Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII, цей Закон регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу. Він визначає загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті.

Відповідно до ч. 5 ст. 16 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII, на державних службовців поширюються вимоги та обмеження, передбачені Законом України «Про запобігання корупції».

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про запобігання корупції», особам, зазначеним у пункті 1 частини першої статті 3 цього Закону (серед яких державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування), забороняється займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю, якщо інше не передбачено Конституцією або законами України.

Таким чином станом на 01.04.2016 року під час вступу ОСОБА_1 на державну службу були чинними положення законодавства, які забороняли державним службовцям займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року було затверджено порядок проведення спеціальної перевірки (далі - Порядок) стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посад з підвищеним корупційним ризиком, відповідно до п. 1 якої (в редакції яка діяла станом на час прийняття ОСОБА_1 на публічну службу) спеціальна перевірка проводиться стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посад з підвищеним корупційним ризиком (далі - претенденти на посаду) (крім випадків, передбачених законодавством), у тому числі щодо відомостей, поданих особисто. Посадами, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, є, серед іншого, посади, віднесені згідно із статтею 25 Закону України "Про державну службу" та частиною першою статті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" до першої - третьої категорії посад державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування;

Відповідно до положень ст. 25 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII, основними критеріями класифікації посад державних службовців є організаційно-правовий рівень органу, який приймає їх на роботу, обсяг і характер компетенції на конкретній посаді, роль і місце посади в структурі державного органу.

Установлюються такі категорії посад державних службовців:

перша категорія - посади перших заступників міністрів, керівників центральних органів виконавчої влади, які не є членами Уряду України, їх перших заступників, голів та членів державних колегіальних органів, Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим, голів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, керівників Адміністрації Президента України, Апарату Верховної Ради України, заступників керівників Адміністрації Президента України, Апарату Верховної Ради України, інші прирівняні до них посади;

друга категорія - посади керівників секретаріатів комітетів Верховної Ради України, структурних підрозділів Адміністрації Президента України, Апарату Верховної Ради України, Секретаріату Кабінету Міністрів України, радників та помічників Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем`єр-міністра України, заступників міністрів, заступників інших керівників центральних органів виконавчої влади, першого заступника Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим, перших заступників голів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та інші прирівняні до них посади;

третя категорія - посади заступників керівників структурних підрозділів, завідувачів секторів, головних спеціалістів, експертів, консультантів Адміністрації Президента України, Апарату Верховної Ради України і Секретаріату Кабінету Міністрів України, заступників Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим, заступників голів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а також голів районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, начальників управлінь, самостійних відділів у складі міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, державних колегіальних органів, інші прирівняні до них посади;

Таким чином станом на 01.04.2016 року посада головного спеціаліста з питань економічного розвитку управління агропромислового розвитку Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області не була віднесена до переліку посад, передбачених Порядком, на зайняття яких відносно претендентів проводиться спеціальна перевірка у тому числі щодо відомостей, поданих особисто.

Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 56 Закону України «Про запобігання корупції» та пп. 3 п. 2 Порядку спеціальна перевірка не проводиться відносно претендентів, які перебувають на посадах у державних органах, органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування та призначаються в порядку переведення чи просування по службі на посади в межах того ж органу або призначаються в порядку переведення на посади в інших державних органах, органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

З огляду на зазначене не було підстав для проведення спеціальної перевірки відносно ОСОБА_1 під час його переведення на посаду начальника управління агропромислового розвитку Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області.

Відповідно до ч. 1 ст.3 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, який набрав чинності з 01.05.2016 року, цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.

Як встановлено судом, 06 квітня 2018 року від громадянки ОСОБА_4 на адресу Лиманської райдержадміністрації надійшла письмова заява, в якій остання повідомила про те, що начальник відділу агропромислового розвитку Лиманської райдержадміністрації ОСОБА_1 , перебуваючи на державній службі, є фізичною особою-підприємцем.

У зв`язку з цим, наказом керівника апарату Лиманської районної державної адміністрації Одеської області від 06 квітня 2018 року № 25-к було відкрито дисциплінарне провадження стосовно ОСОБА_1

Відповідно до ст. 64 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом. Для державних службовців можуть встановлюватися особливості притягнення до дисциплінарної відповідальності у випадках, визначених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Закону України «Про державну службу» для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку керівником державної служби утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Закону України «Про державну службу» з метою визначення наявності вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку може проводитися службове розслідування.

Як встановлено судом відповідно до листа Сокирянської ОДПІ ГУ ДФС України в Чернівецькій області від 26.04.2018 року № 307/9/24-09-08-06, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував на податковому обліку в Сокирянській ОДПІ як фізична особа-підприємець з 10.10.2007 року по 13.04.2018 року.

Позивач в тексті позовної заяви зазначає, що він був зареєстрований як фізична особа-підприємець, але фактично не займався підприємницькою діяльністю жодного дня, а у 2007 році, через повірену за дорученням особу, подав до реєстраційної служби заяву про припинення підприємницької діяльності. Позивач зазначив, що на момент вступу на державну службу та при складанні присяги державного службовця, він вважав, що його реєстрацію у якості фізичної особи-підприємця було припинено ще в 2007 році.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ст. 128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 50 Цивільного кодексу України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Суд зазначає зайняття підприємницькою діяльністю передбачає презумпцію обізнаності особи про стан своїх справ. Обіймаючи посаду держслужбовця позивач не переконався в тому що він знятий з реєстрації в якості фізичної особи-підприємця. Факт того, позивач перебував в якості фізичної особи-підприємця під час проходження державної служби але не займався підприємницькою діяльністю, а також те, що ним було припинено реєстрацію в якості фізичної особи-підприємця після того, як йому стало відомо про дану обставину не спростовує того факту, що під час вступу на державну службу та під час її проходження позивач був зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця.

Відповідно до ч. 1, п. 10 ч. 2 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення. Дисциплінарними проступками є подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби.

Відповідно до ч. 1, ст. 66 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.

Відповідно до ч. 5, ст. 66 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9-11, 13, 14 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 цього Закону.

Таким чином за подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби до державного службовця може бути застосовано такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення з посади державної служби.

При цьому суд відхиляє доводи позивача щодо неможливості його притягнення до дисциплінарної відповідальності, у зв`язку з тим що минув один рік після вчинення дисциплінарного проступку, (позивач вважає, що моментом вчинення ним дисциплінарного проступку, якщо такий навіть і мав місце бути, є момент його вступу на державну службу, а саме дата 01.04.2016 року, а отже до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 можливо було притягнути лише протягом року від дати його вчинення, а саме до 01.04.2017 року) з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3, ст. 65 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, державний службовець не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності, якщо минуло шість місяців з дня, коли керівник державної служби дізнався або мав дізнатися про вчинення дисциплінарного проступку, не враховуючи час тимчасової непрацездатності державного службовця чи перебування його у відпустці, або якщо минув один рік після його вчинення або постановлення відповідної окремої ухвали суду.

Суд зазначає, що обставини, які виключали можливість перебування позивача на державній службі існували з моменту вступу ОСОБА_1 на державну службу і до моменту зняття його з реєстрації як фізичної особи-підприємця 13.04.2018 року. Отже саме з цього моменту розпочинається обчислення строку тривалістю в 1 рік для притягнення позивача до відповідальності. В свою чергу керівник державної служби дізнався про наявність таких обставин лише 06.04.2018 року після звернення ОСОБА_4 з відповідною заявою. Таким чином з 06.04.2018 року розпочинається обчислення строку тривалістю в 6 місяців для притягнення позивача до відповідальності.

В свою чергу притягнуто до дисциплінарної відповідальності позивача було 05.06.2018 року, що відповідає положенням ч. 3, ст. 65 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII.

Що стосується твердження позивача стосовно незаконного звільнення його з посади саме керівником апарату райдержадміністрації, суд зазначає, що у зв`язку зі втратою головами райдержадміністрацій статусу державних службовців на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких Законів України щодо окремих питань проходження державної служби» від 09.11.2017 року № 2190-VІІ, повноваження керівника державної служби, зокрема в апараті місцевої райдержадміністрації та її структурних підрозділах, здійснює керівник апарату місцевої державної адміністрації. Також відповідне розпорядження видане головою райдержадміністрації від 24.01.2018 року № 35/А-2018 «Деякі питання реалізації Закону України «Про державну службу».

З 01.04.2018 року відділ агропромислового розвитку Лиманської райдержадміністрації утворений головою райдержадміністрації без статусу юридичної особи публічного права. Враховуючи викладене, зазначаємо, що призначення ОСОБА_1 на посаду начальника відділу агропромислового розвитку райдержадміністрації здійснювалось керівником державної служби - керівником апарату райдержадміністрації у визначеному законом порядку.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що оскаржувані накази Лиманської районної державної адміністрації №32-к від 05 червня 2018 року про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 та № 33-к від 05 червня 2018 року про звільнення ОСОБА_1 є обґрунтованими та законними, тобто прийнятими у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, в зв`язку з чим заявлені позивачем позовні вимоги не належать до задоволення.

При цьому суд зазначає, що окремі недоліки в оформленні наказів не спростовують їх суті та змісту, як і не спростовують факту вчинення позивачем дисциплінарного проступку.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бендерський проти України" від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що у задоволенні позовної заяви слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Лиманської районної державної адміністрації (67500, смт. Доброслав, пр.-т 40 річчя Визволення, 1, код ЄДРПОУ 04057155) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 03.06.2019 року.

Суддя А.А. Радчук.

.