Рішення № 82135609, 03.06.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2019 року м. Житомир справа №240/6035/19

категорія 112030300

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попової О. Г., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про зобов`язання провести донарахування та виплату пенсії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, в якому просить зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести з 06 жовтня 2018 року донарахування призначеної пенсії згідно абзацу 7 пункту 7 Постанови Кабінету Міністрів України №393 від 17 липня 1992 року як звільненому після 01 березня 2018 року, тобто, за останні 7 місяців служби на підставі раніше поданих документів та додатково наданих документів - довідок начальника Житомирського інституту імені С.П. Корольова за вих. №21 від 31 січня 2019 року та №57 від 15 лютого 2019 року, з урахуванням у складі грошового забезпечення, з якого перераховано пенсію, виплачених за період з березня 2018 року по вересень 2018 року сума грошової допомоги на оздоровлення та щомісячної додаткової грошової винагороди за лютий 2018 року, нарахованої та виплаченої в березні 2018 року, з яких було сплачено страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та виплатити різницю в недоотриманні з 06 жовтня 2018 року пенсії та виплачувати перераховану пенсію в новому розмірі.

В обґрунтування позову зазначив, що є пенсіонером Збройних сил України, якому з 06 жовтня 2018 року призначена пенсія відповідно до положень Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". На думку позивача, при призначенні у жовтні 2018 року пенсії позивачу безпідставно до складу його додаткових видів грошового забезпечення виплачених за період з березня 2018 року по вересень 2018 року сум не було включено суму грошової допомоги на оздоровлення та щомісячної додаткової грошової винагороди за лютий 2018 року, яка була виплачена у березні 2018 року. Вказує, що відмова відповідача у врахуванні вказаних виплат при призначенні пенсії на підставі додатково наданих довідок начальника Житомирського інституту імені С. П. Корольова за вих. №21 від 31 січня 2019 року та №57 від 15 лютого .2019 року є протиправною.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи та встановлено відповідачу строк для надіслання відзиву на позовну заяву.

14 травня 2019 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області заперечує щодо задоволення позовних вимог та просить відмовити у позові за безпідставністю. Вказує, що грошове забезпечення для призначення пенсії позивачу визначено відповідно до частини третьої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" та постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".

Зазначає, що правові підстави для врахування до сум грошового забезпечення, яке враховується при призначенні пенсії, додаткових видів грошового забезпечення вказаних у позовній заяві, відсутні. Так, зі змісту частини третьої статті 43 Закону слідує висновок, що для визначення розміру пенсії враховуються виключно щомісячні додаткові види грошового забезпечення, а саме надбавки, доплати, підвищення. При обчисленні пенсії не враховується такий складовий елемент грошового забезпечення як одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема, щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім, щомісячних або тих, що виплачуються раз на місяць. Тому, вважає безпідставними вимоги щодо включення до складу грошового забезпечення, з якого обраховується пенсія, одноразової грошової допомоги на оздоровлення.

Крім того, вказує, що Постанова Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 07 листопада 2007 року №1294 та Постанова Кабінету Міністрів України "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій" від 22 вересня 2010 року №889, якими передбачались нарахування та виплата додаткової грошової винагороди, втратили чинність, тому підстави для її включення до грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, також відсутні.

У відповідності до положень частини п`ятої статті 262, частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною п`ятою статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до наказу першого заступника Міністра оборони України по особовому складу №52 від 17 вересня 2018 року підполковника ОСОБА_1 було звільнено з військової служби у запас за підпунктом "к" частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" та наказу начальника Житомирського військового інституту імені С.П.Корольова (по стройовій частині) №278 від 05 жовтня 2018 року виключено із списків особового складу частини (а.с. 15-17).

З 06 жовтня 2018 року позивачу призначено пенсію, згідно з Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб". Пенсія нарахована на підставі довідки про суми щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії для обчислення пенсії відповідно до ст.43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" та згідно абзацу сьомого пункту 7 Постанови Кабінету Міністрів України №393 від 17 липня 1992 року (із змінами) за вих. №342 від 05 жовтня 2018 року (а.с.20).

