Рішення № 82136621, 27.05.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2019 р. справа № 300/532/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Лучко О.О.

за участю секретаря Королевич О.В.

за участю сторін:

представника позивача: Говзана М. М.,

представника відповідача: Кононової О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до відповідача Івано-Франківської митниці ДФС

про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,-

ВСТАНОВИВ:

12.03.2019 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці ДФС (далі відповідач, митний орган) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів UA206000/2019/000098/2 від 30.01.2019 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA206000/2019/00098 від 30.01.2019.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 21.01.2019 позивачем придбано автомобіль марки Skoda Oktavia, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 , який було пред`явлено до Івано-Франківської митниці ДФС Митного поста «Івано-Франківськ-центральний» для його розмитнення. Під час декларування товару позивачем була заявлена митна вартість, визначена ним самостійно, в сумі 4300 EUR. Митна вартість визначалась за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Не дивлячись на подання позивачем повного пакету необхідних, передбачених Митним кодексом України документів, Івано-Франківською митницею ДФС було прийнято рішення про коригування митної вартості за резервним методом. За результатами коригування митної вартості товару митницею 30.01.2019 завершено митне оформлення автомобіля та скориговано вартість автомобіля у розмірі 7000 EUR. Таким чином, відповідач безпідставно та протиправно прийняв рішення про коригування митної вартості №UA206000/2019/000098/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA206000/2019/00098 від 30.01.2019, якими визначив вартість автомобіля замість 4300 EUR - 7000 EUR. З даної суми позивачем оплачено нараховані платежі. Вважає такі дії відповідача протиправними, тому звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.03.2019 позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

Недоліки позовної заяви усунуті позивачем у строк, встановлений судом.

Відповідно до ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.03.2019 судом відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву від 12.04.2019 (а.с.43-47), в якому зазначив, що декларантом не було подано повний перелік первинних документів, зазначених в частині другій статті 53 Митного кодексу України, підтверджуючих митну вартість транспортного засобу, а саме: не було долучено банківського платіжного документу чи будь якого іншого платіжного та/або бухгалтерського документу, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, та які б свідчили про завершення фінансової операції під час купівлі оспорюваного транспортного засобу. У зв`язку з цим, згідно із частиною третьою статті 53 Митного кодексу України, посадовою особою митниці декларанту направлено перше електронне повідомлення о 14:32 від 25.01.2019. про початок митної консультації. Запропоновано надати інформацію з інтернет джерел за місцем придбання транспортного засобу. Також запропоновано подати документи для підтвердження заявленої митної вартості: якщо рахунок сплачено,- банківські платіжні документи; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару. Наступне електронне повідомлення було скероване о 10:35 28.01.2019. Запропоновано надати інформацію з інтернет джерел за місцем придбання транспортного засобу та банківські платіжні документи. Митним брокером не надано банківський платіжний документ, а надано квитанцію. Але дану квитанцію не можливо ідентифікувати, оскільки в ній чітко не зазначається номер фактури, щодо якої здійснювалася оплата. Відповідач звертає увагу на те, що у перекладі рахунку-фактури зазначається умова оплати: готівка/перерахунок і чітко зазначені банківські реквізити, проте банківський платіжний документ, позивач не надав. Відповідно до рахунку-фактури від 16.01.2019 продавцем автомобіля виступає «Дмітрій Балін», натомість в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу зазначено, що власником автомобіля виступає «H.F. Wieble GmbH & Co.KG». Даний власник не фігурує в жодних інших документах. Це являється суттєвими невідповідностями в документах і дає підстави митному органу сумніватися в правильності визначення митної вартості ТЗ. Відтак, митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості №UА2060000/2019/000098/2 від 30.01.2019. Джерелом інформації слугувало спрацювання Профілів ризику 105-2 та 106-2 "Митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів. Обов`язкове направлення запиту до спеціалізованого підрозділу, а також звернення до підрозділу ДФС для визначення МВ за VIN - кодами: ТМВGE61Z0D2131715, валюта - EUR, вартість - 7000". У зв`язку із наведеним, 30.01.2019 Івано-Франківською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості за №UА206000/2019/000098/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА206000/2019/00098. Враховуючи наведене, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними, а оскаржувані рішення такими, що прийнятті відповідно до закону та з урахуванням усіх обставин.

