Рішення № 82136518, 30.05.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2019 року (о 09 год. 15 хв.)Справа № 280/1258/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Батрак І.В.,

за участю секретаря Лялько Ю.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області

про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області (далі - УДМС України в Запорізькій області, відповідач), в якому просить:

визнати протиправною відмову відповідача у видачі позивачу паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ;

зобов`язати відповідача оформити та видати позивачу паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ, без передачі будь-яких даних про позивача до Єдиного державного демографічного реєстру.

В обґрунтування позовних вимог у позовній заяві зазначає про те, що звертався до Дніпровського РВ у м. Запоріжжі УДМС України в Запорізькій області із заявою про обмін паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки, однак отримав відповідь, у якій зазначено, що відсутні підстави для обміну паспорта громадянина України у формі книжечки. Позивач вважає, що такі дії відповідача не відповідають чинному законодавству України, зокрема, ст. 7 Закону України «Про захист персональних даних». Крім того, позивач наголошує, що присвоєння громадянину України та внесення Унікального номеру суперечить ратифікованим Україною міжнародним документам. Позивач через свої релігійні переконання не може погодитись з присвоєнням йому цифрового ідентифікатора особистості у виді Унікального номеру, а також зі зняттям біометричної інформації щодо неї та подальшим зберіганням, використанням, обробкою такої інформації за допомогою засобів Реєстру, як це передбачено Законом про ЄДДР при оформленні та видачі паспорту у формі картки. На переконання позивача при оформленні та видачі паспорту відсутня будь-яка загроза національній безпеці, економічного добробуту або правам людини, а тому збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без згоди доньки позивача є втручанням держави в його особисте та сімейне життя.

Ухвалою судді від 01.04.2019 відкрито провадження у адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, перше судове засідання призначене на 23 квітня 2019 року. Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідач позов не визнав, надавши до суду відзив на позовну заяву (вх. №15987 від 22.04.2019), у якому зауважує, що позивач жодного разу не звертався до УДМС у Запорізькій області. Звертає увагу суду, що позивач звертався із заявою до Дніпровського районного відділу у м. Запоріжжя ДМС України в Запорізькій області з заявою щодо оформлення паспорта громадянина України раніше встановленого зразка (1992 року) у формі книжечки. Зауважує, що вказана заява позивача була розглянута Дніпровським РВ у м. Запоріжжя УДМС України в Запорізькій області відповідно до Закону України «Про звернення громадян», а тому вважає звернення позивача з письмовою заявою про видачу паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки, здійснено не в установленому порядку. Крім того, зазначає, що з матеріалів справи слідує, що позивачу необхідно здійснити не оформлення та видачу паспорта, а обмін паспорта, що собою являє різні процедури. На підставі вищевикладеного, просять суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Так, на підставі ч. 9 ст. 205 КАС України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 20.12.2018 у справі №280/4661/18, яке набрало законної сили 26 січня 2019 року, позовні вимоги ОСОБА_1 до Дніпровського районного відділу у місті Запоріжжі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про визнання протиправним висновку та зобов`язання вчинити дії задоволені частково: Зобов`язано Дніпровський районний відділ у місті Запоріжжі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області провести зміну імені (по батькові) ОСОБА_1 з ОСОБА_1 на ОСОБА_1 .

Позивачем отримано свідоцтво про зміну імені від 29.01.2019 Серія НОМЕР_1 , про те що ОСОБА_1 змінив ім`я, про що 29 січня 2019 року складено відповідний актовий запис №07. Прізвище, власне ім`я, по батькові після державної реєстрації зміни імені: ОСОБА_1 .

29 січня 2019 року, не маючи намір оформлювати паспорт у формі пластикової картки типу ID-1, що містить безконтактний електронний носій, позивач звернувся із заявою до Дніпровського районного відділу у м. Запоріжжя УДМС в Запорізькій області про оформлення та видачу паспорту громадянина України у формі книжечки (зразка 1994 року).

19.02.2019 за вих. №2313-284/2313.1-19 Дніпровським районним відділом у м. Запоріжжя УДМС України в Запорізькій області на підставі Закону України «Про звернення громадян» було відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки та з посиланнями на Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійним та знищення паспорта громадянина України, повідомлено про можливість видачі лише паспорта у формі ID-картки та роз`яснено порядок оформлення паспорта. Крім того, ОСОБА_1 повідомлено, що переконання особи, належність до окремих соціальних груп не можуть бути законною підставою для увільнення від своїх обов`язків перед державою або відмови від виконання законів. .

Вказані обставини стали підставою для звернення законних представників позивачів до суду з адміністративним позовом за захистом порушених, на їх думку, прав та інтересів.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За приписами ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси

Обґрунтовуючи свою позицію, позивач наголошують, що примушування до обробки їх персональних і конфіденційних даних з метою оформлення паспорта громадянина України у формі картки є неправомірним втручанням в їх особисте життя з боку держави та порушенням вимог ст. 8 Закону України від 01.06.2010 № 2297-VI «Про захист персональних даних» (далі - Закон № 2297-VI). Крім того, посилається на Положення про паспорт № 2503-XII, яким затверджено зразок бланка паспорта громадянина України у формі книжечки, та який на сьогодні є чинним.

Правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи, визначено Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» № 5492-VI від 20.11.2012 (далі - Закон №5492-VI).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону № 5492-VІ документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: 1) документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: а) паспорт громадянина України (…).

Частинами 1, 2, 4, 5 ст. 14 цього Закону передбачено, що форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.

Паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. (ч. 1 ст. 21 Закону № 5492-VI).

Згідно з ч. 3 ст. 13 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України містить безконтактний електронний носій.

Відповідно до п. 3, 5, 6, 8 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII (далі - Положення №2503-XII) бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.

Згідно ч. 1 ст. 6 Закону № 2297-VI «Про захист персональних даних» мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних.

Персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована (ст. 2 Закону № 2297-VI).

Обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (ч. 5, 6 ст. 6 вказаного Закону).

Таким чином, принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб`єкта персональних даних.

У ст. 8 Конвенції про захист осіб у зв`язку з автоматизованою обробкою персональних даних, ратифікованій Законом України від 06 липня 2010 року № 2438-VI, зазначено: «Будь-якій особі надається можливість: a) з`ясувати існування файлу персональних даних для автоматизованої обробки, його головні цілі, а також особу та постійне місце проживання чи головне місце роботи контролера файлу; б) отримувати через обґрунтовані періоди та без надмірної затримки або витрат підтвердження або спростування факту зберігання персональних даних, що її стосуються, у файлі даних для автоматизованої обробки, а також отримувати такі дані в доступній для розуміння формі; c) вимагати у відповідних випадках виправлення або знищення таких даних, якщо вони оброблялися всупереч положенням внутрішнього законодавства, що запроваджують основоположні принципи, визначені у ст. 5 і 6 цієї Конвенції; …».

Таким чином, норми Закону № 5492-VI на відміну від норм Положення № 2503-XII (теж діючого на момент виникнення правовідносин) не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім`я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог ст. 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було «встановлене законом») не було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя, у контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення ст. 8 Конвенції.

Будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак у даному випадку таке обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки, законодавством не передбачено.

Таким чином, позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.

Враховуючи викладене, суд вважає, що у позивача є право щодо звернення до суду з позовом до територіальних органів ДМС України з вимогами видати паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ.

Так, судом встановлено, що звернення позивача від 15.02.2019 надійшло відповідно до Закону України «Про звернення громадян» і саме за правилами цього Закону Дніпровським РВ у м. Запоріжжі УДМС України в Запорізькій області його розглянув і надав відповідь.

Згідно з пп. 7 п. 6 Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №360, ДМС здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи та територіальні підрозділи, у тому числі міжрегіональні.

Дніпровським РВ у м. Запоріжжі УДМС України в Запорізькій області є територіальним підрозділом ДМС і діє в структурі УДМС, що втім не змінює правового статусу цих суб`єктів владних повноважень у спорі.

Таким чином, позивач звернувся до суду з позовом до особи, яка не приймала рішення про відмову в оформленні паспорта. Матеріали справи не містять жодних доказів щодо звернення позивача саме до УДМС, а відтак і спору між сторонами.

Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Верховного суду від 28.11.2018 по справі №821/1974/17, а також підтримана Третім апеляційним адміністративним судом у постанові від 03.04.2019 по справі №0840/3992/18.

Крім того, позивачем не доведено суду, що ним було дотримано встановленого порядку звернення для обміну паспорта громадянина України, не підтверджено, що ним надано усі документа, необхідного для обміну паспорту.

Так, з позивних вимог вбачається, що позивач просить суд задовольним позовні вимоги щодо зобов`язання оформити та видати паспорт громадянина України у формі книжечки, тим самим змушує суд втрутився у дискреційні повноваження відповідного суб`єкта владних повноважень.

З матеріалів справи слідує, що позивачу необхідно здійснити не оформлення та видача, а обмін паспорта, що собою являє різні процедури.

Пунктом 16 Положення №2503-ХІІ встановлено, що обмін паспорта проводиться у разі:

зміни (переміни) прізвища, імені або по батькові;

вставлення розбіжностей у записах;

непридатності для користування.

Згідно з п. 17 Положення №2503-ХІІ для обміну паспорту громадян подає:

заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України;

паспорт, що підлягає обміну;

дві фотокартки розміром 35Ч45 мм.

Для обміну паспорта у зв`язку із зміною (переміною) прізвища, імені чи по батькові або встановлення розбіжностей у записах подаються також документи, що підтверджують ці обставини.

Тобто, законом встановлена певна процедура, яку необхідно здійснити суб`єкту владних повноважень, після вчинення певних дій позивачем.

Частиною 2 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності..

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність прийнятого рішення, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що особі, що не є суб`єктом владних повноважень у разі відмови у задоволені позову - судовий збір поверненню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 9, 137, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Токмацьким МВ ГУМВС України в Запорозькій області 22 травня 2010 року) до Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 90, код ЄДРПОУ 37834773) про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя І.В. Батрак