Рішення № 82136655, 27.05.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2019 р. справа № 300/770/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Матуляка Я.П.,

при секретарі Мула Х.О.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1

представників відповідачів - Соловйової О.Б., Барик Л.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом: ОСОБА_1

до відповідачів: Державної міграційної служби України, управління Державної міграційної служби в Івано-Франківській області

про визнання незаконним наказу №60-кт від 14.03.2019, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Державної міграційної служби України (далі - ДМС України), управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області (далі - УДМС України в Івано-Франківській області, управління ДМС в Івано-Франківській області) про визнання незаконним наказу №60-кт від 14.03.2019, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуваний наказ є незаконним, оскільки винесений без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття. Звільняючи позивача відповідно до п.1 ч.1 ст.41 Кодексу законів про працю України відповідач не врахував, що ліквідації чи реорганізації Богородчанського РВ УДМС не відбулось, як і не відбулось скорочення чисельності працівників. Фактично відбулось злиття двох відділів юридичної особи - Надвірнянського РВ УДМС та Богородчанського РВ УДМС шляхом об`єднання. В той же час, на думку позивача таке злиття є виключно зміною внутрішньої організації структури УДМС України в Івано-Франківській області. Відтак, звільнення позивача відповідно до п.1 ч.1 ст.41 Кодексу законів про працю України відбулось протиправно. Окрім того, позивач вказує на ту обставину, що відповідачем неналежно виконано вимоги частини 2 статті 40 та частини 3 статті 49-2 КЗпП України, оскільки при попередженні про наступне вивільнення позивачу не запропоновано усі вакантні посади в УДМС України в Івано-Франківській області. З цих підстав вважає оскаржуваний наказ таким, що підлягає до скасування та, як наслідок, просить поновити його на посаді та стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.04.2019 року відкрито провадження у даній справі та призначено судовий розгляд на 10:00 год. 03.05.2019 року.

Відповідач - управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який подано суду 22.04.2019, відповідно до якого щодо заявлених позовних вимог заперечив, просив в задоволенні позову відмовити (а.с.59-66).

Відповідач - Державна міграційна служба України скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов суду 02.05.2019, відповідно до якого щодо заявлених позовних вимог заперечив, просив в задоволенні позову відмовити (а.с.112-121).

Позивач не скористався своїм правом на подання відповідей на відзиви.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Просив позов задовольнити.

Представники відповідачів щодо задоволення позову заперечили з підстав, викладених у відзивах на позов. Просили суд відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення позивача, представників відповідачів, дослідивши докази, судом встановлено наступне.

З 20.05.2018 року ОСОБА_1 працював на посаді завідувача Богородчанського районного сектору УДМС України в Івано-Франківській.

З 07.08.2018 року ОСОБА_1 призначено начальником Богородчанського районного відділу управління ДМС в Івано-Франківській області.

З метою оптимізації структури УДМС в Івано-Франківській області, пов`язаної з необхідністю утворення у Надвірнянському районному відділі сектору організації запобігання нелегальній міграції, збільшено чисельність даного територіального підрозділу за рахунок чисельності Богородчанського районного відділу, який виведено із структури УДМС України у Івано-Франківській області.

Відповідно до підпункту 11 пункту 10 Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №360 (далі - Положення), Голова ДМС затверджує за погодженням з Міністром внутрішніх справ структуру територіальних органів.

Зміни до структури управління ДМС України в Івано-Франківській області затверджені 05.07.2018 Головою ДМС ОСОБА_3 та погоджені в.о. Міністра внутрішніх справ України Яровим С.А. 30.07.2018 (а.с.123).

Наказом УДМС України в Івано-Франківській області від 16.08.2018 за №34 введено в дію Зміни до структури управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області (а.с.124).

З урахуванням змін до структури управління ДМС України в Івано-Франківській області розроблено проект змін до штатного розпису, затверджені Головою ДМС відповідно до підпункту 10 пункту 10 Положення (а.с.125).

Зміни до штатного розпису УДМС України в Івано-Франківській області введено в дію наказом УДМС України в Івано-Франківській області від 16.08.2018 №35 (а.с.126).

