Рішення № 82124574, 14.05.2019, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 754/2048/18

провадження № 2/753/2643/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2019 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Мицик Ю.С.

при секретарях Івашків О.В., Гаврилюк О.В., Пугач Д.С.

за участю:

позивач не з`явилася

представника позивача Кравчука Я.І.

відповідач не з`явився

представник третьої особи не з`явився

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів,-

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2018 ОСОБА_1 звернулася до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів.

Позов обґрунтований такими обставинами. З 24 жовтня 2014 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі, але їх спільне життя з відповідачем не склалося через різні погляди на життя, відсутність взаєморозуміння в подружньому житті. Шлюбні відносини між подружжям припинені, спільне господарство не ведеться, а враховуючи, що між подружжям втрачені почуття, шлюбні відносини поновити не можливо, позивач просить розірвати шлюб та визначити місце проживання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з позивачем ОСОБА_1 Крім того, вказує, що відповідач не надає коштів на утримання малолітнього сина, а тому відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України (далі по тексту - СК України) позивач має право на стягнення аліментів на утримання дитини у твердій грошовій сумі у розмірі 3 000 гривень щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 15 лютого 2018 року і до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва від 12 квітня 2018 року позовну заяву ОСОБА_1 передано до Дарницького районного суду м. Києва для розгляду за підсудністю.

Ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва від 20.06.2018 відкрито провадження по справі, розгляд якої призначено в підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 22 лютого 2019 року, яка внесена до протоколу судового засідання, дану справу призначено до розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлений позов з підстав викладених у ньому.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, направив Висновок Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації, як органу опіки та піклування, від 22.03.2019 № 102103/37-2290 про доцільність проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір`ю ОСОБА_1 .

Відповідач в судове засідання не з`явився, відзив на позов не надіслав, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, про причини неявки суд не повідомив, заяви про розгляд справи у його відсутність до суду не надходило.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про можливість ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів у відповідності до приписів ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України), оскільки позивач не заперечувала проти вирішення справи саме таким чином.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони перебувають в шлюбі з 24 жовтня 2014 року, який було зареєстровано Тбіліською Службою Цивільного Реєстру АРДС 24.10.2014 року, актовий запис № 01143006737. Від шлюбу мають малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про його народження, копія якого наявна в матеріалах справи.

З матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що між подружжям виникали непорозуміння та спільне життя в них не склалось через різні погляди на життя. Сторони не ведуть спільного господарства та не підтримують шлюбні стосунки з осені 2017 року.

У зв`язку з постійними погрозами, які надходили від відповідача на адресу позивача, ОСОБА_1 29.01.2018 року зверталась з відповідною заявою до Деснянського УП ГУНП у м. Києві (а.с.20).

На даний час сторони проживають окремо, а їх син проживає з матір`ю, яка належним чином виконує свої батьківські обов`язки.

Відповідно до стст. 21, 24 Сімейного кодексу України (далі по тексту - СК України) шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

За правилами ч. 2 ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Згідно з ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

За змістом п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що вимоги про розірвання шлюбу підлягають задоволенню.

Крім того, судом встановлено, що спорів про поділ майна між сторонами на даний час не існує.

Відповідно до ч. 1 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Разом з тим, Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини , бути розлучена зі своєю матір`ю.

Згідно з висновком № 102103/37-2290 від 22.03.2019 року Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, на яку покладені повноваження органу опіки та піклування, вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_1

Оцінюючи представленні докази, суд вважає, що дитина повинна проживати з позивачем, а тому позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. А частиною 3 цієї статті встановлено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Оскільки малолітній син проживає з матір`ю, батько - відповідач по справі зобов`язаний надавати матеріальну допомогу на його утримання та виховання.

За змістом ст. 184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

У відповідністю із ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим врахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

За змістом ст. 18 Конвенції про захист прав дитини, суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

Враховуючи вищевикладене та те, що малолітня дитина проживає з матір`ю, перебуває на її повному утриманні, відповідач матеріальну допомогу на утримання дитини не надає, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання малолітього сина в розмірі 3000,00 грн щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову до суду (16.02.2018 року) та до досягнення дитиною повноліття.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Судові витрати відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись стст. 3, 7, 21, 24, 110-112, 164,180, 182, 183, 184 Сімейного кодексу України, п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», стст. 10, 12-13, 49, 76-80, 133, 141, 263-265, 268, 430 Цивільного процесуального кодексу України , суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Шлюб зареєстрований Тбіліською Службою Цивільного Реєстру АРДС 24.10.2014 року, актовий запис № 01143006737 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - розірвати.

Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з його матір`ю ОСОБА_1 , до досягнення дитиною 14 (чотирнадцяти) років.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі у розмірі 3 000 грн. 00 коп. на дитину щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 16.02.2018 року, й до повноліття дитини.

Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1409 гривень 60 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 704 гривні 80 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва шляхом подання скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 : ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Третя особа: Служба у справах дітей Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації: м. Київ, вул. Маяковського, 29, ЄДРПОУ 37415088.

Суддя :