Ухвала суду № 82136560, 30.05.2019, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/5816/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2019 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі судді Тхір О.А., за участю секретарі Віраг Е.М., представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Товт М.М., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , Дочірнього підприємства «Інтеграл-Буд», треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Виконавчий комітет Ужгородської міської ради та відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Ужгородської міської ради, про визнання майні спільною власністю подружжя, визнання недійсним договорів та скасування рішень,-

В С Т А Н О В И В:

До Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшла заява про забезпечення позову позивача з позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , Дочірнього підприємства «Інтеграл-Буд», треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Виконавчий комітет Ужгородської міської ради та відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Ужгородської міської ради, про визнання майні спільною власністю подружжя, визнання недійсним договорів та скасування рішень.

Відповідно до вищевказаної заяви про забезпечення позову заявник просить суд накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 103, 6 кв.м, в т.ч. житловою площею 54, 2 кв.м реєстраційний номер майна 30198963 та на місця для зберігання автотранспорту № 45, площею 18,70 кв.метрів та АДРЕСА_4 , площею 26,30 кв.м. в АДРЕСА_4 шляхом заборони вчинення будь-яких дій щодо вищезазначеного нерухомого майна, в тому числі заборони на відчуження та розпорядження вказаним майном.

В обґрунтування заяви, ОСОБА_1 зазначає, що за час спільного проживання у шлюбі подружжям ОСОБА_1 в 2001 році за спільні кошти та в інтересах сім`ї було придбано квартиру АДРЕСА_2 . В 2005 році дану квартиру продано сестрі Відповідача 1 - Відповідачу З ОСОБА_4

Стверджує, що в подальшому, з метою набуття у власність квартири у новобудові та місця для зберігання автотранспорту, подружжям ОСОБА_1 , шляхом укладання Договору комісії від 21.03.2008 року було придбано майнові права на квартиру за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 104, 10 кв.м., житловою площею - 54, 5 кв.м. та місце для зберігання автотранспорту № 27, площею 18,70 кв.м. Після внесення змін до вказаного Договору та укладення Додаткового договору від 22.01.2010 року подружжям, замість майнових прав на вище вказане місце для зберігання автотранспорту було набуто у власність місце для зберігання автотранспорту № 45, площею 18,70 кв.м. в АДРЕСА_3 (секція № 5). Крім цього, згідно Договору про уступку права вимоги від 19.01.2010 року, після внесення відповідної оплати, визначеної даним правочином, подружжям ОСОБА_1 також було набуто у власність місце для зберігання автотранспорту АДРЕСА_4 , загальною площею 26,30 кв.м. Оплата чотирьох внесків вартості названого об`єкту нерухомості - квартири в сумі 511 258,06 грн. (згідно Договору від 02.03.2009 року), а також внесків вартості вище вказаних місць для зберігання автотранспорту, здійснювалась за спільні кошти подружжя, спільними зусиллями, а майнові права придбавались в інтересах сім`ї. Зауважує, що всі платежі в банківських установах проводились особисто ОСОБА_1 або його дружиною - відповідачкою по справі ОСОБА_2 В той же час, не дивлячись на те, що реальною стороною Договору комісії, додаткових договорів до нього та Договору про уступку вимоги від 19.01.2010 року, було саме подружжя ОСОБА_1 , останні досягли між собою домовленості про те, що зазначена квартира та машиномісця по документах будуть оформлені на когось із родичів зі сторони дружини (оскільки на той час позивач проходив військову службу в Мукачівському прикордонному загоні і перебував на квартирному обліку, розраховуючи також на отримання житлового приміщення за місцем служби). Зазначає, що оскільки на виконання вказаних домовленостей Договір комісії в частині Комітента було спочатку оформлено на сестру Відповідача 1 - ОСОБА_4 , а потім, згідно Додаткових угод до основного договору на матір ОСОБА_2 - відповідачку по справі ОСОБА_3 (копії Основного договору від 21.03.2008 року № 111 та додаткових угод до нього від 19.12.2008 року, від 02.03.2009 року, від 21.10.2009 року, від 19.01.2010 року та від 22.01.2010 року мають знаходитись у Відповідачів). Зауважує, що після розірвання шлюбу і зняття з реєстрації з квартири АДРЕСА_1 Ужгороді він вживав усіх можливих заходів досудового врегулювання спору, пред`являв усні вимоги до колишньої дружини з проханням мирно, на підставі угоди про розподіл спільного сумісного майна подружжя, вирішити питання щодо розподілу майна. Однак, стверджує, що Відповідачка 1 на пропозицію не погодилась, заявивши про це в категоричній формі. Зазначає, що нещодавно йому стало відомо, що Відповідач 1 (його колишня дружина) має намір через Відповідача 2 (мати його колишньої дружини) продати спірну квартиру та паркомісця та виїхати за межі України. Вважає нерухоме майно, щодо якого виник спір спільною сумісною власністю подружжя, та, на його думку, судовий процес у даній справі за його позовом може зайняти певний період часу, то, стверджує, що буде доцільним звернутися із заявою про забезпечення позову шляхом накладання арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 104, 10 кв.м., житловою площею - 54, 5 кв.м. та місць для зберігання автотранспорту № 27 , площею 18,70 кв.м. та АДРЕСА_4 , площею 26,30 кв.м. Це, на думку заявника, вкрай необхідно для забезпечення можливості безперешкодного виконання рішення суду в разі задоволення позову та ефективного судового захисту прав Позивача. Заявник зауважує, що, є обґрунтовані підстави вважати, що Відповідач має на меті не розподіляти спільне сумісне майно подружжя та уникнути виконання рішення суду, шляхом відчуження через Відповідача 2 спірної квартири на інших довірених осіб (остання сама заявляла дані твердження Позивачу). Таким чином, вважає заявник, невжиття заходів забезпечення позову може істотно утруднити або унеможливити виконання рішення суду та поновлення майнових прав Позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.152 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається: зокрема після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Згідно з ч.1 ст.153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Подана представником позивача заява про забезпечення позову відповідає приписам та вимогам встановленим ст. 151 ЦПК України, та таким чином вона підлягає невідкладному розгляду в судовому засіданні.

