Рішення № 82130538, 31.05.2019, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

31 травня 2019 року м. ЧернігівCправа № 927/236/19 Господарський суд Чернігівської області у складі судді Лавриненко Л.М.

секретар судового засідання Мігда Р.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №927/236/19, розгляд якої здійснюється у порядку загального позовного провадження

За позовом: Фізичної особи-підприємця Сидоренко Вікторії Леонідівни

АДРЕСА_4

До відповідача: Приватного підприємства "Агрофірма Ставиське"

вул. Українська, 52, село Ставиське, Козелецький район, Чернігівська область, 17053

Про стягнення 635170,58 грн

За участю представників:

позивача: Усенко М.М., адвокат, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №3085 від 25.10.2007; ордер серія КВ №774265 від 27.05.2019

відповідача: Зорін Р.О., адвокат, довіреність від 24.05.2019, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС №6996/10 від 1.10.2018

У судовому засіданні була проголошена вступна та резолютивна частини рішення, на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем - Фізичною особою-підприємцем Сидоренко Вікторією Леонідівною подано позов до Приватного підприємства "Агрофірма Ставиське" про стягнення 635170,58 грн заборгованості за договорами оренди транспортного засобу.

Заявлений позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем умов договорів оренди транспортного засобу.

Ухвалою суду від 25.03.2019 позовну заяву від 19.03.2019 було залишено без руху, на підставі ч.1 ст.174 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою суду від 04.04.2019 відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 18.04.2019 о 10:00.

Позивач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0744200624288 від 04.04.2019, але повноважного представника у підготовче засідання 18.04.2019 не направив.

Відповідач також був належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, але процесуальним правом участі в судовому засіданні 18.04.2019 не скористався.

Судом були вчинені дії щодо перевірки отримання відповідачем ухвали суду від 04.04.2019 про відкриття провадження у даній справі, за штрихкодовим ідентифікатором 1400043506686. Як вбачається з інформації з офіційного сайту ДППЗ "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, поштове відправлення із штрихкодовим ідентифікатором 1400043506686 було вручено відповідачу у точці видачі/доставки 06.04.2019.

У судовому засіданні 18.04.2019 суд постановив ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 14.05.2019 о 09:30.

Ухвалою суду від 18.04.2019, відповідно до ст.120,121 ГПК України, викликано сторін у підготовче засідання 14.05.2019 о 09:30. Рекомендовано сторонам надати в наступне судове засідання докази виконання вимог ухвали Господарського суду Чернігівської області про відкриття провадження у справі від 04.04.2019.

Позивач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0744200625756 від 18.04.2019, але повноважного представника у підготовче засідання 14.05.2019 не направив.

Відповідач також був належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, але процесуальним правом участі в судовому засіданні 14.05.2019 не скористався.

Судом були вчинені дії щодо перевірки отримання відповідачем ухвали суду від 18.04.2019 про виклик сторін, за штрихкодовим ідентифікатором 1400043544537. Як вбачається з інформації з офіційного сайту ДППЗ "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, поштове відправлення із штрихкодовим ідентифікатором 1400043544537 було вручено відповідачу у точці видачі/доставки 20.04.2019.

У підготовчому засіданні 14.05.2019 суд продовжив підготовче засідання зі стадії, на якій його було відкладено, оскільки неявка відповідача, якого було повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджала його продовженню.

Позивач у листі від 23.04.2019 вказує на те, що позовні вимоги, викладені у позовній заяві, підтримує в повному обсязі, просить суд провести розгляд справи без її участі та повідомити про прийняте рішення.

Клопотання позивача про розгляд справи без її участі задоволено судом, оскільки участь в судовому засіданні є процесуальним правом сторони, відповідно до п.2 ч.1 ст.42 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою суду від 14.05.2019 закрито підготовче провадження; призначено справу до судового розгляду по суті на 28.05.2019 о 09:30. Зазначено, що явка в судове засідання повноважних представників сторін є обов?язковою.

У судовому засіданні 28.05.2019 суд розпочав розгляд справи по суті.

Відповідно до ч.1 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України, головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.

Представник відповідача заявив усне клопотання про продовження строку для подання відзиву на позов, а також надав відзив на позовну заяву від 24.05.2019, який просить залучити до матеріалів справи.

Представник позивача проти залучення відзиву на позов до матеріалів справи заперечував.