Вказані зміни структури УДМС в Івано-Франківській області потягнули скорочення посад начальника та заступника начальника Богородчанського районного відділу УДМС в Івано-Франківській області.

У зв`язку з введенням в дію зміни структури та змін до штатного розпису відповідно до наказів УДМС України в Івано-Франківській області від 16.08.2018 року №34 та № 35, 04.09.2018 року всіх працівників Богородчанського районного відділу, попереджено про наступне вивільнення та запропоновано для переведення наявні вакантні посади відповідно до професійної компетентності.

В той же час, позивача ОСОБА_1 попереджено про наступне вивільнення лише 15.01.2019 у зв`язку з наступними обставинами.

Так, ОСОБА_1 , наказом ДМС України від 31.08.2018 за № 205-кт відсторонено від займаної посади строком на два місяці - до 26.10.2018 включно, на виконання ухвали слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28.08.2018 року у справі № 344/13226/18 в рамках кримінального провадження №42018090780000098 (а.с.77-79, 80).

Відповідно до наказів УДМС України в Івано-Франківській області про надання відпусток від 25.10.2018 №274-в, від 13.11.2018 № 283-в, від 10.12.2018 № 295-в, ОСОБА_1 безперервно перебував у відпустках в період з 27.10.2018 року по 14.01.2019 року (а.с.83-91).

15.01.2019 року, в перший день виходу на роботу, ОСОБА_1 персонально попереджено про наступне вивільнення у зв`язку із введеними в дію змінами до структури УДМС в Івано-Франківській області відповідно до наказу УДМС в Івано-Франківській області від 16.08.2018 № 34 та змінами до штатного розпису УДМС України в Івано-Франківській області відповідно до наказу УДМС України в Івано-Франківській області від 16.08.2018 № 35 з врученням попередження про наступне вивільнення (а.с.68).

З попередженням позивач ознайомився 15.01.2019, що підтверджується його підписом.

Одночасно із попередженням про наступне вивільнення, ОСОБА_1 запропоновані для переведення дві наявні на той час вакантні посади категорії «Б» відповідно до його кваліфікації: заступника начальника Верховинського районного відділу УДМС в Івано-Франківській області та заступника начальника Городенківського районного відділу УДМС в Івано-Франківській області.

ОСОБА_1 . від зайняття запропонованих посад відмовився, що підтверджується його підписом.

Відтак, наказом ДМС України «Про звільнення ОСОБА_1 » від 14.03.2019 року № 60-кт, що був оголошений наказом УДМС України в Івано-Франківській області від 15.03.2019 року № 92-к, ОСОБА_1 звільнено з посади начальника Богородчанського районного відділу УДМС України в Івано-Франківській області на підставі пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (а.с.67, 69).

Відповідно до ч.1 ст.1 та ч.1 ст.3 КЗпП України регулюються трудові відносини всіх працівників, а ст.4 цього Кодексу передбачено, що законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Отже, до правовідносин, що виникли у цій справі, крім Закону України «Про державну службу», підлягають застосуванню й положення КЗпП України.

Частиною третьою статті 5 Закону України «Про державну службу» визначено, що дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Зі змісту наведеної норми зрозуміло, що вона передбачає декілька самостійних підстав для розірвання за ініціативою власника трудового договору з працівником, як при ліквідації, реорганізації, скороченні чисельності працівників або скороченні штату працівників.

При цьому вживані в цій нормі поняття - ліквідація, реорганізація, скорочення чисельності або штату працівників стосуються саме підприємств, установ, організацій як юридичних осіб, а не їх структурних підрозділів.

За таких обставин підставою для розірвання з працівником трудового договору у зв`язку з ліквідацією та реорганізацією підприємства, установи, організації за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України може бути ліквідація чи реорганізація саме підприємства, установи, організації як юридичної особи.

Ліквідація структурного підрозділу юридичної особи зі створенням чи без створення іншого структурного підрозділу не є ліквідацією або реорганізацією юридичної особи, а свідчить лише про зміну внутрішньої (організаційної) структури юридичної особи. На відміну від ліквідації чи реорганізації юридичної особи ця обставина може бути підставою для звільнення працівників цього структурного підрозділу згідно з п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України виключно з підстав скорочення чисельності або штату працівників у зв`язку з такими змінами при умові дотримання власником вимог ч.2 ст.40, ст.42, 43, 49-2 КЗпП України.

Відповідно до роз`яснення Національного агентства України з питань державної служби від 14.02.2018 № 48-р/з «Щодо застосування положень статей 43 та 87 Закону України «Про державну службу» змінами в організації виробництва і праці можуть бути зміни структури державного органу, що тягне за собою скорочення деяких посад державної служби, проте фактичне скорочення чисельності або штату державних службовців органу не відбувається та відсутні обставини для зміни істотних умов державної служби, що передбачені частиною третьою статті 43 Закону, а саме за новоутвореною посадою встановлюються нові посадові обов`язки, а не змінюються основні посадові обов`язки, які були визначені для посади, що скорочена.

Даним роз`ясненням визначено порядок попередження державних службовців про наступне вивільнення з посади відповідно до виду такого вивільнення:

1) про зміну істотних умов державної служби (належності посади державної служби до певної категорії посад, зміну основних посадових обов`язків, умов оплати праці або соціально-побутового забезпечення, режиму служби, встановлення або скасування неповного робочого часу, зміни місця розташування державного органу) - державний службовець має бути повідомлений відповідно до статті 43 Закону;

2) про скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідацію або реорганізацію державного органу при відсутності обставин для зміни істотних умов державної служби, передбаченої статтею 43 Закону, - державний службовець має бути попереджений про наступне вивільнення відповідно до частини першої статті 87 Закону. При цьому такому державному службовцю за наявності вакантних посад у державному органі має бути запропонована інша рівноцінна посада державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - інша робота (посада державної служби) у цьому державному органі;

3) про зміни в організації виробництва і праці (припинення структурних підрозділів державного органу та/або скорочення посад державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису державного органу) при відсутності обставин для зміни істотних умов державної служби, передбаченої статтею 43 Закону, - державний службовець має бути попереджений про наступне вивільнення відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України. При цьому звільнення державних службовців здійснюється з дотриманням положень статті 49-2 КЗпП України, у тому числі передбачених гарантій та обов`язку власника запропонувати іншу роботу (посаду державної служби (за наявності).

Як встановлено судом, в оскаржуваному наказі зазначено підставу звільнення ОСОБА_1 - пункт 1 частини першої статті 40 КЗпП України, тобто у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці.

В попередженні про наступне вивільнення, ОСОБА_1 повідомлено про наступне скорочення посади начальника Богородчанського районного відділу УДМС України в Івано-Франківській області у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці.

Відтак, суд приходить до висновку, що застосування відповідачем положення пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України в оскаржуваному наказі як підставу звільнення ОСОБА_1 , є правомірним.

В той же час, обґрунтовуючи свою позицію, позивач також зазначає, що відповідачем не виконано обов`язку щодо працевлаштування позивача, оскільки не було запропоновано всіх наявних вакантних посад за період з моменту повідомлення його про можливе вивільнення до безпосереднього звільнення.

З цього приводу суд зазначає наступне.

За приписами ч.1 ст.40, ч.1, 3 ст.49-2 КЗпП України власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

З огляду на викладене, оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом ч.3 ст.49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом усього періоду і існували на день звільнення.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2018 у справі № 800/538/17 (П/9901/310/18).

Як встановлено судом, одночасно із попередженням про наступне вивільнення ОСОБА_1 запропоновані для переведення дві наявні на той час вакантні посади категорії «Б» відповідно до його кваліфікації: заступника начальника Верховинського районного відділу УДМС в Івано-Франківській області та заступника начальника Городенківського районного відділу УДМС в Івано-Франківській області, від зайняття яких позивач відмовився, що підтверджується його підписом (а.с.68).

В той же час, судом встановлено, що за період з 15.01.2019 по 14.03.2019 у відповідача існувала вакантна посада заступника начальника Рогатинського районного відділу та яка не була запропонована позивачу з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, що підтверджується Інформацією про наявність посад в територіальних підрозділах УДМС в Івано-Франківській області за період з 16.08.2018 по 16.03.2019 (а.с.54-57).

Заперечуючи проти позову, відповідач - ДМС України вказує, що станом на 15.01.2019 з посад призначення, які відносяться до повноважень Голови ДМС України були вакантні посади заступника начальника Верховинського районного відділу УДМС України в Івано-Франківській області, заступника начальника Городенківського районного відділу УДМС України в Івано-Франківській області та заступника начальника Рогатинського районного відділу УДМС України в Івано-Франківській області. Однак, листом УДМС України в Івано-Франківській області від 10.01.2019 надіслано матеріали для призначення в порядку переведення ОСОБА_4 (заява про призначення від 10.01.2019) на посаду заступника начальника Рогатинського районного відділу УДМС України в Івано-Франківській області, в зв`язку з чим вказана посада і не пропонувалась ОСОБА_1 (а.с.155, 156).

В той же час, судом встановлено, що УДМС України в Івано-Франківській області листом від 22.01.2019 звернулось до Голови ДМС України з проханням залишити без розгляду документи надіслані листом від 10.01.2019 щодо призначення в порядку переведення ОСОБА_4 на посаду заступника начальника Рогатинського районного відділу УДМС України в Івано-Франківській області, у зв`язку із відкликанням нею заяви про призначення (а.с.157, 158).

Відтак, суд приходить до висновку, що з 21.01.2019 (відкликання заяви ОСОБА_4 ) по 14.03.2019 (звільнення ОСОБА_1 з посади) відповідачі були обізнані щодо наявної вакантної посади заступника начальника Рогатинського районного відділу УДМС України в Івано-Франківській області. Однак, жодних дій спрямованих на повідомлення позивача ОСОБА_1 щодо цієї обставини та відповідно надання пропозиції щодо можливості зайняття ним цієї посади до дня звільнення, відповідачами вчинено не було.

Як наслідок, зважаючи на вищевказану правову позицію Великої Палати Верховного Суду, суд приходить до висновку, що відповідач приймаючи оскаржуваний наказ про звільнення ОСОБА_1 , неналежно виконав обов`язок встановлений ч.3 ст.49-2 КЗпП України, а тому наказ №60-кт від 14.03.2019 слід скасувати та поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Богородчанського районного відділу УДМС України в Івано-Франківській області.

Відповідно до частини 2 статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Судом встановлено, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 за період з січня по лютий 2019 року становила 460,75 грн. (а.с.38), а відтак, з врахуванням положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року за № 100, сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 17.03.2019 року по 27.05.2019 року, яку слід стягнути на користь позивача, складає 22 116 грн. Розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми за один місяць становить 9 215 грн.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини 1 статті 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнень за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Тому, слід допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Богородчанського районного відділу управління Державної міграційної служби в Івано-Франківській області та в частині стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 9 215 гривень

Статтею 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд дійшов до переконання, що позов підлягає до задоволення в повному обсязі.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Державної міграційної служби України (код ЄДРПОУ 37508470, вул. Володимирська, 9, м. Київ, 01001), управління Державної міграційної служби в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 37794486, вул. Ак. Гнатюка, 29, м. Івано-Франківськ, 76010) про визнання незаконним наказу №60-кт від 14.03.2019, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ голови Державної міграційної служби України за №60-кт від 14.03.2019 року "Про звільнення ОСОБА_1 .

Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Богородчанського районного управління Державної міграційної служби в Івано-Франківській області з 17.03.2019 року.

Стягнути з Державної міграційної служби України (код ЄДРПОУ 37508470, вул. Володимирська, 9, м. Київ, 01001) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_2) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 17 березня 2019 року по 27 травня 2019 року у розмірі 22 116 (двадцять дві тисячі сто шістнадцять) гривень.

Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Богородчанського районного управління Державної міграційної служби в Івано-Франківській області та в частині стягнення на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 9 215 (дев`ять тисяч двісті п`ятнадцять) гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Матуляк Я.П.

Рішення складене в повному обсязі 03 червня 2019 р.