Рішення № 82135627, 03.06.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2019 року м. Житомир справа № 240/6546/19

категорія 112030300

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Черноліхов С.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання провести нарахування та виплату грошової компетенції за санаторно-курортне оздоровлення,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області, яка призвела до ненарахування та невиплати за 2018 рік грошової компетенції за санаторно-курортне оздоровлення, згідно зі ст.48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

- зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату грошової компетенції за санаторно-курортне оздоровлення за 2018 рік у розмірі, що дорівнює 5 мінімальним заробітним платам, встановленої законом про Державний бюджет України на відповідний рік, як інваліду 2 групи, інвалідність якого пов`язана з ЧАЕС, у відповідності до ст.48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Позивач, аргументуючи позовні вимоги вказує, що звернулася до Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області із заявою щодо нарахування та виплати грошової компенсації за санаторно-курортне оздоровлення передбаченої ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". У відповідь отримала пояснення, щодо відсутності коштів у Державному бюджеті України на таку відновлену виплату. При цьому, зазначає, що відповідач не заперечує щодо наявного у неї права на отримання такої грошової компенсації. Таким чином, вважаючи бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації за санаторно-курортне оздоровлення протиправною, звернулася до суду із даним позовом.

Ухвалою судді від 02.05.2019 було відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Встановлено відповідачу строк для подання до суду відзиву на позов, однак вказаним правом Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області не скористалося.

Дослідивши письмові матеріали справи та наявні докази у ній, суд дійшов наступного висновку.

Встановлено, що ОСОБА_1 має статус потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, що підтверджується копією посвідчення Серії НОМЕР_1 від 14.01.2014 (а.с.11). Разом з тим, з 06.12.2013 є інвалідом 2 групи, захворювання якої пов`язане з наслідками аварії на ЧАЕС, у зв`язку із чим, перебуває на обліку в Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області (а.с.12).

Позивач, вважаючи, що має право на грошову компенсацію за санаторно-курортне оздоровлення, звернулася до відповідача із заявою про нарахування та виплату передбаченої ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" такої компенсації за 2018 рік, у розмірі, що дорівнює 5 мінімальних заробітних плат.

У відповідь, листом Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області № 07-04/3-12074 від 11.03.2019 повідомило останню, що Законами України «Про Державний бюджет України на 2018 та 2019 роки» не було передбачено видатки за відновленими рішенням Конституційного Суду України від 17.07.2018 року №6-р/2018 статтями Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Відповідно тільки після внесення змін до Державного бюджету України, паспорту бюджетної програми та кошторису видатків за бюджетною програмою КПКВК 2501200 «Соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» надання пільг, нарахування та виплата компенсацій, передбачених ст. ст. 20, 21, 22, 23, 30, 37, 39 та 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», буде відновлено. Разом з листом-відповіддю, позивач отримала довідку про розмір нарахованої одноразової щорічної допомоги на оздоровлення, в лютому 2018 року у розмірі 120 гривень (а.с.10).

Позивач, не погоджуючись із відмовою суб`єкта владних повноважень, у виплаті грошової компенсації за санаторно-курортне оздоровлення звернулася до суду за захистом своїх прав.

Вирішуючи спірні правовідносини та надаючи їм правову оцінку, суд зазначає наступне.

Відтак, основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення встановлені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи " від 28 лютого 1991 року N 796-XII (далі - Закон № 796-XII), що були чинні на день їх виникнення.

Вказаний закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв`язання пов`язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.

Разом з тим, компенсації за шкоду, заподіяну здоров`ю, особам, які стали особами з інвалідністю внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, сім`ям у зв`язку із втратою годувальника та щорічна допомога на оздоровлення, визначені ст.48 Закону №796-XII.

Натомість, з моменту прийняття Закону №796-XII, в його норми вносилися зміни.

Зокрема стаття 48 вказаного Закону, в редакції, що існувала після визнання рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 неконституційними змін, які були внесені п.п. 11 п. 28 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року № 107-VI, щорічна допомога на оздоровлення такій категорії осіб, як ОСОБА_1 , обчислювалася у кратному розмірі до мінімальних заробітних плат.

Проте, з 01 січня 2015 року набрали чинності відповідні положення Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" (Закон України №76-VIII від 28 грудня 2014 року), якими внесені зміни, зокрема, до ст. 48 Закону №796-XII. Означену статтю викладено у редакції, відповідно до якої одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, дітям-інвалідам, сім`ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, батькам померлого, щорічна допомога на оздоровлення виплачується у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Крім того, Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щодо усунення дискримінаційного ставлення до громадян, які брали участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях та військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї" (Закон України № 1339-VIII від 21 квітня 2016 року), який набрав чинності з 22 травня 2016 року, статтю 48 Закону №796-XII викладено в новій редакції.

В силу приписів ч. 3 ст. 48 Закону №796-XII, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, які брали участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, і постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 1, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій, громадянам, які брали участь у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, і постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 2 або 3, дітям з інвалідністю, інвалідність яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, кожній дитині, яка втратила одного з батьків внаслідок Чорнобильської катастрофи, та евакуйованим із зони відчуження у 1986 році.

При цьому, вказана допомога, виплачуються в порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України.

Відтак, відповідно до статті 48 Закону №796-XII постановою Кабінету Міністрів України № 760 від 26 жовтня 2016 року, затверджено Порядок виплати одноразової компенсації за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та щорічної допомоги на оздоровлення деяким категоріям громадян (далі по тексту Порядок №760.

Порядок №760, регулює питання здійснення виплати одноразової компенсації за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї та щорічної допомоги на оздоровлення деяким категоріям громадян, передбачених статтею 48 Закону №796-XII.

Одноразова компенсація та щорічна допомога виплачуються за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на відповідний рік для соціального захисту громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, центрами з нарахування та здійснення соціальних виплат, структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних і районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - уповноважені органи) за місцем фактичного проживання (перебування) громадян (п.2 Порядку №760).

Пунктом 10 Порядку №760 передбачено, що щорічна допомога виплачується громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, брали участь в ліквідації наслідків інших ядерних аварій, ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 1, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій, громадянам, які брали участь в ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 2 або 3, дітям з інвалідністю, інвалідність яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, кожній дитині, яка втратила одного з батьків внаслідок Чорнобильської катастрофи, та евакуйованим із зони відчуження у 1986 році.

Розмір щорічної допомоги на оздоровлення, установлений постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року №562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (чинною на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Постанова №562), зокрема, інвалідам I і II групи -120 гривень.

Аналіз вищевикладених норм, дає підстави вважати, що в момент виникнення спірних відносин між позивачем та відповідачем, розмір щорічної допомоги на оздоровлення, був установлений постановою Кабінету Міністрів України, а не становить кратний розмір до мінімальних заробітних плат, як помилково вважає ОСОБА_1

Поряд із цим, як вбачається з матеріалів справи, вказана допомога, виплачена позивачу у лютому 2018 року у розмірі 120 грн, тобто у розмірі встановленому Постановою №562, що підтверджується довідкою Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області №3-12074 (а.с.10).

При цьому факт виплати щорічної допомоги на оздоровлення, у розмірі, передбаченому Постановою №562 (тобто у розмірі 120 грн) сторонами не заперечується. Позивач лише вважає, що її розмір повинен становити п`ять мінімальних заробітних плат, однак останньою не враховано, що у відповідності до чинних норм, які регулюють спірні правовідносини, розмір щорічної допомоги на оздоровлення, передбаченої ст.48 Закону №796-XII нараховується та виплачується, в порядку та у розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, а не становить кратний розмір до мінімальних заробітних плат.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21 листопада 2018 року у справі №202/4104/17.

Таким чином, врахувавши всі обставини справи та надавши правову оцінку спірним правовідносинам, суд не вбачає підстав для визнання протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області щодо ненарахування та невиплати за 2018 рік грошової компетенції за санаторно-курортне оздоровлення, згідно зі ст.48 Закону №796-XII та зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату такої компетенції за 2018 рік у розмірі, що дорівнює 5 мінімальним заробітним платам.

Суд вважає, що щорічна допомога на оздоровлення, нарахована та виплачена відповідачем ОСОБА_1 , в порядку та у розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України.

Поряд із цим, суд відхиляє посилання позивача на висновки Верховного Суду у зразковій справі №240/4946/18, як на наявні підстави для задоволення позовних вимог останньої, з огляду на нетотожний зміст спірних правовідносин у даній справі.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Відповідно до положень ст. 139 КАС України питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області (вул.Гетьмана Виговського, 17, Овруцький район, Житомирська область, 11101, код ЄДРПОУ 03192603) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання провести нарахування та виплату грошової компетенції за санаторно-курортне оздоровлення відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Черноліхов