Відповідно до ч.3 ст. 153 ЦПК України суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням. Оскільки під час розгляду заяви 27.05.2019 року про забезпечення позову в судовому засіданні виникла необхідність у наданні пояснень особою, яка подала заяву про забезпечення позову, судове засідання відкладено для виклику заявника та його представника позивача для надання пояснень та з`ясування усіх питань, зокрема і щодо зустрічного забезпечення позову.

Представник заявника під час судового засідання в обґрунтування заяви стверджував, що вказане нерухоме майно зареєстровано за відповідачами, яких вони залучають у позовній заяві в якості сторін, однак, сторона позивача вважає таке майно спільним майном подружжя, та як наслідок підлягає поділу, в разі доведення даної обставини при розгляді справи за їх позовом, у зв`язку з чим звернувся до суду з відповідним позовом та подав заяву про забезпечення позову, оскільки невжиття заходів щодо забезпечення позову на даному етапі розгляду справи може суттєво утруднити виконання рішення суду у майбутньому. Окрім того, зазначив, що у необхідності застосування заходів зустрічного забезпечення немає потреби, оскільки в даному випадку можуть бути порушені лише права його довірителя. Оскільки нерухоме майно зареєстроване за відповідачами, позивач вважає, що існують об`єктивні підстави вважати, що до розгляду справи по суті, відповідач має можливість відчужити зазначене майно на користь третіх осіб, що призведе до ускладнення виконання можливого рішення суду, у разі задоволення позовних вимог, чим будуть істотно порушені права позивача. А застосування такого виду забезпечення позову як накладення арешту на нерухоме майно щодо якого є спір між сторонами, не порушить прав таких осіб, а лише забезпечить збереження даного майна та унеможливить відчуження майна третім особам в разі, щоб утруднити розподіл майна подружжя.

Заслухавши представника заявника, дослідивши вказану заяву про забезпечення позову, зважаючи на обґрунтування заяви та, ознайомившись з позовною заявою та з-містом заявлених вимог, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з ч.1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Судом встановлено, що заявник у заяві про забезпечення позову просить вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, щодо якого виник спір, та що належить на праві приватної власності одному з відповідачів, зазначених в позовній заяві.

Подана позивачем заява про забезпечення позову відповідає приписам та вимогам встановленим ст. 151 ЦПК України, та таким чином вона підлягає невідкладному розгляду.

Частиною 1 статті 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти…., забороною вчиняти певні дії щодо предмета спору...

Згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року у п.4 роз`яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605 цс16 від 25.05.2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом присудження реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.

Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, його метою є хоча і негайні, вжити негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовним вимогам, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Так, перевіряючи надану до суду заяву та додані до неї документи, зокрема і позовну заяву та зміст позовних вимог, встановлено, що між сторонами виник спір стосовно майна, а саме:

- квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 103, 6 кв.м, в т.ч. житловою площею 54, 2 кв.м реєстраційний номер майна 30198963

- місць для зберігання автотранспорту № 45, площею 18,70 кв.метрів та АДРЕСА_4 , площею 26,30 кв. АДРЕСА_3 .

Заявник, вважаючи вказане майно таким, що належить йому та його колишній дружині, на праві спільної власності подружжя, звернувся до суду з відповідним позовом про визнання майна спільною власністю подружжя, визнання недійсним договорів та скасування рішень, залучає до участі у справі власників майна, висуває вимоги до них з приводу зазначеного майна.

З наданих до суд документів, судом встановлено, що домоволодіння, об`єкт житлової нерухомості - квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 103, 6 кв.м, в т.ч. житловою площею 54, 2 кв.м реєстраційний номер майна 30198963, належить на праві приватної власності ОСОБА_3 , на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_1 , 19.04.2010, що підтверджується наданою до суду інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта за №168692517 від 30.05.2019 року. Машиномісце № 45 , об`єкт нерухомості - місць для зберігання автотранспорту № 45, площею 18,70 кв.метрів, належить на праві приватної власності ОСОБА_3 , на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_2 , 19.04.2010, що підтверджується наданою до суду інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта за №168713127 від 30.05.2019 року. Машиномісце №8, об`єкт нерухомості - площею 26,30 кв.АДРЕСА_3 , належить на праві приватної власності ОСОБА_3 , на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_3 , 20.04.2010, що підтверджується наданою до суду інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта за №168713211 від 30.05.2019 року.

Отже, спірне майно, зареєстровано за другим відповідачем, зазначеним у позовній заяві - ОСОБА_3 .

Зважаючи на доводи та обґрунтування заяви про забезпечення позову, документи, додані до заяви про забезпечення позову, на зміст позовних вимог, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову на даному етапі.

Так, суд вважає обґрунтованими доводи заяви, що порушене, невизнане, оспорюване право позивача, може буде захищене та відновлене (в разі задоволення позовних вимог) тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

Суд, оцінивши докази у їх сукупності, зважаючи на обставини, які передували зверненню позивача до суду за захистом порушених прав та доведеність дійсного виникнення спору між сторонами, доходить висновку про наявність підстав для забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , Дочірнього підприємства «Інтеграл-Буд», треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Виконавчий комітет Ужгородської міської ради та відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Ужгородської міської ради, про визнання майні спільною власністю подружжя, визнання недійсним договорів та скасування рішень, що буде достатнім заходом, та не буде порушувати права відповідача.

Заходи забезпечення позову, які просить застосувати позивач є допустимими й співмірними із заявленими позивачами вимогами та за змістом не є тотожними цим вимогам.

Суд звертає увагу відповідача, що забезпечення позову таким способом не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, не порушує речове право володіння особи спірним майном, оскільки мета забезпечення позову - це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання завдавання значної шкоди позивачу.

Заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер і зберігають свою дію до фактичного виконання рішення суду, яким закінчується вирішення спору по суті.

Судом не встановлено підстав, визначених частиною третьою статті 154 ЦПК України для обов`язкового застосування зустрічного забезпечення позову. Адже, з наданих до суду документів, встановлено, що позивач зареєстрований на території України, в матеріалах справа відсутні документи на підтвердження того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, у зв`язку з чим, судом вказане питання одночасно з вирішенням питання щодо забезпечення позову не вирішується.

Згідно з частиною п`ятою статті 153 ЦПК України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову суд постановляє ухвалу.

З урахуванням вищевикладеного, беручи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз`яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суд вважає вказані вимоги про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно: квартиру та місця для зберігання автотранспорту, які належать другому відповідачеві - обґрунтованими.

Щодо вимоги заявника про встановлення заборони вчиняти буд-які дії щодо вказаного майна (щодо невизначеного кола осіб), суд доходить наступного висновку, по-перше, така вимога є не конкретизованою в частині визнання яких осіб стосується така вимога, а також, оскільки таке питання є окремим способом вирішенням спору, який передбачений ЦК України, може порушити права та інтереси нинішнього власника спірного нерухомого майна, з урахуванням того, що на цей час виникнення права власності за відповідачем на вказане майно не оспорено і протилежне не встановлено, тому вважає, що задовольняючи заяву в цій частині слід конкретизувати суб`єктів, яких стосується заборона вчиняти дії щодо майна.

Тому суд вважає, що слід встановити заборону органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, в тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно вчиняти дії, спрямовані на реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності, реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння третім особам, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку та/або обтяження нерухомого майна стосовно вказаного домоволодіння.

