Рішення № 82135771, 21.05.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2019 року Справа № 160/2741/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЮркова Е.О., за участі секретаря судового засіданняШпота Я.С., за участі: позивача представника відповідачаСегеда В.В. , Сависько В.В ., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, в.о. Державної фіскальної служби України Власов О.С. про визнати протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, -

ВСТАНОВИВ:

26 березня 2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_3 до Державної фіскальної служби України з вимогами, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 22.04.2019 року (вх.. № 20945):

- визнати протиправним та скасувати наказ в.о. голови Державної фіскальної служби України Власова О.С. від 04.03.2019 року № 55-о про звільнення з 04.03.2019 року полковника податкової міліції ОСОБА_3, заступника начальника управління - начальника першого відділу управління внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Дніпропетровській області Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (М-110084) з посади та податкової міліції Державної фіскальної служби України у запас (з постановкою на військовий облік) за підпунктом "г" (через скорочення штатів) при відсутності можливості подальшого використання на службі пункту 64 Положення;

- поновити полковника податкової міліції ОСОБА_3 на посаді заступника начальника управління - начальника першого відділу управління внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Дніпропетровській області Головного управління ДФС у Дніпропетровській області;

- стягнути з Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_3 суму грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

Ухвалою суду від 29.03.2019 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи з 19.04.2019 р., а також залучено в.о. Державної фіскальної служби України Власова О.С. до участі в справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Ухвалою суду від 18.04.2019 року призначено розгляд адміністративної справи № 160/2741/19 за правилами загального позовного провадження, та замінити засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Ухвалою суду від 24.04.2019 року залучено Головне управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області в якості відповідача-2.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 06.06.2018 року наказом Державної фіскальної служби України № 356 управління внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у областях, де працював позивач, були ліквідовані. 28.08.2018 року листом адміністрації Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області позивача було попереджено про наступне звільнення через скорочення штатів. При цьому, одночасно з попередженням про звільнення позивачу не було запропоновано наявні вакантні посади, які він міг обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Вказує, що відповідно до відомостей щодо наявних вакантних посад оперативного управління та слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області за період з 28.08.2018 р. по 28.10.2018 р. у даній установі були вакантними 67 посади. Отже, за викладених умов звільнення позивача, зважаючи на невиконання обов`язку пропозиції всіх наявних вакантних посад, які може обіймати позивач, звільнення позивача є протиправним.

У судовому засіданні 21.05.2019 року позивач вимоги позовної заяви підтримав, просив суд їх задовольнити, посилаючись на обставини, наведені у позові та відповіді на відзив (вх.. № 20946 від 22.04.2019 року).

Представник відповідача-1 заперечував проти задоволення адміністративного позову, у задоволенні позову просив відмовити. В обґрунтування доводів представник відповідача зазначив, що наказ в.о. голови Державної фіскальної служби України Власова О.С. від 04.03.2019 року № 55-о про звільнення з 04.03.2019 року позивача прийнято у зв`язку з відсутністю можливості подальшого використання на службі. Вказує, що призначення на перелічені позивачем посади в підрозділах податкової міліції у Головному управлінні Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області є виключною компетенцією начальника Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, а не в.о. голови Державної фіскальної служби України Власова О.С .. Таким чином для вакантних посад у Головному управлінні Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області суб`єктом призначення є начальник Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, проте матеріали справи не містять доказів звернення за відповідним призначенням до начальника Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області.

Представник відповідача-2 у судове засідання 21.05.2019 року не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином; правом на подання письмового відзиву на позовну заяву не скористався.

Третя особа у судове засідання 21.05.2019 року не прибула, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином; правом на подання письмових пояснень на позовну заяву не скористалась.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали, справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_3 наказом Державної фіскальної служби України № 2673-о від 03.11.2017 року «Про призначення працівників податкової міліції» призначений 06.11.2017 року на посаду заступника начальника управління - начальника першого відділу управління внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Дніпропетровській області Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Наказом Державної фіскальної служби України від 04.03.2019 року № 55-ос полковника податкової міліції ОСОБА_3 (М-110084), заступника начальника управління - начальника першого відділу управління внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Дніпропетровській області Головного управління ДФС у Дніпропетровській області звільнено з посади та податкової міліції Державної фіскальної служби України у запас (з постановкою на військовий облік) за підпунктом "г" (через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі), пункту 64 Положення.

