Рішення № 82136897, 03.06.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2019 року м. Житомир справа №806/2487/16

категорія 111000000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попової О. Г., розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника ОСОБА_1 Ігоря ОСОБА_2 про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу в адміністративній справі за позовом ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

До відділу документального забезпечення суду надійшла заява представника ОСОБА_3 від 15 травня 2019 року, відповідно до зміст якого позивач зазначає, що судом при вирішенні спору по суті не було розглянуто питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу (а.с. 159 та зворот). Судовий розгляд заяви призначено на 30 травня 2019 року о 12:00.

24 травня 2019 року до відділу документального забезпечення суду надійшли письмові заперечення Головного управління ДФС у Житомирській області, відповідно до змісту яких відповідач посилається на не співмірність судових витрат, а також на не надсилання відповідачу копій письмових доказів на підтвердження понесення позивачем таких витрат (а.с. 167 та зворот).

В судове засідання, призначене на 30 травня 2019 року о 12:00 сторони та учасники справи не прибули, про причини неявки та їх поважність суду не повідомили. Про дату, час та місце проведення судового розгляду заяви повідомлені належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Зважаючи на неявку сторін та керуючись приписами частиною третьою статті 194, частиною дев`ятою статті 205, частиною четвертою статті 229, частиною третьою статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд вважає за можливе провести розгляд заяви у порядку письмового провадження за наявними у суду матеріалами справи.

Згідно з частиною четвертою статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Частиною п`ятою статті 250 КАС України встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи та заяву представника ОСОБА_3 про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про необхідність ухвалення додаткового рішення з наступних підстав.

ОСОБА_3 звертався до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 28 липня 2016 року №50746-13.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 15 травня 2019 року позовну заяву ОСОБА_3 задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 28 липня 2016 року №50746-13.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Вказана норма КАС України передбачає можливість ухвалення у справі додаткового судового рішення з метою усунення недоліку, а саме: неповноти судового рішення, а відтак додаткове судове рішення є засобом усунення такої неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі в частині вирішення питання про розподіл судових витрат.

Частиною першою статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Положеннями частини першої статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд звертає увагу, що сплачений позивачем судовий збір за подання вказаної заяви станом на 15 травня 2019 року вже було стягнуто на користь ОСОБА_3 , що підтверджується наявним у матеріалах справи оригіналом виконавчого листа №132/2017 із відміткою "ОПЛАЧЕНО" Управління Державної казначейської служби України у м. Житомирі від 22 лютого 2017 року (а.с. 68 та зворот).

Надаючи оцінку заявленим позивачем судовим витратам на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом першим частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначено Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року №5076-VI, відповідно до статті 1 якого адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту; договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору; клієнт - фізична або юридична особа, держава, орган державної влади, орган місцевого самоврядування, в інтересах яких здійснюється адвокатська діяльність.

Згідно зі статтею 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Поняття "витрати на правову допомогу" у даному контексті - це витрати, пов`язані з розглядом справи, тобто кількість годин, проведених у судових засіданнях та інші витрати, пов`язані з розглядом справи в суді.

Враховуючи вищевикладене, компенсація судових витрат здійснюється саме за участь особи, яка надавала правову допомогу та є фахівцем у галузі права, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій, поза судовим засіданням, та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.

При цьому, суд звертає увагу, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Документами, які підтверджують витрати, можуть бути: договір про надання правової допомоги, в якому повинно бути обов`язково зазначено, в якій справі здійснюється представництво прав та інтересів, розмір гонорару, та порядок його оплати; копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, довіреність (ордер); документ, що свідчить про оплату послуг (платіжне доручення, банківська виписка, видатковий касовий ордер). Факт здійснення оплати підтверджує призначення платежу, щоб можливо було визначити, що дані витрати відносяться саме до конкретного договору та справи, а не до будь-якої іншої.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Позиція суду узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 та у постанові від 05 лютого 2019 року у справі №906/194/18, які відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права

Частиною сьомою статті 139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Так, на підтвердження фактично понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, позивачем було надано:

- належним чином завірену копію договору про надання професійної правничої допомоги №14/03 від 14 березня 2019 року (а.с. 160 та зворот);

- належним чином завірену копію акта від 15 травня 2019 року №1 прийому-передачі наданих послуг до договору про надання професійної правничої допомоги №14/03 від 14 березня 2019 року на загальну суму 5 000,00 грн (а.с. 161);

- належним чином завірену копію квитанції до прибуткового касового ордеру №2 від 15 травня 2019 року на суму 5 000,00 грн (а.с. 162);

- належним чином завірену копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЖТ №000981 від 17 жовтня 2018 року (а.с. 163).

