Рішення № 82135489, 03.06.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2019 року м. Житомир справа №240/3293/19

категорія 112030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попової О. Г., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Коростишівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання провести перерахунок та виплату пенсії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії Коростишівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо неврахування періоду роботи з 02 квітня 1970 року по 30 травня 1979 року в пільговий стаж для призначення пенсії;

- зобов`язати Коростишівське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з урахуванням періоду роботи з 02 квітня 1970 року по 30 травня 1979 року на посаді, яка віднесена до Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, починаючи з 05 серпня 1993 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем протиправно не було враховано період роботи на посаді, яка віднесена до Списку №1 з 02 квітня 1970 року по 30 травня 1979 року в пільговий стаж для призначення пенсії, а позивач має право на перерахунок пенсії із урахуванням спірного пільгового стажу, починаючи з 05 серпня 1993 року.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 20 березня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження із проведенням підготовчого засідання та викликом (повідомленням) учасників справи.

10 квітня 2019 року до відділу документального забезпечення суду у строк та в порядку, визначеному статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) надійшов відзив на позовну заяву вих. №4655/07 від 04 квітня 2019 року, відповідно до змісту якого Коростишівське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області позовні вимоги не визнає та просить відмовити у їх задоволенні за безпідставністю. Вказує, що стаж роботи позивача на посаді за Списком №1 в період з 02 квітня 1970 року по 30 травня 1979 року не підтверджений належними та допустимими доказами, а надані позивачем документи не можуть бути прийняті до уваги пенсійним органом для перерахунку пенсії (а.с. 23-24).

10 квітня 2019 року на офіційну електронну поштову адре6су суду надійшло клопотання Коростишівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про проведення підготовчого засідання без участі представника відповідача (а.с. 33).

В підготовчому засіданні, призначеному на 11 квітня 2019 року о 10:00, судом в порядку статті 243 КАС України без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про оголошення перерви у підготовчому засіданні до 06 травня 2019 року об 11:00, що занесено секретарем судового засідання до протоколу судового засідання від 11 квітня 2019 року.

18 квітня 2019 року на офіційну електронну поштову адресу суду надійшло клопотання Коростишівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про проведення підготовчого засідання без участі представника відповідача (а.с.40).

24 квітня 2019 року до відділу документального забезпечення суду у строк та в порядку, визначеному статтею 163 КАС України надійшла відповідь на відзив від 22 квітня 2019 року, відповідно до змісту якого позивач заперечує щодо аргументів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву (а.с. 44-46).

В підготовчому засіданні, призначеному на 06 травня 2019 року об 11:00, судом в порядку статті 243 КАС України без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 27 травня 2019 року об 11:00, що занесено секретарем судового засідання до протоколу судового засідання від 06 травня 2019 року.

27 травня 2019 року перед початком судового засідання на офіційну електронну поштову адресу суду надійшло клопотання Коростишівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про проведення судового засідання без участі представника відповідача (а.с. 54).

В судове засідання, призначене на 27 травня 2019 року прибув представник позивача, перед початком засідання подав до відділу документального забезпечення суду клопотання у порядку письмового провадження (а.с. 55).

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 27 травня 2019 року клопотання представника ОСОБА_1 , представника Коростишівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області задоволено. Встановлено подальший розгляд адміністративної справи №240/3293/19 здійснювати у порядку письмового провадження без проведення судового засідання та виклику (повідомлення) учасників справи (а.с. 56-58).

Згідно з частиною четвертою статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Частиною п`ятою статті 250 КАС України встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача у попередніх судових засіданнях, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 з 01 жовтня 2007 року безтерміново встановлено першу групу інвалідності, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії ЖИА №061026 від 01 жовтня 2007 року (а.с. 4).

Встановлено та не заперечується сторонами, що позивач з 15 серпня 1993 року перебуває на обліку в Коростишівському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує по інвалідності І групи загального захворювання, страховий страж становить 49 років 10 місяців та 27 днів, при цьому, періоди роботи позивача з 30 травня 1979 року по 31 грудня 1991 року та з 01 січня 1992 по 15 травня 1993 року зараховано позивачу у пільговий стаж за Списком №1 (а.с. 15 та зворот).

27 лютого 2019 року ОСОБА_1 звертався із заявою на ім`я начальника Коростишівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про надання роз`яснень щодо врахування пільгового стажу при обчисленні пенсії, а саме: чи врахований в пільговий стаж період роботи з 02 квітня 1970 року по 30 травня 1979 року (а.с. 16).

Коростишівське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області листом вих. №3267/02 №06 березня 2019 року повідомило позивачу, що період роботи з 02 квітня 1970 року по 30 травня 1979 року не врахований у пільговий стаж, так як в пенсійній справі є наявна уточнююча довідка про пільговий характер роботи з 30 травня 1979 року по дату видачі довідки, 15 травня 1993 року, Коростишівським заводом "Електроприлад", вихідний номер довідки відсутній (а.с. 17).

Не погоджуючись із наданою відмовою та вважаючи не включення спірного періоду роботи до пільгового стажу, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 46 Основного Закону визначено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пунктом шостим частини першої статті 92 Основного Закону визначено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Абзацом першим частини другої статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) встановлено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до положень абзацу десятого частини третьої статті 24 Закону №1058-IV за кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Статтею 33 Закону №1058-IV закріплено, що пенсія по інвалідності залежно від групи інвалідності призначається в таких розмірах: особам з інвалідністю І групи -100 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю II групи - 90 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю III групи - 50 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону.

Частиною першою статті 114 Закону №1058-IV визначено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Згідно з частиною другою статті 114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Відповідно до пункту 16 Розділу XV "ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ" Закону №1058-IV положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Положеннями пункту "а" частини першої статті 13 закріплено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Згідно з статтею 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383 затверджено "Порядок застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах" (далі - Порядок №383), який регулює застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зокрема Список №1.

Згідно з пунктом 3 Порядку №383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року (приклади у додатках 1, 2).

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок №22-1).

Пунктом 1.5 розділу І Порядку №22-1 визначено, що заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім`ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.

Згідно з пунктом 1.7 розділу І Порядку 22-1 днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, виплатою недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами.

Перелік документів, необхідних для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший визначено розділом ІІ Порядку №22-1.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, такі документи:

- документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування;

- документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 1 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року N10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за №785/25562 (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

- для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 1, 3 до Положення).

- документи про місце проживання (реєстрації) особи;

- документи, які засвідчують особливий статус особи.

Положеннями пункту 2.8 розділу ІІ Порядку №22-1 визначено, що поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії. При переведенні на пенсію по інвалідності з іншого виду пенсії орган, що призначає пенсію, додає до пенсійної справи виписку з акта огляду МСЕК про встановлення або зміну групи інвалідності.

Згідно з пунктом 4.2 розділу ІV Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

У Рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20 жовтня 2011 року у справі "Рисовський проти України" суд підкреслив особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (Беєлер проти Італії, Онер`їлдіз проти Туреччини, Megadat.com S.r.l. проти Молдови, Москаль проти Польщі).

Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії" від 20 травня 2010 року, "Тошкуце та інші проти Румунії" від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси ("Онер`їлдіз проти Туреччини" та "Беєлер проти Італії").

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків ("Лелас проти Хорватії").

Як зазначив ЄСПЛ у рішенні від 06 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".

Відповідно до судової практики ЄСПЛ (Olsson v. Sweden (no. 1), 24 March 1988, Series A no. 130), запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців. Обсяг таких повноважень суб`єкта владних повноважень повинен мати чіткі межі застосування. Рішення органу влади має бути визнано протиправним у разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправильність. Аналогічний підхід має бути застосований і в разі, коли має місце протиправна бездіяльність органу влади щодо неприйняття відповідного рішення у відносинах, коли обставини свідчать про наявність всіх підстав для його прийняття.

Надаючи правову оцінку діям відповідача щодо правомірності не зарахування спірного періоду дороби до пільгового стажу та перевіряючи їх на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, суд зазначає наступне.

Як встановлено зі змісту листа Коростишівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області вих. №3267/02 від 06 березня 2019 року, період роботи з 02 квітня 1970 року по 30 травня 1979 року не врахований у пільговий стаж, оскільки в пенсійній справі є наявна уточнююча довідка про пільговий характер роботи з 30 травня 1979 року по дату видачі довідки, 15 травня 1193 року, Коростишівським заводом "Електроприлад", вихідний номер довідки відсутній (а.с. 17).

Суд критично ставиться до доводів відповідача та зазначає, що довідка Коростишівського заводу "Електроприлад" від 15 травня 1993 року носить виключно уточнюючий характер та містить відомості щодо періоду роботи позивача ковалем-штампувальником в механічному цеху №481 з 30 травня 1979 року по дату видачі довідки (а.с. 18). Вказана довідка не містить жодних уточнень, застережень та виправлень щодо періоду роботи ОСОБА_1 з 02 квітня 1970 року по 30 травня 1979 року або про відсутність такої.

Суд звертає уваги, що надання підтверджуючих документів та період роботи з 30 травня 1979 року по 5 травня 1993 року не може розцінюватися пенсійним органом як доказ відсутності попереднього періоду роботи на відповідній посаді.

У відповідності до наявної у матеріалах справи копії трудової книжки ОСОБА_1 (а.с. 13-14), згідно із записом №17 позивачу 02 березня 1970 року було присвоєно другий розряд штампувальника гарячих пресів. При цьому, відповідно до запису №23 та на підставі наказу №105-а від 30 травня 1979 року (а.с. 48) посада штампувальник гарячих пресів 4 розряду перейменована на посаду коваль-штампувальник 4 розряду.

Суд погоджується із доводами позивача та зазначає, що вказані обставини свідчать виключно про зміну назви професії, а не перевід позивача на іншу посаду чи зміну професії. Трудові обов`язки за цими двома професіями не змінились, що підтверджується змістом уточнюючої довідки (а.с. 19), а зміни назви посади відбулась на підставі "Единого тарифно-квалификационного справочника работ и профессий рабочих. Выпуск 2" (мовою оригіналу), у відповідності до змісту якого введено назву посади "коваль-штампувальник" лише у 1979 року.

Так, професія штампувальника гарячих пресів була передбачена Списком №1 виробництв, цехів, професій та посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та у пільгових розмірах, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173. При цьому, професія коваля-штампувальника віднесена до Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року №162, а також передбачена і Списком №1, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року №461, що є чинною на даний момент.

Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що факт роботи позивача в період з 02 квітня 1970 року по 30 травня 1979 року на посаді, визначеної Списком №1 підтверджена наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, а у Коростишівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області не було правових підстав для не включення вказаного періоду роботи позивача до пільгового стажу.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в частині визнати протиправними дії Коростишівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо неврахування періоду роботи з 02 квітня 1970 року по 30 травня 1979 року в пільговий стаж для призначення пенсії є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам зобов`язального характеру, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що територіальним органом Пенсійного фонду України протиправно не було включено період роботи ОСОБА_1 з 02 квітня 1970 року по 30 травня 1979 року в пільговий стаж для призначення пенсії.

При цьому, у відповідності до змісту позовної заяви, позивач наголошує, що порушене право підлягає поновленню шляхом здійснення перерахунку та виплати пенсії із врахуванням вказаного пільгового стажу з 05 серпня 1993 року.

Суд погоджується із доводами відповідача, викладеними у позовній заяві та зазначає, що позивач із заявою до територіального органу Пенсійного фонду України звернувся лише 27 лютого 2019 року, а спірна відмова надана відповідачем 06 березня 2019 року.

При цьому, суд звертає увагу, що вказана заява стосується виключно надання письмових роз`яснень щодо врахування періоду роботи до пільгового стажу, в той час як із заявою про перерахунок пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший позивач не звертався.

Статтею п`ятою КАС України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Право на захист - це самостійне суб`єктивне право, яке з`являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього. Завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому, захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.

Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Суд звертає увагу, що ОСОБА_1 у встановленому законом порядку із заявою відповідного зразка про проведення перерахунку пенсії до Коростишівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області не звертався. При цьому, подання заяви щодо надання письмових роз`яснень щодо врахування періоду роботи до пільгового стажу не є тотожним поданню заяви про проведення перерахунку пенсії із включенням відповідного стажу роботи у пільговому обчисленні.

У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення (постанова Вищого адміністративного суду України від 16 червня 2015 року у справі №К/800/6863/15, від 29 листопада 2016 року у справі №К/800/17306/16, від 29 вересня 2016 року у справі №К/800/17393/16, від 17 грудня 2015 року у справі №К/800/32134/15).

Також поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".

Суд звертає увагу позивача, що питання перерахунку пенсії у спірних правовідносинах належить до виключних (дискреційних) повноважень Коростишівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області.

Статтею 6 Конституції України визначено, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Зобов`язання судом вчинити певні дії за відсутності відповідного волевиявлення органу є порушенням його виключної, компетенції. Суд не може вирішувати питання, віднесені до компетенції органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, зокрема, щодо питань призначення та виплати пенсії.

Позиція суду узгоджується із правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 11 вересня 2018 року у справі №712/10864/16-а (провадження №11-518апп18), які відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, статті 13 Закону №1402-VIII є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Враховуючи, що заявлені позивачем позовні вимоги є передчасними, а їх задоволення за своєю юридичною природою буде втручанням у дискреційні повноваження відповідача, суд зазначає, що позивачем обрано невірний спосіб захисту порушеного права, а тому позовні вимоги у вказаній частині не підлягають задоволенню.

Водночас, з метою застосування ефективного механізму захисту порушеного права, суд зазначає наступне.

Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року №3477-IV, рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" ЄСПЛ зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Так, у справі "Салах Шейх проти Нідерландів" ЄСПЛ вказав, що ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Відповідно до рішення ЄСПЛ від 17 липня 2008 року у справі "Каіч та інші проти Хорватії" для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Держава несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема, через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2018 року у справі №815/1048/16 зазначив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII правові висновки Верховного Суду є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

З метою застосування механізму ефективного захисту порушеного права та його відновлення у судовому порядку, керуючись повноваженнями, наданими частиною другою статті 9, частиною другою статті 245 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати Коростишівське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області включити ОСОБА_1 до пільгового стажу період роботи з 02 квітня 1970 року по 30 травня 1979 року на посаді штампувальника гарячих пресів (коваля-штампувальника), яка віднесена до Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Покладення такого обов`язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб`єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта та зобов`язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов`язковість ефективного механізму захисту порушеного права.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем в порушення частини другої статті 77 КАС України не доведено, а позивачем та наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів спростовано правомірність дій Коростишівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо неврахування періоду роботи ОСОБА_1 з 02 квітня 1970 року по 30 травня 1979 року в пільговий стаж для призначення пенсії, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат по сплаті судового збору, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 243, 250, 243-248, 256, 293, 295 КАС України, суд,

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) до Коростишівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Гагаріна, 2, м. Коростишів, Житомирська область, 12504. РНОКПП/ЄДРПОУ: 40380694) про визнання дій протиправними, зобов`язання провести перерахунок та виплату пенсії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Коростишівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо неврахування періоду роботи ОСОБА_1 з 02 квітня 1970 року по 30 травня 1979 року в пільговий стаж для призначення пенсії.

Зобов`язати Коростишівське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області включити ОСОБА_1 до пільгового стажу період роботи з 02 квітня 1970 року по 30 травня 1979 року на посаді штампувальника гарячих пресів (коваля-штампувальника), яка віднесена до Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

У решті позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду складено у повному обсязі: 03 червня 2019 року.

Суддя О.Г. Попова