Рішення № 82133162, 03.06.2019, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/7433/19

Провадження 2/127/1026/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2019 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі головуючого судді Борисюк І.Е., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення боргу, -

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області звернулося Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 15.10.2012 між позивачем та відповідачем було укладено договір № 726 про відкриття фізичній особі поточного рахунку для зарахування заробітної плати/пенсії та здійснення платіжних операцій з використанням платіжної картки за дебетово-кредитною платіжною схемою, згідно якого відповідачу було відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 в гривні для обліку по ньому грошових коштів до запитання і операцій за платіжною карткою на умовах цього договору відповідно до нормативно-правових актів НБУ, правил МПС та Тарифів за послуги банку. 14.01.2013 між позивачем та відповідачем було укладено додатковий договір № 726/1 до договору, відповідно до умов якого сторони домовились про внесення змін до договору та встановили, що банк відкриває позичальнику кредитну лінію за заявою клієнта. 29.10.2013 між сторонами було укладено додатковий договір № 3 до вищевказаного договору, яким було внесено зміни до умов договору. Відповідачу надсилалась претензія з вимогою погашення заборгованості за кредитом, проте вона залишилась без відповіді. Станом на 11.03.2019 за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 42 335, 87 гривень, з яких: 14 094, 90 гривень - заборгованість за кредитом; 14 294, 19 гривень - заборгованість за відсотками; 9 425, 09гривень - пеня; 43, 30 гривень - заборгованість за РКО; 3 605, 02 гривень - інфляційні втрати; 873, 37 гривень - 3 % річних.

Вищевикладене й стало підставою для звернення до суду представника позивача із вимогою про стягнення з відповідача на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Вінницьке обласне управління АТ «Ощадбанк» заборгованості за договором № 726 про відкриття фізичній особі карткового рахунку для платіжної картки та здійснення розрахунково-касового обслуговування за дебетово-кредитною схемою від 15.10.2012, яка станом на 11.03.2019 становить 42 335, 87 гривень, з яких: 14 094, 90 гривень - заборгованість за кредитом; 14 294, 19 гривень - заборгованість за відсотками; 9 425, 09гривень - пеня; 43, 30 гривень - заборгованість за РКО; 3 605, 02 гривень - інфляційні втрати; 873, 37 гривень - 3 % річних. Також, представник позивача просив суд стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1 921, 00 гривень.

Ухвалою суду від 26.03.2019 вищевказану заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Також, даною ухвалою запропоновано учасникам справи надати суду заяви по суті справи та докази у строк, встановлений судом.

У строк, встановлений вищевказаним судовим рішення, відповідачем надано відзив. У відзиві відповідач зазначив, що вважає позов безпідставним і необґрунтованим, зокрема, зважаючи на те, що позивачем не доведено надання йому кредитних коштів. Крім того, відповідач просив застосувати позовну давність, оскільки відповідно до умов договору клієнт зобов`язаний погасити заборгованість у разі його звільнення з організації, з якою банком укладено договір про надання послуг по зарахуванню та виплаті заробітної плати та інших виплат, через поточні рахунки фізичних осіб (працівників організації) з використанням платіжних карток. 12.09.2014 відповідач був звільнений із займаної посади виконуючого обов`язки заступника директора з питань фінансів та економіки у Вінницьку дирекцію УДППЗ «Укрпошта». Таким чином, обов`язок погасити заборгованість виник 12.09.2014, однак лише у випадку наявності такої заборгованості. З цієї ж дати почався перебіг позовної давності. У зв`язку із цим відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою суду від 23.04.2019 у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.