Вказані письмові докази на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу були надані позивачем із дотриманням процесуального строку, передбаченого частиною сьомою статті 139 КАС України.

Надаючи правову оцінку доводам Головного управління ДФС у Житомирській області щодо неспівмірності заявлених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Положеннями частини дев`ятої статті 139 КАС України закріплено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Частиною п`ятою статті 134 КАС України закріплено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною шостою статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини сьомої статті 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд наголошує, що представником Головного управління ДФС у Житомирській області під час судового розгляду адміністративної справи №806/2487/16 належним чином оформленого у відповідності до вимог статті 166 КАС України клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката в порядку частини шостої статті 134 КАС України не подавалося.

Подання письмових заперечень на заяву про розподіл судових витрат не є тотожнім поданню клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката в порядку частини шостої статті 134 КАС України, а вказане процесуальне право представником Головного управління ДФС у Житомирській області в ході розгляду судом заяви про розподіл судових витрат у встановленому процесуальним законодавством порядку також реалізовано не було.

При цьому, суд звертає увагу, що представником Головного управління ДФС у Житомирській області до матеріалів справи не було надано сукупності належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження факту неспівмірності судових витрат на професійну правничу допомогу.

Імперативне покладення обов`язку щодо доведення неспівмірності витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, передбаченого частиною сьомою статті 134 КАС України також узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 18 грудня 2018 року у справі №910/4881/18 та у додатковій постанові від 24 січня 2019 року у справі №910/15944/17, які відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Суд відхиляє доводи Головного управління ДФС у Житомирській області щодо неможливості зі змістом заяви про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу та із копіями письмових доказів щодо підтвердження вказаних витрат та зазначає наступне.

Заявником на виконання чинних вимог КАС України до заяви про розподіл судових витрат було додано квитанцію ПАТ "Укрпошта" від 15 травня 2019 року на підтвердження надсилання рекомендованим листом із повідомленням вказаної заяви із додатками на адресу Головного управління ДФС у Житомирській області (а.с. 164).

Крім того, представник відповідача на судовий розгляд заяви не прибув. Своїм правом на ознайомлення із матеріалами справи, передбаченим пунктом 1 частини третьої статті 44 КАС України, не скористався. Самостійна не реалізація представником суб`єкта владних повноважень своїх процесуальних справ як сторони по справі не є доказом неналежного виконання своїх процесуальних обов`язків позивачем у даній справі та не покладає на такого позивача додаткових обов`язків щодо доказування.

Здійснивши системний аналіз норм чинного процесуального законодавства та дослідивши матеріали справи, суд зазначає, що судові витрати позивача на професійну правничу допомогу є співмірними та підтверджені сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів.

Враховуючи вищевикладене та керуючись положеннями частини першої статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне розподілити судові витрати позивача з професійної правничої допомоги шляхом стягнення Головного управління ДФС у Житомирській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_3 5 000,00 грн (п`яти тисяч гривень) судових витрат на професійну правничу допомогу.

Частиною п`ятою статті 252 КАС України встановлено, що додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Зважаючи на необхідність розподілу судових витрат за наслідками розгляду справи, а також враховуючи їх співмірність та документальне підтвердження, заява представника ОСОБА_3 про розподіл судових витрат є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 132, 134, 139, 143, 243, 248, 252, 256, 295 КАС України, суд,

вирішив:

Заяву представника ОСОБА_3 про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу в адміністративній справі №806/2487/16 - задовольнити.

Стягнути з Головного управління ДФС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, м. Житомир, 10003. ЄДРПОУ: 39459195) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_1 ) 5 000,00 грн (п`ять тисяч гривень) судових витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду складено у повному обсязі: 03 червня 2019 року.

Суддя О.Г. Попова