Рішення № 82121957, 31.05.2019, Зміївський районний суд Харківської області

Справа №621/2509/18

Пр. 2/621/178/19

Рішення

іменем України

31 травня 2019 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді – Шахової В.В..,

за участю секретаря судового засідання – Міненко Н.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Змієві в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (далі АТ КБ "Приватбанк") звернулось із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість по кредитному договору у розмірі 13243 грн. 46 коп., та судовий збір, посилаючись на те, що 07.10.2015 року між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір №б/н. Згідно умов зазначеного договору відповідач отримала кредит у розмірі 5000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі встановленому договором. Відповідач не надав своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, а також інші витрати відповідно до умов договору. Таким чином, відповідач зобов`язання за договором не виконав і станом на 19.08.2018 року має заборгованість у сумі 13243 грн. 46 коп., яка складається з наступного: 3842 грн. 68 коп. заборгованість за кредитом; 3503 грн. 01 коп. заборгованість по процентам за користування кредитом; 4790 грн. 94 коп. заборгованість за пенею, 500 грн. штраф (фіксована частина), 606 грн. 83 грн. штраф (процентна складова). На даний час, відповідач ухиляється від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав АТ КБ "Приватбанк".

Відповідач надав відзив та заперечення, в яких просить відмовити в задоволенні позову посилаючись на те, що заява-анкета не може бути частиною укладеного кредитного договору, оскільки в ній не зазначено жодних умов отримання кредиту та усіх суттєвих умов, необхідних для даного виду договору, вона не відповідає ч.1 ст. 1054 ЦК України, ч.4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», а інші документи нею не підписувались та не отримувались. Крім того, просить застосувати до спірних правовідносин загальну та спеціальну позовну давність та наслідки її спливу.

Позивачем надано відповідь на відзив, в якій зазначено на дотримання форми кредитного договору, наявності доказів укладення кредитного договору та ознайомлення відповідача з його умовами. Крім того зазначано, що підстав для застосування до спірних правовідносин строків позовної даності не має, строк зверення до суду позивачем дотримано.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, надав до суду клопотання з проханням розгляду справи без його участі, позов підтримує та просить його задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився, у письмовому запереченні просив розглянути справу без її участі.

Суд не вбачає підстав для відкладення судового розгляду справи та вважає за можливе ухвалити у справі рішення на підставі наявних у ній доказів.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши та проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, дійшов наступних висновків.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ст. 6, ч. 1 ст. 627 та ч. 1 ст. 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За приписами ч. 1, ч. 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Судом встановлено, що 07.10.2015 ОСОБА_3 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ “ПриватБанк”, в якій указано, що вона разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами складає між банком та нею договір про надання банківських послуг.

Підписавши вказану анкету-заяву, позивач був повідомлена про зміст Умов та правил надання банківських послуг АТ КБ “ПриватБанк” та про розміщення їх тексту на офіційному сайті АТ КБ “ПриватБанк” (www.privatbank.ua). В анкеті зазначено, що умови кредитування, відомості про сукупність вартості кредиту їй роз`яснені та зрозумілі (а. с. 7).

Матеріали справи містять наданий АТ КБ “ПриватБанк” витяг з Умов та правил надання банківських послуг та Тарифів.

Аналізуючи вказані вище положення законодавства України, а також враховуючи фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про те, що відповідач, підписавши анкету-заяву, погодився з тим, що дана заява разом із Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами складає договір приєднання, згідно копії анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, що свідчить про дотримання форми договору, визначеної законом (така правова позиція суду узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеного у постанові від 19 березня 2018 року у справі №263/13449/16-ц).

Сама по собі відсутність підпису на вказаних Умовах та Тарифах не є підставою для висновку про те, що відповідач не була з ними ознайомлена, враховуючи умови анкети-заяви про приєднання до них.

Доводи відповідача щодо застосування до спірних правовідносин позиції, яка викладена в постанові Верховного Суду від 18.07.2018 у справі № 753/11267/16-ц відхиляються судом, оскільки в цій справі надавалась оцінка не підписаним Умовам в частині збільшення строку позовної давності, а не як складових кредитного договору в цілому.

Таким чином доводи відповідача в цій частині є необґрунтованими.

За умовами укладеного між АТ КБ “ПриватБанк” та відповідачем кредитного договору від 07.10.2015.11.2013 №б/н банком видано відповідачу кредитні картки № 5168755619190826 та 5168742204622892 зі строком дії перевипущеної картки до останнього дня червня 2021 року та надано кредит у сумі 5000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Процентна ставка за користування кредитом становила: за тратами здійсненими з 01.04.2015 – 3,6 % річних на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом. Пільговий період, обов`язковий щомісячний платіж, пеня та штрафи зазначені у наданому Тарифі обслуговування кредитних карт (а.с. 8, 71).

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець зобов`язується за кредитним договором надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитні кошти в обсязі, визначеному договором, були надані АТ КБ “ПриватБанк” відповідачу, які він використовував на власний розсуд, що підтверджується виписками по картковим рахункам та фотозображенням відповідача з карткою (а. с. 66-67).