Підставою для звільнення є: лист Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 30.10.2018 року № 8218/8/04-36-04-02-17, попередження про наступне вивільнення від 28.08.2018 року.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області 28.08.2018 року було складено повідомлення про наступне вивільнення, яке обґрунтовано забезпеченням реалізації наказу ДФС від 06.06.2018 року № 356 «Про внесення змін до окремих наказів ДФС», наказу ДФС від 09.07.2018 року № 436 «Про здійснення заходів», наказу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 10.08.2018 року № 164 «Про введення в дію Переліку змін №2 до організаційної структури ГУ ДФС» та відповідно до наказу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 10.08.2018 року № 165 «Про введення в дію переліку змін №3 до штатного розпису на 2018 рік ГУ ДФС у Дніпропетровській області.

Надаючи оцінку обґрунтованості та правомірності спірного наказу, суд зазначає, що відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до пункту 353.1 статті 353 Податкового кодексу України, особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов`язки, визначаються Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 року № 114.

Підпунктом "г" пункту 64 вказаного Положення встановлено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів при відсутності можливості подальшого використання на службі. При цьому, порядок звільнення осіб у зв`язку із скороченням штату, Положенням не визначений.

Суд зазначає, що під час вирішення адміністративних спорів із публічної служби пріоритетними для застосування є норми спеціальних законів, а в питаннях, не врегульованих спеціальним законодавством, підлягають застосуванню норми трудового законодавства.

Тобто, до спірних правовідносин щодо звільнення працівників податкової міліції через скорочення штату, на переконання суду, мають застосовуватись норми Кодексу законів про працю України.

Відповідно до статті 3 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Згідно статті 4 КЗпП України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Так, згідно з пунктом першим частини першої статті 40 цього Кодексу, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

При цьому, частиною другою статті 40 Кодексу законів про працю України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

За приписами частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, наказом ДФС від 06.06.2018 року № 356 «Про внесення змін до окремих наказів ДФС», зокрема ліквідовано в головних управліннях ДФС в областях та м.Києві, Офісі великих платників податків Державної фіскальної служби підрозділи внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у відповідних областях, м.Києві та управлінь внутрішньої безпеки підрозділів Офісу великих платників податків ДФС.

Наказом ДФС від 09.07.2018 року № 436 «Про здійснення заходів», з метою забезпечення виконання вимог Кодексу законів про працю України, положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української PCP від 29 липня 1991 року № 114 (зі змінами) та пункту 2 наказу ДФС від 06.06.2018 року № 356 «Про внесення змін до окремих наказів ДФС» щодо ліквідації в головних управліннях ДФС в областях, м. Києві, Офісі великих платників податків Державної фіскальної служби підрозділів внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у відповідних областях, м. Києві та управління внутрішньої безпеки підрозділів Офісу великих платників податків ДФС, уповноважено начальників головних управлінь ДФС в областях, м. Києві, Офісу великих платників податків ДФС (або осіб, які виконують їх обов`язки) здійснити заходи щодо персонального попередження осіб начальницького складу підрозділів ВБ не пізніше ніж за два місяці про наступні для них вивільнення у зв`язку зі змінами в організаційних структурах, скороченням чисельності та штату працівників згідно з пунктом 1 статті 40 Кодексу; начальникам головних управлінь ДФС в областях, м. Києві, Офісу великих платників податків ДФС (або особам, які виконують їх обов`язки): із врахуванням переважного права на залишення на роботі запропонувати одночасно з попередженнями про наступні вивільнення особам начальницького складу підрозділів ВБ іншу роботу відповідно до абзацу третього статті 49-2 Кодексу, а також за наявності вакантних посад відповідного рівня кваліфікації - протягом усього двомісячного строку попередження; у разі відмови від призначення на запропоновані посади або відсутності наявних вакантних посад після спливу двомісячного терміну попередження про наступні вивільнення (або за бажанням особи скоротити термін попередження) підготувати документи відповідно до підпункту 2.1.2 пункту 2 Інструкції про порядок призначення на посади та звільнення з посад осіб начальницького складу податкової міліції Державної фіскальної служби України, затвердженої наказом ДФС від 15.06.2017 року № 421, на їх звільнення за підпунктом «г» (через скорочення штатів) - при відсутності можливості подальшого використання на службі, пункту 64 Положення.

