Ухвала суду № 82127444, 30.05.2019, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/7952/19

1-кс/295/4286/19

УХВАЛА

Іменем України

30.05.2019 року м. Житомир

Слідчий суддя Богунського районного суду м. Житомира - Слюсарчук Н.Ф.

при секретарі - Давиденко Я.В.

з участю прокурора -Левченка Р.Ю.

слідчого ВРКП СУ ФР ГУ ДФС у Житомирській області - Яновича К.В.

представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Ойл?Ікс» (ТОВ «Ойл-Ікс») - Войтенка С.В.

представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Ойл?Ікс» (ТОВ «Ойл-Ікс») - керівника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Житомирі клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Ойл?Ікс» (ТОВ «Ойл-Ікс») про скасування арешту у кримінальному провадженні за № 32018060000000049, внесенному в ЄРДР від 31.10.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 204 КПК України.,-

В С Т А Н О В И В :

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Ойл?Ікс» (ТОВ «Ойл-Ікс») 24.05.2019 року звернувся до суду з клопотанням в інтересах товариства про скасування арешту на наступне майно :

- бензин марки А?92 К5-Евро - 534 л

- бензин марки А?95 «Premium» неетильований - 5308 л

- дизельне паливо ДТ-3-К5, сорт F - 13806 л

- дизельне паливо Євро сорт Е екологічний класс К5- 24328 л

- дизельне паливо ДТ-3-К5, сорт F -2764 л.

- скраплений ГАЗ - 3194 л.

та просив повернути його Товариству з обмеженою відповідальністю «Ойл?Ікс» (ТОВ «Ойл-Ікс»),

На обгрунтування своїх доводів вказав, що слідчим з ОВС відділу кримінальних розслідувань СУ ФР ГУ ДФС у Житомирській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 32018060000000049 внесеного до ЄРДР 31.10.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 204 КК України.

Під час досудового розслідування вказаного кримінального провадження ухвалою Житомирського апеляційного суду від 10.12.2018 року був накладений арешт на перераховане вище майно.

В клопотанні наголошено, що з моменту реєстрації провадження до теперішнього часу по вищевказаному кримінальному провадженню підозра не пред`явлена жодній посадовій особі вищевказаного товариства, крім того взагалі слідчим не викликався для допиту жодний представник або працівник вищевказаного товариства, чи представники поставщиків, вилучених паливно-мастильних матеріалів(ПММ).

На думку товариства, накладення арешту на ПММ зроблено з метою перешкоджання господарській діяльності Товариства, що призводить до збитків останнього, а також з метою тиску на товариство, накладення арешту негативно впливає на професійний імідж товариства. Доказами законної господарської діяльності, що додаються до цього клопотання, є: видаткові та товаро?транспортні накладні на ПММ, документи про походження ПММ ? сертифікати відповідності, а також дозволи № 828.18.18 від 16.11.2018 року та дозволи № 827.18.18 від 16.11.2018 року Управління Держпраці у Житомирській області з відповідними висновками експертиз. При цьому наголосив, що зазначені дозволи були замовлені іще 07.11.2018 року на підстави заяв товариства, передумовою яких було проведення експертиз Державним підприємством «Житомирський експертно-технічного центру Держпраці» від 01.11.2018 року, що свідчить про наявність вказаних документів до проведення обшуку від 13.11.2018 року.

В судовому засіданні представник заявника заявлені вимоги підтримав з наведених підстав та просив клопотання задовольнити.

Прокурор і слідчий заперечували щодо задоволення клопотання, вказавши, що в рамках означеного кримінального провадження про підозру жодній особі не повідомлено в зв`язку з великим об`ємом кримінального провадження. Щодо вилучених у суб`єкта господарської діяльності, вказаному в клопотанні ПММ, ухвалою слідчого судді від 19.11.2018 року призначена криміналістична експертиза, проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз МЮ України, яка наразі не проведена.

Заслухавши думки учасників процесу, дослідивши матеріали клопотання і представлених копій матеріалів кримінального провадження, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Зі змісту ч. 2 ст. 170 КПК України вбачається, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частина 3 статті 170 КПК України визначає, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті (збереження речових доказів), арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Нормами ч. 10 ст.170 КПК України встановлено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку, в тому числі і на рухоме майно.

Частина 11 ст. 170 КПК України визначає, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Згідно ч.1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Слідчим суддею встановлено, що згідно витягу із Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається, що СУ ФР ГУ ДФС у Житомирській області здійснюється досудове розслідування відносно невстановлених осіб, які у продовж 2018 року на території Житомирської області здійснюють збут незаконного виготовленого скрапленого газу та паливно-мастильних матеріалів, у результаті чого спричиняються тяжкі наслідки та провадження розпочато 31.10.2018 року за ознаками ч.3 ст. 204 КК України.

Як вбачається із матеріалів клопотання ухвалою Житомирського апеляційного суду від 10.12.2018 року був накладений арешт на перераховане вище майно.

В судовому засіданні учасники процесу також підтвердили, що в рамках даного кримінального провадження жодній особі не повідомлено про підозру, службових осіб товариства, що вказане в клопотанні, з приводу обставин, викладених в ЕРДР, не допитували.

Слідчим не доведено що існують обставини, які підтверджують, що не застосування арешту майна призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Статтею 2 КПК України закріплено, що завдання кримінального провадження с захист особи, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного і неупередженого розслідування з тим, щоб жоден невинуватий не був обвинувачений чи засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу.

Крім того, на підставі вимог ч. 5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя враховує, що виходячи з положень Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.

Також, у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції зазначено, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ч. 2 ст. 1 КПК України).

Питання арешту майна, а саме його накладення, скасування є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження (п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 214 КПК України, досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Вимогами ч. 3 ст. 214 КПК України передбачено, що здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається.

Окрім цього, посилання слідчого на ту обставину, що вказане майно відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України також не містить під собою правового підґрунтя, оскільки дане твердження належним чином необґрунтовано та невмотивоване, а є тільки звичайним посиланням на відповідну норму кримінального процесуального закону.

Таким чином, досудове розслідування за ч. 3 ст. 204 КК України щодо службових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю «Ойл?Ікс» (ТОВ «Ойл-Ікс») здійснюється всупереч вимогам ч.2, ч.3. ст. 214 КПК України без відповідного внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Враховуючи викладене слідчий та прокурор в розумінні вимог ст. 132 КПК України не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався, а відтак слідчий суддя у відповідності до ст. 94 КПК України, належним чином оцінив надані докази з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття рішення та прийшов до висновку про задоволення клопотання та за недоведеності необхідності арешту майна, який, при викладених у клопотанні обставинах, явно порушує справедливий баланс між інтересами власника, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження.

При цьому, застосування заходів забезпечення кримінального провадження є неможливим, якщо потреби досудового розслідування не виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи.

Слід зазначити, що при розгляді клопотання встановлено, що досудове розслідування в кримінальному провадженні за фактом вчинення злочину та накладений слідчим арешт триває значний тривалий проміжок часу, що не може бути виправдано будь-якими суспільними чи публічними інтересами та безумовно свідчить про порушення строків проведення досудового розслідування. Більше того, протягом цього часу органом досудового розслідування не висунуто обвинувачення (не повідомлено про підозру) будь-якій особі, в той час як у відповідно до ст. 6 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків.

Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Відповідно до п.2 розділу 2.6 Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування запобіжних заходів забезпечення кримінального провадження Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 07.02.2014 року зазначено, що відносно осіб, які не є підозрюваними( яким у порядку, передбаченому ст.ст. 276-279 КПК повідомлено про підозру, або яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення), обвинуваченими (особа, обвинувальний акт щодо якої передано до суду в порядку, передбаченому ст. 291 КПК) або особам, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, не може бути прийнято ухвалу про арешт майна.

За таких обставин, коли особа, відносно майна якої застосовано арешт, не є підозрюваним, особою, яка в силу закону не несе відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного або неосудної особи, слідчий суддя вважає необхідним скасувати застосовані заходи забезпечення.

Таким чином, клопотання заявника підлягає задоволенню, адже лише у даний спосіб буде забезпечено ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, а арешт скасуванню, оскільки, на цей час, власник даного майна фактично позбавлений права користування приватною власністю та втрати її цінності та якості, оскільки у зв`язку із вилученням перерахованого вище, отримує значні збитки, останнє перебуває в несприятливих умовах, що сприяє пошкодженню та його псуванню.

За таких обставин, коли особа, відносно майна якої застосовано арешт, не є підозрюваним, особою, яка в силу закону не несе відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного або неосудної особи, слідчий суддя вважає необхідним скасувати застосовані заходи забезпечення.

Крім того, слідчий суддя відзначає, що ТОВ «Техбуд Індастріл» ЄДРПОУ (код ЄДРПОУ 41718195), якому вилучене у ТОВ «Ойл?Ікс» майно було передано на відповідальне зберігання, згідно відомостей ЄДРПОУ не здійснює такого виду економічної діяльності, як діяльність із зберігання та складування товарів.

Аналізуючи надані докази, слідчий суддя вважає, що при розгляді даного клопотання знайшло своє підтвердження, що арешт на вилучене майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Ойл?Ікс» (ТОВ «Ойл-Ікс»), накладено необґрунтовано, окрім того відпала в цьому необхідність, а відтак клопотання підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 170, 174, 309 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити.

Скасувати арешт майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Ойл?Ікс» (ТОВ «Ойл-Ікс»), накладений ухвалою Житомирського апеляційного суду від 10.12.2018 року у справі № 295/15338/18.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Ойл?Ікс» (ТОВ «Ойл-Ікс»),

- бензин марки А?92 К5-Евро - 534 л

- бензин марки А?95 «Premium» неетильований - 5308 л

- дизельне паливо ДТ-3-К5, сорт F - 13806 л

- дизельне паливо Євро сорт Е екологічний класс К5- 24328 л

- дизельне паливо ДТ-3-К5, сорт F -2764 л.

- скраплений ГАЗ - 3194 л.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Слюсарчук Н.Ф.