Суд постановив ухвалу про задоволення усного клопотання представника відповідача про продовження строку для подання відзиву на позов; відзив на позовну заяву залучено до матеріалів справи.

У поданому відзиві на позов відповідач щодо заявлених позовних вимог заперечує та зазначає про те, що розрахунок суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також розрахунок штрафу та пені здійснено позивачем із помилкою, у зв?язку з чим до стягнення з відповідача пред?явлено більший розмір інфляційних втрат, штрафу та пені, ніж визначений договором та законом. У частині стягнення заборгованості за договором №24/10/2018 від 24.10.2018 взагалі відсутні підстави для пред?явлення вимог, а тому в цій частині вимог позов не підлягає задоволенню.

У судовому засіданні 28.05.2019 суд оглянув оригінал акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №10 від 05.11.2018 на суму 96000,00 грн.

Представник відповідача заявив усне клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні для надання можливості перевірити наявність у відповідача акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №10 від 05.11.2018 на суму 96000,00 грн.

Суд в судовому засіданні 28.05.2019 постановив ухвалу про задоволення усного клопотання представника відповідача про оголошення перерви в судовому засіданні та оголосив перерву на 31.05.2019 о 14:00.

У судовому засіданні 31.05.2019 суд продовжив розгляд справи по суті.

Представником відповідача було подано клопотання від 31.05.2019 про визнання поважною причини пропуску строку на подання клопотання про допит свідка та виклик і допит свідка у справі №927/236/19.

Представник відповідача проти поданого клопотання заперечував.

Ухвалою суду від 31.05.2019 відмовлено у задоволенні клопотання Приватного підприємства «Агрофірми Ставиське» від 31.05.2019 про визнання поважною причини пропуску строку на подання клопотання про допит свідка та виклик і допит свідка у справі №927/236/19.

Інших заяв та клопотань від сторін до суду не надходило.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, вислухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 1 статті 202 та ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, правочин може вчинятися усно або в письмовій, електронній формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ч.1,2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Предметом заявлених позовних вимог є стягнення з відповідача на користь фізичної особи-підприємця Сидоренко Вікторії Леонідівни:

- 80000,00 грн боргу, 12545,75 грн пені, 7480,00 грн інфляційних збитків та 20909,58 грн штрафу у розмірі 30 % річних за користування чужими грошовими коштами по договору №22/09/2018 оренди транспортного засобу від 22.09.2018;

- 85600,00 грн боргу, 12579,68 грн пені, 3209,55 грн інфляційних збитків та 10483,07 грн штрафу у розмірі 30 % річних за користування чужими грошовими коштами по договору №01/10/2018 оренди транспортного засобу від 01.10.2018;

- 88000,00 грн боргу, 11804,05 грн пені, 3299,54 грн інфляційних збитків та 9836,71 грн штрафу у розмірі 30 % річних за користування чужими грошовими коштами по договору №12/10/2018 оренди транспортного засобу від 12.10.2018;

- 96000,00 грн боргу, 11646,25 грн пені, 2224,36 грн інфляційних збитків та 9705,21 грн штрафу у розмірі 30 % річних за користування чужими грошовими коштами по договору №24/10/2018 оренди транспортного засобу від 24.10.2018;

- 46400,00 грн боргу, 5445,96 грн пені, 1075,11 грн інфляційних збитків та 4538,30 грн штрафу у розмірі 30 % річних за користування чужими грошовими коштами по договору №06/11/2018 оренди транспортного засобу від 06.11.2018;

- 20000,00 грн боргу, 2288,22 грн пені, 463,41 грн інфляційних збитків та 1906,85 грн штрафу у розмірі 30 % річних за користування чужими грошовими коштами по договору №10/11/2018 оренди транспортного засобу від 10.11.2018;

- 72000,00 грн боргу, 7669,48 грн пені, 1668,27 грн інфляційних збитків та 6391,23 грн штрафу у розмірі 30 % річних за користування чужими грошовими коштами по договору №13/11/2018 оренди транспортного засобу від 13.11.2018.

Позивач - Сидоренко Вікторія Леонідівна , зареєстрована 28.07.2015 як фізична особа підприємець, що підтверджується доданою до матеріалів справи копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Державна реєстрація відповідача - Приватного підприємства «Агрофірма Ставиське» була здійснена 07.03.2000, що підтверджується доданими до матеріалів справи копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії НОМЕР_2 та копіями витягів з Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Частинами 1,6 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до частини 1 ст. 798 Цивільного кодексу України, предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби.

Частиною 1 ст. 799 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму транспортного засобу укладається в письмовій формі.

22.09.2018 між фізичною особою - підприємцем Сидоренко Вікторією Леонідівною (орендодавець) та Приватним підприємством «Агрофірма Ставиське» (орендар) було укладено договір №22/09/2018 оренди транспортного засобу.

01.10.2018 між фізичною особою Сидоренко Вікторією Леонідівною (орендодавець) та Приватним підприємством «Агрофірма Ставиське» (орендар) було укладено договір №01/10/2018 оренди транспортного засобу.

12.10.2018 між фізичною особою Сидоренко Вікторією Леонідівною (орендодавець) та Приватним підприємством «Агрофірма Ставиське» (орендар) було укладено договір №12/10/2018 оренди транспортного засобу.

24.10.2018 між фізичною особою Сидоренко Вікторією Леонідівною (орендодавець) та Приватним підприємством «Агрофірма Ставиське» (орендар) було укладено договір №24/10/2018 оренди транспортного засобу.

06.11.2018 між фізичною особою Сидоренко Вікторією Леонідівною (орендодавець) та Приватним підприємством «Агрофірма Ставиське» (орендар) було укладено договір №06/11/2018 оренди транспортного засобу.

10.11.2018 між фізичною особою Сидоренко Вікторією Леонідівною (орендодавець) та Приватним підприємством «Агрофірма Ставиське» (орендар) було укладено договір №10/11/2018 оренди транспортного засобу.

13.11.2018 між фізичною особою Сидоренко Вікторією Леонідівною (орендодавець) та Приватним підприємством «Агрофірма Ставиське» (орендар) було укладено договір №13/11/2018 оренди транспортного засобу.

У вищевказаних договорах зазначено, що вони укладені з фізичною особою Сидоренко Вікторією Леонідівною, яка діє на підставі виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 30.07.2015 .

Як встановлено судом, Сидоренко Вікторія Леонідівна є фізичною особою-підприємцем, реєстраційний номер облікової картки платника податків та інших обов`язкових платежів НОМЕР_1 , що підтверджується доданою до матеріалів справи копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.37).

Таким чином, зазначені договори оренди транспортного засобу були укладені саме з фізичною особою-підприємцем Сидоренко Вікторією Леонідівною .

Відповідно до п. 1.1. розділу 1 зазначених договорів оренди транспортного засобу, орендодавець передає орендарю в платне строкове користування комбайн зернозбиральний John Deere 9880 STS з жаткою, а орендар приймає та сплачує за його використання.

Пунктом 1.3. зазначених договорів оренди транспортного засобу сторони погодили, що транспортний засіб надається орендарю для використання його в господарській діяльності для збирання врожаю сільськогосподарських культур на його землях.

Згідно до п. 7.1.,7.2. зазначених договорів оренди транспортного засобу, ці договори вступають в дію з моменту підписання і діють до 31.12.2018, а в частині взаєморозрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за даним договором. Договір може бути продовженим за взаємною згодою сторін. Зміна умов договору чи його дострокове розірвання можливе тільки за згодою сторін.

По своїй правовій природі, укладені між сторонами зазначені договори оренди транспортного засобу є договорами найму транспортного засобу.

Доказів зміни чи дострокового розірвання зазначених договорів оренди транспортного засобу або визнання їх недійсними сторонами суду не надано.

Відповідно до п. 1.1. розділу 2 зазначених договорів оренди транспортного засобу, орендодавець зобов?язується в триденний строк після підписання цього договору оренди передати в користування орендаря зазначений в п.1 транспортний засіб в належному технічному стані, який забезпечує його нормальну експлуатацію, відповідно до призначення. Передача здійснюється за актом прийому-передачі, який підписується орендарем та орендодавцем та є невід?ємною частиною даного договору.

У відповідності до ч.1,5 ст.762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 5.1. зазначених договорів оренди транспортного засобу сторони визначили, що за користування вказаним у договорі транспортним засобом орендар сплачує орендодавцю орендну плату, яка становить:

-по договору оренди №22/09/2018 від 22.09.2018 - 80000,00 грн;

-по договору оренди №01/10/2018 від 01.10.2018 - 85600,00 грн;

-по договору оренди №12/10/2018 від 12.10.2018 - 88000,00 грн;

-по договору оренди №24/10/2018 від 24.10.2018 - 96000,00 грн;

-по договору оренди №06/11/2018 від 06.11.2018 - 46400,00 грн;

-по договору оренди №10/11/2018 від 10.11.2018 - 20000,00 грн;

-по договору оренди №13/11/2018 від 13.11.2018 - 72000,00 грн.