Пунктом 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг передбачено обов`язок позичальника погашати заборгованість із сплати кредиту, відсотків за користування ним, за перевитрати платіжного ліміту, комісії за користування кредитом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

За змістом ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з наданим банком розрахунком відповідач належним чином не виконував взяті на себе за кредитним договором зобов`язання, у зв`язку з чим, станом на 19.08.2018 року утворилась заборгованість у сумі 13243 грн. 46 коп., яка складається з наступного: 3842 грн. 68 коп. заборгованість за кредитом; 3503 грн. 01 коп. заборгованість по процентам за користування кредитом; 4790 грн. 94 коп. заборгованість за пенею, 500 грн. штраф (фіксована частина), 606 грн. 83 грн. штраф (процентна складова).

Однак, розраховуючи суму заборгованості за кредитом, позивач не звернув увагу на такі обставини.

Щодо заяви відповідача про застсування загальної позовної давності до вимог про стягнення заборгованості по тілу кредиту та відсотків, суд зазначає наступне.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка

неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (частина перша статті 530 ЦК України).

Згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Отже, сторони кредитного договору встановили строки виконання боржником окремих зобов`язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов`язання, яке виникло на основі цього договору.

За змістом частини третьої статті 254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново (частини перша, третя статті 264 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи кредитний договір був укладений 07.10.2015 року, строк кредитування згідно перевипущеної кредитної картки визначений до останнього дня червня 2021 року, а з позовом до суду Банк звернувся через засоби поштового зв`язку (а.с. 72) 17.09.2018 , тобто в межах загальної позовної давності у три роки за вимогами про стягнення заборгованості за тілом кредиту та процентами.

Щодо розміру заборгованості по пені, суд зазначає наступне.

Так, Банком заявлено вимогу про стягнення заборгованості по пені в розмірі 4790, 94 грн. Вказана пеня нараховувалась Банком згідно умов кредитного договору та в межах строку кредитування.

Натомість відповідачем подано письмову заяву про застосування спеціальності позовної давності до вимог про стягнення боргу по пені та наслідків її спливу.

За правилами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Відповідно до частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Аналіз статей 258, 549 ЦК України дає суду підстави для висновку про те, що стягнути неустойку (зокрема і пеню незалежно від періоду її нарахування) можливо лише у межах спеціальної позовної давності, тобто в межах останніх 12 місяців перед зверненням кредитора до суду.

Відтак, враховуючи дату звернення Банку до суду - 17.09.2018, з відповідача підлягає до стягнення заборгованість з пені у розмірі 950,00 грн. за період з 17.09.2017 року (останні 12 місяців перед зверненням кредитора до суду) по 19.08.2018 року (дата визначена Банком у позові).

Разом з тим, суд вважає, що підстави для задоволення вимог позивача про стягнення штрафів - відсутні, з огляду на наступне.

Згідно з положеннями ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та положення ст. 549 ЦК України, згідно якої, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення – порушення строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором, свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення (такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року у справі №6-2003цс15 та постановах Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №369/844/16-ц, від 06 вересня 2018 року №206/3056/16-ц).

Зважаючи на те, що пеня та штраф за кредитним договором застосовані за одне і те саме порушення – порушення строків виконання грошових зобов`язань за договором, більш того, штраф нарахований банком у тому числі і на суму пені, яка стягується судом, суд вважає недопустимим їх одночасне застосування.

Таким чином, штраф (фіксована частина та процентна складова) за прострочення виконання зобов`язань за договором стягненню з відповідача не підлягає.

Враховуючи встановлені судом обставини та викладені вище висновки, з відповідача станом на 19.08.2018 підлягає стягненню наступна заборгованість:

-3842,68 грн. - заборгованість за тілом кредиту,

-3503,01 грн. - заборгованість по процентам,

-950,00 грн. - заборгованість по пені,

що у сукупному розмірі складає 8295,69 грн., у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають часткому задоволенню.

Згідно ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача понесені ними і документально підтверджені витрати по сплаті судового збору пропорційно (62,64%) до задоволеної частини позовних вимог.

Керуючись ст. 61 Конституції України, ст. ст. 2, 19, 76-81, 89 , 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352 ЦПК України, ст.ст. 256-258, 261, 264, 267, 526, 527,530, 549, 625, 1050, 1054 ЦК України, суд –

в и р і ш и в:

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного Товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 07.10.2015 у розмірі 8295 ( вісім тисяч двісті дев`яноста п`ять) грн. 69 коп. на рах. № НОМЕР_1 , МФО № 305299, код ЄДРПОУ 14360570.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного Товариства Комерційний банк «ПриватБанк» витрати зі сплати судового збору у розмірі 1103 (одна тисяча сто три) грн. 72 коп. на рах. № НОМЕР_1 , МФО № 305299, код ЄДРПОУ 14360570.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено повністю або частково в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення або в порядку ч.2 ст. 354 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасника справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Повний текст судового рішення складено 31.05.2019 року.

позивач:Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50)

відповідач: ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 )

Головуючий: