Рішення № 82135041, 23.05.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2019 р. Справа№200/12298/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бабаш Г.П.,

при секретарі - Оголь В.К.

за участю

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Рубльової М.В. (за довіреністю від 19.12.2018р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального судового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Святогірської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Департамент сім`ї, молоді та спорту Донецької обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення № 2-ХХУІ-7 від 18.05.2018 року "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у постійне користування земельних ділянок Департаменту сім`ї, молоді та спорту Донецької ОДА", № 10-ХХХУІ-7 від 28.02.2019 року "Про втрату чинності рішення міської ради від 18.05.2018 №2-ХХУІ-7 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у постійне користування земельної ділянки Департаменту сім`ї, молоді та спорту Донецької ОДА",-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Святогірської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення №2-XXVI-7 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у постійне користування земельних ділянок Департаменту сім`ї, молоді та спорту Донецької ОДА".

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що за генеральним планом м. Святогірська територія, щодо якої подано клопотання про надання земельної ділянки, являє собою територію зелених насаджень та відноситься до рекреаційної зони. Тобто згідно генерального плану дана територія не передбачає забудови. Крім того забороняється передача земельних ділянок для містобудівних потреб у разі відсутності плану зонування або детального плану території. З огляду на це, відповідачем порушено вимоги Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суд від 16.11.2018 року позовну заяву залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 07.12.2018 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до підготовчого судового засідання.

26.12.2018 року підготовче судове засідання відкладено за клопотання представника відповідача.

Ухвалою суду від 10.01.2019 року до участі в справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет позову, залучено Департамент сім`ї, молоді та спорту Донецької обласної державної адміністрації.

Ухвалою суду від 01.02.2019 року продовжено строк проведення підготовчого засідання.

14.02.2019 року підготовче судове засідання відкладено у зв`язку з повторним витребуванням у відповідача додаткових документів по справі.

27.02.2019 року підготовче судове засідання відкладено за клопотанням сторін.

Ухвалою суду від 06.03.2019 року відмовлено в задоволенні клопотання Святогірської міської ради та Департаменту сім`ї, молоді та спорту про закриття провадження у справі та прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог.

В заяві про збільшення позовних вимог позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення Святогірської міської ради № 10-ХХХУІ-7 від 28.02.2019 року "Про втрату чинності рішення міської ради від 18.05.2018 №2-ХХУІ-7 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у постійне користування земельної ділянки Департаменту сім`ї, молоді та спорту Донецької ОДА". В обґрунтування даної вимоги позивач зазначає, що дане рішення розглянуто та прийнято з порушенням Регламенту Святогірської міської ради та не відповідає приписам Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", оскільки рада має повноваження лише скасовувати свої рішення.

27.03.2019 року в підготовчому судовому засіданні оголошено перерву для надання відповідачем додаткових доказів.

10.04.2019 року сторони в судове засідання не прибули.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суд від 25.04.2019 року були вирішені всі питання та закрито підготовче провадження, судовий розгляд призначений на 23.05.2019 року

Відповідач надав відзив на адміністративний позов та заяву про збільшення позовних вимог, в якому заперечував проти вимог позивача, просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

У наданому відзиві відповідач зазначив, що твердження позивача про порушення вимог Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" є безпідставним, необґрунтованим та передчасним, оскільки оскаржуваним рішенням земельна ділянка не була передана Департаменту сім`ї, молоді та спорту, а лише наданий дозвіл на розробку проекту землеустрою. Також відповідач вважає безпідставними твердження, що озеленені території не передбачають їх забудову, оскільки до озеленених територій загального користування населених пунктів відносяться багатофункціональні та спеціалізовані парки.

Стосовно другої позовної вимоги відповідач зазначає, що вказані позивачем порушення Регламенту стосуються роботи депутатського корпусу, а ні громадянина

ОСОБА_1. В доповненнях до відзиву відповідач зазначає, що ОСОБА_1 є депутатом Святогірської міської ради. Його правовий статус як представника територіальної громади визначені Законом України "Про статус депутатів місцевих рад". Депутати не наділені повноваженнями вимагати усунення порушення законності шляхом індивідуального звернення до суду. Також наголошено, що розглянуте питання про втрату чинності рішення ради не віднесено до переліку питань, які необхідно розглядати на засіданні Погоджувальної ради.

Представник третьої особи Департаменту сім`ї, молоді та спорту в судове засідання не прибув, відзиву на позовну заяву не надав. В надісланому 06.03.2019 року клопотанні про закриття провадження у справі зазначив, що відповідно до розпорядження голови облдержадміністрації від 12.12.2018 року №1482/5-18 "Про зміни у структурі Донецької обласної державної адміністрації" Департамент знаходіться у стадії припинення шляхом ліквідації. В зв`язку з чим до Святогірської міської ради надіслано лист про визнання таким, що втратило чинність рішення Святогірської міської ради від 18.05.2018 №2-ХХУІ-7.