Враховуючи вищевикладене та положення ст. 279 ЦПК, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

15.10.2012 між позивачем та відповідачем було укладено договір № 726 про відкриття фізичній особі поточного рахунку для зарахування заробітної плати/пенсії та здійснення платіжних операцій з використанням платіжної картки за дебетово-кредитною платіжною схемою. Згідно умов даного договору позивач зобов`язався відкрити відповідачу рахунок № НОМЕР_1 в гривні для обліку по ньому грошових коштів до запитання і операцій за платіжною карткою на умовах цього договору відповідно до нормативно-правових актів НБУ, правил МПС та Тарифів за послуги банку (п. 1.1.). Також, п. 1.2. вищевказаного договору передбачено, що банк відкриває клієнту (відповідачу) відновлювальну кредитну лінію за наступних умов: отримання клієнтом заробітної плати/пенсії шляхом її зарахування на рахунок; наявності договору між банком та організацією про надання послуг по зарахуванню та виплаті заробітної плати та інших виплат, передбачених чинним законодавством (матеріальної допомоги та інших виплат) з використанням платіжних карток. (а.с. 14-20)

З Тарифами на послуги АТ «Ощадбанк» (додаток № 1 до вищевказаного договору) відповідач був ознайомлений 15.10.2012, що стверджується його підписом. (а.с. 20 зв.)

27.12.2012 відповідачем було подано заяву до банку про відкриття йому кредитної лінії на строк дії договору про відкриття фізичній особі карткового рахунку та здійснення його розрахунково-касового обслуговування за дебетово-кредитною схемою із встановленням по його особовому рахунку ліміту в сумі 5 000, 00 гривень. (а.с. 21)

14.01.2013 між позивачем та відповідачем було укладено договір № 726/1 про відкриття фізичній особі поточного рахунку для зарахування заробітної плати/пенсії та здійснення платіжних операцій з використанням платіжної картки за дебетово-кредитною платіжною схемою. Згідно п. 2.1. даного договору позивач протягом 14 календарних днів з дня отримання заяви-анкети клієнта на відкриття рахунку з відповідними документами, необхідними для відкриття поточних рахунків, відповідно до нормативно-правових актів НБУ, видає клієнту БПК типу Maestro платіжної системи MasterCard та пін-код. Умови кредитування клієнта викладено в розділі 7 цього договору. (а.с. 22-28)

Згідно додатків № 1, № 2 та № 3, наданих позивачем до позовної заяви вбачається, що відповідач був ознайомлений із Тарифами на послуги АТ «Ощадбанк» та карткою реквізитів, а із видом і предметом супутніх послуг та обґрунтування їх вартості - ознайомлений не був. (а.с. 28 зв. - 29 зв.)

Однак, із вищевказаних додатків вбачається, що:

-додаток № 1 є додатком до договору № 691 про відкриття фізичній особі поточного рахунку для зарахування заробітної плати/пенсії та здійснення платіжних операцій з використанням платіжної картки за дебетово-кредитною платіжною схемою від 14.01.2013;

-додаток № 2 є додатком до договору № 691 про відкриття фізичній особі поточного рахунку для зарахування заробітної плати/пенсії та здійснення платіжних операцій з використанням платіжної картки за дебетово-кредитною платіжною схемою від 20.11.2012;

-додаток № 3 є додатком до договору № 726 про відкриття фізичній особі поточного рахунку для зарахування заробітної плати/пенсії та здійснення платіжних операцій з використанням платіжної картки за дебетово-кредитною платіжною схемою від 14.01.2013, однак він не підписаний клієнтом.

Позивачем необґрунтовано надання додатків № 2 і № 3 до позову, оскільки предметом спору у даній справі є заборгованість по іншому договору - № 726 від 15.10.2012; яке відношення дані додатки мають до предмета спору - не повідомлено; суду не надано договори, невід`ємною частиною яких є ці додатки, враховуючи, що хоч і номер договору - 691 вказаний у них один, однак дати укладення договорів № 691 різні - 14.01.2013 і 20.11.2012.

07.10.2013 між позивачем та відповідачем було укладено додатковий договір № 2 до договору про внесення змін та доповнень до договір № 726 про відкриття фізичній особі поточного рахунку для зарахування заробітної плати/пенсії та здійснення платіжних операцій з використанням платіжної картки за дебетово-кредитною платіжною схемою від 15.10.2012. Даним додатковим договором сторони, зокрема, змінили назву договору № 726 на «Договір № 726 про відкриття та обслуговування рахунку, випуск та надання платіжної картки»; виклали розділи 1-4 цього договору у новій редакції; розділи з 5 по 11 - виключили; виклали додатки 1 і 2 у новій редакції. (а.с. 31-34)

Того ж дня, 07.10.2013 відповідач був ознайомлений із Тарифами на обслуговування поточного рахунку при використання платіжної картки, відкритого за пакетом «Зарплатний» та Правилами користування платіжними картками, емітованими АТ «Ощадбанк». (а.с. 32 зв. - 34)

29.10.2013 між позивачем та відповідачем було укладено додатковий договір № 3 до договору № 726 про відкриття та обслуговування рахунку, випуск та надання платіжної картки від 14.01.2013. Даним додатковим договором сторони внесли зміни до п. 1.1. договору № 726 про відкриття та обслуговування рахунку, випуск та надання платіжної картки від 14.01.2013, п. 1.2. і п. 5.5. виклали в новій редакції, доповнили договір п. 4 і додатками 3 «вид та предмет супутніх послуг та обслуговування їх вартості» і 4 «таблиця визначення сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки». (а.с. 35-37)

30.10.2013 сторони, уклавши додатковий договір № 4 до договору № 726 про відкриття та обслуговування рахунку, випуск та надання платіжної картки від 15.10.2012, змінили назву договору та виклали п. 1.1.14 розділу 1 договору у новій редакції, встановивши клієнту кредит в сумі 14 100, 00 гривень; строк кредиту на відповідний період дії платіжної картки; процентну ставку за кредитом, яка є фіксованою і сплачується щомісячно - 24 % річних; процентну ставку за несанкціонованим овердрафтом - 35 % річних. (а.с. 38-40)

30.10.2013 відповідача було повідомлено про умови кредитування. (а.с. 41-42)

Судом встановлено, що позивачем відповідачу за умовами договору, заборгованість за яким є предметом спору, відповідачу було відкрито поточний рахунок в гривні на умовах тарифного пакету «Зарплатний».

Відповідно до п. 1.2. договору № 726 про відкриття та обслуговування рахунку, випуск та надання платіжної картки від 15.10.2012, враховуючи додатковий договір № 2 до цього договору, банк зобов`язався приймати і зараховувати на рахунок відповідача грошові кошти, які надходять останньому, та забезпечити проведення розрахунків за операціями, в т.ч. здійсненими з використанням платіжної картки в межах витратного ліміту.

Також судом звернуто увагу на те, що позивач просить стягнути кредитну заборгованість з відповідача за умовами договору № 726 про відкриття фізичній особі поточного рахунку для зарахування заробітної плати/пенсії та здійснення платіжних операцій з використанням платіжної картки за дебетово-кредитною платіжною схемою від 15.10.2012, в той час як 07.10.2013 сторонами договору було змінено, зокрема, назву цього договору на «Договір № 726 про відкриття та обслуговування рахунку, випуск та надання платіжної картки».

Згідно із ч. 1 і ч. 2 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1067 ЦК України договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Згідно із ч. 1 та ч. 2 ст. 1069 ЦК України Якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов`язки сторін, пов`язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Однією із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору, що стверджується п. 3. ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Статтею 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору, згідно з яким сторони вільні в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Так, відповідно до змісту ч. 1 ст. 1050 ЦК України з урахуванням ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, позивач має довести надання позичальнику грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених кредитним договором.

Позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог не надано належних, допустимих і достовірних доказів того, що відповідачу на підставі договору № 726 про відкриття та обслуговування рахунку, випуск та надання платіжної картки від 15.10.2012 було надано грошові кошти на умовах кредиту.

Частиною 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до абз. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Пунктами 1.1.3.1.9, 1.1.3.2.4 Витягу з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, наданого позивачем, передбачено обов`язки банку, зокрема, надавати власнику виписку про стан картрахунків і про здійснені за минулий місяць операції за картрахунками; інформувати клієнта про зміну тарифів та інших умов обслуговування рахунків, крім зміни розміру наданого кредиту (кредитного ліміту), зокрема у виписці за картрахунком.

Враховуючи вищезазначене, належними і допустимими доказами банківських операцій між позивачем і відповідачем є первинні та зведені облікові документи (меморіальні ордери, платіжні доручення, виписки з особових рахунків тощо).

На підтвердження отримання кредиту, наявності заборгованості відповідача перед позивачем по кредиту не надано жодного належного і допустимого доказу.

Розрахунок заборгованості за договором № 726 про відкриття та обслуговування рахунку, випуск та надання платіжної картки від 15.10.2012 не є належним доказом видачі та отримання кредиту, а є лише обґрунтуванням позовних вимог щодо розміру заборгованості, яка повинна бути підтверджена первинними документами. Наданий позивачем розрахунок не є первинним документом, оскільки не містить обов`язкових реквізитів, передбачених для первинних та зведених облікових документів. (а.с. 5-10)

При цьому, судом враховано, що відповідач заперечує щодо отримання ним грошових коштів на умовах кредиту.

Згідно повідомлення про умови кредитування від 30.10.2013, цим повідомленням відповідач підтвердив, що він, зокрема, отримав усі необхідні роз`яснення і зобов`язується використовувати кредитні кошти, які можливо надасть йому банк, на зазначені в цьому повідомлені цілі, тобто на споживчі потреби. (а.с. 41-42)

Отже, банком було запропоновано відповідачу отримати кредит. Однак те, що відповідач скористався даною пропозицією позивача, останнім належних та допустимих доказів не надано.

Звернення відповідача до позивача із заявою про відкриття кредитної лінії не є доказом задоволення цієї заяви позивачем, надання відповідачу грошових коштів на умовах кредиту та їх використання останнім.

Крім того, вищезазначене унеможливлює встановлення моменту видачі кредиту, тривалості використання кредитних коштів в разі їх надання позивачем відповідачу, перевірку нарахування процентів за користування кредитом, строків виконання зобов`язання тощо.

Посилання позивача в обґрунтування своїх вимог на договір № 726/1 про відкриття фізичній особі поточного рахунку для зарахування заробітної плати/пенсії та здійснення платіжних операцій з використанням платіжної картки за дебетово-кредитною платіжною схемою від 14.01.2013, як на додатковий договір до договору № 726 від 15.10.2012, є безпідставним і необґрунтованим. Зі змісту даного договору вбачається, що цей договір є окремим правочином і те, що він є додатковим договором до договору № 726 від 15.10.2012, його умовами не передбачено.

Належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму. Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що розрахунок заборгованості, наданий позивачем, є необґрунтованим і не підтвердженим належними, допустимими і достовірними доказами.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), відповідно до ст. 610 ЦК України.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, відповідно до ст. 611 ЦК України.

Враховуючи те, що позивачем не доведено належними і допустимими доказами невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом договору № 726 про відкриття та обслуговування рахунку, випуск та надання платіжної картки від 15.10.2012 відповідачем, відсутні й підстави для застосування правових наслідків порушення зобов`язання.

Судом прийнято до уваги, що за змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 1 та ч. 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно ч. 1 - ч. 3 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач - разом з поданням відзиву.

Сторонами по справі у відповідності до ч. 4 ст. 83 ЦПК України не було повідомлено про неможливість подання доказів у встановлений законом строк. Крім того, будь-які інші докази, ніж ті, що були надані позивачем разом із позовом, а відповідачем разом із відзивом, до суду сторонами по справі подані не були. Заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, до суду не надходили.

Будь-які клопотання про витребування доказів по справі в зв`язку з неможливістю їх самостійного надання та заяви про забезпечення доказів до суду сторонами по справі не подавалися.

Суд вважає, що кожна із сторін по даній справі була належним чином поінформована про право надати суду будь-які докази для встановлення наявності або відсутності обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а також прокоментувати їх. Крім того, сторони по справі не були позбавлені можливості повідомити суду й інші обставини, що мають значення для справи.

Також, судом в ухвалі суду від 26.03.2019 було роз`яснено сторонам по справі наслідки ненадання суду доказів по справі, дії в разі неможливості надання доказів, а також право і порядок звернення до суду із заявами та клопотаннями.

Отже, кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦК України особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд.

Згідно із ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

В даному випадку, суд позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.

Відповідно до ч. 2 і ч. 3 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п. 2, п. 4, п. 6 - п. 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно із ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та положення ч. 8 ст. 279 ЦПК України, судом досліджуються докази і письмові пояснення, викладені в заявах по суті, в даному випадку - пояснення, викладені в позовній заяві, у відзиві та докази, надані разом із ними.

Суд, дослідивши письмові пояснення, викладені позивачем у позові, відповідачем у відзиві, та оцінивши, відповідно до ст. 89 ЦПК України, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, враховуючи вищевикладене, прийшов до переконання в тому, що позов не підлягає задоволенню.

Договір № 726 про відкриття та обслуговування рахунку, випуск та надання платіжної картки (до 07.10.2013 - «Договір про відкриття фізичній особі карткового рахунку для платіжної картки та здійснення розрахунково-касового обслуговування за дебетово-кредитною схемою») від 15.10.2012 є домовленістю сторін цього договору, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України. Предметом виконання як невід`ємним елементом виконання договору є ті конкретні суб`єктивні права і конкретні юридичні обов`язки для набуття, здійснення і виконання яких конкретні суб`єкти права вступають в конкретні правовідносини і, відповідно, до вимог норми права, що реалізується, вчиняються належні правомірні дії.

Суд прийшов до висновку, що в даному випадку, відсутні підстави та необхідність для захисту прав позивача шляхом стягнення з відповідача на його користь згідно з договором № 726 про відкриття та обслуговування рахунку, випуск та надання платіжної картки від 15.10.2012 заборгованості в сумі 42 335, 87 гривень, оскільки такі вимоги є необґрунтованими і недоведеними належними і допустимими доказами, враховуючи вищевикладене.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд прийшов до наступного.

Судом встановлено сплату позивачем при зверненні до суду судового збору в сумі 1 921, 00 гривень, що підтверджується платіжним дорученням від 14.03.2019. (а.с. 1)

Враховуючи положення ст. 141 ЦПК України судовий збір слід залишити за позивачем.

Доказів понесення сторонами по справі інших судових витрат суду не надано.

Враховуючи вищенаведене та керуючись Конституцією України, ст.ст. 12, 15, 261, 526, 527, 530, 536, 610, 611, 627, 628, 1049, ч. 1 і ч. 2 ст. 1050, ст. 1054, ч. 1 і ч. 2 ст. 1066, ч. 1 ст. 1067, ч. 1 і ч. 2 ст. 1069 ЦК України, ст.ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.ст. 2, 4, 10-13, 76-83, 89, 133, 141, 229, 258, 259, 263-265, 275, 279, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволені позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором № 726 про відкриття фізичній особі карткового рахунку для платіжної картки та здійснення розрахунково-касового обслуговування за дебетово-кредитною схемою (про відкриття та обслуговування рахунку, випуск та надання платіжної картки) від 15.10.2012 в сумі 42 335, 87 гривень - відмовити.

Судовий збір в сумі 1 921, 00 гривень залишити за Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України».

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення шляхом подання апеляційної скарги через Вінницький міський суд Вінницької області або до Вінницького апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання, зареєстроване у встановленому законом порядку: АДРЕСА_1 .

Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», ЄДРПОУ 00032129, місцезнаходження: м. Київ, вул. Госпітальна, буд. 12-г.

Рішення суду складено 03.06.2019.

Суддя: