Ухвала суду № 82130187, 03.06.2019, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

"03" червня 2019 р.м. Одеса № 916/1514/19

Суддя господарського суду Одеської області Шаратов Ю.А., розглянувши матеріали позовної заяви (вх. № 1551/19 від 30.05.2019) Заступника прокурора Одеської області (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3, код ЄДРПОУ 03528552) в інтересах держави в особі Одеської міської ради (65004, м. Одеса, пл. Думська, 1, код ЄДРПОУ 26597691) до Громадської організації «Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів» (65072, м. Одеса, вул. Іцхака Рабіна, буд. 28, код ЄДРПОУ 05508766)

Державного реєстратора Шостої одеської державної нотаріальної контори Одеського міського нотаріального округу Пенчева Костянтина Леонтійовича (65012, м. Одеса, вул. Середньофонтанська, 19-б)

про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора

в с т а н о в и в:

Заступник прокурора Одеської області звернувся до Господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради із позовом до Громадської організації «Одеська обласна організація Всеукраїнської спілки автомобілістів» та Державного реєстратора Шостої одеської державної нотаріальної контори Одеського міського нотаріального округу Пенчева Костянтина Леонтійовича про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора Шостої одеської державної нотаріальної контори Одеського міського нотаріального округу Пенчева Костянтина Леонтійовича (індексний номер 26861018 від 08.12.2015) про реєстрацію виправлень до запису про право власності на об`єкт нерухомого майна, а саме: автостоянки №19, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Радісна, буд. 23/1.

Дослідивши матеріали позовної заяви та додані до неї документи, суд дійшов висновку про повернення позовної заяви з огляду на наступне.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Згідно із частиною четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII, наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом (пункт 3 частини першої статті 131-1 Конституції України). Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт третій частини другої статті 129 Конституції України).

Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" від 31.03.2005).

Пункт третій частини першої статті 131-1 Конституції України передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках. Тому необхідно з`ясувати, що мається на увазі під "виключним випадком" і чи є таким випадком ситуація у конкретній справі.

Насамперед, випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави". "Інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необгрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналіз частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох "виключних" випадках: (1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; (2) у разі відсутності такого органу.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Більше того, саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. У такому разі прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовця, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо).

Сама по собі обставина не звернення позивача з позовом протягом певного періоду, без з`ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неналежне виконання таким органом своїх функцій із захисту інтересів держави.

Зазначене вище узгоджується з усталеними правовими висновками Верховного Суду, зокрема в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17, а також у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 926/03/18, від 23.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 06.02.2019 № 927/246/18.

При зверненні з даним позовом в обґрунтування необхідності самостійного захисту інтересів держави прокурор вказує на те, що Одеською міською радою не вжито жодних заходів на захист інтересів територіальної громади м. Одеси щодо оскарження рішення державного реєстратора, що підтверджується листом юридичного департаменту Одеської міської ради від 12.04.2019 № 41-пр/вих.

Як випливає зі змісту листа Юридичного департаменту Одеської міської ради від 12.04.2019 № 41-пр/вих., орган місцевого самоврядування не звертався до суду із позовом щодо скасування рішень державного реєстратора, оскільки на адресу міської ради або її юридичного департаменту не надходило відповідних документів щодо порушення норм чинного законодавства у сферах реєстрації речових прав на нерухоме майно, земельних відносин та містобудування.

При цьому, прокурор у своїй позовній заяві зазначає, що Одеській міській раді не було відомо про порушення, та вона дізналася про порушення законодавства лише з листа прокуратури Одеської області від 03.04.2019 № 05/1-948.

Отже, незвернення Одеської міської ради із відповідним позовом обумовлено необізнаністю про порушення своїх прав.

Прокурором не доведено обставин не здійснення захисту інтересів держави у вигляді усвідомленої пасивної поведінки уповноваженого суб`єкта владних повноважень - Одеської міської ради. Окрім того, не доведено відсутність в Одеської міської ради наміру захищати інтереси держави, оскільки вказані обставини не випливають зі змісту листа юридичного департаменту Одеської міської ради від 12.04.2019 № 41-пр/вих.

У даному випадку не встановлено обставин, які б давали підстави для висновку про невиконання або неналежне виконання Одеською міською радою, яка є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій щодо захисту майнових інтересів територіальної громади.

Суд наголошує, що обставини дотримання прокурором встановленої частинами третьою та четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» процедури, яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом не залежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до приписів статей 53, 174 ГПК України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган держави (за його наявності), виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутись до суду з метою захисту інтересів держави.

Відповідно до частини четвертої статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 4 частини п`ятої статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи, зокрема, у разі, якщо: відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, про відсутність підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави, що є підставою для повернення позовної заяви відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 174 Господарського процесуального кодексу України.

Разом із позовною заявою Заступником прокурора Одеської області подано до суду Заяву про забезпечення позову (вх. № 2-2566/19 від 30.05.2019) шляхом накладення арешту на автостоянку № 19, загальною площею 13 872 кв.м., яка розташована за адресою: Одеська обл., вул. Радісна, буд. 23/1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 38310151101).

Також Заступником прокурора Одеської області подано до суду клопотання про витребування доказів (вх. № 2-2567/19 від 30.05.2019).

З огляду на повернення позовної заяви, підлягають поверненню також й подані разом з нею зазначені заява про забезпечення позову та клопотання про витребування доказів.

Керуючись частиною четвертою статті 53, пунктом 4 частини п`ятої статті 174, статтею 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву від 23.05.2019 № 05/1-1742вих19 (вх. № 1551/19 від 30.05.2019) та додані до неї документи повернути Заступнику прокурора Одеської області.

2. Заяву про забезпечення позову 23.05.2019 № 05/1-1744вих19 (вх. 2-2566/19 від 30.05.2019) повернути Заступнику прокурора Одеської області.

3. Клопотання про витребування доказів від 23.05.2019 № 05/1-1743вих19 (вх. 2-2567/19 від 30.05.2019) повернути Заступнику прокурора Одеської області.

Ухвала відповідно до статті 235 Господарського процесуального кодексу України набрала законної сили 03.06.2019 та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.

Додаток: позовна заява на 8 (вісім) аркушах та додатки до неї на 44 (сорок чотири) аркушах, заява про забезпечення позову на 5 (п`ять) аркушах та додатки до неї на 4 (чотири) аркушах, клопотання про витребування доказів на 3 (три) аркушах.

Суддя Ю.А. Шаратов