Позивач в судовому засіданні позовну заяву підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним у позові.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, зазначених у відзиві та доповненнях до нього.

Представник третьої особи про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, до судового засідання не прибув, відзиву на позов не надав.

Суд, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

13.04.2018 року Департаменту сім`ї, молоді та спорту звернувся до відповідача з клопотанням щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 20 га під будівництво регіональної спортивної бази, розташованої на території Святогірської міської ради, для подальшого отримання у постійне користування із земель призначення комунальної власності.

Рішенням Святогірської міської ради від 18.05.2018 року №2-ХХУІ-7 наданий дозвіл Департаменту сім`ї, молоді та спорту Донецької обласної державної адміністрації на розробку проекту землеустрою щодо відведення в постійне користування земельних ділянок орієнтовною площею 20,0 га для будівництва регіональної спортивної бази в м. Святогірську по вул . Курортній із земель рекреаційного призначення комунальної власності Святогірської міської ради.

Позивач обґрунтовує протиправність даного рішення неможливістю забудови на даній території та відсутністю детального плану території.

Суд не вважає ці доводи доречними з огляду на наступні приписи законів.

Стаття 19 Земельного кодексу України визначає категорії земель за основним цільовим призначенням, зокрема пункт ґ визначає категорію землі рекреаційного призначення.

За приписами статті 50 Земельного кодексу до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.

Згідно статті 51 Земельного кодексу до земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об`єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об`єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об`єктів стаціонарної рекреації.

Як вбачається з клопотання третьої особи, нею на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 07.09.2011 року № 948 "Про затвердження Положення про центр олімпійської підготовки" заплановано будівництво регіональної спортивної бази. Тобто об`єкт будівництва, який був запланований третьою особою, повністю відповідає цільовому призначенню запитуваної земельної ділянки.

При цьому навіть перелік земель, які належать до земель рекреаційного призначення, спростовує довід позивача щодо неможливості забудови цих земель, оскільки прямо визначає території різного виду будинків, об`єктів фізичної культури та спорту.

Стосовно відсутності детального плану території суд зазначає таке.

Стаття 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" вид 17.02.2011 року № 3038 визначає терміни, які вживаються в даному законі, зокрема:

2) генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту;

3) детальний план території - містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території.

Відповідно до статті 19 даного Закону детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.

Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції, та підлягає стратегічній екологічній оцінці.

Згідно статті 25 Закону№ 3038 режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється у генеральних планах населених пунктів, планах зонування та детальних планах територій

Частина 3 статі 24 вказаного Закону визначає, що у разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог цього Закону, передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється.

В судовому засіданні представником відповідача надані пояснення, що детальний план території, на яку видавався дозвіл на розробку проекту землеустрою, був розроблений після надання такого дозволу. Тобто сторонами визнається той факт, що станом на 18.05.2018 року детального плану затверджено не було.

Разом з цим, суд звертає увагу, що стаття 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" прямо визначає заборону передання земельних ділянок в користування або власність. Будь-яких обмежень щодо надання дозволів на розробку проектів землеустрою дана норма не встановлює.

Згідно статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Стаття 123 Земельного кодексу визначає порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування та містить такі норми:

1. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

2. Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

3. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Умови і строки розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Типовий договір на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки затверджується Кабінетом Міністрів України.

4. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

6. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

10. Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються, зокрема затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за результатами розгляду яких визначені в статті 118 ЗК органи приймають одне з відповідних рішень. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування.

Таким чином рішення від 18.05.2018 №2-ХХУІ-7 не є рішенням уповноваженого органу про передання земельної ділянки у користування, відтак відповідачем не порушено приписи статті 24 Закону № 3038.

Згідно із ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Пунктом 19 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Разом з цим, суд вважає необхідним наголосити на частині 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень в позовній заяві серед іншого зазначається обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивач.

Таким чином адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, а для відновлення порушеного права в зв`язку із прийняттям рішення суб`єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав.

Аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку, що обов`язковою умовою скасування акту індивідуальної дії є порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акту прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі, а також невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Суд вважає, що рішення Святогірської міської ради від 18.05.2018 року №2-ХХУІ-7 є індивідуальним актом та стосується прав та інтересів заявника Департаменту сім`ї, молоді та спорту Донецької ОДА. Позивачем не доведено, що оскаржуване рішення порушує його особисті права та інтереси.

Відтак, відсутність порушеного права, встановленого при розгляді справи по суті, є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

З цих же підстав підлягає залишенню без задоволення і друга вимога позивача про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 28.02.2019 року №10-XXXVI-7.

Як вбачається з матеріалів справи, Департамент сім`ї, молоді та спорту облдержадміністрації відповідно до розпорядження голови облдержадміністрації, керівника обласної військово-цивільної адміністрації знаходиться у стадії припинення шляхом ліквідації.

До Святогірської міської ради було направлено лист Департаменту від 22.01.2019 року №4624/1050/1581-19 про визнання таким, що втратило чинність рішення Святогірської міської ради від 18.05.2018 року №2-XXVI-7 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у постійне користування земельних ділянок Департаменту сім`ї, молоді та спорту Донецької ОДА".

На підставі зазначеного листа Святогірською міською радою було прийняте рішення від 28.02.2019 року №10-XXXVI-7 "Про втрату чинності рішення міської ради від 18.05.2018 року №2-XXVI-7 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у постійне користування земельних ділянок Департаменту сім`ї, молоді та спорту Донецької ОДА".

Конституційний Суд України у Рішенні від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009дійшов висновку, що "органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні - це акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

Системний аналіз наведених положень Конституції і законів України дає підстави вважати, що за органами місцевого самоврядування законодавцем закріплюється право на зміну та скасування власних рішень. Таке право випливає із конституційного повноваження органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов`язковими до виконання на відповідній території, оскільки вони є суб`єктами правотворчості, яка передбачає право формування приписів, їх зміну, доповнення чи скасування.

Отже, Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення."

Оскаржувані рішення стосуються інтересів Департаменту сім`ї, молоді та спорту. Більш того, рішення від 28.02.2019 року №10-XXXVI-7 не породжує жодних прав та обов`язків ні для Департаменту, ні для інших осіб. Скасоване рішення міської ради від 18.05.2018 року №2-XXVI-7 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою за умови ліквідації Департаменту сім`ї, молоді та спорту вичерпало свою дію навіть без прийняття радою окремого рішення.

Стосовно посилання позивача на порушення Регламенту, суд зазначає, що це стосується роботи депутатського корпусу, а ні прав та обов`язків громадянина ОСОБА_1 .

Щодо повноважень ОСОБА_1 як депутата Святогірської міської ради, вони визначені Законом України "Про статус депутатів місцевих рад". І як вбачається з наданих відповідачем документів, позивач, як депутат, брав участь у засіданні ради 28.02.2019 року та використав своє право у прийняті рішення, що зокрема висвітлено у окремій думці.

Відповідно до ст. 2 Закону України № 93-IV від 11.07.2002 «Про статус депутатів місцевих рад», депутат сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради є представником інтересів територіальної громади села, селища, міста чи їх громад, який відповідно до Конституції України і закону про місцеві вибори обирається на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування на строк, встановлений Конституцією України.

Депутат місцевої ради як представник інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу зобов`язаний виражати і захищати інтереси відповідної територіальної громади та її частини - виборців свого виборчого округу, виконувати їх доручення в межах своїх повноважень, наданих законом, брати активну участь у здійсненні місцевого самоврядування.

Правовий статус депутата місцевої ради, як представника інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого органу та рівноправного члена місцевої ради, а також гарантії депутатської діяльності визначені та встановлені Конституцією України, Законом України № 280-97/ВР від 21.05.1997 «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України № 93-IV від 11.07.2002 «Про статус депутатів місцевих рад».

Депутат місцевої ради має право реалізувати свої права щодо внесення пропозицій для розгляду їх радою та її органами, пропозицій і зауважень до порядку денного засідань ради та її органів, порядку розгляду обговорюваних питань та їх суті, на розгляд ради та її органів пропозицій з питань, пов`язаних з його депутатською діяльністю.

Саме у такий спосіб депутат місцевої ради реалізує своє право на участь у діяльності ради та у прийнятті радою відповідних рішень.

Проте депутат ради законодавчо не наділений правом здійснювати представництво інтересів територіальної громади в судах. Нормами чинного законодавства для депутата встановлений особливий спосіб впливу як на прийняття рішень ради, так і на життя мешканців відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Таким чином суд дійшов висновку, що рішення від 28.02.2019 року №10-XXXVI-7 не стосується прав та інтересів ОСОБА_1 , отже з урахуванням не доведення позивачем обґрунтованості своїх вимог, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині також не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають відшкодуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 72-77, 241-246, 255, 263, 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) до Святогірської міської ради (ЄДРПОУ 04053001, Донецька область, м. Святогірськ, вул. Володимира Сосюри, 8), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Департамент сім`ї, молоді та спорту Донецької обласної державної адміністрації (Донецька обласать, м. Краматорськ, бул. Машинобудівників, 23) про визнання протиправним та скасування рішення № 2-ХХУІ-7 від 18.05.2018 року "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у постійне користування земельних ділянок Департаменту сім`ї, молоді та спорту Донецької ОДА", № 10-ХХХУІ-7 від 28.02.2019 року "Про втрату чинності рішення міської ради від 18.05.2018 №2-ХХУІ-7 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у постійне користування земельної ділянки Департаменту сім`ї, молоді та спорту Донецької ОДА" відмовити.

Повний текст рішення складено 31 травня 2019 року.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 243 КАС України зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Бабаш Г.П.