Такий висновок суду ґрунтується на тому, що з наданих до суду документів вбачається наявність спору між сторонами стосовно зазначеного майна, яке на цей час належать на праві приватної власності особі, яку зазначено відповідачем у позовній заяві, що в свою чергу оспорюється позивачем, оскільки він вважає вказане майно спільним майном подружжя, у зв`язку з чим суд вважає вказані вимоги про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно та встановлення заборони щодо нього співрозмірними позовним вимогам, невжиття заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду у випадку його постановлення на користь позивача, як наслідок порушить права позивача на судовий захист. При цьому суд вважає обґрунтованими доводи заявника, що до розв`язання виниклого між сторонами у справі спору по суті, відповідач може відчужити вказане майно на користь третіх осіб, у зв`язку з чим суд доходить висновку, що заява позивача про забезпечення позову є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Обраний позивачем вид забезпечення позову є співмірним з позовними вимогами і таким, що не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки наслідком накладення арешту є лише обмеження у праві розпорядження нерухомістю (зокрема, заборону відчуження будь-яким способом даного майна), та не обмежує права користування таким майном для задоволення власних потреб.

Зважаючи на вище викладене, обґрунтування заяви про забезпечення позову, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із заявленою позовною вимогою щодо стягнення безпідставно набутого майна, суд доходить висновку про обґрунтованість наведених у ній доводів, оскільки вбачаються достатні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим у подальшому виконання рішення суду, а тому заява позивача про забезпечення позову підлягає до задоволення. При цьому суд зауважує, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне нерухоме майно не є вирішенням позовних вимог по суті, та не замінює при цьому вирішення спору, який існує між сторонами, та зауважує, що наявність вже накладеного обтяження на дане майно не перешкоджає застосувати заходи забезпечення позову у виді накладення арешту на дане майно.

Скасування заходів забезпечення позову та строк дії заходів забезпечення позову врегульовані ст. 158 ЦПК України.

Враховуючи вище наведене та керуючись ст. ст. 89, 149-153, 260. 261, 353 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивача про забезпечення позову задовольнити.

Вжити заходи забезпечення позову (справа №308/5816/19) за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , Дочірнього підприємства «Інтеграл-Буд», треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Виконавчий комітет Ужгородської міської ради та відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Ужгородської міської ради, про визнання майні спільною власністю подружжя, визнання недійсним договорів та скасування рішень, а саме:

- накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 103, 6 кв.м, в т.ч. житловою площею 54, 2 кв.м реєстраційний номер майна 30198963 та місць для зберігання автотранспорту № 45, площею 18,70 кв.метрів та АДРЕСА_4 , площею 26,30 кв.м. в АДРЕСА_4 , яке належить на праві приватної власності ОСОБА_3 .

- встановити заборону органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, в тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно вчиняти дії, спрямовані на реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності, реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння третім особам, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку та/або обтяження нерухомого майна стосовно квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 103, 6 кв.м, в т.ч. житловою площею 54, 2 кв.м реєстраційний номер майна 30198963 та місць для зберігання автотранспорту № 45, площею 18,70 кв.метрів та АДРЕСА_4 , площею 26,30 кв. м. в АДРЕСА_4 , яке належить на праві приватної власності ОСОБА_3 .

Копію ухвали направити для виконання до відділу реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Ужгородської міської ради та Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області.

Стягувачем за цією ухвалою є - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_5 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданий Виноградівським РВ УМВС України в Закарпатській області 13.06.1996 року, РНОКПП НОМЕР_5 , засоби зв`язку поштові.

Боржником за цією ухвалою є - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 , паспорт громадянина України НОМЕР_6 , виданий Ужгородським MB УМВС України в Закарпатській області 17.01.2009 року, РНОКПП - НОМЕР_7 , засоби зв`язку поштові.

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Примірник ухвали про забезпечення позову одночасно з направленням заявнику - направити для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову.

Попередити учасників справи та виконавців ухвали, що особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Роз`яснити учасникам справи можливість суду допустити заміну одного заходу забезпечення позову іншим за клопотанням учасника справи.

У разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрите виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

Роз`яснити відповідачам та іншим особам, чиї права або охоронювані законом інтереси порушені внаслідок вжиття заходів забезпечення позову, їх право на відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову, за рахунок особи, за заявою якої такі заходи забезпечення позову вживалися, у випадку закриття провадження або залишення позовної заяви без розгляду з інших, ніж зазначені у частині першій статті 155 ЦПК України підстав або у випадку ухвалення рішення суду (третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу) щодо повної або часткової відмови у задоволенні позову

Заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який постановив ухвалу про їх застосування, за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК України.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 року № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.

Суддя О.А.Тхір