Враховуючи, що у довідці про додаткові види грошового забезпечення та премії, не було включено виплачені за період з березня 2018 року по вересень 2018 року суми грошової допомоги на оздоровлення та щомісячної додаткової грошової винагороди за лютий 2018 року, нарахованої та виплаченої у березні 2018 року, з яких було сплачено страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, позивач у січні 2018 року звернувся до начальника Житомирського інституту імені С.П.Корольова за останнім місцем служби з вимогою надати додаткову довідку про проведення виплат за вищевказаний період, на що начальником Житомирського інституту імені С.П.Корольова було видано довідки за вих. №21 від 31 січня 2019 року та №57 від 15 лютого 2019 року (а.с. 22-23).

Так, у довідці від 15 лютого 2019 року №57 зазначено, що ОСОБА_1 у березні 2018 року виплачено щомісячну додаткову грошову винагороду за лютий 2018 у сумі 6 240,60 грн. На вказану суму нараховано та сплачено єдиний соціальний внесок (а.с.22). З довідки №21 від 31 січня 2019 року встановлено, що у серпні 2018 року позивачу виплачено 18 823,50 грн грошової допомоги на оздоровлення, з якої сплачено ЄСВ 4 141,17 грн (а.с. 23).

На звернення позивача про направлення таких довідок до Пенсійного фонду для вірного нарахування призначеної пенсії, Житомирський обласний військовий комісаріат листом від 19 березня 2019 року №1203 повідомив позивачу, що оскільки він звільнився зі служби 05 жовтня 2018 року, пенсія обчислюється на підставі документів військової частини про виплату грошового забезпечення з березня 2018 року по вересень 2018 року. До Пенсійного фонду направлено довідку встановленого зразка про розмір додаткових видів грошового забезпечення за останні календарні місяці служби підряд перед звільненням (а.с. 25).

29 березня 2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив провести перерахунок пенсії, з урахуванням виплачених за період з березня 2018 року по вересень 2018 року сум грошової допомоги на оздоровлення та щомісячної додаткової грошової винагороди за лютий 2018 року, нарахованої та виплаченої у березні 2018 року, згідно довідок начальника Житомирського інституту імені С.П.Корольова за вих. №21 від 31 січня 2019 року та №57 від 15 лютого 2019 року (а.с.26).

12 квітня 2019 року відповідач надав позивачу відповідь за вих. №Л-1661, у якій зазначено, що пенсія позивачу призначена на підставі документів, що були подані раніше, в яких відсутні суми щомісячної додаткової грошової винагороди, грошової допомоги на оздоровлення. Зазначено, що вказані додаткові види грошового забезпечення не мають щомісячного та постійного характеру, а тому не враховуються при обчисленні розміру пенсії. Постанова Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 07 листопада 2007 року №1294, Постанова Кабінету Міністрів України "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій" від 22 вересня 2010 року №889, якими передбачались нарахування та виплата вказаних додаткових видів грошового забезпечення, втратили чинність. Тому такі не можуть бути враховані в грошове забезпечення для призначення пенсії (а.с.27).

Вважаючи, що оскільки з сум щомісячної додаткової грошової винагороди за лютий 2018 року, що виплачена у березні 2018 року та грошової допомоги на оздоровлення було нараховано та сплачено єдиний соціальний внесок, а тому вони підлягають включенню до складу його грошового забезпечення, з якого нараховується пенсія, позивач звернувся із вказаним позовом до суду,

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та перевіряючи дії відповідача на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 46 Основного Закону визначено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно з статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Пунктом шостим частини першої статті 92 Основного Закону визначено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Частиною першою статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №2011-XII) встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частиною першою статті 15 Закону №2011-ХІІ визначено, що пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ).

Однією з умов пенсійного забезпечення військовослужбовців є визначення видів грошового забезпечення, які враховуються при обчисленні пенсій. Так, частиною третьою статті 43 Закону № 2262-ХІІ визначено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" (із змінами та доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103) для осіб, які звільнені із служби, у тому числі військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, відряджених до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та інших підприємств, установ та організацій, зокрема у довготермінові закордонні відрядження, у разі, коли строк військової служби після повернення з відрядження до звільнення на пенсію становив менше ніж 24 календарні місяці, з 01 березня 2018 року та пізніше, або осіб, які померли (загинули) в зазначений період і на час звільнення (смерті) мають менше ніж 24 календарні місяці служби, середньомісячна сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається шляхом ділення загальної суми таких видів грошового забезпечення за останні фактичні місяці служби підряд перед звільненням (смертю) починаючи з 01 березня 2018 року на кількість таких місяців.

За приписами пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року №704, яка набрала чинності з 01 березня 2018 року грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Отже, в розумінні вимог пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 для осіб, які звільнені із служби, у тому числі військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, з 01 березня 2018 року та пізніше, розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення загальної суми таких видів грошового забезпечення за останні фактичні місяці служби підряд перед звільненням починаючи з 01 березня 2018 року на кількість таких місяців.

На виконання зазначених норм позивачу з 06 жовтня 2018 року призначено пенсію на підставі виданої довідки про суми щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії для обчислення пенсії відповідно до статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" та згідно абзацу сьомого пункту 7 Постанови Кабінету Міністрів України №393 від 17 липня 1992 року (із змінами) за вих. №342 від 05 жовтня 2018 року.

Оскільки позивач був звільнений зі служби після 01 березня 2018 року, довідка про додаткові види грошового забезпечення видана за період з 01 березня 2018 року по 30 вересня 2018 року. У довідку враховано: посадовий оклад, оклад за військове звання, надбавку за вислугу років та щомісячні додаткові види грошового забезпечення: надбавку за особливості проходження служби згідно постанови Кабінету Міністрів України №704, надбавку за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці згідно постанови Кабінету Міністрів України №414, премію згідно постанови Кабінету Міністрів України №704 (а.с.20).

Суд вважає безпідставними посилання позивача на обов`язок відповідача перерахувати пенсію з врахуванням виплачених за період з березня 2018 року по вересень 2018 року сум грошової допомоги на оздоровлення та щомісячної додаткової грошової винагороди за лютий 2018 року, нарахованої та виплаченої у березні 2018 року, з огляду на наступне.

Так, у довідці від 15 лютого 2019 року №57 зазначено, що ОСОБА_1 у березні 2018 року виплачено щомісячну додаткову грошову винагороду за лютий 2018 року у сумі 6 240,60 грн. На вказану суму нараховано та сплачено єдиний соціальний внесок (а.с. 22). Щомісячна додаткова грошова винагорода була передбачена і виплачувалася згідно вимог постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій".

Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" встановлено новий порядок формування складових грошового забезпечення військовослужбовців з 01 березня 2018 року.

Зокрема, постановою Кабінету Міністрів України №704 змінено грошове забезпечення з 01 березня 2018 року та визначено, що постанова Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій" та постанова Кабінету Міністрів України від 01 листопада 2007 року №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", втратили чинність.

Отже, виплачена позивачу у березні 2018 року за лютий 2018 року щомісячна додаткова грошова винагорода не може вважатися складовою грошового забезпечення позивача за березень 2018 року, оскільки постанова, на підставі якої вона виплачувалась втратила чинність на підставі нової постанови Кабінету Міністрів України №704, якою змінено грошове забезпечення з 01 березня 2018 року. Сам факт виплати такої винагороди за лютий 2018 року лише у березні 2018 року не може ототожнюватися із складовою грошового забезпечення позивача за березень 2018 року і не підлягає врахуванню при визначенні розміру його пенсії.

При цьому суд звертає увагу, що передбачена Постановою Кабінету Міністрів України №889 щомісячна додаткова грошова винагороди виплачувалася у порядку, передбаченому наказом Міністерства оборони України від 24 жовтня 2016 року №550 "Про затвердження Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України" (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2016 року за №1470/29600).

Зокрема, пунктом 5 цієї Інструкції передбачалося, що винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби одночасно з виплатою грошового забезпечення на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації); командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) - на підставі наказів вищих командирів (начальників).

Отже, виплата позивачу вказаної додаткової грошової винагороди у березні 2018 року не змінює її правового статусу - винагороди, яка нараховувалася і виплачувалася за лютий, а не за березень 2018 року.

Враховуючи викладене, посилання позивача на виплачену йому у березні 2018 року додаткову грошову винагороду, встановлену Постановою Кабінету Міністрів України №889 та сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є безпідставними, оскільки додаткові види грошового забезпечення, які були встановлені відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №889 не можуть бути враховані у грошове забезпечення для перерахунку пенсій у зв`язку із зміною грошового забезпечення.

Що стосується грошової допомоги на оздоровлення, суд зазначає наступне.

З довідки №21 від 31 січня 2019 року встановлено, що у серпні 2018 року позивачу виплачено 18823,50 грн грошової допомоги на оздоровлення, з якої сплачено ЄСВ. Разом з тим, Закон №2262-ХІІ, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення, зокрема осіб, звільнених з військової служби, та має на меті реалізацію цими особами, конституційного права на державне пенсійне забезпечення і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України, передбачає включення до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, лише щомісячні основні види грошового забезпечення, до яких належать: посадовий оклад, оклад за військовим званням, процентна надбавка за вислугу років, а також щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.

Тобто, при обчисленні пенсії не враховується такий складовий елемент грошового забезпечення як одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць. Факт сплати єдиного внеску не є безумовною підставою для включення виплати, з якої цей внесок утримано, до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, та має значення лише для включення до цього грошового забезпечення його видів з переліку, визначеного статтею 43 Закону №2262-ХІІ, який є вичерпним.

Враховуючи наведене, грошова допомога на оздоровлення, виплата якої здійснювалася не щомісячно, а одноразово у серпні 2018 року, не входить до встановленого частиною третьою статті 43 Закону №2262-ХІІ переліку видів грошового забезпечення. Даний висновок узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі №522/2738/17, правові висновки якого відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Таким чином, позовні вимоги у частині зобов`язання управління ПФУ здійснити перерахунок пенсії із включенням до складу грошового забезпечення позивача, з якого обчислюється пенсія грошової допомоги на оздоровлення також є безпідставними.

Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Аналізуючи частину першу статті 5 КАС України, суд звертає увагу на те, що права, свободи або законні інтереси особи підлягають судовому захисту в адміністративному суді за наявності наступних обов`язкових умов - безпосереднього порушення прав, свобод або законних інтересів особи, вчинення такого порушення законодавчо визначеним суб`єктом, а саме суб`єктом владних повноважень, та у разі порушення прав, свобод або законних інтересів особи у спосіб встановлений законодавством, а саме рішенням, дією чи бездіяльністю такого суб`єкта.

Незалежно від способу захисту порушеного права, основними ознаками якого є те, що спосіб захисту не суперечить закону, а також забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин, судовий захист порушеного права відбувається, виключно, за наявності порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За відсутності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, відсутня одна з необхідних, визначених частиною першою статті 5 КАС України умов, для судового захисту порушених прав позивача.

Враховуючи вищевикладене, суд наголошує, що захист прав позивача шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії може відбуватись, виключно, внаслідок визнання відповідних рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними.

Наведене узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 12 листопада 2018 року у справі №806/3099/17 (адміністративне провадження №К/9901/50917/18), які є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем на виконання вимог частини другої статті 77 КАС України та наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів доведено, що відмовляючи позивачу у врахуванні для обчислення розміру пенсії таких складових, як щомісячна додаткова грошова винагорода за лютий 2018 року та грошова допомога на оздоровлення, виплачена у серпні 2018 року, суб`єкт владних повноважень діяв у відповідності до частини другої статті 19 Конституції України, а спірні дії відповідають вимогам частини другої статті 2 КАС України.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними, а тому відмовляє у їх задоволенні у повному обсязі.

Зважаючи на відмову у задоволенні позовних вимог, питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250-251, 295 КАС України, суд,

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7, м. Житомир, 10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 13559341) про зобов`язання провести донарахування та виплату пенсії - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду складено у повному обсязі: 03 червня 2019 року.

Суддя О.Г. Попова