Факт користування транспортним засобом засвідчується підписанням сторонами акту про підтвердження користування транспортним засобом, який є невід`ємною частиною договору і основним документом для проведення розрахунків. Орендна плата сплачується орендодавцем на протязі 10-ти календарних днів з моменту підписання акту користування транспортним засобом. Орендар за погодженням з орендодавцем може перенести термін виплати орендної плати (п. 5.2.,5.3. зазначених договорів оренди транспортного засобу).

У підтвердження факту користування відповідачем транспортним засобом по вищевказаним договорам позивачем надано до матеріалів справи підписані уповноваженими представниками сторін акти здачі-приймання робіт (надання послуг), огляд оригіналів яких здійснено в судовому засіданні, а саме:

- за договором оренди №22/09/2018 від 22.09.2018, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №6 від 30.09.2018 - оренда комбайну зернозбирального Gohn Deere 9880 STS, загальна вартість робіт (послуг) 80000,00 грн (а.с. 50);

- за договором оренди №01/10/2018 від 01.10.2018, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №8 від 10.10.2018 - комбайну зернозбирального Gohn Deere 9880 STS, загальна вартість робіт (послуг) 85600,00 грн (а.с. 17);

-за договором оренди №12/10/2018 від 12.10.2018, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №9 від 22.10.2018 - комбайну зернозбирального Gohn Deere 9880 STS, загальна вартість робіт (послуг) 88000,00 грн (а.с. 19);

- за договором оренди №24/10/2018 від 24.10.2018, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №10 від 05.11.2018 - комбайну зернозбирального Gohn Deere 9880 STS, загальна вартість робіт (послуг) 96000,00 грн (а.с. 51);

-за договором оренди №06/11/2018 від 06.11.2018, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №11 від 09.11.2018 - комбайну зернозбирального Gohn Deere 9880 STS, загальна вартість робіт (послуг) 46400,00 грн (а.с. 23);

-за договором оренди №10/11/2018 від 10.11.2018, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №12 від 12.11.2018 - комбайну зернозбирального Gohn Deere 9880 STS, загальна вартість робіт (послуг) 20000,00 грн (а.с. 25);

-за договором оренди №13/11/2018 від 13.11.2018, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №13 від 20.11.2018 - комбайну зернозбирального Gohn Deere 9880 STS, загальна вартість робіт (послуг) 72000,00 грн (а.с. 27).

Позивачем не надано суду акти приймання передачі транспортного засобу комбайну зернозбирального Gohn Deere 9880 STS, відповідно до п. 1.1. розділу 2 зазначених договорів оренди транспортного засобу, але факт підписання сторонами актів здачі-приймання робіт (надання послуг) комбайну зернозбиральний Gohn Deere 9880 STS, є підтвердженням факту виконання позивачем взятих на себе зобов?язань щодо передачі в оренду відповідачу вказаного транспортного засобу по зазначених договорах оренди та відповідно використання його відповідачем.

На момент підписання актів здачі-приймання робіт (надання послуг), заперечень щодо факту передачі в оренду транспортних засобів - комбайнів зернозбиральний Gohn Deere 9880 STS та зазначеної в них вартості робіт (послуг) від відповідача не надходило.

Відповідно до частини 2 ст. 801 Цивільного кодексу України, витрати, пов`язані з використанням транспортного засобу, в тому числі зі сплатою податків та інших платежів, несе наймач.

Пунктами 3.2. зазначених договорів оренди транспортного засобу передбачено, що орендар зобов?язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов?язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи приписи п. 5.2. договорів оренди транспортного засобу щодо строків сплати орендної плати, відповідач зобов?язаний був сплатити орендну плату за користування транспортними засобами наступним чином:

-по акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №6 від 30.09.2018 до договору оренди №22/09/2018 від 22.09.2018, в сумі 80000,00 грн - по 10.10.2018 включно;

-по акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №8 від 10.10.2018 до договору оренди №01/10/2018 від 01.10.2018, в сумі 85600,00 грн - по 22.10.2018 включно (20,21.10 вихідні);

-по акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №9 від 22.10.2018 до договору оренди №12/10/2018 від 12.10.2018, в сумі 88000,00 грн - по 01.11.2018 включно;

-по акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №10 від 05.11.2018 до договору оренди №24/10/2018 від 24.10.2018, в сумі 96000,00 грн - по 15.11.2018 включно;

-по акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №11 від 09.11.2018 до договору оренди №06/11/2018 від 06.11.2018, в сумі 46400,00 грн - по 19.11.2018 включно;

-по акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №12 від 12.11.2018 до договору оренди №10/11/2018 від 10.11.2018, в сумі 20000,00 грн - по 22.11.2018 включно;

-по акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №13 від 20.11.2018 до договору оренди №13/11/2018 від 13.11.2018, в сумі 72000,00 грн - по 30.11.2018 включно.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач за користування транспортними засобами - комбайнами зернозбиральними Gohn Deere 9880 STS, орендну плату, зазначену в п. 5.1. договорів оренди транспортного засобу, у строки встановлені п. 5.2. договорів оренди транспортного засобу, не сплатив, у зв?язку з чим виникла заборгованість, а саме:

-по договору оренди №22/09/2018 від 22.09.2018 - 80000,00 грн;

-по договору оренди №01/10/2018 від 01.10.2018 - 85600,00 грн;

-по договору оренди №12/10/2018 від 12.10.2018 - 88000,00 грн;

-по договору оренди №24/10/2018 від 24.10.2018 - 96000,00 грн;

-по договору оренди №06/11/2018 від 06.11.2018 - 46400,00 грн;

-по договору оренди №10/11/2018 від 10.11.2018 - 20000,00 грн;

-по договору оренди №13/11/2018 від 13.11.2018 - 72000,00 грн.

Загальна сума боргу за надані послуги з оренди транспортного засобу по зазначених договорах оренди транспортного засобу становить 488000,00 грн.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов, у частині стягнення заборгованості за договором №24/10/2018 від 24.10.2018 з огляду на відсутність підстав для пред?явлення вимог у цій частині, оскільки ним не було підписано акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №10 від 05.11.2018 до договору оренди №24/10/2018 від 24.10.2018 на суму 96000,00 грн судом до уваги не приймаються, з наступних підстав:

Як зазначалось судом, у судових засіданнях 28.05.2019 та 31.05.2019 було здійснено огляд оригіналу акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №10 від 05.11.2018 до договору оренди №24/10/2018 від 24.10.2018 на суму 96000,00 грн, який підписаний зі сторони відповідача директором Михед М.О. та його підпис скріплений печаткою підприємства, а копія додана до матеріалів справи.

Заперечень та відповідних доказів, що підпис на акті здачі-приймання робіт (надання послуг) №10 від 05.11.2018 до договору оренди №24/10/2018 від 24.10.2018 на суму 96000,00 грн не належить директору Приватного підприємства «Агрофірма Ставиське» Михед М.О. від відповідача не надходило.

Також позивачем до матеріалів справи додано копію акту звірки розрахунків за період з 01.01.2018-13.03.2019 між Приватним підприємством «Агрофірма Ставиське» і ФОП Сидоренко В.Л. , оригінал було оглянуто в судових засіданнях 28.05.2019 та 31.05.2019, в якому вказано про те, що загальна заборгованість становить 488000 грн, та саме 05.11.2018 у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в сумі 96000 грн.

Слід зазначити, що підписання відповідачем акту звірки розрахунків свідчить про визнання ним свого боргу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18.

Отже, відповідач підписавши акт звірки розрахунків за період з 01.01.2018-13.03.2019 між Приватним підприємством «Агрофірма Ставиське» і ФОП Сидоренко В.Л. , визнав наявність заборгованості в сумі 488000 грн, у тому числі і заборгованість в сумі 96000 грн згідно з актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №10 від 05.11.2018 до договору оренди №24/10/2018 від 24.10.2018.

Інших належних та допустимих доказів, які підтверджують ненадання позивачем відповідачу послуг оренди за договором №24/10/2018 від 24.10.2018 та актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №10 від 05.11.2018 до договору оренди №24/10/2018 від 24.10.2018 на суму 96000,00 грн відповідачем суду не надано, як не надано належних та допустимих доказів, які підтверджують наявність заборгованості відповідача перед позивачем за іншими правочинами в сумі 96000 грн, яка відображена 05.11.2018 в акті звірки розрахунків.

21.02.2019, позивачем листом вих.№14/02/2019-1 від 14.02.2019 було направлено відповідачу, згідно з фіскальним чеком від 21.02.2019, претензію з вимогою оплати 488000,00 грн, а саме: по договору оренди №22/09/2018 від 22.09.2018 - 80000,00 грн; по договору оренди №01/10/2018 від 01.10.2018 - 85600,00 грн; по договору оренди №12/10/2018 від 12.10.2018 - 88000,00 грн; по договору оренди №24/10/2018 від 24.10.2018 - 96000,00 грн; по договору оренди №06/11/2018 від 06.11.2018 - 46400,00 грн; по договору оренди №10/11/2018 від 10.11.2018 - 20000,00 грн; по договору оренди №13/11/2018 від 13.11.2018 - 72000,00 грн (а.с.39,40).

Претензія позивача від 14.02.2019 була залишена відповідачем без задоволення.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 6.1. зазначених договорів оренди транспортного засобу передбачено, що за невиконання чи неналежне виконання умов даного договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

Крім заявленої до стягнення суми основного боргу позивач просить стягнути з відповідача:

-12545,75 грн пені, 7480,00 грн інфляційних збитків та 20909,58 грн штрафу у розмірі 30 % річних за користування чужими грошовими коштами, за період з 11.10.2018 по 18.03.2019, по договору №22/09/2018 оренди транспортного засобу від 22.09.2018;

-12579,68 грн пені, 3209,55 грн інфляційних збитків та 10483,07 грн штрафу у розмірі 30 % річних за користування чужими грошовими коштами, за період з 23.10.2018 по 18.03.2019, по договору №01/10/2018 оренди транспортного засобу від 01.10.2018;

-11804,05 грн пені, 3299,54 грн інфляційних збитків та 9836,71 грн штрафу у розмірі 30 % річних за користування чужими грошовими коштами, за період з 02.11.2018 по 18.03.2019, по договору №12/10/2018 оренди транспортного засобу від 12.10.2018;

-11646,25 грн пені, 2224,36 грн інфляційних збитків та 9705,21 грн штрафу у розмірі 30 % річних за користування чужими грошовими коштами, за період з 16.11.2018 по 18.03.2019, по договору №24/10/2018 оренди транспортного засобу від 24.10.2018;

-5445,96 грн пені, 1075,11 грн інфляційних збитків та 4538,30 грн штрафу у розмірі 30 % річних за користування чужими грошовими коштами, за період з 20.11.2018 по 18.03.2019 по договору №06/11/2018 оренди транспортного засобу від 06.11.2018;

-2288,22 грн пені, 463,41 грн інфляційних збитків та 1906,85 грн штрафу у розмірі 30 % річних за користування чужими грошовими коштами, за період з 23.11.2018 по 18.03.2019 по договору №10/11/2018 оренди транспортного засобу від 10.11.2018;

-7669,48 грн пені, 1668,27 грн інфляційних збитків та 6391,23 грн штрафу у розмірі 30 % річних за користування чужими грошовими коштами, за період з 01.12.2018 по 18.03.2019, по договору №13/11/2018 оренди транспортного засобу від 13.11.2018.

Судом встановлено, що відповідач порушив взяті на себе зобов?язання та не здійснив своєчасну оплату по договорах оренди транспортного засобу.

Так, по акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №6 від 30.09.2018 до договору оренди №22/09/2018 від 22.09.2018, в сумі 80000,00 грн строк оплати по 10.10.2018 включно, прострочка оплати виникла з 11.10.2018;

-по акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №8 від 10.10.2018 до договору оренди №01/10/2018 від 01.10.2018, в сумі 85600,00 грн строк оплати по 22.10.2018 включно (20,21.10 вихідні), прострочка оплати виникла з 23.10.2018;

-по акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №9 від 22.10.2018 до договору оренди №12/10/2018 від 12.10.2018, в сумі 88000,00 грн строк оплати по 01.11.2018 включно, прострочка оплати виникла з 02.11.2018;

-по акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №10 від 05.11.2018 до договору оренди №24/10/2018 від 24.10.2018, в сумі 96000,00 грн строк оплати по 15.11.2018 включно, прострочка оплати виникла з 16.11.2018;

-по акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №11 від 09.11.2018 до договору оренди №06/11/2018 від 06.11.2018, в сумі 46400,00 грн строк оплати по 19.11.2018 включно, прострочка оплати виникла з 20.11.2018;

-по акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №12 від 12.11.2018 до договору оренди №10/11/2018 від 10.11.2018, в сумі 20000,00 грн строк оплати по 22.11.2018 включно, прострочка оплати виникла з 23.11.2018;

-по акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №13 від 20.11.2018 до договору оренди №13/11/2018 від 13.11.2018, в сумі 72000,00 грн строк оплати по 30.11.2018 включно, прострочка оплати виникла з 01.12.2018.

У відповідності до п. 6.3. зазначених договорів оренди транспортного засобу, у разі порушення орендарем строків розрахунків з орендодавцем, орендар зобов?язаний сплатити орендодавцю суму боргу з урахуванням інфляції за весь час прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції.

Матеріалами справи підтверджується прострочка відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної та повної сплати орендної плати по зазначених договорах оренди транспортного засобу, а тому перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних збитків, суд доходить висновку, що інфляційні збитки по договору №22/09/2018 оренди транспортного засобу від 22.09.2018 підлягають частковому стягненню в розмірі 4410,58 грн за період з 11.10.2018 по 18.03.2019 у зв?язку з допущеною позивачем арифметичню помилкою при їх нарахуванні. По інших зазначених договорах оренди транспортного засобу заявлені до стягнення інфляційні збитки підлягають стягненню в повному розмірі.

Загальна сума заявлених до стягнення інфляційних збитків по зазначених договорах оренди транспортного засобу становить 16350,82 грн.

У відповідності до п. 6.3. зазначених договорів оренди транспортного засобу, у разі порушення орендарем строків розрахунків з орендодавцем, орендар зобов?язаний сплатити орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (яка діяла під час прострочення) від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання.

У відповідності до ст. 1,3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов?язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійну облікову ставку НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов`язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі. . Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Також частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Матеріалами справи підтверджується прострочка відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної та повної сплати орендної плати по зазначених договорах оренди транспортного засобу, а тому перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд доходить висновку, що пеня по договору №01/10/2018 оренди транспортного засобу від 01.10.2018 підлягає частковому стягненню в розмірі 12326,40 грн за період з 23.10.2018 по 18.03.2019, у зв?язку з допущеною арифметичню помилкою. По інших зазначених договорах оренди транспортного засобу заявлені до стягнення суми пені підлягають стягненню в повному розмірі.

Загальна сума заявленої до стягнення пені по зазначених договорах оренди транспортного засобу становить 63726,11 грн.

Статтею 536 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюються договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 6.3. зазначених договорів оренди транспортного засобу, сторони дійшли згоди, що крім штрафних санкцій, передбачених п.6.2. договору, у разі порушення умов договору, орендар виплачує орендодавцю відсотки за користування чужими грошовими коштами у розмірі 30% річних.

Як вже зазначалась судом, позивачем вказано в позовній заяві про стягнення штрафу у розмірі 30 % річних за користування чужими грошовими коштами. Обґрунтовуючи позовні вимоги в цій частині позивач посилається на п.6.3. зазначених договорів оренди та ст. 625 Цивільного кодексу України, при здійсненні розрахунку також здійснено нарахування позивачем не як штрафу (одноразово), а як проценти річних.

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що до стягнення заявлено саме відсотки за користування чужими грошовими коштами у розмірі 30% річних, відповідно до п. 6.3. договорів оренди та ст. 625 Цивільного кодексу України, а в позовній заяві було помилково зазначено штраф.

Таким чином, суд доходить висновку, що фактично позивачем заявлені до стягнення відсотки за користування чужими грошовими коштами у розмірі 30% річних, відповідно до п. 6.3. договорів оренди та ст. 625 Цивільного кодексу України, а не штраф.

Посилання відповідача на те, що оскільки в рамках даних господарських правовідносин розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлений саме договором, а не приписами закону чи будь-якого іншого нормативного акту, а оскільки відповідно до п.7.1. договорів, договір вступає в дію з моменту підписання і діє до 31.12.2018, а в частині взаєморозрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов?язань за даним договором, то застосування відповідальності до відповідача повинно відбуватись лише в межах дії строку договору, судом до уваги не приймається з наступних підстав

У пункті 6.20. постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17 зауважено, що термін "користування чужими грошовими коштами" може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Відповідальність за прострочення виконання грошового зобов`язання визначена законодавством. У цьому разі відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17, від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12).

Отже, зміст правової позиції Великої Палати Верховного Суду полягає у тому, що відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України у договорі може бути передбачено сплату процентів за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. Такі проценти може бути стягнуто кредитором і після спливу визначеного договором строку його дії (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 5017/1987/2012).

Аналогічну правову позицію викладено також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, постановах Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 5017/1987/2012, від 18.02.2019 у справі 910/21449/17, ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2019 у справі №5017/1987/2012, постанові Верховного Суду від 18.02.2019 у справі № 910/21449/17

Аналізуючи вищевикладені правові позиції та положення п. 6.3. спірних договорів оренди транспортного засобу, суд доходить висновку, що заявлені позивачем до стягнення суми є відсотками за користування чужими грошовими коштами у розмірі 30% річних, які підлягають нарахуванню і стягненню і після закінчення строку дії договору.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок нарахованих відсотків за користування чужими грошовими коштами у розмірі 30% річних, суд доходить висновку, що відсотки за користування чужими грошовими коштами у розмірі 30% річних по договору №22/09/2018 оренди транспортного засобу від 22.09.2018 підлягають частковому стягненню в розмірі 10454,79 грн за період з 11.10.2018 по 18.03.2019 та по договору №01/10/2018 оренди транспортного засобу від 01.10.2018 підлягають частковому стягненню в розмірі 10279,00 грн за період з 23.10.2018 по 18.03.2019 у зв?язку з допущеною арифметичню помилкою та невірним визначенням дати виникнення прострочки оплати по договору №01/10/2018 оренди транспортного засобу від 01.10.2018. По інших зазначених договорах оренди транспортного засобу заявлені до стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами у розмірі 30% річних підлягають стягненню в межах заявлених позовних вимог.

Загальна сума заявлених до стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами у розмірі 30% річних по зазначених договорах оренди транспортного засобу становить 53112,09 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до положень ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Всупереч наведеним нормам, відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які підтверджують неможливість здійснення ним своєчасної сплати за надані послуги з оренди транспортних засобів по зазначених договорах оренди транспортного засобу, що є порушенням положень договорів та норм чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтовані і підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача 488000,00 грн боргу за надані послуги з оренди транспортного засобу; 16350,82 грн інфляційних збитків; 63726,11 грн пені та 53112,09 грн 30% річних за користування чужими грошовими коштами.

У частині стягнення 3069,42 грн інфляційних збитків, 253,28 грн пені та 10658,86 грн 30% річних за користування чужими грошовими коштами, відмовити.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в сумі 9317,84 грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Сидоренко Вікторії Леонідівни ( АДРЕСА_4 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Приватного підприємства "Агрофірма Ставиське" (вул. Українська, 52, село Ставиське, Козелецький район, Чернігівська область, 17053; код ЄДРПОУ 03799085) про стягнення 635170,58 грн, задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Агрофірма Ставиське" (вул. Українська, 52, село Ставиське, Козелецький район, Чернігівська область, 17053; код ЄДРПОУ 03799085) на користь Фізичної особи-підприємця Сидоренко Вікторії Леонідівни ( АДРЕСА_4 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 488000,00 грн боргу за надані послуги з оренди транспортного засобу; 16350,82 грн інфляційних збитків; 63726,11 грн пені; 53112,09 грн 30% річних за користування чужими грошовими коштами та 9317,84 грн судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

4. У задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця Сидоренко Вікторії Леонідівни ( АДРЕСА_4 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Приватного підприємства "Агрофірма Ставиське" (вул. Українська, 52, село Ставиське, Козелецький район, Чернігівська область, 17053; код ЄДРПОУ 03799085) у частині стягнення 3069,42 грн інфляційних збитків, 253,28 грн пені та 10658,86 грн 30% річних за користування чужими грошовими коштами, відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду у порядку визначеному ст. 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено та підписано 03.06.2019.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

До відома сторін:

- адреса Господарського суду Чернігівської області: проспект Миру, 20, м. Чернігів, Україна;

- засоби зв`язку контактні телефони: 672-847; 676-311, факс 774-462; електронна адреса Господарського суду Чернігівської області: e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua.

Суддя Л. М. Лавриненко