Ухвала суду № 82122681, 29.05.2019, Городищенський районний суд Черкаської області

ГОРОДИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 710/103/19

провадження № 1-кп/691/199/19

УХВАЛА

29 травня 2019 рокум. Городище

Городищенський районний суд Черкаської області в складі судді Синиці Л.П., за участю секретаря судових засідань Кочетової І.І., прокурора Кириченко С.О., захисника (адвоката) Ящук Л.А., потерпілого ОСОБА_1 , обвинуваченого ОСОБА_2 ,

розглянувши, у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Городище Черкаської області, клопотання прокурора щодо дії запобіжного заходу, за матеріалами кримінального провадження, внесеного 06 жовтня 2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12018250300000513, про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.1 ст.135, ч.2 ст.286 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

На розгляді суду перебуває обвинувальний акт стосовно ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.1 ст.135, ч.2 ст.286 КК України, за матеріалами кримінального провадження №12018250300000513 від 06.10.2018 року.

14 травня 2019 року прокурор вніс до суду клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 , з тих підстав, що на даний час у кримінальному провадженні існують обставини, які свідчать про те, що ризики передбачені ст.177 КПК України не зменшилися та є достатні підстави вважати, що обвинувачений у вчиненні тяжких злочинів, передбачених ч.1 ст.135, ч.2 ст.286 КК України ОСОБА_2 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно вапливати на свідків, спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення дл встановлення обставин кримінального провадження. Так, ОСОБА_2 являється військовослужбовцем військової частини 3018 Національної гвардії України, тобто військовослужбовцем правоохоронного органу, у зв'язку із чим, використовуючи своє службове становище, може здійснювати тиск на свідків у даному кримінальному провадженні. Крім того, у разі відмови в обранні запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченого ОСОБА_2 під вартою існує велика ймовірність того, що останній з метою уникнення від кримінальної відповідальності матиме змогу незаконним шляхом (вмовлянням, підкупом чи погрозами) впливати на основного свідка у кримінальному провадженні ОСОБА_3 , який є неповнолітнім. Враховуючи те, що покази свідка сприймаються судом безпосередньо в судовому засіданні, свідки вказаної пригоди під незаконним впливом та тиском ОСОБА_2 можуть змінити покази на протилежні, що завдасть шкоди кримінальному провадженню. Існують ризики, передбачені п.3 ч.1 ст.177 КПК України. Також слід врахувати наявні обставини, передбачені ст.178 КПК України, а саме, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, що підтверджує існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України. Є підстави вважати, що обвинувачений може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, так ОСОБА_2 після вчинення дорожньо-транспортної пригоди зник та сховав транспортний засіб, на якому було вчинено дорожньо-транспортну пригоду, що може свідчити про те, що дана особа відразу після вчинення злочину намагалася приховати засіб вчинення даного злочину, щоб в подальшому уникнути відповіальності за скоєне.

У судовому засіданні прокурор військової прокуратури Черкаського гарнізону Кириченко С.О. підтримав клопотання щодо продовження дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 у виді тримання під вартою до двох місяців, та зазначає, що наведені у клопотані ризики продовжують існувати, захист має змогу змінити порядок досліження доказів у кримінальному провадженні, тому ризик впливу на свідка наявний, обвинувачений не має постійного місця проживання, більш м'який запобіжний захід не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого. З метою забезпечення належного виконання ОСОБА_2 своїх процесуальних обов'язків, запобігання спробам останнього вчиняти інші кримінальні правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню та переховуватися від суду, беручи характер вчиненого кримінального правопорушення, є достатні підстави вважати, що застосування більш м'якого запобіжного заходу не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_2 , захисник (адвокат) Ящук Л.А. заперечили, зазначають, що ризики, якщо такі існували, на сьогодні, відпати, наміру переховуватись від суду, вчиняти інше кримінальне правопорушення, немає. ОСОБА_2 вину визнає, свідки в кримінальному провадженні не будуть допитуватись. Потерпілому в рахунок матеріальної та моральної шкоди відшкодовано сто тисяч гривень. Судом визначено порядок дослідження доказів, наміру його змінювати немає. ОСОБА_2 має постійне зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання характеризується виключно позитивно, перебуває в шлюбі та має на утриманні двох малолітніх дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , являється учасником бойових дій, за сумлінне ставлення до виконання службових обов`язків неодноразово заохочувався, не має судимостей. Обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту дасть можливість повністю забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, а також запобігти ризикам, зазначеним у статті 177 КПК України.

Потерпілий ОСОБА_1 підтримує думку прокурора.

Вирішення питання щодо дії запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 Розділу ІІ КПК України, в тому числі, з урахуванням положень статей 199, 200, 201, 176, 177, 178, 183, 184, 193, 194, 131, 132 КПК України.

Підставою для застосування запобіжного заходу, за нормами ст.177 КПК України, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення.

Запобіжні заходи, що визначені КПК України (тримання під вартою, домашній арешт, застава, особиста порука чи особисте зобов`язання) не є санкцією чи покаранням за скоєну дію. Такі заходи є попереджувальними, і їх метою є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків в разі, якщо є побоювання здійснення підозрюваним будь-яких дій, що заважають встановленню істини чи виявленню винних осіб у кримінальному провадженні.

Тримання під вартою, за нормами ч.1 ст.183 КПК України, є винятковим і застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

В кожному випадку обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, передбачених ч.1 ст.135, ч.2 ст.286 КК України, за які передбачене покарання у вигляді позбавлення волі від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

Після вчинення дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 зник та сховав транспортний засіб, на якому було вчинено дорожньо-транспортну пригоду, що може свідчити про те, що останній відразу після вчинення кримінального правопорушення намагалася приховати засіб його вчинення, щоб в подальшому уникнути відповідальності за скоєне.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що є достатні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду.

02.06.2019 року закінчує дію запобіжний захід у вигляді тримання обвинуваченого ОСОБА_2 під вартою. Судовий розгляд триває, ухвалено про перенесення судового засідання на 03.07.2019 року.

Приймаючи рішення про доцільність продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд керуюється вимогами ст.2 КПК України, які регламентують завдання кримінального судочинства, враховує всі обставини, з якими закон пов`язує можливість застосування такого запобіжного заходу та приходить до висновку про відсутність достатніх стримуючих факторів, які б дозволили менш суворим запобіжним заходам дієво запобігти існуючим ризикам, які зазначені та підтверджені в суді, та вважає недостатнім застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу, домашнього арешту, як клопоче сторона захисту.

Європейський суд підкреслив, що пункт 3 статті 5 Конвенції зобов`язує органи влади розглянути можливість застосування альтернативних заходів забезпечення явки обвинуваченого до суду при вирішенні питання про те, звільнити його чи залишити під вартою. Дана норма не тільки проголошує право на „судовий розгляд у розумний строк або звільнення до суду“, але й встановлює, що „звільнення може бути обумовлене гарантіями явки в суд“ (рішення у справі „Сулаойа проти Естонії „ (Sulaoja v . Estonia) від 15 лютого 2005р., скарга N55939/00, §64 in fine, Постанова Європейського суду у справі “Яблонскі проти Польщі„ (Jablonski v . Poland) від 21 грудня 2000р., скарга N33492/96, §83).

Гарантій явки в суд обвинуваченого ОСОБА_2 при звільнені з-під варти суд не вбачає, з урахуванням поведінки останнього після вчинення дорожньо-транспортної пригоди (залишив місце пригоди, сховав транспортний засіб).

Стороною обвинувачення доведено та не спростовано стороною захисту, що менш суворий запобіжний захід ніж тримання під вартою не зможе запобігти ризику передбаченому п.1 ч.1 ст.177 КПК України.

Ризики, які були враховані судом 04.04.2019 року при продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зменшились з огляду на визначений порядок дослідження доказів, та частково продовжують існувати, не втративши своєї актуальності.

Європейський суд неодноразово вказував на існування презмупції на користь звільнення особи, друга частина пункту 3 статті 5 Конвенції не дає судовим органам можливості вибору між доставкою обвинуваченого до судді протягом розумного строку або його звільненням до суду (рішення у справі "Алєксандр Макаров проти Росії" від 12.03.2009). До визнання його винним обвинувачений повинен вважатися невинним, і мета розглянутого положення полягає в тому, щоб забезпечувати його тимчасове звільнення, як тільки його утримання під вартою перестає бути розумним (рішення від 12 червня 2008 р. у справі „Власов проти Російської Федерації„ (Vlasov v . Russia), скарга N 78146/01, § 104, з додатковими посиланнями).

Суд приходить до висновку, що продовжує існувати ризик переховування обвинуваченого від суду, та виходячи з викладених вище міркувань ризик, що передбачений пунктом 1 частини 1 статті 177 КПК України є реальним та існуючим, тому враховуючи, що запобіжний захід може бути змінений, якщо суттєво змінилися обставини, які були взяті до уваги при обранні запобіжного заходу, або ж виникли нові обставини після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу про які не було відомо на час прийняття рішення, а також, що продовження строку тримання під вартою можливе тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (рішення ЄСПЛ у справах «Белевитський проти Росії» від 01 березня 2007 року, «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, "Кудла проти Польщі"), з урахуванням особистості обвинуваченого ОСОБА_2 , поведінки після вчинення кримінальних правопорушень, характеру та обставин вчинення інкримінованих обвинуваченому діянь, як вони сформульовані в обвинувальному акті, є виправданим подальше тримання під вартою.

У задоволенні клопотання сторони захисту щодо зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 177, 178, 181, 183, 194, 199, 350, 369, 371, 372, 392КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

клопотання прокурора задовольнити, продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , до 28.07.2019 року, включно, з утриманням у ДУ "Черкаський слідчий ізолятор".

Копію ухвали суду вручити обвинуваченому ОСОБА_2 , прокурору військової прокуратури Черкаського гарнізону, та направити до Державної установи «Черкаський слідчий ізолятор», для виконання.

Повідомити родичів ОСОБА_2 про продовження дії запобіжних заходів у виді тримання під вартою.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Л. П. Синиця