Судом встановлено, що в структурі Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, після внесення змін у червні 2018 року, була передбачена наявність 67 штатних одиниць (вакантних посад) оперативного управління та слідчого управління фінансових розслідувань за період з 28.08.2018 р. по 28.10.2018 р.: відділ оперативного реагування (3 посади), відділ організації викриття економічних злочинів (5 посад), відділ оперативного супроводження адміністрування ПДВ (4 посади), оперативно-аналітичний відділ (2 посади), оперативно-технічний відділ (1 посада), відділ активних заходів (12 посад), перший оперативний відділ (8 посад), другий оперативний відділ (7 посад), третій оперативний відділ (2 посади), четвертий оперативний відділ (7 посад), п`ятий оперативний відділ (6 посад), відділ організації досудового розслідування (1 посада), перший відділ розслідування кримінальних проваджень (1 посада), другий відділ розслідування кримінальних проваджень (2 посади), третій відділ розслідування кримінальних проваджень (1 посада), четвертий відділ розслідування кримінальних проваджень (4 посади), п`ятий відділ розслідування кримінальних проваджень (1 посада).

Станом на 04.03.2019 року в структурі Головного управління ДФС у Дніпропетровській області була передбачена наявність 48 штатних одиниць (вакантних посад) оперативного управління та слідчого управління фінансових розслідувань.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про те, що фактично скорочення штату за посадою заступника начальника управління - начальника першого відділу управління внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Дніпропетровській області Головного управління ДФС у Дніпропетровській області відбулось, проте зважаючи на наявність, зокрема в оперативному управлінні та слідчому управлінні фінансових розслідувань вакантних посад, як станом на час попередження про наступне вивільнення, так і на час прийняття спірного наказу, у зв`язку з чим правові підстави для звільнення ОСОБА_3 згідно з підпунктом "г" пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ через скорочення штатів при відсутності можливості подальшого використання на службі - відсутні.

Позивач стверджує, що відповідачі не пропонували позивачу жодну з цих посад, з на наявних у нього вакантних посадах. Відповідачем-1 зазначене твердження в ході судового розгляду справи не спростовано.

Таким чином, позивач не може бути звільнений за підпунктом «г» (через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі) пункту 64 Положення №114, оскільки відповідачами жодним чином не вживалися заходи для використання позивача на службі але на іншій посаді.

Крім того, судом враховано, що в листі в.о. начальника Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 30.10.2018 року № 8218/04-36-04-02-17 викладено клопотання про звільнення з займаної посади та податкової міліції заступника начальника управління - начальника першого відділу управління внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Дніпропетровській області Головного управління ДФС у Дніпропетровській області полковника податкової міліції ОСОБА_3 у запас Збройних Сил за п.64 «г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Слід зауважити, що відповідач-2 зобов`язаний був би попередити позивача про наступне звільнення не менше ніж за два місяці та, одночасно, запропонувати йому іншу роботу з урахуванням кваліфікації і продуктивності праці.

Отже, звільнення позивача, згідно наказу в.о. голови Державної фіскальної служби України Власова О.С. від 04.03.2019 року № 55-о про звільнення з 04.03.2019 року, з посади заступника начальника управління - начальника першого відділу управління внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Дніпропетровській області Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (М-110084) з посади та податкової міліції Державної фіскальної служби України у запас (з постановкою на військовий облік) за підпунктом "г" (через скорочення штатів) при відсутності можливості подальшого використання на службі пункту 64 Положення, фактично здійснено за клопотанням, без дотримання встановленої процедури.

Статтею 49-2 Кодексу законів про працю України встановлено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, Головне управління ДФС у Дніпропетровській області зобов`язано було запропонувати позивачу вакантні посади з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків.

