Рішення № 82125980, 17.04.2019, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/1584/18

Провадження № 2/761/1006/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2019 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Макаренко І.О.,

при секретарі Савлук І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального провадження в приміщенні суду, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, треті особи: Перша київська державна нотаріальна контора, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 18 серпня 2005 року громадянином України ОСОБА_5 , який є хрещеним батьком, склав заповіт, який був посвідчений державним нотаріусом Третьої київської державної нотаріальної контори Бєлах Л.А. та зареєстрований в реєстрі за №3-1805. Згідно з заповітом ОСОБА_5 заповів все своє майно позивачу.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 287514 від 20 грудня 2013 року.

На момент смерті ОСОБА_5 проживав за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала померлому на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 29 травня 1996 року за №326.

02 липня 2014 року ОСОБА_1 , разом зі своїм законним представником, звернувся до Першої київської нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом, однак нотаріусом було повідомлено, що право власності на квартиру АДРЕСА_2 припинено 24 квітня 2014 року. Підставою для припинення права власності ОСОБА_5 на квартиру став договір купівлі-продажу квартири, серія та номер 190 від 24 квітня 2014 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Персіяновою М.О.

На підставі договору купівлі-продажу спірної квартири право власності на квартиру набув ОСОБА_4 .

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 05 листопада 2015 року було визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири від 24 квітня 2014 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Персіяновою М.О. та зареєстрований в реєстрі за №190 та витребувано квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 із незаконного володіння ОСОБА_7 .

Зазначене рішення суду набрало законної сили 09 січня 2016 року та судом було видано виконавчий лист про витребування з володіння ОСОБА_7 квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

31 жовтня 2017 року представник ОСОБА_1 звернувся до Першої київської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , однак йому було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з тим, що не було надано правовстановлюючого документу, який підтверджує право власності на квартиру на ім`я померлого, на квартиру зареєстровано обтяження та за спадкодавцем не зареєстровано право власності.

Витягом №27232790 від 24 вересня 2014 року наданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В.С. підтверджується, що квартира дійсно належала спадкодавцю.

Окрім того, позивач зазначає. що звертався до АТЗТ «Будінвестсервіс» із заявою щодо видачі дубліката свідоцтва про право власності, однак йому було відмовлено у видачі дублікату. На момент звернення до суду відповідь на адвокатський запит щодо видачі дублікату свідоцтва про право власності не надійшла.

На підставі викладеного, позивач просить суд визнати за ним право власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 .

На адресу Шевченківського районного суду м. Києва надійшов відзив від відповідача на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що 18 серпня 2005 року громадянином України ОСОБА_5 , було складено заповіт, який був посвідчений державним нотаріусом Третьої київської державної нотаріальної контори Бєлах Л.А. та зареєстрований в реєстрі за №3-1805. Згідно з заповітом ОСОБА_5 заповів все своє майно позивачу. У вчиненні нотаріальної дії було відмовлено у зв`язку з тим, що не було надано правовстановлюючого документу, який підтверджує право власності на квартиру на ім`я померлого, на вказану квартиру накладено арешт, право власності зареєстровано за іншою особою. На підставі викладеного у відзиві, відповідач просить суд ухвалити рішення згідно норм чинного законодавства та на підставі наявних в матеріалах справи доказах.

Позивач в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримував в повному обсязі та просив задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином, надіслав до суду заяву про слухання справи за його відсутності, щодо вирішення справи поклався на розсуд суду.

Представник третьої особи, Першої київської державної нотаріальної контори, подав заяву про розгляд справи без його участі, щодо вирішення справи поклався на розсуд суду.

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено, що 18 серпня 2005 року ОСОБА_5 склав заповіт, яким заповів все своє майно ОСОБА_1 . Заповіт посвідчений державним нотаріусом Третьої київської державної нотаріальної контори Бєлах Л.А. та зареєстрований в реєстрі за № 3-1805.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 20 грудня 2013 року.

На момент смерті ОСОБА_5 проживав в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала померлому на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 29 травня 1996 року за №326.

Відповідно до договору купівлі-продажу квартири № 190 від 24 квітня 2014 року, що був укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_8 , було відчужено квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна право власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 зареєстроване за ОСОБА_8 на підставі вище вказаного договору купівлі-продажу квартири.

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , накладено арешт на підставі ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 09 грудня 2014 року.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 05 листопада 2015 року було визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири від 24 квітня 2014 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Персіяновою М.О. та зареєстрований в реєстрі за №190 та витребувано квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 із незаконного володіння ОСОБА_7 .

Зазначене рішення суду набрало законної сили 09 січня 2016 року та судом було видано виконавчий лист про витребування з володіння ОСОБА_7 квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

На судовий запит, Першою київської державною нотаріальною конторою, на адресу Шевченківського районного суду м. Києва, було надіслано належним чином засвідчену копію спадкової справи.

З матеріалів спадкової справи вбачається, що 02 липня 2014 року ОСОБА_1 , разом зі своїм законним представником, звернувся до Першої київської нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом.

31 жовтня 2017 року державним нотаріусом було прийнято постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за заповітом на квартиру АДРЕСА_2 у зв`язку з ненаданням документа, який підтверджує право власності на квартиру на ім`я померлого, право власності на квартиру за померлим не зареєстровано, а зареєстровано за іншою особою, та на вказану квартиру накладено арешт.

Також, позивач звертався до АТЗТ «Будінвестсервіс» із заявою щодо видачі дубліката свідоцтва про право власності, однак йому було відмовлено у видачі дублікату. На момент звернення до суду відповідь на адвокатський запит щодо видачі дублікату свідоцтва про право власності не надійшла.

З огляду на наведені обставини та постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій позивач по справі має обґрунтовані труднощі в позасудовому оформленні своїх спадкових прав.

Згідно ч. 1 ст. 1216 ЦК України спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно зі ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

У відповідності до ст. 1235 ЦК України, заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Відповідно до ст. 1236 ЦК України заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому.Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч. 1 ст. 316 ЦК України).

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України).

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК України).

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Разом з тим, відповідно до роз`яснень, наданих у п. 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07 лютого 2014 року № 5, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК), проте право власності на нерухоме майно у разі прийняття спадщини виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації речового права на нерухоме майно (ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Разом із тим суди повинні розмежовувати право на спадщину як майнове право (об`єкт спадкування) та виникнення права власності на спадкове майно як на об`єкт нерухомого майна.

Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7 свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Частиною 1 ст. 1297 ЦК України, передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 66 Закону України «Про нотаріат» на майно, що переходить за правом спадкоємства до спадкоємців або держави, державним нотаріусом за місцем відкриття спадщини видається свідоцтво про право на спадщину. Видача свідоцтва провадиться у строки, встановлені цивільним законодавством України.

Враховуючи, що в силу ч. 3 ст. 1296 ЦК України, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє позивача, як спадкоємця, права на спадщину на квартиру; враховуючи обов`язок спадкоємця відповідно до ст. 1297 ЦК України звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно та його подальшу державну реєстрацію (ст. 1299 ЦК України) - відтак, право позивача підлягає захисту в суді, оскільки відсутні умови для одержання в нотаріальній конторі на її ім`я свідоцтва про право на спадщину на спадкове нерухоме майно.

Згідно зі ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Даючи оцінку наявним у матеріалах справи доказам, враховуючи, що позивачем доведено його право на спадкування після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_5 , та рішенням суду було визнано недійсним договір купівлі-продажу, яким відчужено спірну квартиру, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 316, 317, 328, 392, 1216, 1218, 1222, 1233, 1235, 1236, 1297, 1299 ЦК України, ст.ст. 12, 81, 193, 206, 258, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Київської міської ради, треті особи: Перша київська державна нотаріальна контора, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 ) в порядку спадкування за заповітом право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. 15.5 розділу 15 XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя