Постанова № 82123180, 31.05.2019, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/503/19Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 310020000 Гончаренко Т. В. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2019 року м. Черкаси

Апеляційний суд Черкаської області у складі колегії суддів:

Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Пономаренка В.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - ОСОБА_2 ;

особа, що подала апеляційну скаргу - ОСОБА_2 ;

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 06 лютого 2019 року, ухваленого у складі судді Гончаренко Т.В., у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -

в с т а н о в и л а :

В листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилалася на те, що з 02 листопада 2011 року вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 Від шлюбу у них народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Син проживає з позивачем, що підтверджується довідкою Юрківської сільської ради. Відповідач ухиляється від утримання дитини, добровільно матеріальної допомоги не надає.

Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття

На підставі викладеного просила суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4частини всіх видів його доходу, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня подачі заяви і до повноліття. дитини.

Рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 06 лютого 2019 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , на утримання неповнолітньої дитини аліменти в розмірі 1/4 частки від заробітку (доходу), але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подачі заяви до суду 09 листопада 2018 року і до повноліття дитини.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах платежу за один місяць.

Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір в дохід держави в сумі 768 гривень 40 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати за надання професійної правничої допомоги у сумі 500 гривень за складання позовної заяви.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права просив рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 06 лютого 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково, а саме стягнути з нього на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 всіх доходів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви і до повноліття дитини. В решті позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на те, що чинним законодавством України не передбачено стягнення судового збору в дохід держави.

Вказує що судом не було враховано його матеріальне становище, так як він є безробітним та отримує лише державну соціальну допомогу як інвалід ІІІ групи, його стан здоров`я вимагає систематичних витрат на лікування, він є єдиним годувальником своєї сім`ї, яка складається з матері та бабусі.

Також зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні документи, які підтверджують розмір витрат позивача по справі.

Відзив на апеляційну скаргу на адресу суду не надходив.

Відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідних положень» ЦПК України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Статтею 351 ЦПК України встановлено, що судами апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд в межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає зазначеним вище вимогам.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачка та відповідач зареєстрували шлюб 02 листопада 2011 року.

Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину, а саме ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач проживає на території Юрківської сільської ради АДРЕСА_1 та на її утриманні знаходиться син ОСОБА_4 , що підтверджується довідкою, виданої виконавчим комітетом Юрківської сільської ради Звенигородського району Черкаської області від 06.11.2018 року № 2196.

В позовній заяві позивач вказувала, що батько дитини добровільно матеріальної допомоги на утримання дитини не надає.

Відповідно до ст. 180 Сімейного Кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Задовольняючи позов суд виходив з того, що розмір стягуваних аліментів в розмірі ? частини доходів позивача щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку відповідає розміру, передбаченому нормами діючого СК України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

В цій частині рішення відповідачем не оскаржується, а відтак судом апеляційної інстанції не переглядається.

Посилання скаржника в своїй апеляційній скарзі, що чинним законодавством України не передбачено стягнення судового збору в дохід держави, суперечить ч.1 ст. 9 Закону України «Про судовий збір», згідно якої судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Також, відповідач не є особою, що звільнена від сплати судового збору та отримує державну соціальну допомогу як інвалід ІІІ групи, що підтверджується довідкою Управління соціального захисту населення Калуської міської ради.

Відповідач не надав до апеляційної інстанції докази наявності в нього непрацездатних членів сім`ї та, що вони перебувають на його утриманні.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності належних документів, які підтверджують розмір витрат позивача по справі, спростовуються наявною в матеріалах справи квитанцією касового ордера № 325 від 09 листопада 2018 року, згідно якої адвокатом Бабенко Р.В. прийнято від ОСОБА_1 за надання правової допомоги 500 гривень.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, яке б призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а тому апеляційна скарга підлягає до залишення без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія судді погоджується з висновками суду першої інстанції і не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення, а доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів судової палати, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 06 лютого 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає крім випадків передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Судді Н.І. Гончар

В.В. Пономаренко

Ю.В. Сіренко