Суд зазначає, що відповідачами на даний час не надано доказів пропонування позивачу інших вакантних посад при попередженні про звільнення, доказів відмови ОСОБА_3 від подальшого проходження служби, так і доказів щодо відсутності можливості подальшого використання позивача на службі. Суд вважає за необхідне зазначити про те, що відповідачем не було вжито заходів для реального фактичного працевлаштування позивача, оскільки деякі посади, які йому пропонувалися він міг обійняти лише за умови проходження відповідного конкурсу.

Також суд зазначає про те, що дотримання відповідачем процедури звільнення (попередження за 2 місяці, пропонування вакантних посад і т.д.) за умови того, що фактично скорочення штату працівників не відбувалося, не може свідчити про законність оскаржуваного наказу про звільнення позивача згідно з підпунктом "г" пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (через скорочення штату).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини даної справи суд доходить висновку, що оскаржуваний наказ в.о. голови Державної фіскальної служби України Власова О.С. від 04.03.2019 року № 55-о про звільнення з 04.03.2019 року полковника податкової міліції ОСОБА_3, заступника начальника управління - начальника першого відділу управління внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Дніпропетровській області Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (М-110084) з посади та податкової міліції Державної фіскальної служби України у запас (з постановкою на військовий облік) за підпунктом "г" (через скорочення штатів) при відсутності можливості подальшого використання на службі пункту 64 Положення не відповідають критеріям, встановленим частиною другою статті другої Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки є необґрунтованими та прийнятими не на підставі Кодексу законів про працю України і Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, у зв`язку з чим, позовні вимоги про їх скасування, підлягають задоволенню.

З урахуванням вищенаведених висновків, доводи відповідачів щодо правомірності прийнятих наказів є помилковими.

Суд вказує, що відповідно до статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

З огляду на неправомірність дій відповідача щодо звільнення позивача з публічної служби до стягнення, відповідно до вимог статті 235 КЗпП України, підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з дати звільнення, по день прийняття рішення суду у даній справі.

Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області на вимогу суду надано довідку № 51150/10/04-36-05-0213 від 25.04.2019 року про розмір грошового забезпечення ОСОБА_3 .

Верховний Суд України у постанові від 14.01.2014 року (справа № 21-395а13) зазначив, що суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

За приписами абзацу 3 пункту 3 Порядку № 100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Пунктом 8 Порядку № 100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Як вбачається з довідки щодо середньої заробітної плати ОСОБА_3 № 51150/10/04-36-05-0213 від 25.04.2019 року, загальна сума нарахованої заробітної плати за період січень-лютий 2019 року становить 26236,00 грн..

Позивач був звільнений з 04.03.2019 року. Останній день роботи є днем звільнення. Період вимушеного прогулу складає 52 робочі дні з 05 березня 2019 року по 21 травня 2019 року (день ухвалення рішення). Середній заробіток за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню на користь позивача з Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, оскільки позивач перебував у трудових відносинах саме з Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області: 26236,00 грн. : 41 день = 639,90 грн. (в день) х 52 дні = 33274,80 грн.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За приписами частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до частини статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржуваний накази діяв не на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законами України, не обґрунтовано, без урахуванням всіх обставин, які мали значення для прийняття даного рішення, а відтак, позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд вказує, що пунктом першим частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Отже, в даному випадку судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 8, 9, 72-77, 139, 242-244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, в.о. Державної фіскальної служби України Власов О.С. про визнати протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ в.о. голови Державної фіскальної служби України Власова О.С. від 04.03.2019 року № 55-о про звільнення з 04.03.2019 року полковника податкової міліції ОСОБА_3, заступника начальника управління - начальника першого відділу управління внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Дніпропетровській області Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (М-110084) з посади та податкової міліції Державної фіскальної служби України у запас (з постановкою на військовий облік) за підпунктом "г" (через скорочення штатів) при відсутності можливості подальшого використання на службі пункту 64 Положення.

Поновити полковника податкової міліції ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на посаді заступника начальника управління - начальника першого відділу управління внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Дніпропетровській області Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05.03.2019 року по 21.05.2019 року включно у розмірі 33 274,80 грн. (тридцять три тисячі двісті сімдесят чотири гривні 80 копійок).

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення з Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_3 суми заробітної плати за місяць.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 31 травня 2019 року.

Суддя (підпис) Е.О. Юрков