Ухвала суду № 82124353, 15.05.2019, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/3339/19

Провадження №: 4-с/752/139/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2019 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Хоменко В.С.

при секретарі Павлюх П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність головного державного виконавця Фастівського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Костецького М.М., стягувач: ПАТ "Дельта Банк", -

в с т а н о в и в:

14.02.2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, в якій просив визнати неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Фастівського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Костецького М.М. щодо незняття арешту з нерухомого майна та зобов`язати головного державного виконавця Фастівського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Костецького М.М. зняти арешт та заборону відчуження всього його нерухомого майна.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, надав суду заяву, в якій обґрунтування скарги та її вимоги підтримав та просив розглянути справу у його відсутність.

Суб`єкт оскарження в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надав відзив на скаргу, в якому просив у її задоволенні відмовити, посилаючись на відповідність своїх дій всім вимогам законодавства.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 450 ЦПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Враховуючи обставини справи, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін на підставі наявних доказів.

Дослідивши матеріали справи та подані суду докази, вважає що скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

В судовому засіданні встановлено, що за даними інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухому майно та Реєстру власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серії ВП № 41816949, виданої 05.06.2014 року головним державним виконавцем ВДВС Фастівського міськрайонного управління юстиції Костецьким М.М., накладено арешт нерухомого майна ОСОБА_1 (а.с. 7-9).

Звертаючись до суду зі скаргою, заявник стверджує, що виконавче провадження № 41816949 було відкрито 03.02.2014 року з приводу виконання виконавчого листа № 2-1671/12 від 13.07.2012 року, виданого Голосіївським районним судом м. Києва про стягнення солідарно з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованості по кредиту в сумі 311 572,46 грн. та судового збору в розмірі 2 823,00 грн.

24.09.2014 року виконавчий лист був повернутий стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження".

17.01.2019 року скаржник звернувся до Фастівського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області з заявою про зняття арешту зі свого майна.

Листом № 1719-8 від 23.01.2019 року Фастівського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області було повідомлено ОСОБА_1 про те, що ВП № 41816949 перебувало на виконанні у відділі, в ході останнього було накладено арешт, проте, 24.09.2014 року виконавчий лист був повернутий стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження". Виконавчий документ повторно не пред`являвся та на примусовому виконанні у Фастівському міськрайонному відділі Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області не перебуває (а.с. 5).

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, що була чинна на час повернення виконавчого документу стягувачеві), виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Разом з тим, за ч. 5 вказаної статті, повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Згідно зі ст. 22 Закону України "Про виконавче провадження" (у відповідній редакції на час правовідносин), виконавчі документи по судовим рішенням можуть бути пред`явлені до виконання протягом року.

Тобто, якщо виконавчий документ не було пред`явлено до виконання протягом року з дати повернення стягувачу, за загальним правилом провадження по такому документу вже не може бути відновлено. Таким чином, в разі пропуску строку на повторне пред`явлення документу до виконання з боку стягувача настають наслідки закінчення виконавчого провадження.

Так, у відповідності до змісту ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення. Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов`язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Отже, закон не робить винятків з цього питання для виконавчих документів, за якими стягнення відбувається у даний момент, та виконавчих документів, що були повернуті стягувачу. Відповідно, провадження і за такими виконавчими документами згідно зі ст. 49 Закону мають бути закінченими.

У відповідності до змісту ст. 50 вищевказаного Закону, у разі, якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Згідно з п. 3.17 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 року (в редакції, яка діяла на час правовідносин), у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який (яка) його видав(ла), державний виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, а також наслідки завершення відповідного виконавчого провадження (зняття арешту тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. ст. 317, 319, 321, 391 ЦК України власнику належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном; власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону; право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості; власник майна має право вимагати усунення перешкод в здійсненні ним права користування і розпорядження своїм майном.

Таким чином, державний виконавець, у даному випадку, мав вирішити питання про закінчення виконавчого провадження та зняти усі арешти, накладені в рамках виконавчого провадження ще в 2015 році, після спливу строку на повторне пред`явлення виконавчого документу. Однак, таких дій всупереч нормам закону не було вчинено ані в 2015 році, ані в 2019 році під час звернення скаржника до органу державної виконавчої служби з заявою про зняття арешту.

Така бездіяльність з боку органу державної виконавчої служби є неправомірною, у зв`язку з чим, суд вважає що скарга заявника підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись Законом України "Про виконавче провадження", ст. ст. 258, 260, 261, 447-453 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність головного державного виконавця Фастівського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Костецького М.М., стягувач: ПАТ "Дельта Банк", - задовольнити.

Визнати неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Фастівського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Костецького М.М. щодо незняття арешту з нерухомого майна боржника ОСОБА_1 .

Зобов`язати головного державного виконавця Фастівського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Костецького М.М. зняти арешт та заборону відчуження всього нерухомого майна ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , адресою: АДРЕСА_1 ).

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, а у разі якщо ухвалу постановлено без участі особи, яка її оскаржує, протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва.

Суддя В.С. Хоменко