Поряд з тим, 14.04.2019 представник відповідача направила на адресу суду письмові пояснення, у яких зазначила, що позов є необгрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки декларант погодився з рішенням про коригування №UА206000/2019/000098/2 та оформив митну декларацію №UА206010/2019/403660 за вартістю товару у розмірі 7000 EUR (222052,53 грн).

Судове засідання, призначене на 24.04.2019, не відбулось у зв`язку з відпусткою судді.

У судовому засіданні, призначеному на 14.05.2019, розгляд справи відкладено за клопотанням представника позивача.

В судовому засіданні, призначеному на 15.05.2019, оголошено перерву у розгляді справи у зв`язку з витребуванням додаткових доказів.

Представник позивача в судовому засіданні просив позов задоволити з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила відмовити в задоволенні позову. На адресу суду надала письмові пояснення (а.с.119-120), у яких зазначила, що враховуючи неподання позивачем належних документів, які підтверджують митну вартість товару, для визначення такої вартості застосовано періодичний довідник Super SCHWACKE. Таким чином, для коригування митної вартості був застосований резервний метод визначення митної вартості, за основу взято витяг з каталогу SCHWACKE №095680/S.01.

Розглянувши відповідно до вимог статтей 260-262 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження, заслухавши представників позивача, відповідача, дослідивши та оцінивши подані докази, відзив на позов та письмові пояснення відповідача суд встановив наступне.

21.01.2019 позивачем придбано автомобіль марки Skoda Oktavia, 2013 року виготовлення, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 , тип двигуна - дизель, об`єм двигуна - 1968 см3, потужність двигуна - 103 кВт, що підтверджується рахунком (інвойс) №2069 від 16.01.2019. Оплату здійснено готівкою в розмірі 4300 EUR (а.с.10-11).

23.01.2019 представником позивача - митним брокером подано до Івано-Франківської митниці ДФС Митного поста «Івано-Франківськ-центральний» електронну митну декларацію № UA26010/2019/402332 від 23.01.2019 для митного оформлення придбаного транспортного засобу (а.с.53).

Для підтвердження заявленої митної вартості товару до вказаної митної декларації декларантом долучено: рахунок-фактуру (інвойс) (commercial invoice) №2069 від 16.01.2019 (а.с.10-11); декларацію про походження товару (declaration of origin) №0380 від 16/01/2019; акт про проведення огляду (перегляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA20903/2019/04436 від 20.01.2019 (а.с.67-68); свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 05.03.2013; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 16.01.2019; платіжний документ, що підтверджує вартість товару Б/Н від 16.01.2015 (а.с.12-13); копію митної декларації країни відправлення 19DE51029872837Е0 від 21.01.2019 (а.с.21-22).

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, згідно із частиною третьою статті 53 Митного кодексу України, посадовою особою митниці декларанту направлено перше електронне повідомлення о 14:32 від 25.01.2019 про початок митної консультації. Запропоновано надати інформацію з інтернет-джерел за місцем придбання транспортного засобу. Також запропоновано подати документи для підтвердження заявленої митної вартості: якщо рахунок сплачено,- банківські платіжні документи; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару. Наступне електронне повідомлення було скероване о 10:35 від 28.01.2019. Запропоновано надати інформацію з інтернет- джерел за місцем придбання транспортного засобу та банківські платіжні документи (а.с.60-63).

23.01.2019 відповідач за результатами розгляду поданої декларантом митної декларації №UA206010/2019/402332 та доданих до неї документів відмовив позивачу у митному оформленні транспортного засобу за заявленою митною вартістю у зв`язку з ненаданням декларантом додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості транспортного засобу.

Відмову у митному оформленні транспортного засобу відповідач оформив карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні виписку чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206000/2019/00098 від 30.01.2019 (а.с. 15).

У зв`язку з наведеним, відповідач здійснив коригування митної вартості транспортного засобу та виніс рішення про коригування митної вартості товарів № UA206000/2019/000098/2 від 30.01.2019, яким визначив митну вартість імпортованого автомобіля за резервним методом у розмірі 7000 EUR. Згідно вказаної картки відмови та рішення про коригування митної вартості митна вартість товару визначена за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України).

Як встановлено судом, при визначенні митної вартості товару перший метод не застосований у зв`язку з ненаданням додаткових документів відповідно ч.3 ст.53 МК України. 2-5 методи визначення митної вартості (ст.59-63 Митного кодексу України) не застосовані, у зв`язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари (ст.59, ст.60 Митного кодексу України), та даних на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно методів 4 і 5 (ст.62, ст.63 Митного кодексу України). Джерело інформації: Джерело інформації: ризик згенерований АСАУР ДФС105-2 -106-2. Митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів. Обов`язкове направлення запиту до спеціалізованого підрозділу, а також звернення до підрозділу ДФС для визначення МВ за VIN- кодами: НОМЕР_1 , валюта - ЕUR, вартість - 7000. Проведено консультацію з декларантом, доведено інформацію про право декларанта вчиняти дії, передбачені п.5 частини другої ст. 55 та Главою 4 Митного кодексу України.

01.02.2019 за електронною митною декларацією №UA206010/2019/403660 (а.с.21) позивачем проведено митне оформлення даного транспортного засобу у вільний обіг за шостим методом визначення згідно рішення про коригування митної вартості зі сплатою митних платежів.

Не погоджуючись із карткою відмови у прийнятті митної декларації та рішенням про коригування митної вартості товару, позивач звернувся з даним позовом до суду.

При вирішенні даного спору суд виходив з наступного нормативного регулювання спірних правовідносин.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України №4495-VІ від 13.03.2012 (далі - Кодекс) та іншими законами України.

Розділ ІІІ Кодексу регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.

В ст.49 Кодексу встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із ч.1 ст.51 Кодексу митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.51 Кодексу митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно із ч.1ст.57 Кодексу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч.2 ст.57 Кодексу).

Відповідно до ч.3 ст.57 Кодексу кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із ч.4 ст.57 Кодексу застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до ч.1 ст.58 Кодексу метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно із ч.2 ст.58 Кодексу метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу (ч.3 ст.58 Кодексу).

Відповідно до ч.1 ст.52 Кодексу заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно із ч.2 ст.52 Кодексу декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

В ст.53 Кодексу закріплено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч.1 ст.53 Кодексу).

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.2 ст.53 Кодексу).

Відповідно до ч.1 ст.54 Кодексу контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (ч.2 ст.54 Кодексу).

Згідно із п.2 ч.6 ст.54 Кодексу орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.1 ст.55 Кодексу рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Як встановлено судом, митну вартість імпортованого транспортного засобу, що вказана декларантом у митній декларації №UA206080/2016/2019/402332 від 23.01.2019 (а.с.53), визначено за основним методом, а до самої митної декларації декларантом подано необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару за ціною договору, зокрема рахунок 2069 від 16.01.2019 (а.с.10-11,78) та квитанцією про оплату товару (а.с.12-13). Наведене також підтверджується актом про проведення митного огляду (переогляду) транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від №UA20903/2019/04436 від 20.01.2019 (а.с.67-68).

Проте, відповідачем було заявлено вимогу про надання позивачем банківських платіжних документів чи інших платіжних документів, що підтверджують заявлену митну вартість автомобіля.

У судовому засіданні встановлено, що коригування митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу проведено відповідачем у зв`язку з відсутністю платіжного документу, що підтверджує вартість придбаного транспортного засобу.

Відповідно до ч.3 ст.53 Кодексу у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації;5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів ;6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

В силу вимог ч.5 ст.53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу ч.1 та ч.2 ст.53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Судом встановлено, що позивач придбав у ОСОБА_2 автомобіль марки Skoda Oktavia, 2013 року виготовлення, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 , тип двигуна - дизель, об`єм двигуна - 1968 см3, потужність двигуна - 103 кВт. Оплату здійснено готівкою в розмірі 4300 EUR.

Проведення оплати підтверджується договором /рахунком №2069 від 16.01.2019, в якому зазначено, що вартість транспортного засобу становить 4300 EUR, та визначено умови оплати: готівка або перерахунок на банківський рахунок. Проведення позивачем оплати за транспортний засіб Skoda Oktavia, 2013 року виготовлення, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 , підтверджено квитанцією від 16.01.2019, яка засвідчена підписом продавця про отримання коштів та скріплена відтиском його печатки (а.с.10-13).

Відтак, декларантом позивача були надані митному органу всі необхідні та наявні у нього документи для підтвердження заявленої митної вартості при здійсненні митного оформлення транспортного засобу, в тому числі, і митну декларацію країни відправлення №19DE510298728737E0 від 17.01.2019 (а.с. 73).

Таким чином, суд дійшов висновку, що декларант надав відповідачу всі необхідні та наявні документи, які давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість товару за ціною угоди.

Стосовно посилання представника відповідача на Правила митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, згідно яких належним документом, який підтверджує право власності придбаного автомобіля є договір купівлі-продажу, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.2 Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затверджених Наказом Митної служби України № 1118 від 17.11.2005, документами, що підтверджують право власності на ТЗ, є, зокрема: а) придбані (отримані) у громадян чи підприємств - засвідчені нотаріально в країні придбання або в консульських установах чи в посольствах України договори купівлі-продажу, міни чи дарування тощо; б) придбані в підприємств - оформлені на відповідних бланках і завірені печатками цих осіб чи інших організацій та установ оригінали рахунків, чеків, рахунків-фактур, інвойсів, інших документів. У цих документах, крім чеків, згідно з формою відповідного бланка повинні бути зазначені дата продажу, номери шасі (рами), кузова (або ідентифікаційний номер), двигуна ТЗ, його

модель і рік виготовлення, а також прізвище, ім`я, по батькові особи, якій продано ТЗ; в) технічні паспорти, технічні талони, сервісні книжки, реєстраційні свідоцтва та інші документи на ТЗ, видані вповноваженими органами країни придбання, із зазначенням власника ТЗ або відміткою про зняття ТЗ з обліку.

Таким чином, наведені доводи відповідача суд вважає необгрунтованими, оскільки договір/рахунок №2069 від 16.01.2019 (а.с10-11,78) і платіжний документ, що підтверджує вартість товару Б/Н від 16.01.2015 (а.с. 12-13, 72,75) є документами, які підтверджують право власності на транспортний засіб, та вказують на оплату покупцем вартості транспортного засобу готівкою та на отримання коштів продавцем.

Щодо посилання відповідача на витяг з SCHWACKE №095680/S.01 щодо вартості транспортного засобу - 7000 EUR за VIN - кодом автомобіля, то суд вказує на таке.

Як вбачається із витягу з SCHWACKE №095680/S.01 (а.с.121-122), за VIN - кодом автомобіля його ціна для продажу (Verkaufswert) становить 7000 EUR, а купівельна ціна (Einkaufswert) - 5200 EUR. Таким чином, відповідач не обгрунтував, чи вказаний транспортний засіб був проданий за ціною 7000 EUR, чи за ціною 5200 EUR. Відповідач не пояснив, чому для встановлення митної вартості транспортного засобу ним було застосовано саме ціну для продажу автомобіля, а не купівельну ціну.

Крім того, представник відповідача не довів суду, чи зазначена у витягу з Super SCHWACKE інформація є офіційною інформацію про ціну придбання автомобіля.

Стосовно доводів представника відповідача про те, що позивач погодився з рішенням про коригування митної вартості автомобіля, оскільки в подальшому оформив митну декларацію на підставі рішення про коригування на суму 7000 EUR та не скористався процедурою випуску автомобіля у вільний обіг згідно ч.7 ст.55 Митного Кодексу України, суд зазначає, що оформлення митної декларації за вартістю транспортного засобу, визначеною митним органом, а в подальшому сплата митних платежів, не позбавляє права декларанта оспорити рішення про коригування митної вартості як таке відповідно до п.п. «б» п.5 ч.2 ст.55 МК України, а застосування процедури випуску автомобіля у вільний обіг декларантом є його правом, а не обов`язком.

Крім того, процедура, визначена ч.7 ст.55 Митного Кодексу України, стосується порядку подання органу доходів і зборів додаткових документів для прийняття ним відповіденого рішення: скасування рішення про коригування митної вартості товару або відмови у визнанні заявленої митної вартості товару.

Суд також зазначає, що під час електронного декларування автомобіля, декларантом додержано вимог Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Мінфіну від 30.05.2012 №651, під час заповнення електронної декларації, зокрема її графи 43-48.

На підставі наведеного, суд зазначає, що відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості транспортного засобу за ціною договору, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто основні документи містили всі числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.

Окрім цього, згідно позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 11.09.2012 в справі №21-262а12, та Верховного Суду, викладеній в постанові від 30.10.2018 в справі №826/25605/15, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Враховуючи наведене, суд прийшов до переконання, що подані декларантом позивача до митного оформлення документи відповідали вимогам ч.2 ст.58 Митного кодексу України.

Наведене свідчить про недотримання відповідачем вимог ч.2 ст.53 Митного кодексу України при здійсненні перевірки правильності визначення митного вартості товару за основним методом - ціною договору.

Таким чином, відповідачем безпідставно, в порушення ст.58 Митного кодексу України, здійснено визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав та з порушенням порядку черговості послідовного використання методів, визначених статтями 59-63 Митного кодексу України.

Враховуючи наведене вище, суд прийшов до переконання, що відповідачем розраховано митну вартість автомобіля за ціною, яка не доведена суду поданими доказами, та без належного обгрунтування.

Приписами Митного кодексу України встановлено, що орган доходів і зборів, що здійснює митний контроль, зокрема, при визначені митної вартості, має діяти у спосіб, який визначено Митним кодексом України. При цьому, наявна інформація, яка міститься в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, повинна мати лише допоміжний характер. Митним законодавством встановлений вичерпний перелік документів, що зобов`язаний надати декларант на підтвердження митної вартості товару.

Таким, чином, дослідивши надані позивачем документи, суд прийшов до висновку, що у відповідача були в наявності документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються. Оцінивши подані декларантом документи в сукупності орган доходів і зборів мав можливість встановити як умови купівлі, так і дійсну вартість товару, що ввозився.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає протиправною картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Івано-Франківської митниці ДФС України UA206000/2019/00098 від 30.01.2019 та рішення про коригування митної вартості товарів UA206000/2019/000098/2 від 30.01.2019, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

При цьому, згідно ч. 1 та 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У відповідності до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Таким чином, підлягає до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 1536,80 грн сплаченого судового збору.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Івано-Франківської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA206000/2019/000098/2 від 30.01.2019.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Івано-Франківської митниці ДФС №UA206000/2019/00098 від 30.01.2019.

Стягнути з Івано-Франківської митниці ДФС за рахунок бюджетних асигнувань даного суб`єкта владних повноважень на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1536 (тисячу п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2;

Івано-Франківська митниця ДФС (код ЄДРПОУ 39640261, м.Івано-Франківськ, вул.Короля Данила, буд.20, 76010).

Суддя Лучко О.О.

Рішення в повному обсязі складене 03 червня 2019 р.