Ухвала суду № 82135825, 03.06.2019, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження

Єд. унік. № 243/5743/19

Провадження № 2/243/1925/2019

03 червня 2019 року м. Слов`янськ

Суддя Слов`янського міськрайонного суду Донецької області І.М. Мінаєв, розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Слов`янської міської ради, про визнання дій протиправними, визнання права власності та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

31 травня 2019 року до Слов`янського міськрайонного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Слов`янської міської ради, про визнання дій протиправними, визнання права власності та зобов`язання вчинити певні дії.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач просить суд визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо невиплати її померлому батьку ОСОБА_2 пенсії за період з 01.11.2014 р. по 06.09.2017 р., визнати за позивачем право власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 на недоотриману ним за життя пенсію за період з 01.11.2014 р. по 06.09.2017 р. та зобов`язати нарахувати та виплатити позивачу зазначену недоотриману пенсію.

Згідно ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

В той же час положенням ч.1 ст.5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду , якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін “суб`єкт владних поноважень” - це орган державної влади, орган місцевог осамоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, а “публічно-правовий спір” - це спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює владні управлінські функції, і спір виник у зв`язку з виконанням або невиконанням стороною зазначених функцій (ст.4 КАС України).

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.04.2018 р. в справі № 676/3596/16-а зазначила, що при визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та / або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин справи.

Згідно викладених у позовній заяві обставин та доданих до неї документів спір між сторонами виник щодо порушення права померлого батька позивача ОСОБА_2 на отримання пенсійних виплат, і лише у випадку встановлення цього порушення у позивача має виникнути право на одержання пенсійних виплат у порядку спадкування. Окрім того, за відомостями ГУ ПФУ в Донецькій області ОСОБА_2 отримував пенсію у відповідності до положень Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, ст.61 якого встановлені особливості виплати пенсії в разі смерті пенсіонера, і саме правильне застосування відповідачем як цього спеціального закону так і відповідних інших правових норм, має бути перевірено судом під час розгляду справи. Таким чином, Головне управління Пенсійного фонду України, реалізуючи відповідні повноваження і призупиняючи виплату пенсії ОСОБА_2 , діяло саме як суб`єкт владних повноважень, тому рівність сторін у зазначених правовідносинах, яка є основною ознакою цивільно-правових відносин, у цих правовідносинах відсутня.

Посилання позивача у позовній заяві на постанову Великої Палати Верховного Суду № 415/2542/15-ц від 13.03.2018 р. є недоречними, оскільки зазначена постанова стосується інших правовідносин.

Положенням ст.20 ЦПК України визначено, що не допускаєтсья об`єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлене законом.

Підсумовуючи вищенаведене, суд зазначає, що зазначена справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, оскільки між сторонами виник публічно-правовий спір, який пов`язаний з невиконанням (на думку позивача) публічно-владних управлінських функцій щодо нарахування та виплати пенсії ОСОБА_2 Вимога позивача про визнання за нею права власності на недоотриману пенсію є похідними від первісної вимоги, оскільки її задоволення залежить від задоволення основної вимоги.

Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» (рішення у справі «Занд проти Австрії»). У рішенні ЄСПЛ «Сокуренко і Стригун проти України» суд повторює, що, як було раніше визначено, фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Занд проти Австрії», що згадувалось раніше, зазначено, що термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».

У рішенні ЄСПЛ у справі «Коем та інші проти Бельгії» Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, «встановленим законом».

У рішенні у справі «ТОВ «Базальт-Імпекс» проти України» від 1 грудня 2011 року, ЄСПЛ зауважив, що всупереч ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Верховний Суд України проігнорував висновки Європейського суду, викладені у рішенні у справі «Сокуренко і Стригун проти України», яке на час провадження у справі заявника вже було перекладено українською мовою і надруковано в офіційному юридичному виданні, тому визнав порушення ст.6 Конвенції.

Підсумовуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що зазначена цивільна справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України є підставою для відмови у відкритті провадження у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 19, 186 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Слов`янської міської ради, про визнання дій протиправними, визнання права власності та зобов`язання вчинити певні дії у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Роз`яснити позивачу, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду.

На ухвалу про відмову у відкритті провадження може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду через Слов`янський міськрайонний суд Донецької області протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя

Слов`янського міськрайонного суду І.М. Мінаєв